Рішення

від 02.10.2017 по справі 569/6227/17

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/6227/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді - Кучиної Н.Г.

при секретарі - Довбенко Г.В.

з участю представника позивача адвоката - Туровича С.М.

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката - Гвяздовського А.Є.

відповідача - ОСОБА_4

представника відповідача адвоката - Губара В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Сарненський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернулася з позовом до Рівненського міського суду, згідно якого просить визнати за нею право власності на половину ( 1\2 частку ) спільної сумісної власності подружжя - автомобіля НОМЕР_1, який зареєстрований на ім я ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_1 та зняти арешт із належної їй частки майна у спільній сумісній власності подружжя, автомобіля НОМЕР_1, накладений 27 січня 2017р. в.о. начальника відділу Сарненського районного відділу державної виконавчої служи Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Ціпаном В.В. по виконавчому провадженню № 53263154.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що вироком Сарненського районного суду від 21 червня 2016 р. визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі. Стягнено з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_8, 685 384 грн. моральної шкоди, 3418 грн. 54 коп. процесуальних витрат; на користь потерпілого ОСОБА_4 685 384 моральної шкоди, 15157 грн. 08 коп. матеріальної шкоди та 4 245 грн. 91 коп. процесуальних витрат ; на користь Державного бюджету, 5725 грн. 56 коп. процесуальних витрат. 06 грудня 2016р. вирок набрав законної сили і 22 грудня 2016 року Сарненським районним судом потерпілим було видано виконавчі листи. 27 січня 2017р. в.о. начальника відділу Сарненського районного відділу державної виконавчої служи Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Ціпаном В.В. винесено постанову про арешт майна боржника, в якому зазначається, що оскільки за боржником - ОСОБА_2, зареєстровано транспортний засіб марки Опель-Віваро реєстраційний номер НОМЕР_1, то накласти арешт на цей автомобіль.

Також зазначає, що 27 травня 2007р. між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 15 по місцю реєстрації с.Тинне, Сарненського району, Рівненської області. За спільні із ОСОБА_2 кошти та перебуваючи у шлюбі вони придбали у серпні 2014р. автомобіль марки Опель-Віваро , реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстрували на ім я чоловіка, оскільки вона не має посвідчення водія на право керування транспортними засобами. Будь-якого договору щодо права власності та володіння купленим автомобілем з чоловіком не складали, тому він перебуває у їх спільній сумісній власності. Відразу ж після дорожньо-транспортної пригоди, їх автомобіль працівники поліції забрали та поставили на території Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області. Під час судового розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України, за клопотанням потерпілих на автомобіль було накладено судом арешт. Оскільки у винесеному судом вироку від 21 червня 2016р. та в ухвалі апеляційного суду Рівненської області, винесеній по цьому ж кримінальному провадженню, нічого не вказано про долю арештованого їх автомобіля, то станом на день накладення арешту в ході виконання дій по виконавчих листах потерпілих, арешт на автомобіль мав законну силу. Вважає, що оскільки накладено арешт на автомобіль, який є спільною власністю ОСОБА_2, як боржника, та її, то в.о. начальника відділу Сарненського РВ ДВС Ціпан В.В. та потерпілий ОСОБА_4, як сторона виконавчого провадження, ігнорують вимоги Сімейного Кодексу України та не визнають її право на половину частки арештованого автомобіля.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, зазначив, що дійсно автомобіль НОМЕР_1 був придбаний під час шлюбу з ОСОБА_6 та за їх спільні кошти. Не заперечив проти задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник Губар В.Є. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні. Додатково представник відповідача зазначив, що позивачем не надано суду доказів придбання спірного автомобіля саме під час перебування ОСОБА_6 у шлюбі та правової підстави придбання автомобіля. Крім того, позивачем ОСОБА_6 не заявлено до відповідача ОСОБА_2 вимогу про поділ майна подружжя і спір з цього питання між ними відсутній, а фактично заявлено вимогу про припинення права ОСОБА_2 на 1/2 частку автомобіля НОМЕР_1, при цьому заявляючи таку вимогу позивач в силу положень ч.2 ст.365 ЦК України зобов'язана сплатити грошову компенсацію різниці вартості цієї частки. Вважає, що оскільки позивач не дотрималася приписів ст.365 ЦК України, на депозитний рахунок суду грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля не внесла, відтак підстави для задоволення її позову відсутні. Щодо вимоги про зняття арешту з частини автомобіля зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості зняття арешту з частини неподільної речі, а крім того, звільнення автомобіля з-під арешту призведе до утруднення виконання вироку Сарненського районного суду Рівненської області від 21.06.2016 р. в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральної та матеріальної шкоди в загальній сумі 700541,08 грн.

З Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області надійшло до суду заперечення, згідно яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі. Вказали, що на виконанні у Сарненському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 572/3936/15-к від 22.12.2016 року виданого Сарненським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 685384 грн. моральної шкоди та 15157,08 грн. матеріальної шкоди. 24.01.2017 року в.о. начальника відділу Ціпаном В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника, а саме накладено арешт на транспортний засіб марки OPEL VIVARO , 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 Вважають, що твердження позивача про неправомірність дій в.о начальника відділу Ціпана В.В. в частині проведення виконавчих дій, пов'язаних з описом та арештом автомобіля є помилковим, оскільки на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, проведення опису та арешту майна боржника, підтвердження тому, що даний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя немає, оскільки у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу власником визначено ОСОБА_2. Відповідно, перешкод для вчинення виконавчих дій, передбачених ст. 61 ЗУ Про виконавче провадження пов'язаних з реалізацією арештованого майна немає, так і докази тому, що автомобіль належить ОСОБА_6 відсутні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що з 27 травня 2007 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, актовий запис №15 від 27 травня 2007 року ( а.с. 10).

За період шлюбу придбали майно: автомобіль марки OPEL VIVARO , 2003 року випуску, який зареєстровано на відповідача ОСОБА_2, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 73).

Згідно листа-відповіді начальника РСЦ МВС України в Рівненській області від 04.08.2017 року №31/17/5643-2150 вбачається, що транспортний засіб марки OPEL VIVARO , 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державні номерні знаки НОМЕР_1 з 28.08.2014 року було зареєстровано на ім'я громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_6, жителя АДРЕСА_2 на підставі довідки-рахунок виданої Філією ТОВ "БІМЕР" в місті Сарни, код ЄДРПОУ 38212325, серії ВІА № 600945 від 28.08.2014 року.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо ) самостійного заробітку ( доходу ).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об єктом права спільної сумісної власності.

Статтею 61 СК України визначено, що об єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

У ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя зазначено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК , за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, в разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п'ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, суд установивши, що спірний автомобіль є неподільною річчю, а сторони не дійшли згоди з приводу виділення цієї речі у власність одному з них та щодо розміру компенсації на користь іншого і така компенсація не вносилась на депозитний рахунок суду, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин положення частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України та визнати за ОСОБА_6 право власності ? ідеальної частки у праві власності на автомобіль марки Опель Віваро реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ч.1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Судом також встановлено, що 27 січня 2017 року в.о. начальника відділу Сарненського районного відділу державної виконавчої служби Головного тркеиторального управління юстиції у Рівненській області Ціпаном В.В. винесено постанову про арешт майна боржника на підставі виконавчого листа №576/3936/15-к виданого 22 грудня 2016 року Сарненським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 685384 грн. моральної шкоди та 15157,08 грн. матеріальної шкоди. Вказаною постановою накладено арешт на транспортний засіб марки Опель Віваро реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя АДРЕСА_1 (а.с. 6).

З копії акту опису та арешту майна від 30 січня 2017 року вбачається, що описано та накладено арешт на автомобіль Опель Віваро реєстраційний номер НОМЕР_1. Відносно зазначеного майна встановлено обмеження - заборона відчуження (а.с. 7).

Крім того, як вбачається із позовної заяви, під час судового розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України, за клопотанням потерпілих на спірний автомобіль було накладено судом арешт, проте документальних доказів на підтвердження зазначеного, позивачем суду не надано.

Відповідно до роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15,16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутись до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статями 174,539 КПК України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині зняття арешту із належної позивачу частки майна у спільній сумісній власності подружжя, автомобіля марки Опель Віваро , реєстраційний номер НОМЕР_1, накладений 27 січня 2017р. в.о. начальника відділу Сарненського районного відділу державної виконавчої служи Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Ціпаном В.В. по виконавчому провадженню № 53263154, оскільки вважає, що позивач обрала не правильний спосіб захисту своїх прав.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,57-60,88, 212, 213-215,218,223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Сарненський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна - задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1\2 ( одну другу) ідеальної частки у праві власності на автомобіль НОМЕР_1.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Суддя Рівненського

міського суду Н.Г.Кучина