Ухвала

від 03.10.2017 по справі 804/8720/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2017 рокусправа № 804/8720/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕН-ПЛЮС" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі № 804/8720/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕН-ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕН-ПЛЮС" (далі - позивач) звернулося суду з позовом до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 05.07.2016 р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕН-ПЛЮС" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що чинним податковим законодавством не встановлено прямого обов'язку платника податків перевіряти факт реєстрації виданих йому податкових накладних, при цьому статтею 61 Конституції України визначено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи . При цьому судом першої інстанції не було з'ясовано, з яких саме причин ТОВ СВ-СМАРТ не вчасно зареєструвало податкові накладні.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС та ч. 1 ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі останніх та без фіксування судового розгляду технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Соборному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі п. 75.1 ст. 75 та в порядку статті 76 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку ТОВ «СТЕН-ПЛЮС» по перевірці даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2016 року, за результатами якої було складено акт від 17.06.2016 року № 289/1201/31017460.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «СТЕН-ПЛЮС» п. 198.6 ст. 198 ПКУ та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, а саме методологічну (арифметичну) помилку (платником включено в звітну декларацію з ПДВ за квітень 2016 р. до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/робіт (послуг), зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, що вплинула на розрахунки з бюджетом.

Дані камеральної перевірки свідчать про завищення суми податкового кредиту, що призвело до зниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за квітень 2016 року в розмірі 480 929 грн.

05.07.2016 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 за формою «Р» , яким ТОВ «СТЕН-ПЛЮС» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковими зобов'язаннями у розмірі 480 929 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 120 232,25 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, в порядку досудового оскарження ТОВ «СТЕН-ПЛЮС» було подано скаргу від 20.07.2016 року за № 17, яка рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області ДФС України від 09.09.2016 року за № 5646/10/04-36-10-01-09 залишена без задоволення, а саме ППР від 05.07.2016р. № НОМЕР_1 за формою «Р» - без змін.

На рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області ДФС України від 09.09.2016 року було подано скаргу до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 17.11.2016 року № 24781/6/99-99-11-01-02-25 залишила ППР від 05.07.2016 р. № НОМЕР_1 без змін, а саму скаргу без задоволення.

Визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення і було предметом судового розгляду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на приписи чинного податкового законодавства відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а тому позивач мав право на віднесення спірних податкових накладних до складу податкового кредиту лише з часу їх реєстрації, а саме з травня 2016 року.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. п. 20.1.4. п.20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 21.1. ст. 21 Податкового Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, а також не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 Податкового кодексу України, у відповідності до якого такі перевірки можуть проводитися лише за наявності визначених в цій статті обставин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючого органу під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-СМАРТ» (Постачальник) та ТОВ «СТЕН-ПЛЮС» (Покупець) було укладено Договір на поставку Товару.

Загальні обсяги придбання Товару склали 2 404 643 грн. (без ПДВ), що підтверджується складеними ТОВ «СВ-СМАРТ» (код ЄДРПОУ 34885846) податковими накладними № 1 від 01.04.2016 року на суму ПДВ 109 267,30 грн., № 8 від 05.04.2016 року на суму 108 333,33 грн., № 4 від 04.04.2016 року на суму 100 000,00 грн., № 11 від 07.04.2016 року на суму 79 114,12 грн., № 10 від 06.04.2046 року 39 991,68 грн., № 2 від 04.04.2016 року на суму 31 161.21 грн., № 19 від 06.04.2016 року на суму 13 061,02 грн.

В результаті чого, ТОВ «СТЕН-ПЛЮС» в рядку 10.1 розділу II декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року було задекларовано податковий кредит на загальну суму 480 929 грн.

Придбаний у ТОВ «СВ-СМАРТ» товар в подальшому було реалізовано Публічному акціонерному товариству «Кременчуцький колісний завод» на загальну суму постачання 2 431 852 грн. (без ПДВ).

За наслідками таких операцій ТОВ «СТЕН-ПЛЮС» було задекларовано податкове зобов'язання в розмірі 486 370 грн., що відображено в рядку 1.1 розділу І декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Згідно з п. 198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 зазначеного закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Крім того, згідно з вимогами статті 4 Закону № 996, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми (документального оформлення).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено - фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. До безповоротної фінансової допомоги відносяться зокрема, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для, нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових ' накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60

календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (пункт 201.10 статті 201 Кодексу).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним податкових зобов'язань за такою операцією.

З наведеного вбачається, що у випадку відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної, у покупця відсутнє право на включення сум податку на додану вартість по таким податковим накладним до податкового кредиту, однак, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що платник податків має право включати суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, що не зареєстровані постачальником товарів/робіт/послуг в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, за умови подання разом із декларацією за завітний період заяви із скаргою на постачальника та підтверджуючих документів.

Разом з тим, жодних доказів подання відповідної скарги на постачальника позивачем надано не було, що свідчить про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, слід зазначити, що в даному випадку позивач, при здійсненні ним підприємницької діяльності на власний ризик, діяв без належної правової обачності та обережності щодо перевірки факту реєстрації контрагентом відповідних податкових накладних.

Так, позивач не скористався своїм правом перевірити факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН та подати відповідну скаргу з метою включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі незареєстрованих постачальником податкових накладних, тим самим взявши на себе ризик негативних наслідків своєї бездіяльності, зокрема, таких як неможливість документально підтвердити права на податковий кредит та формування витрат.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕН-ПЛЮС"- залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі № 804/8720/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко