Постанова

від 08.11.2010 по справі 2-а-775/10

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-775/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2010 Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Носов Г.С., розглянувши в порядку письмового провадження у м.Балаклія справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він належить до соціальної категорії Дитина війни та відповідно до статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни з 09 липня 2007 року по теперішній час та в подальшому має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Проте, вказана допомога йому не виплачувалась. Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та рішення Конституційного суду № 10-рп\2008 від 22.05.2008 року, якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України Про державний бюджет України на 2007 рік , в тому числі й щодо зупинення статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , не здійснив нарахування та виплату відповідної соціальної допомоги.

Ухвалою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 08.11.2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання дій незаконними та зобовязання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 04.04.2010 року.

Відповідач надав письмові заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити і справу розглянути у відсутність представника Пенсійного фонду. Згідно заперечень, відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своїх доводів зазначив наступне.

Починаючи з моменту набрання чинності Закону України Про соціальний захист дітей війни , а саме: з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, його норма ст.6 жодного разу не була реалізована в життя, так як її дію було зупинено на цей період нормативно-правовими актами: ст.77,110 Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рік та п.12.ст.71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік . Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 було визнано таким, що не відповідають Конституції положення п.12 ст.71 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік , яким було припинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , з урахуванням ст.111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік . Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу щомісячної соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни , за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Враховуючи наявність відповідних клопотань позивача та відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 1 Закону України Про соціальний захист дітей війни дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5) і має статус дитина війни , що підтверджується посвідченням (а.с.6) проставленим в ньому штампом Дитина війни , перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області та отримує пенсію за віком (а.с. 13).

Враховуючи зазначений статус позивач, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень відповідача встановлено, що позивачу за період з 05 квітня 2010 року по теперішній час не здійснювались зазначені виплати в належному розмірі.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно статті 7 Закону України Про соціальний захист дітей війни , фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

З квітня 2010 року по теперішній час позивачу встановлено підвищення до пенсії як особі, яка має статус дитина війни в розмірі 49,80 гривень щомісячно.

Законами України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" ніяких змін до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни не вносилось, позивач з 01.01.2009 року мав право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Таке підвищення позивачу нараховувалося, однак виплачувалося не в повному обсязі.

Таким чином, нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни здійснювалось відповідачем в розмірі нижчому, ніж передбачено діючим законодавством, чим було порушено його права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни в належному розмірі.

Виходячи з принципу верховенства права, закріпленого ст.8 Конституції України, принципу пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, у звязку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягає застосуванню саме ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , в редакції, яка діє після прийняття рішень Конституційним Судом України, з урахуванням вимог ст. 28 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування , яка визначає мінімальну пенсію за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не вищезазначена постанова Кабінету Міністрів України, на підставі якої позивачу здійснювалось нарахування та виплата підвищення до пенсії як дитині війни.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України Про соціальний захист дітей війни для здійснення соціальних виплат, оскільки відповідно до вимог ст.3 Конституції України права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обовязком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Постановляючи рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України та іншими Законами України, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобовязань.

Відповідно до ст. 4 Закону України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 статті 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Враховуючи наявність спеціальних законодавчих актів, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі по не виконанню за період з 05 квітня 2010 року по 08 листопада 2010 року, приписів ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії; та зобовязати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 05 квітня 2010 року по день винесення постанови.

В задоволенні позову в частині зобовязання управління Пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області до нарахуванні і виплати щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 листопада 2010 року суд відмовляє, оскільки відсутні підстави для зобовязання відповідача на вчинення таких дій у майбутньому.

Суд вважає за необхідне застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України Про соціальний захист дітей війни , оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов ' язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитина війни .

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що обов ' язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачці, передбаченої статтею 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни покладено на Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі , за місцем проживання останього.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов ' язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України Про соціальний захист дітей війни реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус дитини війни , серед яких їм надано право на отримання 30 відсотків доплати до пенсії.

Відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов ' язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 46, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України Про соціальний захист дітей війни , ч.1 ст. 28 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування , ч.1 ст.94, ст. ст. 158, 159, 164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області по невиконанню з 05 квітня 2010 року по 08 листопада 2010 року приписів ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни , які призвели до порушення прав ОСОБА_1 на отримання підвищення до пенсії в належному розмірі.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з урахуванням виплачених сум за період з 05 квітня 2010 року по 08 листопада 2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя