Ухвала

від 04.10.2017 по справі 587/888/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №587/888/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 22-ц/788/1512/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 47

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 16 серпня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Підліснівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 16 серпня 2017 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Підліснівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю в зв'язку з його необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

При цьому зазначає, що жодних обмежень щодо кількості разів набуття права власності саме за набувальною давністю законодавством не визначено. Обмеження мають місце саме у разі проведення передачі земельної ділянки за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Суд не дав жодної оцінки тому, що підстави набуття права власності такі як за набувальною давністю та передача земельної ділянки за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування є різними та самостійними, а тому застосування до вказаних правовідносин норм ч. 4 ст. 116 ЗК України є неприпустимим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Сумської районної Ради народних депутатів Сумської області від 19 березня 1992 року Про надання земельних ділянок для ведення селянських/фермерських господарств ОСОБА_3 надано для ведення селянського/фермерського господарства земельну ділянку 4,0 га сільськогосподарських угідь на території Підліснівської сільської Ради народних депутатів та видано державний акт на право довічного успадкованого володіння землею № 002880, площею 4,0 га, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за № 263 (а.с. 9,13-15).

Рішенням Сумської районної Ради народних депутатів Сумської області від 06 квітня 1992 року Про надання земельних ділянок для ведення селянських/фермерських господарств батьку позивача, ОСОБА_4 надано для ведення селянського/фермерського господарства земельну ділянку 4,0 га сільськогосподарських угідь на території Підліснівської сільської Ради народних депутатів та видано державний акт на право довічного успадкованого володіння землею № 002876, площею 4,0 га, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за № 262 (а.с. 8, 10-12).

Рішенням Сумської районної Ради народних депутатів від 22 березня 1995 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку технічної документації по передачі земельних ділянок у приватну власність раніше наданих земельних ділянок площею по 3,42 га кожному на території Підліснівської сільської ради, на основі якого видано державні акти на право приватної власності на землю (а.с. 16-18).

04 листопада 1998 року ОСОБА_4 помер (а.с. 20).

16 грудня 1999 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (серія АВІ №271150), за яким він набув право приватної власності на земельну ділянку площею 3,42 га (а.с. 20-22).

Таким чином, ОСОБА_3 на праві особистої власності належить земельна ділянка загальною площею 6,84 га (кадастрові номери 5924786300:09:001:0102 та 5924786300:09:001:0101).

Земельною ділянкою загальною площею 1,16 га позивач володіє з 1992 року і до цього часу на підставі державних актів на право довічного успадкованого володіння землею № 002876, № 002880.

Ухвалюючи рішення про відмову позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 1, 16 га за набувальною давністю.

Такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжувала відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, за рішенням суду набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

За п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. п. 9, 11, 13 - 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав , відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Як убачається з матеріалів справи, земельною ділянкою загальною площею 1,16 га позивач володіє на підставі державних актів на право довічного успадкованого володіння землею № 002876, № 002880 (а.с. 10 - 15).

Ті обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову, зокрема, що він з 1992 року та до цього часу відкрито та безперервно володіє земельною ділянкою загальною площею 1,16 га, на думку колегії суддів, не можна вважати добросовісним заволодінням чужим майном, відкритим та безперервним володінням цією нерухомістю у розумінні ч. 1 ст. 344 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову із заявлених підстав, оскільки позивач не довів, що добросовісно заволодів чужою земельною ділянкою і продовжує відкрито, безперервно нею володіти протягом десяти років.

Посилання місцевого суду як на підставу для відмови у позові на те, що позивач на підставі державного акту на право приватної власності на землю вже використав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки і не може приватизувати другу земельну ділянку такого ж виду використання, є помилковим, оскільки набуття права власності на майно за набувальною давністю є самостійною підставою набуття права власності. Це прямо випливає зі змісту ст. 344 ЦК України.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були повно та всебічно встановлені обставини справи.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 16 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді -