Рішення

від 27.09.2017 по справі 904/7201/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.09.2017 Справа № 904/7201/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СЕЙВІНГ СОЛЮШН", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР-КР", м. Кривий Ріг

про стягнення 483 240,72 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 21.07.17;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 20.09.17.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СЕЙВІНГ СОЛЮШН" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР-КР" про стягнення заборгованості у розмірі 483240,72 грн., з яких: 375535,86 грн. - основний борг, 48436,73 грн. - пеня, 35804,51 грн. - 20% річних та 23463, 62 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки товарів №Д/ЕСС-18 від 01.04.2016.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2017 порушено провадження у справі та призначено її розгляд у засіданні на 26.07.2017.

До суду 26.07.2017 позивачем подано пояснення у справі, в яких він зазначив, зокрема, що відповідачем буда погашена основна сума заборгованості в розмірі 375535,86 грн., а саме: 19.07.2017, 21.07.2017 та 24.07.2017.

Також, позивач 26.07.2017 подав до суду клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 26.07.2017 продовжено строк вирішення спору до 25.09.017 та розгляд справи відкладено на 12.09.2017.

Через канцелярію суду, 11.09.2017 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він збільшив розмір пені, 20% річних та інфляційних втрат та просить стягнути їх у таких розмірах: пеня - 59262,34 грн., 3% річних - 43404,35 грн. та інфляційні втрати - 30059,90 грн. Дана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідач 12.09.2017 подав до суд відзив на позовну заяву, в якому просив припинити провадження у справі щодо стягнення основного боргу у розмірі 375535,86 грн. та зменшити розмір пені до 1000 грн., на підставі ч. 3 ст. 83 ГПК України.

Також, 12.09.2017 відповідач звернувся до суду із клопотанням про витребування у позивача додатку № 1 до спірного договору, яким передбачено повернення дистриб'ютором постачальнику отриманого від споживачів товару з виявленими прихованими недоліками.

У судовому засіданні 12.09.2017, відповідно до ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 25.09.2017 та зобов'язано позивача надати до суду оригінал (для огляду) та копію (у справу) додатку № 1 до договору поставки № Д/ЕСС-17 від 01.04.2016, розгорнутий розрахунок інфляційних втрат.

Через канцелярію суду, 22.09.2017 позивач подав пояснення, в яких вказав про неможливість надання додатку № 1 до договору поставки № Д/ЕСС-17 від 01.04.2016, оскільки такий додаток до договору сторонами не укладався. Також, позивач заперечив проти клопотання про зменшення розміру пені, заявленого відповідачем у відзиві на позов.

Представник позивача у судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав пояснення по справі, відповів на поставленні питання.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, заперечив проти задоволення позову.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 25.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Енерджи Сейвінг Солюшн (далі - позивач, постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю 2Альтаір-КР (далі - відповідач, дистриб'ютор) 01.04.2016 був укладений договір поставки №Д/ЕСС-18 (далі - договір). Згідно предмету цього договору, постачальник зобов'язується протягом дії цього договору постачати дистриб'ютору товар, а останній зобов'язується його приймати та оплачувати. Відповідно до п. 1.3 договору, найменування, асортимент, ціна одиниці товару, що поставляється, узгоджується сторонами в заявках на кожне постачання і накладних на відповідну партію товару. Пунктом 4.1 договору погоджено, що вартість товару, що відвантажується за цим договором дистриб'ютору, визначається за цінами, наведеними у прас - листах постачальника. У разі виникнення розбіжностей між цінами, зазначеними у прас-листі, та цінами зазначеними у накладній - погодженими дистриб'ютором вважаються ціни, зазначені у накладній. Відповідно до п. 6.3 договору поставка вважається здійсненою у день передачі товару. Згідно п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.03.2017.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу у період з 04.04.2016 по 14.12.2016 товар на загальну суму 2430334,62 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами (а.с.14-89 том 1).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.4.4 договору, оплата за товар здійснюється шляхом перерахування дистриб'ютором грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 14 календарних днів із дня поставки товару дистриб'ютору.

Відповідач, в порушення умови договору, здійснив лише часткову оплату отриманого товару, і також, частину товару повернув позивачу. Однак, заборгованість залишилась і станом на день подання позову складала 375 535,86 грн.

Після порушення провадження у справі (12.07.2017), відповідач 19.07.2017, 21.07.2017 та 24.07.2017 сплатив суму боргу в розмірі 375 535,86 грн. (див. банківську виписку а.с. 188-198 том 1).

Пунктом 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову.

Враховуючи, що відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 375 535,86 грн., то в цій частині між сторонами відсутній предмет спору і тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 20 % річних у розмірі 43404,35 грн. за період прострочення з 29.12.2016 по 24.07.2017.

Розрахунок 20% річних наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань, однак містить арифметичну помилку. За розрахунком суду, розмір 20% річних за цей період складає 42295,51 грн.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 20% річних підлягає задоволенню частково у розмірі 42295,51 грн.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 30059,90 грн. за період з 29.12.2016 по 24.07.2017.

Розрахунок, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України та дійсним обставинам справи. А тому, вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю у розмірі 30059,90 грн.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 9.1 договору, при порушенні дистриб'ютором терміну оплати товару, останні сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день затримки оплати та 20% річних від суми простроченого платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 59262, 34 грн. за період з 05.07.2016 по 28.06.2017.

Розрахунок пені наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок.

Позивач 12.09.2017 звернувся до суду із клопотанням про зменшення розміру пені, належної до стягнення, до 1000 грн., на підставі ст. 83 ГПК України.

В обґрунтування цього клопотання відповідач зазначив, що причиною виникнення заборгованості перед позивачем стало накопичення на складі відповідача нереалізованої продукції, придбаної у позивача, на суму основного боргу, у тому числі бракованого товару, гарантійний обмін якого третім особам - кінцевим покупцям здійснював відповідач, та від повернення якого відмовився позивач.

Так, частиною 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пункт 3 ч.1 ст. 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи, те, що прострочка виникла не внаслідок недобросовісної поведінки відповідача, а внаслідок неналежного врегулювання сторонами гарантійних зобов'язань, а також те, що відповідач здійснив оплату основного боргу у повному обсязі, строк прострочення виконання зобов'язання був відносно незначним, відсутні докази завдання значних збитків позивачу, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково та зменшити розмір пені до 25000,00 грн.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1974,27 грн.

Також, відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір та п. 5.1 Постанови Вищого господарського суду від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , у зв'язку із припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 375535,86 грн., позивачу слід повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5633,04 грн.

Керуючись ст. ст. 193, 275 Господарського Кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР-КР" (50002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, 219; ідентифікаційний код 36041476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СЕЙВІНГ СОЛЮШН" (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 24, літ Б' -3, офіс № ІІІ3.40, ідентифікаційний код 39444058) 20 % річних у розмірі 42295,51 грн., пеню в розмірі 25000,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 30059,90 грн. та судовий збір у сумі 1974,27 грн.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 375535,86 грн. - припинити.

В решті позову відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СЕЙВІНГ СОЛЮШН" (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 24, літ Б' -3, офіс № ІІІ3.40, ідентифікаційний код 39444058) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5633,04 грн., сплачений згідно квитанції № 12828372 від 23.06.2017, оригінал якої міститься у матеріалах справи.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 02.10.2017

Суддя М.О.Ніколенко