Постанова

від 26.09.2017 по справі 910/4244/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2017 р. Справа№ 910/4244/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

при секретарі Даниленко Т.О.

за участю представників:

Від позивача: Довгаль С.М. - представник по довіреності № б/н від 20.07.2017р.

Від відповідача (апелянт): не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр вітроенергетики"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017р.

у справі № 910/4244/17 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акважитлосервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр вітроенергетики"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акважитлосервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково технічний центр вітроенергетики" про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 64 318, 24 грн., інфляційної складової боргу - 20 861, 58 грн., 3% річних - 3 206, 01 грн. та пені у розмірі 14 620, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2017р. у справі №910/4244/17 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково технічний центр вітроенергетики" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акважитлосервіс" основний борг у розмірі 64 318,24 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 20 861,58 грн., 3% річних у розмірі 3 206,01 грн., пеню у розмірі 3 672,72 грн. та судовий збір у розмірі 1 429,95 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

В своїй апеляційній сказі зазначив, що суддя Господарського суду міста Києва дослідив докази лише позивача, оскільки відповідач не зміг надати відзив на позовну заяву тому що не отримав її в загалі, також посилався на те, що в 2014 році змінився директор позивача, а новий договір про обслуговування нежитлових приміщень сторони не підписували та зазначив, що відповідач в квітні місяці 2016р. продав нежитлові приміщення з № 1 по № 16 (групи приміщень № 112) по вул.Ю.Шумського, 1, м.Київ Товариству з обмеженою відповідальністю Арт Буд Сервіс . Отже нарахування будь-якої заборгованості, пені та інфляційних витрат з квітня 2016р. по березень 2017р. є безпідставними.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 05.07.2017р. передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Куксов В.В., судді Гончаров С.А., Станік С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр вітроенергетики" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.08.2017р.

02.08.2017р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що інформацію про продаж відповідачем нежитлових приміщень отримано позивачем тільки з тексту апеляційної скарги, тому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача та змінити рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017р. № 910/4244/17 в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги відповідно до уточненого розрахунку заборгованості.

В судове засідання 02.08.2017р. представник відповідача не з'явився, причини неявки суду невідомі.

02.08.2017р. в судовому засіданні представником позивача подано клопотання про провадження строку розгляду апеляційної скарги відповідно до ст. 69 ГПК України.

Апеляційний господарський суд, за результатами судового засідання від 02.08.2017р., дійшов висновку відкласти розгляд справи на 26.09.2017р. та продовжити строк розгляду спору на 15 днів.

У судове засідання 26.09.2017р. представник позивача з'явився, з урахуванням поданого раніше відзиву, заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні, рішення Господарського суду міста Києва 12.04.2017р. по справі №910/4244/17 змінити в частині стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням уточненого до розрахунку заборгованості.

В судове засідання 26.09.2017р. представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не відомі, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

У п. 3 Постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії-" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, встановленого ч. 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

26.10.2010 року між ТОВ "Акважитлосервіс", як виконавець, та ТОВ "Науково технічний центр вітроенергетики", як замовник, було укладено договір № 20/НЖ-Д1 обслуговування нежитлових приміщень (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник покладає на виконавця здійснення функцій по обслуговуванню будинку та прибудинкової території за адресою: місто Київ, вулиця Шумського, будинок №1 (далі - будинок), де на другому поверсі розташоване орендоване замовником нежитлове приміщення з № 1 по № 16 (групи приміщень № 112), загальною площею 261,4 кв. м., та по наданню послуг, обумовлених п. п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору виконавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будинку та його інженерних мереж за адресою: місто Київ, вулиця Шумського, будинок № 1, утримання прибудинкової території та внутрішньобудинкових місць загального користування, (далі - утримання та обслуговування будинку), а замовник компенсує витрати виконавця на виконання вказаних робіт пропорційно площі приміщення, яким замовник володіє у будинку.

За умовами п. 1.3 договору виконавець забезпечує обслуговування енергогосподарства, належного замовнику, власним техперсоналом.

Виконавець забезпечує вивіз побутового сміття (п. 1.4 договору).

Згідно з п. 1.5 договору виконавець через свої мережі за діючими тарифами комунальних підприємств "Київводоканал" і "Київенерго" надає замовникові комунальні послуги по водо- і теплопостачанню та каналізації.

Відповідно до п. 1.6 договору вартість послуг за п. п. 1.2, 1.3, 1.4 даного договору складає 2 237, 38 грн., в т.ч. ПДВ - 372, 92 грн. Вартість комунальних послуг за п. 1.5 даного договору розраховується щомісячно на підставі даних приладів обліку гарячої, холодної води та теплової енергії (п. 1.7 договору).

Пунктом 2.2 сторони погодили послуги з утримання будинку та прибудинкової території на їх вартість на місяць, а саме: прибирання прибудинкової території, утримання газонів - 182, 40 грн., технічне обслуговування систем електро-водо-теплопостачання і каналізації - 260, 23 грн., обслуговування теплопункта та вузлів обліку - 176, 19 грн., спостереження систем автоматичної пожежної сигналізації та системи спостереження за установками пожежної автоматики - 287, 10 грн., утримання диспетчерської служби, техобслуговування системи диспетчеризації - 118,20 грн., електроенергія для освітлення МЗК - 143, 99 грн., утримання КПП - 190,12 грн., вивезення побутових відходів - 152, 40 грн., поточний ремонт - 406, 85 грн., адмінвитрати - 245, 20 грн., Разом - 2 162, 68 грн., резерв - 74, 70 грн., всього - 2 237, 38 грн. в т. ч. ПДВ 372, 90 грн.

В подальшому вартість послуг передбачених п. п. 1.2, 1.3, 1.4 договору відповідно до п. 5.6 договору була змінена, та на період утворення боргу становила - 2 388, 99 грн. в т.ч. ПДВ в місяць.

У випадку зміни діючих тарифів на послуги, обумовлені даним договором, оплата замовником наданих послуг здійснюється за новими тарифами та цінами з попереднім узгодженням сторонами і без зміни інших умов договору. Нові тарифи та ціни виконавець повинен надати замовнику для узгодження протягом 5-х днів з моменту їх змін (п. 5.6 договору).

Відповідно до п. 3.1.1 договору виконавець зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з утриманням та обслуговуванням будинку, у тому числі створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності замовника.

Згідно з п. 3.2.4 замовник зобов'язується вносити згідно з п. 1.2; 1.3; 1.4; 1.5 на рахунок виконавця оплату за утримання та обслуговування будинку, комунальні послуги по водо-теплопостачанною, водовідведенню та каналізації, вивезення побутових відходів, обслуговування електрогосподарства, належного замовнику.

Виконавець має право на повне припинення постачання теплової енергії на опалення, користування холодною та гарячою водою 6 числа наступного місяця за розрахунковим у разі несплати до 5 числа того ж місяця коштів за вищевказані послуги до повного розрахунку згідно платіжних документів виставлених виконавцем замовнику по показниках відповідних лічильників (п. 4.1.1 договору).

Відповідно до п. 4.1.2 договору на повне припинення постачання теплової енергії на опалення, користуванням холодною та гарячою водою 6 числа поточного місяця у разі несплати до 5 числа того ж місяця авансової щомісячної суми на утримання та обслуговування будинку до повного розрахунку згідно платіжних документів виставлених виконавцем замовнику.

Виконавець має право нараховувати на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) пеню в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення, до моменту його повного погашення (п. 4.1.3 договору).

Також, в разі затримання платежів за водопостачання та каналізацію виконавець має право нарахувати замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата замовником пені не звільняє його від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі (п. 4.1.4 договору).

За умовами п. 5.1.1 договору за цим договором замовник оплачує виконавцю витрати на утримання будинку та обслуговування будинку в сумі вказаній в п. 1.6 договору.

Відповідно до п. 5.1.2 договору замовник оплачує комунальні послуги, які подаються замовнику по мережах виконавця, крім електричної енергії.

Згідно з п. 5.4 договору за згодою сторін, окрім відшкодування витрат на утримання та обслуговування будинку замовник може частково, пропорційно площі приміщення, яке орендоване замовником у будинку, компенсувати витрати виконавця на проведення робіт капітального характеру в будинку та на прилеглій до неї території. Ці роботи повинні бути підкріплені відповідними документами, які підтверджують вказані витрати виконавця.

Пунктом 5.5.1 договору сторони погодили, що відшкодування витрат, передбачених п. 5.1.2 договору проводиться замовником не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунків, виставлених виконавцем.

Відповідно до п. 7.1 договору його дія розпочинається з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 року.

Чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який було укладено цей договір; загибелі майна власника за цим договором; достроково за взаємною згодою сторін або за вирішенням суду; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п.7.6 договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, за період з 01.10.2014 по травень 2016 року в результаті несплати належним чином надані послуги передбачені договором, у відповідача утворився борг в розмірі 64 318, 24 грн. Крім того, позивач просив стягнути 20 861, 58 грн. інфляційної складової боргу, 3 206, 01 грн. 3 % річних та 14 620, 00 грн. пені.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанціїї стосовно того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача зобов'язань з оплати спожитих комунальних послуг за договором, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 103 005, 83 грн., яка складається з основного боргу - 64 318, 24 грн., інфляційної складової боргу - 20 861, 58 грн., 3% річних - 3 206, 01 грн. та пені - 14 620, 00 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу. Згідно зазначеної статті, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачем є як фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Таким чином, юридична чи фізична особа, що отримує житлово-комунальні послуги зобов'язана оплачувати їх.

Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання комунальних послуг, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання.

Таким чином, несплата комунальних послуг свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов'язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за надані комунальні послуги.

Відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем надано відповідачу послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території за період з жовтня 2014 року по березень 2017 року, з урахуванням часткової оплати у розмірі 31 604, 49 грн., на суму 52 473, 80 грн.; комунальні послуги (опалення, вода холодна та вода гаряча) - за період з жовтня 2014 року по травень 2016 року, з урахуванням часткової оплати у розмірі 23 451, 66 грн., на суму 66 900, 59 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 20/НЖ-Д1 обслуговування нежитлових приміщень, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманих послуг та має перед позивачем заборгованість у сумі 64 318, 24 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та постанови Кабінету міністрів України від 11.12.2013 року № 970 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі" при відсутності надання послуги або ненадання її взагалі, перерві в її наданні, відповідач має викликати представника позивача для складення та підписання акта-претензії, в якому зазначаються строки, види, показники порушень. У разі неприбуття представника позивача в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважався би дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі з боку відповідача. Складений акт-претензія відповідача подається позивачу, який протягом трьох робочих днів повинен вирішити питання про перерахунок платежів або видати відповідачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем вчинялися вищезазначені дії.

Оскільки відповідач користувався житлово-комунальними послугами, які надавалися позивачем, то він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 20/НЖ-Д1 на обслуговування нежитлових приміщень у сумі 64 318,24грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційної складової боргу є законними та обґрунтованими.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційної складової боргу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення за договором інфляційної складової боргу у розмірі 20 861, 58 грн. та 3% річних у розмірі 3 206, 01 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 14 200, 00 грн. пені, а саме пеню нараховану на заборгованість за утримання будинку і прибудинкової території в розмірі 2 627,56 грн. та пеню нараховану на заборгованість по наданню комунальних послуг (опалення) в сумі 11 992, 43 грн.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Згідно частини 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до п. 4.1.3 договору виконавець має право нараховувати на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) пеню в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення, до моменту його повного погашення (п. 4.1.3 договору)

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши власний розрахунок пені, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з розрахунком суду першої інстанції та зазначає, що пеня нарахована на заборгованість за утримання будинку і прибудинкової території підлягає задоволенню у розмірі 1 596, 95 грн. (з 05.04.2016 по 05.10.2016 на суму 262, 19 грн. = 45, 56 грн., з 05.05.2016 по 05.11.2016 на суму 524, 38 грн. = 86, 39 грн., з 05.06.2016 по 05.12.2016 на суму 786, 57 грн. = 122, 71 грн., з 05.07.2016 по 05.01.2017 на суму 1 048, 76 грн. = 158, 49 грн., з 05.08.2016 по 05.02.2016 на суму 1 310,95 грн. = 193, 09 грн., з 05.09.2016 по 05.03.2017 на суму 1 573, 14 грн. = 224, 19 грн., з 05.10.2016 по 09.03.2017 на суму 1 835, 33 грн. = 221, 52 грн., з 05.11.2016 по 09.03.2017 на суму 2 097, 52 грн. = 200, 77 грн., з 05.12.2016 о 09.03.2017 на суму 2.241, 51 грн. = 163, 10 грн., з 05.01.2017 по 09.03.2017 на суму 2 385, 50 = 117, 12 грн., з 05.02.2017 по 09.03.2017 на суму 2 529, 49 грн. = 64, 03 грн.)

У разі затримання платежів за водопостачання та каналізацію виконавець має право нарахувати замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата замовником пені не звільняє його від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі (п. 4.1.4 договору)

Крім того, суд здійснивши власний розрахунок пені, поголжується з розрахунком суду першої інстанції та зазначає, що пеня нарахована на заборгованість по наданню комунальних послуг (опалення) підлягає задоволенню у розмірі 2 075, 77 грн. (з 05.04.2016 по 09.03.2017 на суму 6 178, 74 грн. = 1 814, 32 грн. та з 05.05.2016 по 09.03.2017 на суму 1 550, 36 грн. = 261, 45 грн.).

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в загальному розмірі 3 672, 72 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанціїї погоджується з висновками першої інстанціїї про часткове задоволення позовних вимог.

Що стосується доводів апелянта, що суддя Господарського суду міста Києва дослідив докази лише позивача, оскільки відповідач не зміг надати відзив на позовну заяву тому що не отримав її в загалі. Слід зазначити наступне.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що цей довід спростовується наявними в матеріалах справи опису вкладення у цінний лист від 11.03.2017р. та фіскальним чеком від 11.03.2017р. № 3412, з яких вбачається що на адресу відповідача надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами. Також в матеріалах справи наявне поштове повідомлення від 22.03.2017р. про отримання 23.03.2017 р. представником відповідача копію ухвали про порушення провадження у справі № 910/4244/17 від 20.03.2017р. якою призначено розгляд справи на 12.04.2017р.

Виходячи з вищевикладеного вбачається, що у даному випадку можливість ознайомитись з матеріалами позовної заяви та надати відзив на неї залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

Що стосується посилання апелянта на те, що в 2014 році змінився директор позивача, а новий договір про обслуговування нежитлових приміщень сторони не підписували. Слід зазначити наступне, чинним законодавством не передбачено обов'язку сторін у разі зміни директора сторони по договору укладеного раніше, укладати нові договори.

Також в своїй апеляційній скарзі скаржник посилався на те, що відповідач в квітні 2016р. продав нежитлові приміщення з № 1 по № 16 (групи приміщень № 112) по вул. Ю.Шумського, 1, м. Київ Товариству з обмеженою відповідальністю Арт Буд Сервіс тому нарахування будь-якої заборгованості, пені та інфляційних витрат з квітня 2016р. по березень 2017р. є безпідставними. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне, що відповідно п. 7.5 Договору № 20/НЖ-Д1 від 26.10.2010р. реорганізація виконавця чи замовника, або перехід права власності на приміщення замовника чи будинок до інших осіб, не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору і зберігає свою чинність для нового власника приміщення чи будинку (їх правонаступників) до укладання ними нового договору, якщо інше не передбачається цим договором або чинним законодавством. Оскільки на момент винесення рішення відповідно до п. 7.2 (в якому зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору до закінчення строку його чинності протягом останніх 30 днів, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором), цей Договір був дійсний та в матеріалах справи на момент винесення оскаржуваного рішення відсутні будь які інші докази стосовно цього доводу, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акважитлосервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково технічний центр вітроенергетики" про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 64 318, 24 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача наданих у відзиві, змінити рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2017р. по справі № 910/4244/2017 в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги відповідно до уточненого розрахунку, в якому не взято до уваги період з квітня 2016р. по березень 2017р., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви лише до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право.

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 18 право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті. Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відповідної заяви до початку розгляду справи по суті, вже в процесі розгляду справи позивачем було оголошено відзив в якому просив позивач апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення змінити з урахуванням наданого розрахунку.

Також відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу встановлені, межі перегляду справи в апеляційній інстанції, а саме у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

При цьому, відповідач не обґрунтував неможливість подання відповідних доказів суду першої інстанції, а тому в силу статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд позбавлений права прийняти вказані доводи апелянта стосовно продажу нежитлових приміщень до уваги та розглянути додаткові вимоги позивача про зменшення позовних вимог при розгляді апеляційної скарги.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акважитлосервіс" є обґрунтованими, та такими, що вірно задоволені частково судом першої інстанції.

Отже виходячи з вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково технічний центр вітроенергетики", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017р. у справі №910/4244/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково технічний центр вітроенергетики" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017р. у справі №910/4244/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково технічний центр вітроенергетики" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017р. у справі №910/4244/17- залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4244/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров