Рішення

від 28.09.2017 по справі 920/664/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.09.2017 Справа № 920/664/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сумська силікатна цегла , м. Суми,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Галузеве підприємство Промсервіс , м. Суми,

про стягнення 254 040 грн. 02 коп.

Суддя Котельницька В.Л.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 11.07.2017)

від відповідача - не прибув

За участю секретаря судового засідання - Пономаренко Т.М.

В судовому засіданні, розпочатому 26.09.2017, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України за згодо сторін оголошувалась перерва до 28.09.2017 до 12 год. 15 хв.

Суть спору: позивач відповідно до вимог поданої позовної заяви просить суд стягнути з відповідача на свою користь 254040,02 грн., у тому числі 222763,50 грн. безпідставно одержаних грошових коштів згідно умов договору № 1.2567 від 01.01.2016, проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 7619,14 грн. 8569,89 грн. інфляційних втрат, 15086,89 грн. пені, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, проти вимог позивача заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, зазначає, що належним чином виконує договірні зобов'язання перед позивачем.

26.09.2017 відповідачем були подані для долучення до матеріалів справи додаткові документи на підтвердження викладених у відзиві обставин.

Представником позивача 26.09.2017 та 28.09.2017 були подані до суду додаткові пояснення на підтвердження правомірності заявлених вимог.

Від відповідача до суду надійшли: клопотання від 28.09.2017 про долучення до матеріалів справи додаткових документів; клопотання від 28.09.2017 про розгляд справи за відсутності представника відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами без участі представника відповідача у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2016 між сторонами у справі був укладений договір № 1.2567 постачання природного газу, за умовами якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставити споживачу (позивачеві) природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому цим договором, а споживач (позивач) зобов'язався оплатити вартість прийнятого природного газу у розмірі, строки та порядку, передбачених цим договором (п.1.1 договору).

Згідно із п. 1.2 договору обов'язковою умовою для постачання природного газу є наявність у споживача укладеного у встановленому порядку з Оператором газорозподільної системи (оператором ГРМ) договору розподілу природного газу. На дату укладання цього договору оператором ГРМ є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Сумигаз .

За умовами п. 3.1 договору споживач за власний рахунок замовляє послуги з транспортування (розподілу) природного газу в обсягах, передбачених цим договором.

У розділі 7 договору постачання природного газу сторонами урегульовані порядок та умови проведення розрахунків.

Відповідно до п. п. 7.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування з поточного рахунку або внесення через банківську установу грошових коштів на поточний рахунок постачальником згідно графіку, наведеного у даному пункті.

За умовами п. 5 даного договору сторони погодились, що сума, яка була сплачена позивачем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості споживача перед постачальником за минулі періоди. У випадку відсутності простроченої заборгованості за цим договором сума, яка була сплачена споживачем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, повинна зараховуватись як авансовий платіж на наступний розрахунковий період.

Відповідно до умов п. 12.5 укладеного договору якщо споживач має намір змінити постачальника газу, він повинен надіслати постачальнику повідомлення про намір змінити постачальника, яке є пропозицією про розірвання цього договору або його призупинення в частині постачання природного газу і повинно містити дату розірвання (призупинення) цього договору, яка визначається останнім календарним днем перед датою, з якої договір постачання природного газу з новим постачальником набере чинності.

При цьому, згідно із п. 12.7 договору споживач повинен виконати свої зобов'язання по розрахунках за природний газ перед постачальником та підписати з ним угоду про розірвання цього договору або про його призупинення в частині постачання природного газу з дати, з якої постачання природного газу буде здійснювати новий постачальник.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до умов договору про постачання природного газу позивач 21.03.2017 звернувся до відповідача з листом №8, у якому пропонував останньому призупинити дію договору № 1.2567 від 01.01.2017 на квітень 2017 року у зв'язку з укладенням договору постачання природного газу з іншим постачальником. Також у даному листі позивач зобов'язувався виконати договірні зобов'язання щодо оплати заявленої кількості газу на березень 2017 року у визначені договором терміни.

Даний лист отриманий відповідачем 21.03.2017, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції (вх. № 7).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 21.03.2017 звернувся до оператора ГРМ - ПАТ по газопостачанню та газифікації Сумигаз з дорученням №11 на відключення (обмеження) газопостачання підприємств-боржників за спожитий природний газ, у якому повідомив про наявну заборгованість відповідача станом на 21.03.2017 у сумі 113100,00 грн.

ПАТ Сумигаз , у свою чергу, направило позивачеві повідомлення № Sm07.2-П9-1577-0317 від 21.03.2017 про припинення (обмеження) газопостачання згідно вищезазначеного доручення відповідача.

У той же час, матеріали справи містять докази того, що оплату за отриманий природний газ у кількості 29,395 тис.м 3 у сумі 255736,50 згідно акту № 105/1.2567 від 31.03.2017 позивач провів до вказаної дати, перерахувавши на рахунок відповідача 130000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1851 від 21.03.2017 (призначення платежу: оплата за газ згідно договору № 1.2567 від 01.01.2016) та 235400,00 грн. згідно платіжного доручення № 1869 від 24.03.2017 (призначення платежу: попередня оплата за газ природний згідно договору № 1.2567 від 01.01.2016).

Таким чином, з урахуванням проведених розрахунків та складених актів про передачу природного газу вбачається (і даний факт відображений у Акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2017 по 04.04.2017), що за позивачем налічується переплата за отриманий від відповідача природний газ, яка станом на 04.04.2017 склала 222763,50 грн.

18.04.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 12 про повернення невикористаних коштів у сумі 222763,50 грн., перерахованих відповідно до умов договору постачання природного газу № 1.2567 від 01.01.2016. Вказана вимога отримана відповідачем 19.04.2017, про свідчить штамп вхідної кореспонденції (вх. № 15).

25.05.2017 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 20 про сплату вищезазначеної суми грошових коштів, а також сум нарахованих процентів, пені та інфляційних втрат. Вказана претензія отримана відповідачем 25.04.2017, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції (вх. № 20), однак до даного часу залишена без належного реагування.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення вищезазначених коштів з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Особливості реалізації права споживача на зміну постачальника природного газу унормовані у ст. 14 Закону України Про ринок природного газу . Так, усім споживачам гарантується право вибору постачальника. Забороняється стягувати плату або вимагати будь-яку іншу фінансову компенсацію у зв'язку із зміною постачальника (крім випадків, коли така плата або компенсація прямо передбачена договором постачання із споживачем, що не належить до категорії побутових споживачів). Діючий постачальник не має права встановлювати умови для припинення договору постачання, які обмежують право споживача на зміну постачальника. За умови виконання споживачем своїх зобов'язань за договором постачання: 1) зміна постачальника за ініціативою споживача має бути завершена в термін не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити постачальника, за умови дотримання правил зміни постачальника, у тому числі обов'язку щодо здійснення повного остаточного розрахунку з попереднім постачальником; 2) до припинення договору постачання діючий постачальник зобов'язаний забезпечувати постачання природного газу споживачу на умовах чинного договору. Наявність спору між діючим постачальником і споживачем, який заявив про намір змінити постачальника, не є підставою для затримки у виконанні договору постачання з новим постачальником. Регулятор здійснює регулярний моніторинг стану додержання положень цієї статті.

Відповідно до пункту 11 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за N 1382/27827 розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу. У випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок відповідно до умов договору постачання природного газу. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу. Датою оплати рахунка (здійснення розрахунку) є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника.

Матеріалами справи підтверджений факт перерахування позивачем відповідачу коштів у розмірі, більшому, ніж встановлена у договорі вартість отриманого природного газу. Також матеріалами справи підтверджений факт неодноразового звернення позивача до відповідача з вимогами про повернення надлишково перерахованих коштів у зв'язку з призупиненням дії укладеного договору постачання природного газу.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У разі безпідставного одержання чи збереження грошей згідно із ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 даного Кодексу передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розділом 8 договору постачання природного газу № 1.2567 сторони погодили відповідальність за невиконання умов договору та, зокрема визначили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.

З урахуванням наведених положень діючого законодавства, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 222763,50 грн. безпідставно отриманих останнім коштів, а також суму нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 7619,74 грн.

Стосовно стягнення з відповідача сум нарахованої пені у розмірі 15086,89 грн. та 8569,89 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Разом з тим, суд враховує позицію, викладену у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , пунктом 5.2 якої визначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахування сум інфляційних втрат, у зв'язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.

З аналогічних підстав суд відмовляє і у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 15086,89 грн., оскільки обов'язок боржника сплатити суму боргу в даному випадку виникає не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 536, 692, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Галузевого підприємства Промсервіс (40024, м. Суми, вул. СКД, 24; код ЄДРПОУ 36066710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумська силікатна цегла (40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, 86; код ЄДРПОУ 33389678) 222763,50 грн. суму безпідставно одержаних грошових коштів, 7619,74 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами; 3455,75 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.10.2017.

Суддя В.Л.Котельницька