Ухвала

від 05.10.2017 по справі 573/1111/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №573/1111/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 22-ц/788/1456/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання -Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 19 липня 2017 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Коджен Б до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Білопілля Агросвіт , третя особа: Служба з державної реєстрації прав Білопільської міської ради, про визнання недійсним договору оренди землі

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Коджен Б про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 19 липня 2017 року позовні вимоги ТОВ Коджен Б задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,234 га, кадастровий номер 5920686000:03:001:0415, укладений 11 лютого 2017 року між ТОВ Білопілля Агросвіт і ОСОБА_3, зареєстрований 07 квітня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право 19873678.

Стягнуто з ТОВ Білопілля Агросвіт , ОСОБА_3 на користь ТОВ Коджен Б у дольовому порядку по 800 грн. судових витрат.

Відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні зустрічної позовної заяви до ТОВ Коджен Б про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду за її зустрічним позовом скасувати та направити справу на новий розгляд в іншому складі суду до Білопільського районного суду Сумської області.

При цьому зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив той факт, що під час укладення договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2010 року, текст договору було підписано від її імені сторонньою особою. У зв'язку з цим, не можна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов договору оренди землі, що є підставою для визнання спірного договору недійсним відповідно до закону.

Крім того, у своїй позовній заяві вона заявляла клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи в разі невизнання відповідачем її позовних вимог, проте в рішенні суд першої інстанції зазначив, що вона відмовилася від її проведення, хоча вона вважає її висновки основним доказом.

Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи в установленному законом порядку, але в судове засідання не з'явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного акту серія ЯЗ № 363816 від 15 грудня 2009 року, виданого на підставі розпорядження голови Білопільської райдержадміністрації № 545 від 16 вересня 2009 року, ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка площею 3,2342 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області (а.с. 23).

01 грудня 2010 року між ОСОБА_3 та ТОВ Коджен Б укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_3 надала товариству у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,2342 га сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 12 років, яка знаходиться на території Нововирківської сільської ради Білопільського району (а.с. 18-20).

01 грудня 2010 року між ОСОБА_3 та ТОВ Коджен Б підписані акти приймання-передачі земельної ділянки та визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 21-22).

24 травня 2012 року вказаний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Білопільському районі Сумської області за номером 592060004001367 (а.с. 18-20).

01 грудня 2016 року ОСОБА_3 отримала від ТОВ Коджен Б 2410,29 грн. орендної плати за оренду землі на підставі договору оренди (а.с. 29).

11 лютого 2017 року між ОСОБА_3 та ТОВ Білопілля Агросвіт укладено договір оренди № 42н земельної ділянки площею 3,234 га (а.с. 44-46).

07 квітня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_4 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34681174, на підставі якого було проведено державну реєстрацію права власності та права оренди на земельну ділянку (а.с. 55).

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ Коджен Б , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не розірвавши в установленому законом та договором порядку договір оренди земельної ділянки від 01 грудня 2010 року до закінчення строку його дії, 11 лютого 2017 року уклала новий договір оренди цієї ж земельної ділянки з ТОВ Білопілля Агросвіт , чим порушила права ТОВ Коджен Б .

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову, суд послався на те, що остання не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що договір оренди землі від 01 грудня 2010 року вона не підписувала.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до вимог ст. ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

Відповідно до правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-127цс13, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладання договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_3 не довела, що спірний договір нею особисто не підписувався, а був підписаний іншою особою та не відповідав її волевиявленню.

Як убачається з матеріалів справи, а саме із журналу судового засідання від 19 липня 2017 року, ОСОБА_3 під звукозапис судом роз'яснене її право, передбачене ст. 143 ЦПК України, заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для вирішення питання, чи підписувала вона договір оренди землі, але вона відмовилася від її проведення (а.с. 91-94). Крім того, позивач за зустрічним позовом в апеляційній скарзі клопотання про призначення вказаної вище експертизи також не заявляла.

Посилання ОСОБА_3 у скарзі на те, що у своїй позовній заяві вона заявляла клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, не відповідає дійсності, оскільки із зустрічної позовної заяви останньої дослівно убачається, що в разі невизнання позову відповідачем, під час судового розгляду заявлю клопотання, відповідно ст. 143 ЦПК України, про призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с. 59-61).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були повно та всебічно встановлені обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 19 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді -