Ухвала

від 19.09.2017 по справі 2а-4111/11/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 року м. Київ К/800/9065/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Югмаш

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.05.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року

у справі № 2а-4111/11/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Югмаш

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Югмаш звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.05.2012 року у справі № 2а-4111/11/1470, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання до суду повернувся конверт із судовою повісткою, яка направлялась на адресу позивача.

Відповідно до частини першої статті 40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

За таких обставин, є підстави вважати, що про дату, час та місце проведення судового засідання позивач повідомлений належним чином, однак в судове засідання не з'явився.

Таким чином, у зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, відповідачем складено акт від 08.12.2010 року № 9324/23-600/20868545, яким встановлено зокрема порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість із урахуванням п. 2.1 ст. 2, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, п.п. 2, 5, 18 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 43 400, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 року № 0002142301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 43 400, 00 грн. за основним платежем та 21 700, 00 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу щодо непідтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ВКФ Транс-Оіл .

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи не підтверджується реальне виконання договірних зобов'язань позивача з його контрагентом.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Пунктом 7.4.1. п. 7.4. статті 7 Закону України Про податок на додану вартість визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий кредит ТОВ Югмаш за період з липня 2008 року по грудень 2008 року включно сформований, окрім іншого, за рахунок сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг) на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ ВКФ Транс-Оіл на основі договору підряду.

Встановлено, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи у кримінальній справі № 109800046 підпис від імені директора ТОВ ВКФ Транс-Оіл ОСОБА_4 у податкових накладних виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

Зазначені обставини підтверджені і поясненнями свідка ОСОБА_4, наданими ним при розгляді справи в суді першої інстанції, про те, що він за винагороду зареєстрував на себе підприємство ТОВ ВКФ Транс-Оіл , але від цього підприємства не складав та не підписував первинні бухгалтерські документи, не звіряв їх печаткою. Ніяких договорів, податкових накладних він не підписував.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Отже, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що документи, якими оформлено господарські операції позивача із ТОВ ВКФ Транс-Оіл , не підтверджують фактичне отримання підрядних робіт позивачем від ТОВ ВКФ Транс-Оіл , колегія суддів погоджується з висновком судів щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Югмаш залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.05.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року у справі № 2а-4111/11/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.А.Веденяпін

Н.Є.Маринчак