Постанова

від 03.10.2017 по справі 916/706/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р.Справа № 916/706/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А., Лавриненко Л.В.

(склад колегії суддів змінено згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.08.2017р.)

при секретарі - Іванові І.В.

за участю представників:

Від позивача: Тараненко Г.Ю.

Від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС"

на рішення господарського суду Одеської області

від 07 червня 2017 року

у справі № 916/706/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ОДЕССПЕЦМОНТАЖ"

про стягнення 1 380 504,74 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ОДЕССПЕЦМОНТАЖ" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 380 504,74 грн., з яких: 847 974,73 грн. - заборгованість зі сплати лізингових платежів, 120 507,38 грн. - пеня, 134 620,40 грн. - штраф, 142 122,73 грн. - 3% річних, 231 779,50 грн. - втрати від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання та 3500 грн. додаткові витрати за вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 29.07.2013 року між ТОВ Український лізинговий фонд та ТОВ "ВКФ "ОДЕССПЕЦМОНТАЖ" було укладено договір фінансового лізингу № 1646/07/13-В, на підставі якого позивач за актом приймання - передачі від 22.08.2013р. передав відповідачеві у користування бульдозер SHANTUI SD 23, 2012 року випуску, серійний № SD23AA101583, двигун № 41172635, реєстраційний № 58987 АА, строком на 25 місяців, а відповідач зобов'язався прийняти у користування даний транспортний засіб та сплачувати позивачу у визначені договором строки платежі на загальну суму 2 106 384,90 грн., що було встановлено додатковою угодою № 3 від 27.12.2013р. до даного договору. Проте, відповідач прийняті на себе зобов'язання за договором лізингу не виконав належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла прострочена заборгованість у вищезазначеному розмірі, яка складається з оплати частини вартості предмета лізингу та оплати комісії, з урахуванням суми курсової різниці. Також відповідно до умов договору фінансового лізингу відповідач повинен сплатити пеню та штраф за несвоєчасну оплату лізингових платежів, а також 3% річних та втрати від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ТОВ "ВКФ "ОДЕССПЕЦМОНТАЖ" не визнало позов посилаючись на те, що на виконання умов договору фінансового лізингу № 1646/07/13-В від 29.07.2013р. ним було сплачено у повному обсязі лізингові платежі у розмірі 2 106 384,90 грн., проте з невідомих причин позивач зараховував лізингові платежі як сплату курсової різниці незважаючи на те, що це не було передбачено договором, в результаті чого у нього виникла заборгованість зі сплати лізингових платежів, а тому нарахування пені та штрафних санкцій нарахованих на лізингові платежі також є безпідставним та необґрунтованим.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2017 року в порядку ст. 25 ГПК України на підставі договору відступлення прав вимоги (цесії) № 1 від 17.03.2017р., укладеного між ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" як первісним кредитором та ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" як новим кредитором, замінено позивача у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС".

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.06.2017 року (суддя -Никифорчука М.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю з мотивів необґрунтованості вимог.

Рішення суду мотивовано тим, що додатковою угодою № 3 до договору фінансового лізингу від 27 грудня 2013р., пункт 8.1. договору викладено у новій редакції, згідно з яким загальна сума лізингових платежів складає 2 106 384 грн. 90 коп. з терміном погашення 22.09.2015р. У вересні 2015 року відповідач погасив останній лізинговий платіж визначений договором фінансового лізингу. З таблиці виплат відповідача за вказаним договором вбачається, що останній здійснив платежі за вказаним договором з 31.07.2013 р. по 22.09.2015 р. на загальну суму 2 132 358,13 грн., отже, відповідач виконав умови договору фінансового лізингу.

В апеляційній скарзі ТОВ Український лізинговий фонд просить зазначене рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити

позовні вимоги у заявленому розмірі. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою скаржник вказує те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони заздалегідь були повідомлені належним чином, проте 03.10.2017 року представники відповідача Поярков В.О. та Лук'янова А.О. подали до Одеського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю у судовому засіданні по іншій справі та перебуванням на навчальних курсах. Вказані клопотання визнані судом необґрунтованими та відхилені з огляду на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України (ст. 28) не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь у засіданні господарського суду.

Нез'явлення представників відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. 101 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2013 року між ТОВ Український лізинговий фонд , (лізингодавець) та ТОВ ВКФ ОДЕССПЕЦМОНТАЖ (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 1646/07/13-В, за умовами п. 1.1 Додатку № 3 до якого лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно (далі - предмет лізингу) найменування і характеристики якого вказані в специфікації (Додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в графіку внесення лізингових платежів (Додаток № 1 до договору, далі - Графік платежів), а також інші платежі відповідно до даного договору.

Договором фінансового лізингу сторони встановили всі спеціальні умови фінансового лізингу, в тому числі предмет лізингу, строк лізингу, умови та порядок сплати лізингових платежів за наданий предмет лізингу.

Предметом лізингу відповідно до умов договору є бульдозер SHANTUI SD 23 2012 року випуску. Загальна вартість предмета лізингу - 1 794 540 грн., в т.ч. ПДВ 299 090 грн. Загальна сума лізингових платежів на дату укладення цього договору становить 2 081 389,50 грн., що може змінюватися відповідно до Загальних умов договору фінансового лізингу (п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 8.1 договору).

У договорі фінансового лізингу сторони зазначили офіційний курс гривні до долару США на дату укладання договору, який складає 7,993 (п. 8.5), та встановили, що сплата лізингових платежів здійснюється в гривні з коригуванням на середньозважений курс гривні до долару США на міжбанківському ринку за офіційними даними НБУ, що розраховується за формулою, визначеною п. 2.6 Загальних умов договору (Додаток № 3 до договору) (п.8.4). Пунктом 8.3 договору передбачено порядок проведення оплат: у відповідності з графіком внесення лізингових платежів - Додаток № 1 до договору та ст. 2 Загальних умов.

Відповідно до п. 2.6 Загальних умов договору, у разі вказівки в п. 8.5. договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку (за офіційними даними НБУ) за наступною формулою: Т=(То*Кт)/Ко, де: Т - поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, То - поточний лізинговий платіж, зазначений в графі 6 графіка платежів, Ко - офіційний курс української гривні до долара США на дату укладення договору, Кт - середньозважений курс української гривні до долара США на міжбанківському ринку, збільшений на 1 % (за офіційними даними НБУ на дату, що передує дню сплати лізингового платежу). При цьому, якщо Кт, збільшений на 1 %, буде менше, ніж Ко, перерахунок не проводиться. Для погашення вартості предмета лізингу відноситься сума, зазначена в графі 4 графіка платежів на відповідну дату. Різниця поточного лізингового платежу, розрахованого за правилами цього пункту загальних умов і суми, що відшкодовує вартість предмета лізингу, вважається комісією лізингодавця.

Пунктом 2.9. Загальних умов договору встановлено, що при надходженні коштів (лізингових платежів) від лізингоодержувача сторони узгодили наступну черговість виконання лізингоодержувачяем свої грошових зобов'язань за договором:

- оплата сум штрафних санкцій (штраф, пеня), які підлягають сплаті за порушення зобов'язань за договором;

- оплата сум компенсації витрат, понесених лізингодавцем та не відшкодованих лізингоодержувачем;

- оплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди лізингодавця;

- оплата простроченої заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість предмета лізингу;

-оплата поточної заборгованості з нарахованої винагороди лізингодовця;

- оплата поточної заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість предмета лізингу.

У разі перерахування лізингоодержувачем лізингових платежів за цим договором в сумі, недостатній для повного виконання зобов'язань за договором, та/або з порушенням зазначеної черговості, лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від Лізингоодержувача кошти відповідно до вищевказаної черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це, підписуючи цей договір.

Пунктом 13.5. Загальних умов договору передбачено, що перед підписанням договору, у разі вказівки в п. 8.5. договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, лізингоодержувач попереджений лізингодавцем про наявність з боку лізингоодержувача валютного ризику, тобто ймовірності виникнення можливих збитків у лізингоодержувача внаслідок зміни курсу іноземної валюти до національної валюти України. Підписанням цього договору лізингоодержувач підтверджує, що він усвідомлює можливе настання несприятливих для нього наслідків, спричинених коливанням курсів валют, і гарантує виконання взятих на себе зобов'язань своєчасно та в повному обсязі.

Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися лізингодавцем по факсу та/або на e-mail лізингоодержувача. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу (п.2.1. Загальних умов договору).

Пунктом 2.3 Загальних умов договору передбачено, що авансовий платіж оплачується лізингоодердержувачем до передачі предмета лізингу по акту прийому-передачі у володіння та користування і є частиною компенсації вартості предмета лізингу. Оплата авансового платежу здійснюється не пізніше за дату, встановлену для його оплати відповідно до графи 2 Графіка платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 Графіка платежів. Після прийому-передачі предмету лізингу за актом у тимчасове володіння та користування лізингоодержувачем авансовий платіж зараховується сторонами як лізинговий платіж.

Відповідно до 2.4. Загальних умов договору всі чергові платежі лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати не пізніше за дату, встановлену для їх оплати відповідно до графи 2 Графіка платежів, в сумі, зазначеній в графі 6 Графіка платежів.

Дія договору припиняється повним виконанням сторонами його умов, а також в інших випадках, передбачених договором та чинним законодавством (п.11.1. Загальних умов договору).

За умовами п. 8.2. Загальних умов договору після закінчення терміну лізингу право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача.

Згідно п. 8.3. Загальних умов договору лізингоодержувач має право достроково, письмово повідомивши лізингодавця не менше ніж за один місяць, викупити предмет лізингу (але не раніше ніж через один рік з дати початку перебігу строку лізингу - дати підписання Акта прийому-передачі Предмета лізингу) шляхом оплати лізингодавцю платежів згідно з п. 8.5. Загальних умов (сума викупу), а лізингодавець зобов'язується передати лізингоодержувачу право власності на предмет лізингу.

Передача права власності на предмет лізингу у випадках, передбачених п.п. 8.2., 8.3., здійснюється за Актом про передачу права власності після здійснення лізингодавцем всіх дій зі зняття Предмета лізингу з обліку в органах ДАІ.

Додатковою угодою № 3 від 27.12.2013 року сторони погодили, що загальна сума лізингових платежів на дату укладання цього договору становить 2 106 384,90 грн., що може змінюватися відповідно до Загальних умов договору фінансового лізингу. Останній лізинговий платіж повинен бути сплачений 22.09.2015р. у сумі 84 567,70 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору фінансового лізингу № 1646/07/13-В від 29.07.2013 року позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв в якості предмету лізингу бульдозер SHANTUI SD 23, 2012 року випуску, серійний № SD23AA101583, двигун № 41172635, реєстраційний № 58987 АА, що підтверджується актом прийому - передачі предмету лізингу від 22.08.2013 року.

Проте, ТОВ ВКФ Одесспецмонтаж прийняті на себе зобов'язання за договором лізингу не виконало належним чином, сплачувало платежі не в повному обсязі та з простроченням строків встановлених Графіком внесення лізингових платежів, а починаючи з 22.01.2015 року взагалі перестало здійснювати лізингові платежі, у зв'язку з чим в нього виникла прострочена заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 847 974,73 грн., що підтверджується обґрунтованим розрахунком обчисленим позивачем та платіжними документами наявними в справі.

08.08.2014 року ТОВ Український лізинговий фонд направило ТОВ ВКФ Одесспецмонтаж листа від 31.07.2014р. № 351-УПК, в якому повідомило про наявність простроченої заборгованості зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу станом на 31.07.2014р. в сумі 146 945,90 грн. та виклало вимогу негайно погасити заборгованість, а також сплатити штраф та пеню. Доказом надходження до відповідача зазначеного листа є повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення рекомендованого поштового відправлення з описом вкладення у цінний лист, яке було вручено 13.08.2014 року. Однак заборгованість погашена не була.

18.10.2014 року ТОВ Український лізинговий фонд направило ТОВ ВКФ Одесспецмонтаж повідомлення від 14.10.2014р. № 688-УПК про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу у зв'язку з незадоволенням вимоги щодо сплати заборгованості та подальшим невиконанням своїх зобов'язань за вказаним договором та виклало вимогу протягом 7-ми днів повернути предмет лізингу. Зазначене повідомлення було отримано відповідачем 21.10.2014 року, що підтверджується повідомленням відділення поштового зв'язку про вручення рекомендованого поштового відправлення з описом вкладення у цінний лист. Однак заборгованість погашена не була і предмет лізингу не було повернуто.

26.12.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис, яким запропоновано ТОВ ВКФ Одесспецмонтаж повернути позивачу предмет лізингу - бульдозер SHANTUI SD 23, 2012 року випуску, серійний № SD23AA101583, двигун № 41172635, реєстраційний № 58987 АА. За вчинення виконавчого напису позивач поніс витрати у розмірі - 3 500 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2610 від 30.12.2014р.

Постановою державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області від 14.04.2015 року було відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса та запропоновано боржнику самостійно виконати вимоги виконавчого документа в строк до 26.07.2016 року, про що письмово повідомити державного виконавця. Однак, предмет лізингу так і не було повернуто.

Вказані обставини й стали підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Предметом даного спору у справі є вимога ТОВ Український лізинговий фонд про стягнення з ТОВ ВКФ ОДЕССПЕЦМОНТАЖ 847 974,73 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 120 507,38 грн. пені, 134 620,40 грн. штрафу, 142 122,73 грн. 3% річних, 231 779,50 грн. втрат від інфляції та 3500 грн. додаткових витрат за вчинення виконавчого напису нотаріуса, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору фінансового лізингу № 1646/07/13-В від 29.07.2013р.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив із того, що додатковою угодою № 3 до договору фінансового лізингу від 27 грудня 2013р., пункт 8.1. договору викладено у новій редакції, згідно з яким загальна сума лізингових платежів складає 2 106 384 грн. 90 коп. з терміном погашення 22.09.2015р. У вересні 2015 року відповідач погасив останній лізинговий платіж визначений договором фінансового лізингу. З таблиці виплат відповідача за вказаним договором вбачається, що останній здійснив платежі за вказаним договором з 31.07.2013 р. по 22.09.2015 р. на загальну суму 2 132 358,13 грн., отже, відповідач виконав умови договору фінансового лізингу. З огляд на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і тому не підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони зроблені без аналізу та врахування всіх наявних в матеріалах справи доказів та вимог закону, що регулює спірні правовідносини.

Так, рішенням апеляційного суду Одеської області від 03.08.2017 року у справі № 523/13869/15-ц стягнуто з Колопенюка О.І. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" заборгованість по лізинговим платежам за договором фінансового лізингу № 1646/07/13-В від 29.07.2013р. в загальному розмірі 1 108 212,99 грн., з яких: - заборгованість зі сплати лізингових платежів 847 974,73 грн.; - пеню 83 391,93 грн.; - 3% річних за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 27 273,83 грн. - інфляційні втрати у розмірі - 149 572,10 грн. та витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі - 3 500 грн.

Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено наступні обставини:

- Між ТОВ Український лізинговий фонд та ТОВ "ВКФ Одесспецмонтаж 29.07.2013 р. було укладено договір фінансового лізингу № 1646/07/13-в, за яким Товариство передало ТОВ ВКФ Одесспецмонтаж у користування бульдозер SHANTUI SD 23, 2012 року випуску, серійний № SD23AA101583, двигун № 41172635, реєстраційний № 58987 АА., строком на 25 місяців, а ТОВ ВКФ Одесспецмонтаж зобов'язалося прийняти в користування даний транспортний засіб, сплачувати позивачу у встановлені договором платежі на загальну суму - 2 081 389,50 грн.

- Відповідно до графіку внесення лізингових платежів, Додаток № 1 до договору, лізингоодержувач повинен був здійснювати щомісячні лізингові платежі. Останній лізинговий платіж повинен бути сплачений - 15.08.2015 р. у сумі - 22 706,07 грн..

- Додатковою угодою № 3 від 27 грудня 2013 р. до Договору фінансового лізингу № 1646/07/13-від 29.07.2013р. сторони дійшли згоди, що загальна сума лізингових платежів становить - 2 106 384,90 грн.. Останній лізинговий платіж повинен бути сплачений - 22.09.2015 р. у сумі - 84 567,70 грн..

- В забезпечення виконання ТОВ ВКФ Одесспецмонтаж умов договору фінансового лізингу № 1646/07/13-В від 29.07.2013р. з Колопенюком О.І., який одночасно є директором ТОВ ВКФ Одесспецмонтаж , було укладено договір поруки, за яким останній зобов'язався, як поручитель, нести солідарну відповідальність (п. 1.4) в повному обсязі, у тому числі щодо додаткових платежів, які виникнуть в майбутньому із договору фінансового лізингу зі всіма змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені сторонами в майбутньому.

- ТОВ ВКФ Одесспецмонтаж прийняті на себе зобов'язання за договором лізингу № 1646/07/13-В від 29.07.2013р. не виконало, до 24.11.2014 року здійснювало лізингові платежі у передбачені строки та у встановленому розмірі, починаючи з 22.11.2014 року сплачувало платежі не в повному обсязі, а починаючи з 22.01.2015 року взагалі перестало здійснювати лізингові платежі.

- У липні 2014 року ТОВ Український лізинговий фонд направило ТОВ ВКФ Одесспецмонтаж лист-вимогу про необхідність погашення боргу, який був отриманий 13.08.2014р. Заборгованість погашена не була.

- У жовтні 2014 року ТОВ Український лізинговий фонд направило ТОВ ВКФ Одесспецмонтаж повідомлення про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу, яке було отримано 21.10.2014 року. Заборгованість погашена не була. Предмет лізингу повернуто не було.

- 26.12.2014 року було вчинено виконавчий напис, яким запропоновано ТОВ ВКФ Одесспецмонтаж повернути позивачу предмет лізингу - бульдозер SHANTUI SD 23, 2012 року випуску, серійний № SD23AA101583, двигун № 41172635, реєстраційний № 58987 АА. За вчинення виконавчого напису позивач поніс витрати у розмірі - 3 500 грн.

- Постановою державного виконавця від 14.04.2015 року було відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса. Предмет лізингу повернуто не було.

- За розрахунком позивача заборгованість лізингоодержувача за договором фінансового лізингу станом на 22.06.2016 року складається з: - заборгованість зі сплати лізингових платежів - 847 974,73грн.; - пеня - 83 391,93 грн.; - 3% річних за прострочення грошового зобов'язання - 27 273,83 грн.; - інфляційні втрати - 149 572,10 грн.

- Розрахунок боргу колегією суддів перевірений, визнаний правильним. Доводів щодо невірності розрахунку матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної процесуальної норми, неодмінною умовою її застосування є, зокрема, участь особи, щодо якої встановлено ці обставини, як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні обставини, що мають значення для справи, що розглядається.

Вищевказані обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у справі де брали участь ТОВ Український лізинговий фонд , правонаступником якого є ТОВ УЛФ - Фінанс , ТОВ ВКФ Одесспецмонтаж та директор ТОВ ВКФ Одесспецмонтаж Колопенюк О.І., а тому вони не повинні доводитися знову у даній справі.

Преюдиціальні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення одним з основоположних аспектів верховенства права принципу юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

При цьому, колегія суддів враховує, що доказів виконання вищезгаданого рішення апеляційного суду Одеської області від 03.08.2017 року у справі № 523/13869/15-ц сторонами до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Відповідно до ч. 1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно п. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Факт виконання лізингодавцем своїх зобов'язань по договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи (акт приймання-передачі від 22.08.2013 року) та не заперечується лізингоодержувачем.

За переданий у лізинг транспортний засіб лізингоодержувач згідно ст. 2 договору, в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачує лізингові платежі в розмірі та в строки встановлені Графіком внесення лізингових платежів (Додаток № 1 до договору).

Відповідно до п. 8.1. договору у редакції додаткової угоди № 3 від 27.12.2013р. загальна сума лізингових платежів становить 2 106 384,90 грн., що може змінюватись відповідно до Зальних умов договору фінансового лізингу. Останній лізинговий платіж повинен бути сплачений 22.09.2015 року у сумі 84 567,70 грн.

У договорі фінансового лізингу сторони зазначили офіційних курс гривні до долара США на дату укладення договору, що складає 7,993 (п. 8.5.) та встановили, що сплата лізингових платежів здійснюється в гривні з коригуванням на середньозважений курс гривні до долару США на міжбанківському ринку за офіційними даними НБУ, що розраховується згідно формули, передбаченої п. 2.6 договору (Додаток № 3 до договору) (п.8.4.).

Судом встановлено, що у період з липня 2013 року по вересень 2015 року за договором № 1646/07/13-В від 29.07.2013р. ТОВ "Український лізинговий фонд" виставлялись рахунки на оплату лізингових платежів, в тому числі і оплату валютного коригування, у загальному розмірі 2 980 332,83 грн. (рахунки на оплату містяться в матеріалах справи), які були оплачені відповідачем частково на суму 2 132 358,10 грн., що підтверджується платіжними документами наявними в справі, у зв'язку з чим в нього виникла прострочена заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 847 974,73 грн.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як вже було зазначено вище, пунктом 2.9. Загальних умов договору встановлено, що при надходженні коштів (лізингових платежів) від лізингоодержувача сторони узгодили наступну черговість виконання лізингоодержувачем своїх грошових зобов'язань за договором:

- оплата сум штрафних санкцій (штраф, пеня), які підлягають сплаті за порушення зобов'язань за договором;

- оплата сум компенсації витрат, понесених лізингодавцем та не відшкодованих лізингоодержувачем;

- оплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди лізингодавця;

- оплата простроченої заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість предмета лізингу;

-о плата поточної заборгованості з нарахованої винагороди лізингодовця;

- оплата поточної заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість предмета лізингу.

У разі перерахування лізингоодержувачем лізингових платежів за цим договором в сумі, недостатній для повного виконання зобов'язань за договором, та/або з порушенням зазначеної черговості, лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти відповідно до вищевказаної черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це, підписуючи цей договір.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 2.4, 2.5 Загальних умов договору визначено, що всі чергові лізингові платежі лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати не пізніше на дату, встановлену для їx оплати відповідно до графи 2 Графіка платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 Графіка платежів. Якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний. святковий або інший) день, то датою нарахування і оплати такого лізингового платежу вважається наступний за ним робочий день.

Дослідивши подані до матеріалів справи розрахунки позивача за договором № 1646/07/13-В від 29.07.2013р. судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ ВКФ Одесспецмонтаж всупереч умовам договору та виставленим рахункам лізингодавця не було своєчасно та в повному обсязі оплачено зазначені рахунки, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за договором фінансового лізингу у розмірі 847 974,73 грн.

Відповідно до п. 2.1. Загальних умов договору лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків від лізингодавця.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи, що факт наявності основної заборгованості ТОВ ВКФ Одесспецмонтаж за договором фінансового лізингу № 1646/07/13-В від 29.07.2013р. належним чином доведений, документально підтверджений і останнім належним чином не спростований, позовні вимоги ТОВ "УЛФ-Фінанс" в частині стягнення основного боргу у розмірі 847 974,73 грн. (лізингові платежі) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідач не виконав вимоги щодо повернення предмету лізингу та не надав суду належних доказів його повернення.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 120 507,38 грн. та штраф у розмірі 134 620,40 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.1.1 та п.7.1.2 Загальних умов договору, за невиконання або неналежне виконання умов генерального договору та/або відповідного договору лізингоодержувач весе таку відповідальність:

- за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення;

- у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, крім пені, передбаченої п.7.1.1 договору, лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14, пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

За результатами перевірки обчислених позивачем розрахунків апеляційний суд погоджується з розрахунками пені у розмірі 120 507,38 грн. та штрафу у розмірі 134 620,40 грн. наданими позивачем і вважає їх правильними та не спростованими відповідачем як в цілому так і за їх складовими, а вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Проте, відповідачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на те, що предмет лізингу, переданий відповідачеві у користування за договором фінансового лізингу № 1646/07/13-В від 29.07.2013р., до теперішнього часу останнім позивачу не повернуто, лізингові платежі у повному обсязі не сплачено, що завдає позивачу збитки.

Також, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 142 122,73 грн. та втрати від інфляції у розмірі 231 779,50 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснено у п.п. 3.1 та 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, оскільки факт порушення встановленого умовами договору фінансового лізингу строку виконання зобов'язання щодо своєчасної та у повному обсязі сплати лізингових платежів з боку відповідача є встановленим, і останнім не спростовано, то відповідно, і вимога позивача про стягнення з відповідача процентів річних та втрат від інфляції є обґрунтованою.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором, суд погоджується з розрахунками 3 % річних у розмірі 42 122,73 грн. та втрат від інфляції у розмірі 231 779,50 грн. обчисленими позивачем і вважає їх правильними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позовну вимогу в частині стягнення 3% річних у розмірі 142 122,73 грн. слід задовольнити частково.

Також підлягають до стягнення з відповідача витрати у сумі 3500 грн. на вчинення виконавчого напису нотаріуса, оскільки вони передбачені п.11.8 "Загальних умов договору фінансового лізингу до договору фінансового лізингу № 1646/07/13-В від 29.07.2013р., і є наслідком односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову повністю місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, припустився невідповідності викладених у рішенні висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 25 677,39 грн. та подання і розгляд апеляційної скарги в сумі 28 245,13 грн., а всього 53 922,52 грн.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 07 червня 2017 року у справі № 916/706/17 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ОДЕССПЕЦМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 38155519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 41110750) - 847 974,73 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 120 507,38 грн. пені, 134 620,40 грн. штрафу, 42 122,73 грн. 3% річних, 231 779,50 грн. втрат від інфляції та 3500 грн. додаткових витрат за вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ОДЕССПЕЦМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 38155519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 41110750) 53 922,52 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті частини позову відмовити.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням правильних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

Лавриненко Л.В.