Постанова

від 03.10.2017 по справі 805/5122/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року справа №805/5122/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.,

суддів: Гаврищук Т.Г.

ОСОБА_2

Секретаря судового засідання: Терзі Д.В.,

Представників сторін:

позивача - не з'яився,

відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року по справі № 805/5122/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський млинкомбінат до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 02 вересня 2015 року та № НОМЕР_2 від 19 листопада 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Маріупольський млинкомбінат (далі - позивач, ТОВ ММК ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС) з вимогами про скасування податкових повідомлень - рішень: № НОМЕР_1 від 02 вересня 2015 року та № НОМЕР_2 від 19 листопада 2015 року (том 1 арк. справи 4-10, 73, 74).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року адміністративний позов задоволений, скасовані вищенаведені податкові повідомлення-рішення відповідача форми Р : № НОМЕР_1 від 02 вересня 2015 року та № НОМЕР_2 від 19 листопада 2015 року (том 1 арк. справи 179, 180-182).

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції відповідач (далі - апелянт) подав апеляційну скаргу, в доводах якої зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операції з отримання послуг від його контрагентів, а саме: ТОВ СВТО Охорона не здійснювало надання послуг позивачу по охороні об'єкта, розташованого в м. Маріуполі, та, як наслідок не підтверджено формування податкового кредиту за періоди з липня по жовтень 2012 року та за лютий 2013 року; по взаємовідносинам з ТОВ ТД Атлантіс (період липень-серпень 2014 року) позивачем надані тільки договір поставки нафтопродуктів, специфікацію на поставку дизельного пального, податкову та видаткову накладну на придбання дизельного пального, проте не надані ані під час проведення перевірки, ані до суду документи, які повинні бути оформлені при отриманні та обліку нафтопродуктів, у тому числі товарно-транспортні накладні на перевезення даного товару, журнали обліку нафтопродуктів та інші документи, визначені інструкцією 281, з огляду на викладене апелянт вважає, що ним правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02 вересня 2015 року яким позивачу завищено податок на додану вартість, оскільки відсутнє реальнє вчинення господарських операцій щодо придбання продукції та послуг, та, як наслідок не підтверджено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним контрагентам за перевіряємий період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

По податку на прибуток позивачем не спростовано обставини, виявлені під час проведення перевірки, а саме: завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в декларації з податку на прибуток по рядку 06.4 ІВ Інші витрати за 2013 рік у розмірі 1 262 883 грн., оскільки їх виникнення позивач не довів, з огляду на що не приймаються до уваги зауваження позивача, що податковий орган повинен довести їх виникнення, оскільки дані бухгалтерського обліку формуються самостійно позивачем тому дані вчинення господарської операції, які відображені в бухгалтерському обліку відомі позивачу, та повинні ним доводитись.

Виходячи з вищевикладеного, апелянт вважає, що податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій № НОМЕР_1 від 02 вересня 2015 року та з податку на прибуток (та штрафні санкції) № НОМЕР_2 від 19 листопада 2015 року є цілком законними та відповідають нормам діючого законодавства (том 1 арк. справи 73, 74).

У судовому засіданні представник апелянта наполягав на доводах апеляційної скарги з посиланням на порушення, встановлені в акті перевірки, додатково зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, в рамках діючого законодавства, а позивачем це документально не спростовано, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надіслала на адресу суду клопотання про розгляд справи без її участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила, що Товариство з обмеженою відповідальністю Маріупольський млинкомбинат (код ЄДРПОУ 31419401, адреса: 75510, Донецька області, м. Маріуполь, пр-т. Луніна, 50) є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 15 березня 2001 року, є платником податків та перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ.

ТОВ Млинкомбінат до контролюючого органу на протязі 2012-2014 років подавались декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість.

У період з 30 червня 2015 року по 27 липня 2015 року відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський млинкомбінат з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.12 р. по 31.12.14 року, а також валютного та іншого законодавства за вказаний період, за результатами якої контролюючим органом складено акт перевірки № 87/05- 81- 2202/31419401 від 17.08.15 року (том 1 арк. справи 11-71).

За висновками акту перевірки встановлено порушення порядку ведення податкового обліку ТОВ ММК :

1. п.п. 135.5.15 п. 135 ст.135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у 2013 році у розмірі 70 886 грн.;

2. п.п. 135.5.15 п. 135 ст.135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток у 2013 році у розмірі 2 600 180 грн.;

3. п.198.1, п.198.2, 198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 103 048,00 грн., у т.ч. за серпень 2012 у сумі 10 220 грн., вересень 2012 у сумі 10 220 грн., жовтень 2012 у сумі 10 220 грн., листопад 2012 у сумі 10 220 грн., за грудень 2012 у сумі 10 220 грн., за січень 2012 у сумі 10 220 грн., за лютий 2012 у сумі 10 220 грн., за березень 2012 у сумі 10 220 грн., за квітень 2012 у сумі 10 220 грн. та за серпень 2014 у сумі 11 068 грн. (том 1 арк. справи 62-64).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення - рішення форми П № НОМЕР_3 від 02.09.2015 року, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 70 886,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення форми Р № НОМЕР_4 від 02.09.2015 року, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток зa основним платежем 2 600 180,00 грн., за штрафними санкціями 650 045,00 грн., 305 610,20 грн. - пеня;

- податкове повідомлення - рішення форми Р № НОМЕР_1 від 02.09.2015 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ за основним платежем 103 048,00 грн., штрафними санкціями 51 524,00 грн., 23 242,77 грн. - пеня.

Зазначені повідомлення рішення оскаржені позивачем у адміністративному порядку до ГУ ДФС у Донецькій області, та рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області від 06.11.2015 року скаргу позивача задоволено частково (арк. справи 64-71):

- залишено без змін податкове повідомлення - рішення форми Р № НОМЕР_1 від 02.09.2015 року, яким ТОВ ММК визначено зобов'язання з ПДВ за основним платежем 103 048,00 грн., за штрафними санкціями 51 524,00 грн., 23 242,77 грн. - пеня.

- скасоване податкове повідомлення - рішення форми Р №0000502202 від 02.09.2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 950 290 грн., у тому числі 2 360 232 грн. податку і 590 058 грн. штрафних санкцій. В іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

- скасоване податкове повідомлення - рішення форми П № НОМЕР_3 від 02.09.2015 року, яким ТОВ ММК зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 70 886,00 грн.

На підставі зазначеного рішення про результати розгляду скарги відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 19.11.2015 року (внаслідок часткового скасування повідомлення - рішення форми Р № НОМЕР_4 від 02.09.2015 року) про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 299 935,00 грн., у тому числі - 239 948,00 грн. податку і 59 987,00 грн. за штрафними санкціями (арк. справи 73, 74).

З урахуванням скасованих податкових повідомлень-рішень за результатами розгляду скарги, спірним залишилось:

1. по податку на додану вартість: дотримання позивачем п.198.1, п.198.2, 198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині правомірності визначення податку на додану вартість по контрагентам на загальну суму 103 048,00 грн., у т.ч. за серпень 2012 у сумі 10 220 грн., вересень 2012 у сумі 10 220 грн., жовтень 2012 у сумі 10 220 грн., листопад 2012 у сумі 10 220 грн., за грудень 2012 у сумі 10 220 грн., за січень 2012 у сумі 10 220 грн., за лютий 2012 у сумі 10 220 грн., за березень 2012 у сумі 10 220 грн., за квітень 2012 у сумі 10 220 грн. та за серпень 2014 у сумі 11 068 грн, та як наслідок реальність вчинення позивачем господарських операцій щодо документального придбання продукції та послуг у контрагентів: ТОВ СВТО Охорона та ТОВ ТД Атлантіс за перевіряємий період;

2. по податку на прибуток: правомірність віднесення до складу доходів за 2013 рік грошові кошти, отримані від ТОВ ТК Урожай на 12 795 358 грн. (згідно рішення про результати розгляду скарги). Окрім цього в доводах апеляційної скарги апелянт наполягав на завищенні позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в декларації з податку на прибуток по рядку 06.4 ІВ Інші витрати за 2013 рік у розмірі 1 262 883 грн., оскільки їх виникнення позивач не довів.

З приводу спірних питань колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином з аналізу наведених норм податкового кодексу вбачається, що для формування податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які доводять реальність здійснення господарської операції та підтверджують факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку з його контрагентами.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України по справі № 2а-15327/12/2670 від 26 січня 2016 року.

Як вказувалось колегією суддів вище, в доводах апеляційної скарги апелянт наполягав на тому, що позивачем не підтверджена реальність здійснення господарської діяльності з його контрагентами:

- по взаємовідносинам з ТОВ СВТО Охорона не здійснювало надання послуг позивачу по охороні об'єкта, розташованого в м. Маріуполі, та, як наслідок не підтверджено формування податкового кредиту за періоди з липня по жовтень 2012 року та за лютий 2013 року;

- по взаємовідносинам з ТОВ ТД Атлантіс (період липень-серпень 2014 року): позивачем надані тільки договір поставки нафтопродуктів, специфікацію на поставку дизельного пального, податкову та видаткову накладну на придбання дизельного пального, проте не надані ані під час проведення перевірки, ані до суду документи, які повинні бути оформлені при отриманні та обліку нафтопродуктів, у тому числі товарно-транспортні накладні на перевезення даного товару, журнали обліку нафтопродуктів та інші документи, визначені інструкцією 281, а позивачем не спростовано обставини, виявлені під час проведення перевірки відсутності реальності вчинення господарських операцій щодо придбання продукції та послуг, та, як наслідок не підтверджено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним контрагентам за перевіряємий період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

1. Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій документів, реальність вчинення господарських операцій позивачем з ТОВ СВТО Охорона , яке у відповідності до договору № 9 від 01.12.11 року надавало позивачу послуги з охорони об'єкта, розташованого у м. Маріуполі підтверджується наступними первинними документами по руху товару: рахунками на оплату з додатковими угодами до нього (том 1 арк. справи 155, 156,-157), актами наданих послуг за період серпень 2012 року - квітень 2013 року (том 2 арк. справи 79-82, 86, 87, 88),) податковими накладними №№ 534, 792, 530, 533 від 31.08.12 р., № 112 від 28.08.12 р., № 7 від 22.08.12 р., № 5 від 16.08.15 р., № 903 від 10.08.15 р., № 903 від 10.08.15 р., № 5 від 01.08.15 р. та № № 108, 110 від 07.08.15 р. з відповідними витягами з Єдиного реєстру податкових накладних……. (том 1 арк. справи 106-123, том 2 арк. справи 49-68), виписками по рахункам ТОВ ММК на оплату отриманих послуг (том 2 арк. справи 180-200), а також дислокацією-розрахунком об'єктів, які передаються під охорону ТОВ СВТО Охорона (том 1 арк. справи 153, том 2 арк. справи 84).

Щодо журналу входу/виходу, в'їзду, виїзду на/з території ТОВ ММК повідомило, що пропускний режим, підтримання порядку на території, та контроль за безпекою було покладено на охоронну організацію, яка самостійно організувала виконання своїх функцій, в тому числі організацію пропускного режиму. До того ж, як зазначено в акті перевірки, інформація про не підтвердження господарських правовідносин з цим контрагентом базується на акті №576/26-55-22-08/23737000 від 29.07.2013р. 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 4, каб. 312 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Спеціалізоване Виробничо-Технічне Об'єднання Охорона (ПН 23737000) щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01.07.2012 р. по 31.02.2013 р., який надійшов на адресу Жовтневої ОДПІ……, що на думку колегії суддів жодним чином без документального дослідження не може бути підставою для прийняття цих висновків до даних правовідносин.

2. По взаємовідносинам з ТОВ ТД Атлантіс (період липень-серпень 2014 року), який у відповідності до договору поставки нафтопродуктів № 175 М від 21 липня 2014 року (том 1 арк. справи 76-78) поставляв позивачу дизельне пальне позивач підтвердив наступними первинними документами по руху товару: специфікацією № 1 на поставку дизельного пального, податковою накладною № 887 та видатковою накладною № АТ-000713 від 12.08.14р. на придбання дизельного пального, прибутковий ордер № 220), витягом з Єдиного реєстру податкових накладних, та прибутковий ордер № 220 (том 1 арк. справи 72, 73-77), проте, як вказав відповідача, позивачем не надані ані під час проведення перевірки, ані до суду документи, які повинні бути оформлені при отриманні та обліку нафтопродуктів, у тому числі товарно-транспортні накладні на перевезення даного товару, журнали обліку нафтопродуктів та інші документи, визначені інструкцією 281, а позивачем не спростовано обставини, виявлені під час проведення перевірки відсутності реальності вчинення господарських операцій щодо придбання продукції та послуг, та, як наслідок не підтверджено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним контрагентам за перевіряємий період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

Проте зазначене спростовується наявною в матеріалах справи ттн на відпуск нафтопродуктів (нафти) № АТ-000713 від 12 серпня 2014 року (том 1 арк. справи 146, том 2 арк. справи 78), заправною відомістю (том 2 арк. справи 202-210); журналом обліку виданих доручень (том 1 арк. справи 144-145, том 2 арк. справи 70-71, том 2 арк. справи 222-223), журналом приходу по складу (том 2 арк. справи 226-227), сертифікатом відповідності продукції (на паливо дизельне) (том 1 арк. справи 151, том 2 арк. справи 48), накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення матеріалів) (том 2 арк. справи 214, 215, 128-219). Окрім цього в матеріалах справи є довідка на списання д/пального (том 2 арк. справи 225)

При цьому, як повідомив представник позивача у своїх поясненнях, надісланих на адресу суду апеляційної інстанції, постачання дизельного пального ТОВ ТД АТЛАНТІС відповідно до п. 2.4 договору № 175 від 21 липня 2014 року та специфікації до цього ж договору, відбувалась на умовах DDP м. Маріуполь, пр. Луніна, 50. Тобто доставка товару відбувається транспортом постачальника на склад покупця та вартість доставки включена у вартість товару. Зважування автомобілів не здійснювалось, оскільки відповідно до специфікації обсяг товару розраховується по об'єму (літри). Прийняття товару за кількістю та якістю здійснювалось відповідальною особою за дорученням (ОСОБА_5П.), який перевіряє рівень пального в цистерні метрою , термометром для пального, а також лічильнику на зливному рукаві. Довіреність передається постачальнику разом із видатковою накладною та ТТН з відповідальними відмітками (том 2 арк. справи 46-47).

Окрім цього, як вбачається з акту перевірки, Жовтнева ОДПІ під час висновків про нереальність господарських операцій по цьому контрагенту керувалась наданою Маріупольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області податковою інформацією щодо ТОВ Торговий дім Атлантис (код ЄДРПОУ 38933825) за травень, червень, серпень-грудень 2014 року для врахування в роботі, в якій вказано, що аналізом баз даних щодо ТОВ Торговий дім Атлантис не має можливості підтвердити реальність господарських відносин з платниками податків за травень, червень, серпень-грудень 2014 року….що свідчить можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту , що на думку колегії суддів також не може бути прийнято до уваги у зв'язку з документальним спростуванням, що підтверджує безпідставність висновків контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами за перевіряємий період.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02 вересня 2015 року.

Щодо податку на прибуток.

Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 ПК України, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139.

Відповідно до п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначена собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 ПК України (яка діяла на момент вчинення позивачем господарських операцій) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вказувалось колегією суддів вище, в основу винесення податкового повідомлення-рішення покладені висновки про неправомірне віднесення до складу доходів за 2013 рік грошові кошти, отримані від ТОВ ТК Урожай на 12 795 358 грн., також з'ясовано, що підприємство не декларувало у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік збитки (том 1 арк. справи 70), та завищенні позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в декларації з податку на прибуток по рядку 06.4 ІВ Інші витрати за 2013 рік у розмірі 1 262 883 грн.

Колегія суддів зазначає, що викладені висновки позивач не спростував жодним чином, оскільки не надав належних та допустимих документальних доказів, які підтверджують правомірність віднесення в декларації з податку на прибуток за 2013 рік до складу рядка 06.4 додатка ІВ Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати , з огляду на що в цій частині вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 19 листопада 2015 року задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, у зв'язку з неприйняттям вищевикладених обставин, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що відповідно до вимог статті 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам у відповідності до ч. 3 статті 94 КАС України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року по справі № 805/5122/15-а - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року по справі № 805/5122/15-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський млинкомбінат до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 02 вересня 2015 року та № НОМЕР_2 від 19 листопада 2015 року, - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № НОМЕР_1 від 02 вересня 2015 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський млинкомбінат (код ЄДРПОУ 31419401) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області в розмірі 2 317,98 грн.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Постанова у повному обсязі складена 03 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя: Васильєва І.А.

Судді: Гаврищук Т.Г.

ОСОБА_2