Постанова

від 03.10.2017 по справі 910/15041/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р. Справа№ 910/15041/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Разіної Т.І.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання: Кулачок О.А.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 03.10.2017 року по справі №910/15041/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Бучанської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017

по справі №910/15041/16 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Бучанської міської ради

до Київської обласної ради

треті особи: 1.Комунальне підприємство "Бучанське управління житлово-комунального господарства Бучанської міської ради", 2.Українське Державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання ВО"Укрдержліспроект", 3.Кабінет Міністрів України, 4.Комунальне підприємство Київської обласної ради "Обласний лісгосп"

за участю Генеральної прокуратури України.

про визнання правочину укладеним

ВСТАНОВИВ:

Бучанська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної ради (далі - відповідач); треті особи: Комунальне підприємство "Бучанське управління житлово-комунального господарства Бучанської міської ради" (далі - третя особа-1), Українське Державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання ВО "Укрдержліспроект" (далі - третя особа-2), Кабінет Міністрів України (далі - третя особа-3) про визнання правочину між Київською обласною радою та Бучанською міською радою в частині передачі повноважень з обслуговування зелених насаджень, які обслуговувало Комунальне підприємство Київської обласної ради "Обласний лісгосп" в адміністративних межах Бучанської міської ради, правонаступнику цього підприємства - Комунальному підприємству "Бучанське управління житлово-комунального господарства Бучанської міської ради", укладеним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 №910/15041/16 в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції від 27.03.2017, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 179, 187 ГК України.

Генеральна прокуратура України у відзиві просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 №910/15041/16 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Інші учасники апеляційного провадження - треті особи -1, -2, -3, -4 не скористалися своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України, та не надали колегії суддів письмовий відзив на скаргу позивача, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

Представники третіх осіб - 1, - 3 під час судового засідання просили колегію суддів залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 №910/15041/16 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

До судового засідання від 03.10.2017 представник відповідача, третьої особи - 2, третьої особи - 4 не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Київська обласна рада у заяві від 03.10.2017 також просила здійснити розгляд справи за відсутності її представника.

За пунктом 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої постанови пленуму ВГСУ.

Враховуючи, що присутні прокурор, представник позивача, третіх осіб -1, -3 не заперечували проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представників відповідача, третіх осіб -2, -4, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та присутніх представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Бучанської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 по даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Київської обласної ради п'ятого скликання "Про деякі питання діяльності Комунального підприємства Київської обласної ради "Обласний лісгосп" від 02 жовтня 2007 року №187-13-V, Київська обласна рада вирішила: доручити голові Київської обласної ради звернутися до голів Ірпінської, Бучанської міських рад, Боярської міської ради Києво-Святошинського району, Ворзельської селищної ради, Немішаєвської, Клавдієво-Тарасівської селищних рад Бородянського району з клопотанням щодо передачі по акту Комунальному підприємству Київської обласної ради "Обласний лісгосп" (Бучанська лісогосподарська установа) деревну рослинність, віднесену до категорії зелених насаджень у межах перелічених населених пунктів, які обслуговує Комунальне підприємство Київської обласної ради "Обласний лісгосп", для обслуговування та проведення природоохоронних і санітарно-оздоровчих заходів, надання інших послуг та охорони, збереження або часткового знесення зелених насаджень.

Однак, як зазначено Бучанською міською радою у позовній заяві, акт приймання-передачі не складено та жодних документів Бучанська міська рада не підписувала.

Рішенням Київської обласної ради від 30.06.2011 №126-07-VІ "Про передачу Комунального підприємства Київської обласної ради "Обласний лісгосп" із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до комунальної власності територіальної громади міста Буча" КП КОР "Обласний лісгосп" передано до комунальної власності територіальної громади міста Буча.

Пунктом 2 Рішення Київської обласної ради від 30.06.2011 №126-07-VІ визначено, що передача КП КОР "Обласний лісгосп" проводиться разом з усіма його активами і пасивами, кредиторською та дебіторською заборгованістю, матеріальними цінностями, планами фінансово-господарської діяльності, тощо.

Рішенням сесії Бучанської міської ради шостого скликання від 28.08.2011 №311-13-VІ Комунальне підприємство Київської обласної ради "Обласний лісгосп" прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Буча.

Рішенням двадцять восьмої сесії шостого скликання Бучанської міської ради від 09.07.2012 №757-28-VІ міська рада вирішила реорганізувати КП КОР "Обласний лісгосп" шляхом припинення юридичної особи з переданням всього майна, прав та обов'язків Комунальному підприємству "Бучанське управління житлово-комунального господарства Бучанської міської ради" (приєднання).

За ствердженням позивача, для упорядкування відносин та більш якісного обслуговування зелених насаджень в межах міста Буча, повної інвентаризації зелених насаджень, необхідним є визначення балансоутримувача зелених насаджень, які фактично обслуговує правонаступник КП КОР "Обласний лісгосп" - КП "Бучанське УЖКГ".

Однак, рішення Київської обласної ради п'ятого скликання "Про деякі питання діяльності Комунального підприємства Київської обласної ради "Обласний лісгосп" від 02 жовтня 2007 року №187-13-V в частині передачі по акту зелених насаджень залишається не виконаним, прийому-передачі зелених насаджень в межах міста Буча на підставі акту не було.

У зв'язку з цим, Бучанська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання правочину в частині передачі повноважень з обслуговування зелених насаджень правонаступнику КП КОР "Обласний лісгосп" - КП "Бучанське УЖКГ" укладеним.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали даної справи в сукупності, враховуючи пояснення та посилання сторін по справі, дійшов висновку, про відмову в задоволенні позову, виходячи з того, що Бучанська міська рада не надала суду жодного доказу та не навела нормативного акту, які б свідчили про обов'язковість для сторін у даній справі щодо укладення договору. Крім того, місцевим господарським судом за мотивувальною частиною відзначено і те, що позовні вимоги не узгоджуються також і з положеннями ст. 84 ГПК України, оскільки не містять відповідних умов з посиланням на поданий позивачем проект.

У доводах апеляційного оскарження позивач наголосив на тому, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми ст.ст. 179, 187 ГК України, що призвело до неправильного прийняття рішення по суті. Крім того, скаржник звертає увагу і на те, що відповідач визнає фактичні обставини, проти позову не заперечує, висловлює згоду на визнання правочину в частині передачі повноважень з обслуговування зелених насаджень укладеним.

Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, наведені доводи апеляційного оскарження визнає такими, що не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 3, 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений статтею 181 Господарського кодексу України.

Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Згідно з частиною 1 статті 187 цього ж Кодексу спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Беручи до уваги наведені приписи чинного законодавства, обов'язковою умовою щодо спонукання в судовому порядку укласти господарський договір є, зокрема, обов'язковість для сторін укладення договору. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. Тобто, спонукання до укладення договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, на підставі державного замовлення. У тому випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов'язковому для суб'єктів господарювання державному замовленні або не є обов'язковим для укладення через пряму вказівку закону, спір про спонукання до укладення договору може бути предметом розгляду у суді у разі взаємної згоди сторін, або якщо сторони зобов'язались укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, Бучанська міська рада не надала суду жодного доказу та не навела нормативного акту, які б свідчили про обов'язковість для сторін у даній справі щодо укладення договору.

В свою чергу, Рішення "Про деякі питання діяльності Комунального підприємства Київської обласної ради "Обласний лісгосп" від 02 жовтня 2007 року №187-13-V, на яке посилається позивач, містить лише доручення голові Київської обласної ради звернутися серед іншого і до голови Бучанської міської ради з клопотанням щодо передачі деревної рослинності по акту Комунальному підприємству Київської обласної ради "Обласний лісгосп" (Бучанська лісогосподарська установа) та не містить жодної вказівки щодо необхідності укладення саме договору.

Серед іншого, слід звернути увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 84 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Як роз'яснено в пп. 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 господарські суди повинні зазначати, зокрема, у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

Згідно з вимогами, що зазначені у прохальній частині позовної заяви, позивач просить господарський суд визнати укладеним правочин між Київською обласною радою та Бучанською міською радою в частині передачі повноважень з обслуговування зелених насаджень, які обслуговувало Комунальне підприємство Київської обласної ради "Обласний лісгосп" в адміністративних межах Бучанської міської ради, правонаступнику цього підприємства - Комунальному підприємству "Бучанське управління житлово-комунального господарства Бучанської міської ради".

Однак, в той же час, слід відмітити, що проект даного правочину позивач не надав, порядку укладання господарських договорів, визначеного законом, позивачем не дотримано.

Таким чином, позовні вимоги не узгоджуються також і з положеннями ст. 84 ГПК України, оскільки не містять відповідних умов з посиланням на поданий позивачем проект.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову, як заявленого необґрунтовано.

Посилання скаржника на те, що Київська обласна рада не заперечує проти задоволення позову, не може слугувати законною правовою підставою для визнання правочину між Київською обласною радою та Бучанською міською радою в частині передачі повноважень з обслуговування зелених насаджень, які обслуговувало КП Київської обласної ради "Обласний лісгосп" в адміністративних межах Бучанської міської ради, правонаступнику цього підприємства - КП "Бучанське управління житлово-комунального господарства Бучанської міської ради", укладеним, при цьому слід взяти до уваги вищенаведені правові висновки суду.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі позивачем не наведено.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини другої ст. 129 Конституції України та статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Бучанської міської ради є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 49 ГПК України та судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Бучанської міської ради залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 №910/15041/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15041/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.І. Разіна

Л.В. Чорна