Ухвала

від 04.10.2017 по справі 208/1047/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4723/17 Справа № 208/1047/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів -Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Василенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області

на ухвалу Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Мандрагора , про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року затверджено мирову угоду від 08.04.2016 року, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

За мировою угодою визнано за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на об'єкт нерухомості, а саме: виробничу базу, загальною площею 329,0 кв.м, яка складається з наступного: Б-1 виробнича база загальною площею 329,0 кв. м, №1 ворота; № 2 огорожа та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вулиця Тритузна (колишня назва - вулиця Петровського), 253-г, зазначений об'єкт нерухомості було утворено шляхом виділення ТОВ Мандрагора 9/1000 частин майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вулиця Тритузна (колишня назва Петровського), 253 у самостійний об'єкт нерухомості, з подальшою реєстрацією у відповідних органах державної реєстрації; зобов'язано відповідачів передати всю необхідну правовстановлюючу та технічну документацію на об'єкт позивачу.

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Мандрагора (код ЄДРПОУ 30815403) на об'єкти нерухомого майна - 9/1000 частин майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вулиця Тритузна (колишня назва Петровського), 253.

При отриманні у власність вищенаведеного майна, позивач ОСОБА_2 відмовляється від подальшого стягнення на його користь заборгованості з відповідача ОСОБА_3

Судові витрати, понесені сторонами покладено на сторони, які їх понесли.

Сторони за даним позовом інших претензій один до одного не мають. У разі неналежного виконання або невиконання сторонами умов даної мирової угоди, вона виконується у примусовому порядку державним виконавцем.

Дана мирова угода набирає чинності з моменту вступу ухвали суду у законну силу та підлягає реєстрації у відповідних органах державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Провадження по цивільній справі № 208/1047/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ТОВ Мандрагора , про стягнення боргу - закрито.

Ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 квітня 2016 року виправлено допущену судом описку та викладено резолютивну частину ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 11.04.2016 року по справі 208/1047/16 в наступній редакції:

Мирову угоду від 08.04.2016 року укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - затвердити.

За мировою угодою: визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на об'єкти нерухомості, а саме на:

- виробничу базу, загальною площею 329,0 кв. м., яка складається з наступного: Б-1 виробнича база загальною площею 329,0 кв. м., №1 ворота; № 2 огорожа та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вулиця Тритузна (колишня назва - вулиця Петровського), 253-г, зазначений об'єкт нерухомості було утворено шляхом виділення ТОВ Мандрагора 9/1000 частин майнового комплексу, що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вулиця Тритузна (колишня назва Петровського), 253 у самостійний об'єкт нерухомості;

- базу відпочинку загальною площею 124,6 кв.м., яка складається з А-1 будинок відпочинку, загальною площею 18,6 кв.м., Б-1 будинок відпочинку, загальною площею 39,4 кв.м., Д-1 будинок відпочинку, загальною площею 56,0 кв.м., № 1,2 ворота, № 3,4 огорожа, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Курилівка вул. Дубовий гай, 17, з подальшою реєстрацією у відповідних органах державної реєстрації; зобов'язати відповідачів передати всю необхідну правовстановлюючу та технічну документацію на об'єкт позивачу.

Скасувати запис про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Мандрагора (код ЄДРПОУ 30815403) на об'єкти нерухомого майна - 9/1000 частин майнового комплексу, що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вулиця Тритузна (колишня назва Петровського), 253.

При отриманні у власність вищенаведеного майна, позивач ОСОБА_2 відмовляється від подальшого стягнення на його користь заборгованості з відповідача ОСОБА_3

Судові витрати, понесені сторонами покладаються на сторони, які їх понесли.

Сторони за даним позовом інших претензій один до одного не мають. У разі неналежного виконання або невиконання сторонами умов даної мирової угоди, вона виконується у примусовому порядку державним виконавцем.

Дана мирова угода набирає чинності з моменту вступу ухвали суду у законну силу та підлягає реєстрації у відповідних органах державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Провадження по цивільній справі № 208/1047/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 третя особа ТОВ Мандрагора про стягнення боргу - закрити.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 11 квітня 2016 року, в якій ухвалою від 12 квітня 2016 року виправлено допущену судом описку, та в новій редакції викладено резолютивну частину ухвали від 11 квітня 2016 року, Дніпродзержинська місцева прокуратура Дніпропетровської області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час розгляду справи повідомлені належним чином.

Вислухавши представника прокуратури, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи клопотання сторін у справі про затвердження мирової угоди, суд першої інстанції посилався на те, що затвердження даної мирової угоди не суперечить вимогам законодавства, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Проте, з даним висновком погодитися неможливо з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України, сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.

Згідно ст. 175 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Із матеріалів справи вбачається, що у лютому 2016 року позивач звернувся суду з позовом про стягнення боргу, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 40000,00 гривень.

08 квітня 2016 року сторони подали до суду мирову угоду.

За умовами мирової угоди відповідач, ОСОБА_3 підтверджує факт отримання ним 23.10.2015 року у позивача ОСОБА_2 боргу у розмірі 40000,00 грн., який до теперішнього часу ним не повернуто, а також підтверджує факт належності йому права власності на об'єкти нерухомості:

- виробничу базу, загальною площею 329,0 кв.м, яка складається з наступного: Б-1 виробнича база загальною площею 329,0 кв.м, №1 ворота; №2 огорожа та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вулиця Тритузна (колишня назва - вулиця Петровського), 253-г. .

- базу відпочинку загальною площею 124,6 кв.м., яка складається з А-1 будинок відпочинку, загальною площею 18,6 кв.м., Б-1 будинок відпочинку, загальною площею 39,4 кв.м., Д-1 будинок відпочинку, загальною площею 56,0 кв.м., № 1,2 ворота, № 3,4 огорожа, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Курилівка вул. Дубовий гай, 17.

З матеріалів справи вбачається, що п.1.3 Договору позики від 23 жовтня 2015 року визначено, що позика є цільовою - для оплати витрат на приведення у відповідність документів на об'єкт нерухомості - цеху по виробництву електродів з комплексом будівель, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, вулиця Петровського, 253 г.

За п.8.3 Договору позики у випадку порушення позичальником умов п. 6.1 даного Договору до Позикодавця переходить право власності на об'єкти нерухомості - виробничу базу загальною площею 329 кв.м, яка належить позичальнику на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.2015 року між ТОВ Мандрагора та ОСОБА_3 та базу відпочинку загальною площею 124, 6 кв.м., яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Курилівка, вулиця Дубовий гай, 17, яка невідомо на якому праві належить позичальнику.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як визначено ч. 1 ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до п. п. 2 п. 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294 (далі - Положення) Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти (видає відповідні сертифікати, реєструє декларації про готовність об'єкта до експлуатації та повертає такі декларації).

Право власності та користування на землю набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст.ст.13,14), Земельним кодексом України (ст.78, 92, 93, 102-1, 116, 118, 119, 123, 125, 126 ЗК України), Цивільним кодексом України а також іншими законами, що видаються відповідно до них, зокрема, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ч.1ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Оскаржуваною ухвалою суд визначив місце розташування самочинно побудованої бази відпочинку в межах населеного пункту с.м.т. Курилівка Петриківкого району. В той же час, голова Курилівської селищної ради листом №114 від 06.04.2017 повідомив, що вулиця Дубовий гай знаходиться за межами с.м.т. Курилівка (а.с.77).

Відповідно до листа голови Курилівської селищної ради за №114від 06.04.2017 року, листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю КМР від 07.04.2017 року (а.с.77,78) поштова адреса: вул. Петровського, 253г будь-яким об'єктам нерухомості ніколи не надавалась, договір оренди земельної ділянки за цією адресою не укладався, містобудівні обмеження та умови для розміщення виробничої бази не погоджувались, декларації про початок будівельних робіт та готовність об'єкту не реєструвались.

Таким чином, суд першої інстанції, затвердивши мирову угоду між сторонами про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, порушив інтереси власників земельної ділянки щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під спірним нерухомим майном та інтереси Державної архітектурно-будівельної інспекції України як органу контролю, який уповноважений на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Сторонами ні технічні паспорти, ні навіть витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суду для огляду і долучення до матеріалів справи не надані. Це підтверджує факт того, що сторонами реєстрація права власності, отримання правовстановлюючих документів на самочинне збудоване майно не проводились.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Тобто, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане виключно за особою, яка є власником чи користувачем земельної ділянки, на час винесення рішення суду.

Таким чином, суд першої інстанції, не дослідивши наявності у ОСОБА_3 правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою, в порушення ст. ст. 375, 376 ЦК України, за мировою угодою, визнав право власності за позивачем на самочинно збудоване нерухоме майно.

Крім того, спірне нерухоме майно не прийнято до експлуатації, а тому не є створеним в розумінні ст. 331 ЦК України, що також виключає можливість визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

Зазначене свідчить про передчасний висновок суду щодо визнання мирової угоди, укладеної між сторонами у даній справі, та закриття провадження у справі.

При наявних порушеннях норм процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 рокупідлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції згідно ст.312 ЦПК України.

Відповідно до ст.88 ЦПК, на користь прокуратури Дніпропетровської області з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає стягненню по 800,00 грн. судового збору з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області - задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року - скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стягнути на користь прокуратури Дніпропетровської області з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 800,00 грн. судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

ОСОБА_4