Постанова

від 15.11.2017 по справі 904/7201/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2017 року Справа № 904/7201/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.О. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Вечірко І.О.,

Секретар судового засідання Манчік О.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 23.10.2017 р., представник;

представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР-КР" та товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СЕЙВІНГ СОЛЮШН" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2017р. у справі №904/7201/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СЕЙВІНГ СОЛЮШН", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР-КР", м. Кривий Ріг

про стягнення 483 240,72 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2017 року (суддя: Ніколенко М.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР-КР" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СЕЙВІНГ СОЛЮШН" 20 % річних у розмірі 42295,51 грн., пеню в розмірі 25000,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 30059,90 грн. та судовий збір у сумі 1974,27 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ "АЛЬТАІР-КР" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення в частині стягнення інфляційних втрат та пені, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 10000,00грн. та інфляційні втрати в розмірі 25278,16грн.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що оскільки борг, який індексується в січні 2017р. в сумі 434703,78грн. проіснував лише до 26.01.2017р., а не до 31.01.2017р., а тому застосування індексу інфляції за січень 2017р.є безпідставним.

Крім того, скаржник вважає, що у суду першої інстанції були всі підстави для задоволення клопотання про зменшення розміру пені до 1000грн., а не 25000,00, оскільки саме таке зменшення є розумним та справедливим та буде стимулювати його, боржника, виконувати основне грошове зобов'язання, а не перетворить неустойку на несправедливо непомірний тягар.

Також з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СЕЙВІНГ СОЛЮШН", в якій просить рішення суду скасувати частково, в частині зменшення суми пені до 25000,00грн., посилаючись при цьому на залишення судом поза увагою незадовільного майнового стану та збитків позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Враховуючи те, що коло представників у судовому засіданні не обмежено та що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача, якого належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 15.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сейвінг Солюшн» (далі - позивач, постачальник) і товариством з обмеженою відповідальністю Альтаір-КР 01.04.2016 був укладений договір поставки №Д/ЕСС-18 (далі - договір). Згідно предмету цього договору, постачальник зобов'язується протягом дії цього договору постачати дистриб'ютору товар, а останній зобов'язується його приймати та оплачувати. Відповідно до п. 1.3 договору, найменування, асортимент, ціна одиниці товару, що поставляється, узгоджується сторонами в заявках на кожне постачання і накладних на відповідну партію товару. Пунктом 4.1 договору погоджено, що вартість товару, що відвантажується за цим договором дистриб'ютору, визначається за цінами, наведеними у прас - листах постачальника. У разі виникнення розбіжностей між цінами, зазначеними у прас-листі, та цінами зазначеними у накладній - погодженими дистриб'ютором вважаються ціни, зазначені у накладній.

Згідно п.4.4 договору, оплата за товар здійснюється шляхом перерахування дистриб'ютором грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 14 календарних днів із дня поставки товару дистриб'ютору.

Відповідно до п. 6.3 договору поставка вважається здійсненою у день передачі товару.

Згідно п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.03.2017.

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу у період з 04.04.2016 по 14.12.2016 товар на загальну суму 2430334,62 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами (а.с.14-89 том 1).

Відповідач, в порушення умови договору, оплату за товар здійснив частково, частину товару повернув позивачу, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 375535,86 грн., що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, пеню - 59262,34 грн., 20% річних - 43404,35 грн. та інфляційні втрати - 30059,90 грн.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після порушення провадження у справі 19.07.2017, 21.07.2017 та 24.07.2017 сплатив суму боргу в розмірі 375535,86 грн.

Таким чином, господарським судом правомірно, на підставі пункту 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 375535,86грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 9.1 договору, при порушенні дистриб'ютором терміну оплати товару, останні сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день затримки оплати та 20% річних від суми простроченого платежу.

Позивачем було нараховано 20 % річних у розмірі 43404,35 грн. за період прострочення з 29.12.2016 по 24.07.2017.

У зв'язку з наявністю в наданому позивачем розрахунку арифметичної помилки, господарським судом було правильно перераховано суму 20% річних, внаслідок чого позов в цій частині обґрунтовано задоволено частково в сумі 42295,51грн. за період з 29.12.2016р. по 24.07.2017р.

Розрахунок інфляційних втрат, який було заявлено позивачем в сумі 30059,90 грн., відповідає дійсному періоду заборгованості та умовам діючого законодавства, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивачем було надано розрахунок пені в сумі 59262,34 грн. за період з 05.07.2016р. по 28.06.2017р.

Вказане нарахування апеляційним судом перевірено та визнано арифметично вірним, відповідачем не спростоване

Відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції було надано клопотання про зменшення розміру пені до 1000грн.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду і апеляційний господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, прийшов до висновку про наявність у даному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах ВГСУ №904/10100/13 від 02.07.2014р., № 904/6410/15 від 12.01.2016р., № 904/6405/15 від 12.01.2016р.

Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. (із змін. і доп.) Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, господарським судом було враховано погашення відповідачем основного боргу у повному обсязі, незначність строку прострочення виконання зобов'язання, відсутність доказів завдання значних збитків позивачу.

Таким чином, суд першої інстанції правильно та у відповідності до норм Закону задовольнив клопотання відповідача частково та зменшив розмір пені до 25000,00 грн.

Необгрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що оскільки борг, який індексується в січні 2017р. в сумі 434703,78грн. проіснував лише до 26.01.2017р., а не до 31.01.2017р., а тому застосування індексу інфляції за січень 2017р.є безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.12 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права": при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця .

Заборгованість в сумі 434703,78грн. виникла 29.12.2016р. та була частково погашена 27.01.2017р., а тому інфляційні втрати правильно розраховувались з врахуванням січня 2017р.

Крім того, безпідставними колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про те, що у суду першої інстанції були всі підстави для задоволення клопотання про зменшення розміру пені до 1000грн., а не 25000,00, оскільки судом були враховані не лише інтереси боржника, а і інтереси позивача, як це передбачено ст. 233 Господарського кодексу України.

Вказане вище також спростовує доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, оскільки, як було зазначено вище, судом правомірно враховані майновий стан та інтереси не лише відповідача, а і позивача.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом та викладених вище обставин, у зв'язку із чим відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду як необґрунтовані.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР-КР" та товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СЕЙВІНГ СОЛЮШН" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2017р. у справі №904/7201/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя С.Г. Антонік

Суддя І.О. Вечірко

Постанова виготовлена в повному обсязі 20.11.2017року.