Постанова

від 03.10.2017 по справі 910/20661/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р. Справа№ 910/20661/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Апальков В.В. - за дов.

від відповідача: Манько О.В. - за дов.; Новицький М.З. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2017

у справі №910/20661/16 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна енергетична компанія

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Регіональна енергетична компанія (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі, відповідач або АМКУ) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 16.08.2016 №375-р у справі №20-26.13/99-15.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення АМКУ в частині обраного позивачу розміру штрафу за неподання інформації на вимогу державного уповноваженого АМКУ у встановлений строк являється необґрунтованим і не відповідає вимогам закону, розгляд справи було здійснено упереджено, без урахування кількості робочих днів, які були надані позивачу для надання інформації, та інших обставин справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 у справі №910/20661/16 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним пункт 42 рішення Антимонопольного комітету України від 16.08.2016 №375-р у справі №20-26.13/99-15.

Присуджено до стягнення з Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна енергетична компанія 689,00 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що ТОВ Регіональна енергетична компанія надало інформацію та документи на Вимогу АМКУ пізніше строку, встановленого державним уповноваженим Комітету, що є порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції . Водночас, відповідачем, як органом державної влади, при винесенні оскарженого рішення було неповно та неналежно з'ясовано обставини, які мають значення для справи щодо прийняття рішення про розмір штрафу, накладеного на позивача, а тому оскаржене Товариством з обмеженою відповідальністю Регіональна енергетична компанія рішення АМКУ №375-р підлягає скасуванню в частині пункту 42, щодо накладення на позивача штрафу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Антимонопольний комітет України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 у справі №910/20661/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що викладені у рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи.

За твердженнями скаржника, рішення АМКУ у частині накладення на позивача штрафу у розмірі 34 000,00 грн. прийнято у відповідності до вимог Закону України Про захист економічної конкуренції та в межах повноважень АМКУ, а обставини, встановлені у ньому, являються доведеними та відповідають дійсності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 15.08.2017.

15.08.2017 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги Антимонопольного комітету України відмовити. За твердженнями позивача, дії відповідача щодо накладення на ТОВ Регіональна енергетична компанія максимально можливого штрафу за вчинене ним порушення є зловживанням, АМКУ не враховано усі обставини справи.

У судове засідання, призначене на 15.08.2017, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача подав у судовому засіданні 15.08.2017 клопотання про продовження строку вирішення спору.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача та враховуючи клопотання представника відповідача про продовження строку вирішення спору ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 03.10.2017.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, рішенням Антимонопольного комітету України від 16.08.2016 №375-р у справі №20-26.13/99-15 (далі, рішення АМКУ) визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю Регіональна енергетична компанія вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 24.04.2015 №127-26.13/05-4302 у встановлений ним строк (пункт 41 рішення АМКУ).

За вказане порушення на Товариство з обмеженою відповідальністю Регіональна енергетична компанія накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн. (пункт 42 рішення АМКУ).

Позивач із прийнятим АМКУ рішенням не погоджується в частині обраного відповідачем розміру штрафу та вважає, що рішення являється необґрунтованим і не відповідає вимогам закону, розгляд справи було здійснено упереджено, без урахування кількості робочих днів, які були надані для надання інформації, та інших обставин справи.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про Антимонопольний комітет України Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Статтею 3 зазначеного Закону визначено, до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України Про Антимонопольний комітет України у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно зі статтею 5 Закону України Про Антимонопольний комітет України Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України Про захист економічної конкуренції ; Про захист від недобросовісної конкуренції , цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Статтею 59 Закону України Про захист економічної конкуренції визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи, АМКУ в оскарженому рішенні зазначає наступне.

В АМКУ розглядалась справа №127-26.4/259-14 за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю Укркур'єр порушення, передбаченого статтею 15-1 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції , у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.

У зв'язку з необхідністю встановлення дійсних обставин справи та необхідністю отримання безпосередньо від ТОВ Регіональна енергетична компанія інформації, на підставі статей 7, 16, 22 та 22 і Закону України Про Антимонопольний комітет України , до ТОВ Регіональна енергетична компанія було надіслано вимогу державного уповноваженого АМКУ від 24.04.2015 № 127-26.13/05-4302 (далі, Вимога).

У Вимозі ТОВ Регіональна енергетична компанія запропоновано у 10-денний строк з дня одержання Вимоги надати АМКУ інформацію та належним чином засвідчені копії документів відповідно до пунктів Вимоги.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303508808529 Вимогу вручено уповноваженій особі ТОВ Регіональна енергетична компанія ОСОБА_5 28 квітня 2015 року.

Отже, останній день строку надання інформації на Вимогу припадав на 08.05.2015.

Листом від 18.05.2015 № 07-81/1330 (зареєстрований в АМКУ 26.06.2015 за №8-127/5457) Одеська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта (далі, Укрпошта) підтвердила, що рекомендований лист (Вимога) з повідомленням про вручення за №0303508808529 вручено за довіреністю помічнику керівника ТОВ Регіональна енергетична компанія ОСОБА_5 28.04.2015.

28 травня 2015 року до АМКУ надійшов лист від 26.05.2015 №130 ТОВ Регіональна енергетична компанія (зареєстрований в АМКУ за №8-01/4507), в якому повідомлялось про відсутність директора ТОВ Регіональна енергетична компанія з 01.05.2015 по 08.05.2015 та про те, що на час його відсутності виконуючий обов'язки директора не призначався, повноваження на виконання функцій директора, а також представництва ТОВ Регіональна енергетична компанія не надавались.

Крім того, у вказаному листі зазначено, що цей лист є додатком до клопотання ТОВ Регіональна енергетична компанія від 15.05.2015 №126 щодо продовження строку розгляду Вимоги.

При цьому, клопотання ТОВ Регіональна енергетична компанія від 15.05.2015 №126 щодо продовження строку розгляду Вимоги зареєстроване в АМКУ 03.06.2015 за №8-01/4690.

Відповідно до інформації, отриманої від Укрпошти, лист ТОВ Регіональна енергетична компанія від 15.05.2015 №126 був прийнятий Укрпоштою для пересилання 27.05.2015.

Разом із клопотанням ТОВ Регіональна енергетична компанія від 15.05.2015 №126, у цьому ж конверті був лист від 15.05.2015 №127 ТОВ Регіональна енергетична компанія

У листі від 15.05.2015 № 127 (зареєстрований в АМКУ 03.06.2015 за №8-127/4700) ТОВ Регіональна енергетична компанія надало відповідь на Вимогу.

Відповідно до інформації, отриманої від Укрпошти, лист ТОВ Регіональна енергетична компанія від 15.05.2015 №127 був прийнятий Укрпоштою для пересилання також 27.05.2015.

З урахуванням викладеного, АМКУ дійшов висновку про те, що ТОВ Регіональна енергетична компанія надало інформацію та документи на Вимогу пізніше строку, встановленого державним уповноваженим Комітету.

Вказані обставини позивачем не заперечуються та не являються предметом дослідження у даній справі.

Позивач оскаржує спірне рішення. посилаючись на те, що АМКУ було накладено штраф у максимально можливому розмірі, при чому, згідно з рішенням (пункт 39 рішення АМКУ), при визначенні розміру штрафу враховано, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідачем вчинено вперше, інформація на Вимогу державного уповноваженого АМКУ надана в повному обсязі поза межами строку, встановленого державним уповноваженим АМКУ.

Проте, позивач зазначає, що оскільки на нього було накладено максимально можлива сума штрафу, вказані обставини АМКУ не були враховані.

Також позивач вказує на неврахування та не дослідження інших обставин справи, зокрема, кількості робочих днів, які були наявні в межах строку, наданого для відповіді (з урахуванням святкових і неробочих днів у травні 2015 року), перебування керівництва позивача у відпустці.

У свою чергу відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що оскаржене рішення АМКУ прийнято у відповідності до вимог закону та в межах повноважень АМКУ, а обставини, встановлені у ньому, являються доведеними та відповідають дійсності.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Питання оцінки доказів судом врегульоване положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 Про судове рішення господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи зібрані докази, суд дійшов висновку про те, що відповідачем, як органом державної влади, при винесенні оскарженого рішення було неповно та неналежно з'ясовано обставини, які мають значення для справи щодо прийняття рішення про розмір штрафу, накладеного на позивача, а саме, обставини кількості робочих днів, які були наявні в межах строку, наданого для відповіді (з урахуванням святкових і неробочих днів у травні 2015 року), перебування керівництва позивача у відпустці, про що позивач повідомив відповідача у клопотанні про продовження строку розгляду Вимоги та докази чого позивачем були надані АМКУ, майновий стан позивач, наявність/відсутність шкоди або інших негативних наслідків вчиненого позивачем порушення.

При визначенні розміру штрафу АМКУ не враховано, всупереч пункту 39 Рішення АМКУ, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчинено вперше, інформація на Вимогу державного уповноваженого АМКУ надана в повному обсязі поза межами строку, встановленого державним уповноваженим АМКУ.

Відповідно до відзиву на позов та апеляційної скарги, в обґрунтування розміру штрафу відповідач посилається виключно на наявність у нього права самостійно визначати розмір штрафу у визначених законом межах, ніяк, при цьому не пояснюючи прийняте рішення.

На думку колегії суддів такий висновок є помилковим, оскільки законодавство ґрунтується на вимогах справедливості, добросовісності та розумності, а будь-яке рішення відповідача, особливо щодо визначення розміру штрафу, повинно бути обґрунтованим, забезпечувати відповідність розміру відповідальності ступені тяжкості вчиненого порушення та не призводити до ситуації, коли за незначне правопорушення буде застосовано максимально можливий розмір відповідальності.

Оскільки суду не надано право самостійно визначати розмір штрафу за порушення антимонопольного законодавства, а надане тільки право перевіряти законність та обгрунтованість прийнятого рішення та обгрунтованість застосування відповідачем відповідної міри відповідальності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно визнав оскаржене Товариством з обмеженою відповідальністю Регіональна енергетична компанія рішення №375-р таким, що підлягає скасуванню в частині пункту 42, щодо накладення на позивача штрафу у визначеному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Антимонопольного комітету України є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 у справі №910/20661/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 у справі №910/20661/16 залишити без змін.

Матеріали справи №910/20661/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх