Ухвала

від 27.09.2017 по справі 820/6987/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2017 р. м. Київ К/800/43701/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Маринчак Н.Є., Цвіркуна Ю.І.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача: Тараніної О.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-17"

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року

у справі №820/6987/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-17"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМП-17" (далі - Товариство) звернулось в суд з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2015 року № 0000152211.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення 30 березня 2015 року № 0000152211.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року апеляційну скаргу Інспекції задоволено: постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції та вказуючи на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Письмові заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає розгляду касації скарги.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки позивача відповідачем складено акт від 28 лютого 2014 року №570/20-33-22-01-07/37094534, згідно з яким позивачем занижено податку на додану вартість на загальну суму 146 440, 00 грн.

На підставі акта перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2014 року №0000142211, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариству з податку на додану вартість на загальну суму 183 050,00 грн., з яких: за основним платежем -146 440,00 грн., за штрафними санкціями 36 610,00 грн., тобто 25% від суми основної грошового зобов'язання.

07 березня 2014 року позивачем до податкового органу була подана загальна податкова декларація за лютий 2014 року, відповідно до якої було задекларовано 130 000,00 грн. у якості суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, того ж дня Товариством було сплачено до ГУ ДКСУ у Харківській області 60 000,00 грн., з яких:

- 53 050,00 грн. - сплата податку на додану вартість та штрафних санкцій за актом перевірки від 28 лютого 2014 року №570/20-33-22-01-07/37094534 та 6 950,00 грн. - пеня за прострочення платежу.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області під час проведеної інвентаризації актів перевірок відповідача встановлено, що Інспекцією під час прийняття податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2014 року №0000142211 неправомірно застосовано штрафні санкції у розмірі 25% суми нарахованого грошового зобов'язання, оскільки протягом 1095 днів Інспекцією вже визначалися суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а відтак відповідач повинен був застосувати штрафні санкції у розмірі 50 %

30 березня 2015 року на підставі акта перевірки від 28 лютого 2014 року №570/20-33-22-01-07/37094534 у зв'язку із проведенням інвентаризації актів перевірок відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000152211, за яким Товариству було збільшено штрафні санкції грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 36 610,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган безпідставно визначив Товариству штрафну санкцію цим податковим повідомленням - рішенням.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив про те, що прийняття податкового повідомлення-рішення №0000142211 від 17 березня 2014 протягом 1095 днів від прийняття податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість свідчить про існування підстав для накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено підстави визначення контролюючим органом грошових зобов'язань, а саме:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

З огляду на те, що проведення інвентаризації актів вищестоящим контролюючим органом як підстава визначення грошових зобов'язань відсутня, відповідач безпідставно виніс податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму штрафних санкцій.

До того ж варто відзначити й те, що пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З огляду на те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято поза межами строку, передбаченого наведеною вище нормою, та без визначених законодавством на це підстав, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про необхідність його скасування.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасуванню. Прийняте із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права та з вірною правовою оцінкою обставин у справі рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України уразі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на реорганізацію Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити її правонаступником - Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Керуючись статтями 55, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Допустити заміну Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області правонаступником - Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-17" задовольнити, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун