Постанова

від 28.09.2017 по справі 914/4372/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2017 р. Справа № 914/4372/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Львівський холодокомбінат

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2017

у справі № 914/4372/15

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Схід Меркурія , м. Львів

до відповідача Публічного акціонерного товариства Львівський холодокомбінат , м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 1' 166' 894,00 грн.

у справі за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Львівський холодокомбінат , м. Львів

до відповідача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Схід Меркурія , м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 414' 950,00 грн.,

представники сторін:

- від позивача - Дулюк Н.В.,

- від відповідача - Дунас О.М.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України сторонам роз'яснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Справа №914/4372/15 перебувала на розгляді в Господарському суді Львівської області та у Львівському апеляційному господарському суді, рішеннями яких у різних частинах було задоволено первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Схід Меркурія (надалі - ТзОВ ТД Схід Меркурія ) та відмовлено в зустрічному позові Публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) Львівський холодокомбінат (а.с. 237-247, т. 2; а.с. 35-41, т. 3).

Постановою Вищого господарського суду України від 10.01.2017 (а.с. 109-116, т. 3), рішення судів попередніх інстанцій у даній справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. У своїй постанові суд касаційної інстанції зазначив, що:

1) місцевим господарським судом не було враховано, що підписання покупцем накладної, яка фіксує здійснення господарської операції, є підставою для набуття продавцем права вимагати оплати товару, однак, момент виникнення у покупця такого обов'язку визначається в силу приписів статей 530 та 692 ЦК України з врахуванням встановленого договором за взаємним волевиявленням сторін строку (терміну) виконання покупцем зобов'язання з оплати товару. З огляду на це, суд належним чином не дослідив порядок та строки здійснення розрахунків за договором та не спростував доводи покупця про порушення порядку передачі відповідної товаросупровідної документації;

2) місцевий та апеляційний господарські суди не дослідили, яким саме чином сторони обумовили передачу товаросупровідних документах, та які докази засвідчують (підтверджують чи спростовують) ці обставини;

3) суд апеляційної інстанції дійшов до взаємовиключних висновків, одночасно задовольнивши вимогу покупця про стягнення основного боргу за товар як простроченого покупцем зобов'язання та відмовивши повністю у застосуванні правових наслідків прострочення зобов'язання через недоведеність такого прострочення та настання у покупця строку платежу; також взаємно виключними є висновки апеляційного суду за наслідками розгляду первісного та зустрічного позову щодо обставин виконання продавцем умов договору про передачу необхідної товаросупровідної документації, позаяк зі змісту постанови вбачається, що суд одночасно визнав недоведеними як належну передачу, так і порушення обов'язку з передачі відповідної документації продавцем покупцю.

За результатами нового розгляду справи №914/4372/15, рішенням Господарського суду Львівської області від 26.06.2017 (суддя Іванчук С.В.) частково задоволено первісний позов ТзОВ ТД Схід Меркурія , стягнуто з ПАТ Львівський холодокомбінат на користь позивача 6' 990,65 грн. 3% річних, 25' 610,00 грн. інфляційних нарахувань, 107' 193,44 грн. пені, 196' 100,00 грн. штрафу, 17' 503,41 грн. судового збору, 6' 046,10 грн. судового збору за розгляд спору судом касаційної інстанції, а також 10' 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Провадження у справі в частині стягнення 831' 000,00 грн. основного боргу припинено. В задоволенні зустрічного позову ПАТ Львівський холодокомбінат відмовлено повністю.

При вирішенні спору, суд першої інстанції встановив, що між сторонами у даній справі існували відносини за договором поставки товару, відповідно до якого позивач за первісним позовом (надалі - позивач) поставив відповідачу за первісним позовом (надалі - відповідач) в період з 12.08.2015 по 04.09.2015 товар на загальну суму 832000,00 грн. Товар, згідно видаткових та товарно-транспортних накладних за вказаний період, був прийнятий ПАТ Львівський холодокомбінат та повністю оплачений, в тому числі, під час нового розгляду справи. Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які є предметом спору, підписані обома сторонами без будь-яких застережень, що є підставою для задоволення первісного позову у даній справі.

Судом також було встановлено, що в положеннях договору сторонами не визначено порядку передачі товаро-супровідних документів на товар та не обумовлено документа, який би підтверджував факт такої передачі, зокрема, не передбачено обов'язку зазначати про це у видатковій чи у товарно-транспортній накладній. Матеріали справи не містять доказів наявності претензій у відповідача щодо якості отриманого товару. Відтак, зважаючи на те, що факт неповного подання товаро-супровідних документів не фіксувався сторонами та на те, що в матеріалах справи відсутні докази виставлення постачальнику вимог щодо усунення таких недоліків, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в зустрічному позові, оскільки відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій передбачених п.5.2 договору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задоволити зустрічний позов у даній справі, посилаючись, зокрема, на те, що суд першої інстанції не врахував наступного:

1) п.1.4, 1.6 договору чітко передбачено, що товар, що поставляється позивачем, мав супроводжуватися наступними документами: видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, якісним посвідченням, санітарно-гігієнічним висновком, протоколом досліджень ГМО. Такі документи мали б перелічуватися в окремій графі товарно-транспортної накладної Супровідні документи на вантаж ;

2) всупереч вказівкам Вищого господарського суду України, судом першої інстанції так і не було встановлено момент виникнення у відповідача обов'язку оплатити отриманий товар. Скаржник вважає, що вказаний момент залежить від дати передачі всієї товаро-супровідної документації.

Позивач не виконав вимог ухвали суду від 28.07.2017, а також усної вимоги суду, викладеної в судовому засіданні 14.09.2017 та не подав відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 28.09.2017 на запитання про причини невиконання вимоги суду та неподання відзиву на апеляційну скаргу, представник позивача повідомив суду, що не вбачає доцільності у виконанні вказаної вимоги, оскільки позиція сторони достатньо повно викладена в документах, наданих під час попередніх розглядів справи.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

20.01.2015 між ТзОВ ТД Схід Меркурія (постачальником) та ПАТ Львівський холодокомбінат (покупцем) було укладено договір поставки №150110 (із протоколом розбіжностей), відповідно до умов якого: покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар - замінник молочного жиру; ціна за 1 кг товару станом на дату підписання договору встановлюється в розмірі 21,80 грн.; загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором - 800 тонн; часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна визначена сторонами у специфікаціях, що є додатками до цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 832000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 397 від 12.08.2015, № 398 від 13.08.2015, № 400 від 14.08.2015, № 408 від 17.08.2015, № 411 від 18.08.2015, № 413 від 19.08.2015, № 419 від 21.08.2015, № 421 від 25.08.2015, № 450 від 02.09.2015, № 452 від 03.09.2015, № 454 від 04.09.2015, а також товарно-транспортними накладними. В судовому засіданні обидві сторони визнають вказаний факт.

Відповідно до п.2.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей), покупець зобов'язався після прийняття товару (дата прийняття якого вказується у видаткових накладних) від постачальника разом із належним чином оформленими товаросупровідними документами (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, документи, що засвідчують якість товару, інші документи) оплатити вартість товару протягом 14 календарних днів з моменту прийняття.

Пунктом 5.4 договору (в редакції протоколу розбіжностей) передбачено, що у разі порушення строків оплати товару, передбаченого договором, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штрафні санкції, зокрема пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого чи несвоєчасно оплаченого товару за кожен день протермінування в оплаті товару, інфляційні нарахування на суму боргу, три проценти річних за користування коштами, штраф у розмірі 5 (п'ять) % вартості неоплачуваного чи несвоєчасно оплаченого товару у розмірі 5 (п'ять) % вартості необгрунтовано неприйнятого товару чи несвоєчасно оплаченого товару.

Відповідач оплатив поставлений товар частково у сумі 1' 000,00 грн. за видатковою накладною №397 від 12.08.2015; за даними акта звіряння взаємних розрахунків за період з січня по листопад 2015 року заборгованість відповідача становила 831000 грн.

Зважаючи на факт несплати відповідачем суми основного боргу, позивач, виходячи з положень п.2.2 та 5.4 договору, 22.12.2015 звернувся із позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача основного боргу, пені, штрафу, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

Під час нового розгляду справи в Господарському суді Львівської області відповідач повністю оплатив заборгованість у розмірі 831' 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями які долучені до матеріалів справи, а саме: №12679 від 21.12.2015 на суму 2' 000,00 грн., №12491 від 14.12.2015 на суму 2' 000,00 грн., №10002 від 10.08.2016 на суму 127' 000,00 грн., №9709 від 05.08.2016 на суму 200' 000,00 грн., №9836 від 08.08.2016 на суму 300' 000,00 грн., №9925 від 09.08.2016 на суму 200' 000,00 грн.

Під час розгляду справи, ПАТ Львівський холодокомбінат , заперечуючи прострочення виконання ним грошового зобов'язання з оплати вартості отриманого товару, оскільки ТзОВ ТД Схід Меркурія не передав належних товаросупровідних документів, керуючись положеннями пунктів 1.4, 1.6, 5.2 договору, звернувся із зустрічним позовом у даній справі про стягнення з постачальника штрафу у розмірі 414' 950 грн. за неподання, неповне подання чи неналежне оформлення товаросупровідних документів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей), постачальник зобов'язався з моменту двостороннього підписання сторонами специфікацій на кожну окрему партію товару, що є додатками до цього договору, передати (поставити) покупцеві товар разом із усіма супровідними документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України в строк 5 (п'яти) робочих днів з моменту письмового підтвердження замовлення покупця постачальником на умовах DDP (м. Львів, вул. Повітряна, 2) або EXW (м. Львів, вул. Опришківська, 5).

Пунктами 1.4, 1.6 договору поставки передбачено, що якість товару та строк гарантування якості товару має відповідати вимогам ТУ 15 А 00373847-070-2005 Жири. Замінники молочного жиру , показникам вказаним у гігієнічному висновку, якісному посвідченні або сертифікаті якості та специфікації на складі продукції і засвідчується постачальником шляхом подання якісного посвідчення, санітарно-гігієнічного висновку ГМО. Товар повинен супроводжуватись наступними документами: документом, що посвідчує якість товару; товарно-транспортною накладною; видатковою накладною; документом, що посвідчує відповідність товару вимогам санітарно-епідеміологічних правил та норм/ветеринарній безпеці; іншими документами, які необхідні для легітимного та безпечного використання товару покупцем.

Відповідно до п.2.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей), покупець зобов'язався після прийняття товару (дата прийняття якого вказується у видаткових накладних) від постачальника разом із належним чином оформленими товаросупровідними документами (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, документи, що засвідчують якість товару, інші документи) оплатити вартість товару протягом 14 календарних днів з моменту прийняття.

За змістом п.3.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей), товар поставляється разом з усією товаросупровідною документацією, яка має бути складена українською мовою і надана покупцю в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях, в яких покупець проставляє дату та час отримання товару. У випадку прибуття партії товару без належним чином оформленої товаросупровідної документації, покупець має право відмовитись приймати товар до моменту передання йому означених документів. Постачальник зобов'язується передати покупцю документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до вимог договору протягом 2-х робочих днів з моменту фактичного прибуття товару.

Згідно з п.3.6 договору (в редакції протоколу розбіжностей), товар вважається таким, що поставлений (переданий) покупцю з моменту його прийняття покупцем по кількості та якості згідно умов поставки, визначених п.2.1 договору, а також передання належним чином оформлених документів, що стосуються товару та підлягають передачі покупцю згідно цього договору та/або актів чинного законодавства (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, документи, що засвідчують якість товару, інші документи).

Відповідно до п. 4.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей), розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту прийняття товару, в порядку, встановленому п.п.2.1. цього договору.

Частинами першою та другою ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, підписання покупцем накладної, яка фіксує здійснення господарської операції, є підставою для набуття продавцем права вимагати оплати товару, однак, момент виникнення у покупця такого обов'язку визначається в силу приписів статей 530 та 692 ЦК України з врахуванням встановленого договором за взаємним волевиявленням сторін строку (терміну) виконання покупцем зобов'язання з оплати товару.

Як підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами, товар згідно видаткових та товарно-транспортних накладних, які є предметом дослідження, прийнятий ПАТ Львівський холодокомбінат та повністю оплачений. Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які є предметом спору підписані обома сторонами без будь-яких застережень, зокрема, щодо відсутності товаросупровідних документів. Жодних доказів в підтвердження наявності претензій щодо якості отриманого товару суду не надано. Доказів в підтвердження надіслання (вручення) повідомлень (претензій, заперечень) щодо неналежного виконання постачальником зобов'язань в частині передачі товаросупровідних документів суду не представлено.

Водночас, на підставі аналізу вищезазначених положень договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що умовами договору поставки сторони не визначили порядку передачі товаросупровідних документів та способу фіксування такої передачі, а лише домовилися про склад такої документації.

При цьому, п. 3.1 договору поставки (з врахуванням протоколу розбіжностей) обумовлено наслідки відсутності обумовлених товаросупровідних документів: у випадку прибуття партії товару без належним чином оформленої товаросупровідної документації, покупець має право відмовитись приймати товар до моменту передання йому оригіналів чи належно засвідчених копій документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до даного договору та/або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на положення ст. 692 ЦК України, п.2.2, 4.1 договору та фактичні відносини, які склалися між сторонами, колегія суддів вважає, що в розрізі спірних правовідносин, обов'язок відповідача оплатити поставлений товар настав після прийняття товару за відповідною видатковою накладною (що підтверджується підписом та печаткою відповідача на відповідній накладній), а прострочення відповідача розпочалося після спливу 14 календарних днів з моменту прийняття товару за відповідною накладною. При цьому, роблячи такий висновок, колегія суддів бере до уваги:

1) відсутність будь-яких застережень при підписанні сторонами видаткових накладних та товарно-транспортних накладних;

2) відсутність претензій відповідача до якості отриманого товару;

3) відсутність звернень відповідача до позивача з приводу надання останнім документів, що посвідчують якість товару та відповідність товару вимогам санітарно-епідеміологічних правил та норм/ветеринарній безпеці;

4) відмову відповідача від свого права припинити приймання товару на підставі п.3.1 договору поставки;

5) факт повного погашення відповідачем основної заборгованості в добровільному порядку.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що долучені до матеріалів справи відповідачем копії актів про недостачу товаросупровідних документів, які складені за період з січня 2015 року по вересень 2015 року, не можуть вважатися належними доказами при вирішенні даної справи, оскільки такі акти були складені в односторонньому порядку та не надсилалися іншій стороні в порядку п.3.1 договору поставки.

Вказані обставини в сукупності виключають можливість застосування до спірних правовідносин п.5.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей), яким передбачено відповідальність постачальника за неподання, неповне подання чи неналежне оформлення товаросупровідних документів (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, документи, що засвідчують якість товару, інші документи), якщо такі недоліки не будуть усунені протягом двох робочих днів з моменту фактичного прибуття товару - штраф у розмірі 5% від вартості партії товару за кожен день такого порушення.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в зустрічному позові.

Відповідно до частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Зазначені норми ЦК України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.4 договору (в редакції протоколу розбіжностей) передбачено, що у разі порушення строків оплати товару, передбаченого договором, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штрафні санкції, зокрема пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого чи несвоєчасно оплаченого товару за кожен день протермінування в оплаті товару, інфляційні нарахування на суму боргу, три проценти річних за користування коштами, штраф у розмірі 5 (п'ять) % вартості неоплачуваного чи несвоєчасно оплаченого товару у розмірі 5 (п'ять) % вартості необгрунтовано неприйнятого товару чи несвоєчасно оплаченого товару.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.4 договору позивачем нараховано 107' 193,44 грн. пені, 196' 100,00 грн. штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, а також, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, проведено нарахування 6' 990,65 грн. 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання та 25' 610,00 грн. інфляційних втрат. Відповідні розрахунки долучені позивачем до матеріалів справи.

Перевіривши їх правильність, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення первісного позову у даній справі в частині стягнення з відповідача 107' 193,44 грн. пені, 196' 100,00 грн. штрафу, 69' 90,65 грн. 3% річних та 25' 610,00 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи відповідач погасив основну заборгованість, Господарський суд Львівської області дійшов вірного висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог за первісним позовом про стягнення з відповідача 831' 000,00 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Водночас, відповідно до п.5 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Як було зазначено вище, під час розгляду апеляційної скарги у даній справі позивач не виконав вимог суду та не подав відзиву на апеляційну скаргу. Зважаючи на те, що причини неподання відзиву не були поважними, а винятково пов'язані із власним трактуванням позивача питання доцільності чи недоцільності вимог суду, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача в доход Державного бюджету України штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищенаведене та керуючись п. 5 ч.1 ст. 83, ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2017 у справі №914/4372/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Львівський холодокомбінат - без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Схід Меркурія (79024, м. Львів, вул. Промислова, 50/52, ідентифікаційний код 31729389) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача: 38007620, банк отримувача: ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку: 825014, рахунок №31216206782006, код класифікації доходів бюджету 22030101) 1' 700,00 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених на сторону господарським судом.

Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко