Рішення

від 20.09.2017 по справі 910/10282/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2017Справа №910/10282/17

За позовом Приватного підприємства "Доктор хелсі" м. Дніпра

до 1. Дніпропетровської обласної державної адміністрації,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроперс" м. Дніпра,

3. Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області

про визнання розпорядження недійсним, договору недійсним,

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача: Токовенко І.В.,

від відповідачів: 1. Вергун Я.В., 2. Плахотній С.В., 3. не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

у червні 2017 року Приватне підприємство "Доктор хелсі" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що на підставі укладеного між ним та Приватним підприємством "ДСН-Опстрой" договору купівлі-продажу незакінченої будівництвом нежитлової будівлі від 20 жовтня 2009 р. він є власником об'єкту незакінченого будівництвом нежитлової будівлі з навісом загальною площею 350,90 м 2 розташованого на території бази відпочинку Орлівщина-Піщанка по вул. Лісній, 101 у с. Орлівщина, Новомосковського району Дніпропетровської області.

Вказував, що він звертався до Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - відповідач 1.) про надання йому земельної ділянки на якій знаходиться його нерухоме майно та за його завданням було розроблено землевпорядну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Згодом йому стало відомо, що розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації № р-246/0/3-16 від 27 травня 2016 р. земельну ділянку загальною площею 6,04444 га розташовану на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області до складу якої входить також земельна ділянка, про надання якої він звертався до органів державної влади та на якій розташоване його нерухоме майно, була передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Гроперс" (далі - відповідач 2.).

6 червня 2016 року між відповідачами 1. та 2. було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким вищевказану земельну ділянку останньому було надано строком на 49 років.

Зазначав, що указаний договір від імені Дніпропетровської обласної державної адміністрації укладений головою Новомосковської районної державної адміністрації з перевищенням наданих останньому повноважень, а також при його укладенні не було проведено нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка є основою для визначення вартості розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Посилаючись на те, що указані розпорядження і договір суперечить вимогам чинного законодавства, позбавляють його права власності на об'єкт нерухомості без врахування його прав на землю набутих в порядку ст. 120 Земельного кодексу України, позивач на підставі ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України просив задовольнити позов, визнати розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації № р-246/0/3-16 від 27 травня 2016 р. та договір оренди земельної ділянки від 6 червня 2016 р. недійсними. Понесені у справі судові витрати просив покласти на відповідачів.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги.

Відповідач 1. у письмових поясненнях на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, вказував на відповідність прийнятого ним розпорядження вимогам чинного законодавства. Вказував, що 2 листопада 2015 р. до Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернувся відповідач 2. з клопотанням стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за фактичним місцем розташування об'єктів нерухомого майна за рахунок земель рекреаційного призначення. До указаного клопотання було додано копії договору купівлі-продажу комплексу дитячого оздоровчого табору від 24 квітня 2015 р., витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 червня 2015 р., техпаспорту на комплекс будівель, установчих та реєстраційних документів юридичної особи, довідка управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області за формою 6-зем від 16 листопада 2015 р. На підставі поданого клопотання та доданих до нього документів, розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Р-677/0/3-15 "Про надання ТОВ "Гроперс" дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за рахунок земель запасу державної власності. 27 травня 2016 р. до нього надійшло клопотання від відповідача 2. щодо затвердження проекту землеустрою, стосовно відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів рекреації, до якого були додані оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів рекреації, висновок про проведення державної експертизи, витяг з Державного земельного кадастру. Спірним розпорядженням № р-246/0/3-16 від 27 травня 2016 р було затверджено поданий проект землеустрою та передано земельну ділянку в оренду площею 6,0444 га відповідачу 2.

Відповідач 2. у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на незаконність набуття позивачем права власності на об'єкт незавершеного будівництва у зв'язку з цим відсутністю у нього прав на земельну ділянку під цим об'єктом. Вказував, що на підставі укладеного між ним та Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств договору купівлі-продажу від 24 червня 2015 р. він прибав у власність об'єкти нерухомого майна по вул. Березневій, 3 у селі Орлівщина, Новомосковського району Дніпропетровської області. Відповідно до указаного договору до об'єктів нерухомого, в т.ч. відноситься будівля незакінчена будівництвом (літ. К). Після укладення вищевказаного договору за ним на це майно було зареєстровано право власності, про що в реєстрі речових прав на нерухоме майно у червні 2015 року внесено відповідний запис.

Відповідач 3. у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, відповідність спірного договору вимогам чинного законодавства. Зазначав, що укладення оскаржуваного договору було доручено голові Новомосковської районної державної адміністрації від імені Дніпропетровської обласної державної адміністрації на підставі п. 4 розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Р-246/0/3-16 від 27 травня 2016 р. Представник відповідача 3. у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України у відсутності представника відповідача 3. за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі укладеного між позивачем та Приватним підприємством "ДСН-Опстрой" договору купівлі-продажу незакінченої будівництвом нежитлової будівлі від 20 жовтня 2009 р. позивач є власником об'єкту незакінченого будівництвом нежитлової будівлі з навісом загальною площею 350,90 м 2 розташованого на території бази відпочинку Орлівщина-Піщанка по вул. Лісній, 101 у с. Орлівщина, Новомосковського району Дніпропетровської області.

Це підтверджується поясненнями позивача, наявною у матеріалах справи копією указаного договору.

Як зазначав позивач він звертався до Дніпропетровської обласної державної адміністрації про надання йому земельної ділянки на якій знаходиться його нерухоме майно та за його завданням було розроблено землевпорядну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Також встановлено, що розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації № р-246/0/3-16 від 27 травня 2016 р. земельну ділянку загальною площею 6,04444 га розташовану на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області до складу якої входить також земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно позивача, була передана в оренду відповідачу 2.

6 червня 2016 року між відповідачами 1. та 2. було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким вищевказану земельну ділянку останньому було надано строком на 49 років.

Вказані обставини підтверджується поясненнями представників сторін, наявними у матеріалах справи копіями розпорядження обласної державної адміністрації, договору оренди земельної ділянки.

Заявлені позивачем вимоги фактично зводяться до того, що відповідачу 2. незаконно було передано в орендне користування земельну ділянку загальною площею 350,90 м 2 розташованої на території бази відпочинку Орлівщина-Піщанка по вул. Лісній, 101 у с. Орлівщина, Новомосковського району Дніпропетровської області, на якій розташована незакінчена будівництвом нежитлова будівля власником якої він є на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2009 р.

Спірні правовідносини між сторонами врегульовані Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому, як зазначав позивач він на підставі договору купівлі-продажу незакінченої будівництвом нежитлової будівлі від 20 жовтня 2009 р. прибав у власність незакінчену будівництвом нежитлову будівлю з навісом.

Таким чином, позивач є власником незакінченої будівництвом нежитлової будівлі, а не як визначено ст. 120 Земельного кодексу України жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна.

Всупереч вимог ст. 33 ГПК України позивач не надав доказів набуття права користування чи власності, за будь-яких земельних прав, на земельну ділянку, яка була передана в оренду відповідачу 2.

Доводи позивача з цього приводу доказами не підтверджені, суперечать зібраним у справі доказам, встановленим обставинам та вимогам чинного законодавства, тому є безпідставними.

Враховуючи, що рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду прийняте Дніпропетровської обласною державною адміністрацією в межах її компетенції відповідно до вимог чинного на той час законодавства, доказів невідповідності вимогам закону цього розпорядження суду не надано, то у позові про визнання його недійсним слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Доказів невідповідності спірного договору вимогам чинного законодавства суду не надано.

За таких обставин, у позові в цій частині слід також відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

у позові Приватного підприємства "Доктор хелсі" м. Дніпра відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар