Рішення

від 02.10.2017 по справі 910/15212/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2017Справа №910/15212/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Моноцерос

до Товариства з обмеженою відповідальністю Діджімедіа

про стягнення заборгованості в розмірі 39 924,18 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Братківський К.С., адвокат (посвідчення №3697 від 23.04.09);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Моноцерос (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Діджімедіа про стягнення заборгованості в розмірі 39 924,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання послуг № ISG1 від 21.04.2016, внаслідок чого за останнім утворилася заборгованість за період квітень-травень 2017 року включно в розмірі 39 924,18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 порушено провадження по справі №910/15212/17, розгляд справи призначено на 02.10.2017.

20.09.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про забезпечення позову та заяву про відсутність аналогічного спору.

У судовому засіданні 02.10.2017 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 02.10.2017 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Діджімедіа (далі - Діджімедіа, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Моноцерос (далі - Партнер, позивач) було укладено Договір про надання послуг №ISG1 від 21.04.2016 (далі - Договір), відповідно до умов якого, Партнер зобов'язується надати Діджімедіа послуги з доступу до рекламних площ на Інтернет-ресурсах Партнера з правом розміщення на них реклами клієнтів Діджімедіа, а Діджімедіа зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору перелік інтернет-ресурсів для розміщення реклами клієнтів, рекламні форми, варіанти місць розміщення реклами визначаються у Додатках до Договору.

Ціна Договору складається з загальної вартості всіх наданих Партнером послуг за весь період дії цього Договору (п. 3.1 Договору).

Згідно з пунктами 3.2 та 3.3 Договору вартість послуг визначається за кожний звітний період. Звітним періодом за Договором ж календарний місяць. Вартість послуг Партнера, що надаються за цим Договором, визначається сторонами окремо щодо відповідних рекламних кампаній та встановлюється у відповідних Додатках до цього Договору на кожний звітний період.

За умовами пункту 3.4 Договору, розрахунки між сторонами здійснюються у наступному порядку:

- до 10 числа наступного за звітним періодом місяця Діджімедіа у електронній формі на адресу i.lubavskaya@dagital.umh.ua надсилає Партнеру Звіт про кількість проведених протягом звітного періоду рекламних кампаній (далі - віт), зразок якого наводиться в Додатку до Договору;

- Партнер протягом 3 календарних днів після отримання звіту затверджує звіт та надсилає його у двох оригінальних та підписаних партнером примірниках Діджімедіа разом із підписаним актом наданих послуг (або актах з іншою назвою але відповідним змістом) (далі - Акт);

- Діджімедіа у трьохденний строк від дати отримання акту зобов'язується розглянути акти та у разі відсутності заперечень повернути підписаний примірник Акту наданих послуг Партнеру У разі наявності заперечень щодо наданих Партнером послуг Діджімедіа у зазначений строк складає про це письмове мотивоване заперечення та надсилає його Партнеру. Протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання Партнером мотивованого заперечення, сторони додатково погоджують строк виправлення недоліків. У разі ненадання акту або мотивованого заперечення до нього в зазначений термін, послуги вважаються наданими в повному обсязі та належної якості;

- протягом 90 календарних днів з дати підписання обома сторонами акта на підставі затвердженого(них) звіту(ів) Діджімедіа перераховує на поточний рахунок партнера суму вартості послуг Партнера, що визначена у відповідному додатку до цього Договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині виконання взаємних зобов'язань - до їх повного виконання (п. 9.1 Договору).

У відповідності до п. 9.2 Договору, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону за один місяць до закінчення строку дії Договору про свій намір не продовжувати строк дії Договору, він вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік.

У Додатку № 1 до Договору сторонами викладено рекламні форми, що можуть використовуватись для розміщення реклами та форму звіту про кількість проведених протягом звітного періоду рекламних кампаній, що надсилається Діджімедіа Партнеру в електронній формі.

На виконання умов даного договору позивач у період з квітня 2017 року по травень 2017 року включно надав відповідачу послуги з проведення рекламної кампанії в мережі Інтернет на загальну суму 39 924,18 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами прийому-передачі наданих послуг.

Однак відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманих послуг своєчасно не здійснив, в зв'язку з чим за ним, утворилася заборгованість в розмірі 39 924,18 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як встановлено судом, на виконання умов даного договору позивач у період з квітня 2017 року по травень 2017 року включно надав відповідачу послуги на загальну суму 39 924,18 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами прийому-передачі наданих послуг від 30.04.2017 на суму 22 153,90 грн. та від 31.05.2017 на суму 17 770,28 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання обумовлених сторонами послуг з проведення рекламної кампанії в мережі Інтернет.

Проте, відповідачем не було оплачено отримані послуги в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг з проведення рекламної кампанії в мережі Інтернет та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 39 924,18 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Також 20.09.2017 представником позивача було подано заяву про забезпечення позову.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що 11.07.2017 Господарський суд міста Києва (справа № 910/9981/17) вже стягнув з ТОВ Діджімедіа на користь ТОВ Моноцерос заборгованість в сумі 40 570,94 грн. за рекламні послуги, які були надані з січня по березень 2017 року, яка сплачена лише на суму 8 183,40 грн. Позивач зазначає, що йому стало відомо, що відповідач заборгував за рекламні послуги не лише позивачу, але і ТОВ Українські бізнес технології на суму 140 495,97 грн. (справа № 910/15214/17). Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень була виявлена ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.07.2017, в якій ТОВ Діджімедіа фігурує в якості користувача конвертаційного центру . Також, позивач зазначає, що відповідач перестав збирати кореспонденцію зі свого поштового відділення зв'язку та відповідати на телефонні дзвінки.

В зв'язку з викладеним, позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти в сумі 39 924,18 грн., які обліковуються на поточному рахунку № 26001010066535 в АТ Укрексімбанк .

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У відповідності до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову (далі - Постанова) умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п. 3 Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову не обґрунтував, належних доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, не надав.

Керуючись ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Діджімедіа (01033, м. Київ, вулиця Гайдара, будинок 50; ідентифікаційний код: 37924243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Моноцерос (03148, м. Київ, вулиця Сім'ї Сосніних, будинок 15-А, гуртожиток; ідентифікаційний код: 40437063) заборгованість в розмірі 39 924 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 18 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.10.2017.

Суддя О.А. Грєхова