Рішення

від 06.10.2017 по справі 282/17/17

ЛЮБАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 282/17/17

Провадження № 2/282/35/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2017 року смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Гуцала П.І.

при секретарі судових засідань: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватної Агрофірми Гізівщина про визнання додаткової угоди від 01.07.2015 року про внесення змін та доповнень до договору оренди землі недійсною,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач зазначає, що вона являється власницею земельної ділянки площею 2,4409 га., яка розташована на території Гізівщинської сільської ради Любарського району, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №1823182900:01:001:0015.

01 липня 2007 року вона вступив в орендні відносини із відповідачем, а саме: передала йому у володіння і користування за плату належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, для здійснення останнім товарного сільськогосподарського виробництва. Договір оренди землі був укладений строком на 5 років. Додатковою угодою від 25.11.2009 року про внесення змін до укладеного між ними договору, строк дії орендних відносин продовжено на 5 років.

Протягом дії договірних відносин між нею та відповідачем, її права як орендодавця, порушувалися зі сторони орендаря, а саме: орендна плата виплачувалась в розмірі нижче, ніж в інших суміжних орендарів; відповідач відмовлявся переглядати розмір орендної плати в сторону збільшення протягом всього строку дії договору; орендарем ігнорувалися його звернення щодо пізніх строків розрахунку по договірних відносинах, продукція, яка видавалася в рахунок орендної плати являлася неякісною.

Приймаючи до уваги таке неналежне відношення до неї як орендодавця, вона прийняла для себе рішення не поновлювати із відповідачем договір оренди, строк дії якого закінчився, а передати належну їй на праві власності земельну ділянку іншому орендарю та уклала із ним договір оренди.

Під час здійснення державної реєстрації речового права, було виявлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже міститься реєстрація речового права на належну їй на праві власності земельну ділянку. Реєстрацію проведено на підставі договору оренди землі від 01.07.2007 року, укладеного між сторонами по справі, та додаткової угоди від 25.11.2009 року та додаткової угоди від 01.07.2015 року, яка нібито укладена між нею та відповідачем.

Стверджує, що вона не укладала та не підписувала додаткової угоди про продовження та внесення змін до раніше укладеного між ними договору. Її волевиявлення відсутнє, наявний в додатковій підпис від її імені, їй не належить та є вчиненим невідомою їй особою, яка не мала права підписувати від її імені жодних правочинів.

Наявність укладеної та зареєстрованої додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 01.07.2015 року, якої вона не укладала та не підписувала, порушує її права як власника, щодо вільного володіння та розпорядження належним їй майном, а тому, з метою захисту порушеного права вона звертається до суду про визнання додаткової угоди про продовження та внесення змін до договору оренди землі недійсною.

В судове засідання на розгляд справи представник позивача ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_3, не з'явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання на розгляд справи не з'явився, але надав суду заперечення у яких справу просить розглядати без його присутності. Зазначає, що попри висновок експерта, у якому вказано, що позивачка спірну додаткову угоду не підписувала позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні у зв'язку з тим, що остання отримувала орендну плату від відповідача на виконання даної додаткової угоди.

У відповідності до ст. 197 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 004752 власником земельної ділянки площею 2,4409 га., з кадастровим номером № 1823182900:01:001:0015, яка розташована на території Гізівщинської сільської ради Любарського району є ОСОБА_2.

01 липня 2007 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ПП Агрофірма Гізівщина в особі ОСОБА_4, який діє на підставі статуту уклали договір оренди землі площею 2,4409 га., яка розташована на території Гізівщинської сільської ради Любарського району на строк 5 (п'ять) років.

Додатковою угодою про зміну договору оренди земельної ділянки від 25 листопада 2009 року строк дії договору укладеного між ОСОБА_2 та ПП Агрофірма Гізівщина продовжено на 5 років.

Додатковою угодою про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 01 липня 2015 року строк дії договору укладеного між ОСОБА_2 та ПП Агрофірма Гізівщина продовжено на 10 років.

18 липня 2016 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ Агро-Любар в особі директора ОСОБА_5, діючого на підставі статуту уклали договір оренди землі площею 2,4409 га., яка розташована на території Гізівщинської сільської ради Любарського району на строк 10 (десять) років.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 33247908 від 28 грудня 2016 року відмовлено у державній реєстрації права оренди земельної ділянки яка розташована на території Гізівщинської сільської ради Любарського району кадастровий номер № 1823182900:01:001:0015 за суб'єктом: ТОВ Агро-Любар та ОСОБА_2 у зв'язку з наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, тобто право оренди на вказану земельну ділянку зареєстровано за ПП Агрофірма Гізівщина .

Згідно висновку експерта Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 306/17-25/432/17-25 від 30 травня 2015 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_2 у графі Орендодавець Додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 01.07.2015 року укладеного між орендодавцем ОСОБА_2 миколаївною та орендарем ПП Агрофірма Гізівщина - виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 11 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути - визнання правочину недійсним.

Згідно ч. 1-6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливе вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними та відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Закону України Про оренду землі , у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх потреб.

У відповідності до положень ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, як встановлено у судовому засіданні за результатами пояснень сторін по справі та дослідженням матеріалів справи, підпис від імені ОСОБА_2 у графі Орендодавець Додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 01.07.2015 року укладеного між орендодавцем ОСОБА_2 миколаївною та орендарем ПП Агрофірма Гізівщина - виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою, про що стверджувала позивач та що встановлено вищевказаним висновком експерта.

Тобто, встановлено, що при укладенні додаткової угоди від 01.07.2015 року про внесення змін та доповнень до договору оренди землі між ОСОБА_2 та ПП Агрофірма Гізівщина , якою продовжено строк дії договору на 10 років не дотримано норм законодавства, які регулюють укладення договорів даного виду, а саме дана додаткова угода не була підписана однією із сторін, а іншою, невідомою особою.

Саме тому, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Окрім того, отримання ОСОБА_2, орендної плати у період 2015-2016 роках не є підставою вважати, що власнику земельної ділянки було відомо про наявність укладеної спірної додаткової угоди до договору оренди та її погодження з істотними умовами договору, передбаченими Законом України Про оренду землі .

Саме тому, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з угоди про надання правової допомоги від 02 грудня 2016 року укладеної між ОСОБА_2 та адвокатами: ОСОБА_6 та ОСОБА_3, сторони домовились про оплату праці останніх в розмірі 4 000 гривень.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається із журналу судового засідання від 28.03.2017 року, представник позивача перебував у судовому засідання 30 хвилин.

Згідно ст. 7 ЗУ Про Державний бюджет України на 2017 рік , прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1600 гривень.

Саме тому, враховуючи час перебування представника позивача у судовому засіданні, час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.34 Закону України Про оренду землі , ст. 11, ч. 1-6 ст. 203, ч. 2 ст. 207, ч. 1,3 ст. 215 ст. 387, 627, 638 Цивільного кодексу України, ст. 60, 64, 88, 197, 212-215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Додаткову угоду від 01 липня 2015 року про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 01 липня 2007 року кадастровий номер земельної ділянки № 1823182900:01:001:0015, укладеної від імені ОСОБА_2 з ПП Агрофірма Гізівщина - визнати недійсною.

Стягнути з Приватної Агрофірми Гізівщина , код ЄДРПОУ 34403368, юридична адреса: село Гізівщина, вулиця Шкільна, 1 Любарського району Житомирської області на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати у зв'язку з сплатою судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Стягнути з Приватної Агрофірми Гізівщина , код ЄДРПОУ 34403368, юридична адреса: село Гізівщина, вулиця Шкільна, 1 Любарського району Житомирської області на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати у зв'язку з проведенням судово-почеркознавчої експертизи в сумі 2 971 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Стягнути з Приватної Агрофірми Гізівщина , код ЄДРПОУ 34403368, юридична адреса: село Гізівщина, вулиця Шкільна, 1 Любарського району Житомирської області на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати у зв'язку з отриманням юридичної допомоги на суму 2 000 (дві тисячі) гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Любарський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Гуцал П.І.