Постанова

від 19.09.2017 по справі 804/1053/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2017 рокусправа № 804/1053/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В. Суховаров А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фоксгруп-Дніпро до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фоксгруп-Дніпро звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 31.01.2017 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 875 252, 50 грн. (700 202 грн. - за основним платежем, 175 050, 50 грн. - за штрафними санкціями);

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 31.01.2017 № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 403 142, 50 грн. (322 514 грн. - за основним платежем, 80 628, 50 грн. - за штрафними санкціями);

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 , яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в сумі 382 224 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання укладених позивачем правочинів, дійсно відбувалися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача. Висновки податкового органу не ґрунтуються на законі, податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми Р від 31.01.2017 № 00009814021, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Фоксгруп-Дніпро збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 875 252, 50 грн. (700 202 грн. - за основним платежем, 175 050, 50 грн. - за штрафними санкціями). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми Р від 31.01.2017 № НОМЕР_2, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Фоксгруп-Дніпро збільшено зобов'язання по податку на

прибуток на загальну суму 403 142, 50 грн. (322 514 грн. - за основним платежем, 80 628, 50 грн. - за штрафними санкціями). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми В4 , яким Товариству з обмеженою відповідальністю Фоксгруп-Дніпро зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в сумі 382 224 грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у грудні 2015 року між позивачем та ТОВ Сайдекс встановлено господарські взаємовідносини на загальну суму 6 494 553,97 грн., в т.. ч. ПДВ 1 082 425,66 грн. Між позивачем та ТОВ Сайдекс будо укладено договір купівлі-продажу № 6 від 23.12.2015 року, відповідно до якого ТОВ Сайдекс - постачальник, в особі директора ОСОБА_1, та ТОВ Фоксгруп-Дніпро - покупець, в особі директора ОСОБА_2 постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві господарські товари , а покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах даного договору. Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі шляхом перерахування позивачем на рахунок ТОВ Сайдекс грошових коштів на загальну суму 410 897 грн. Бухгалтерським обліком станом на 30.09.2016 року рахується кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках позивача з ТОВ Сайдекс у розмірі 6 083 566,97 грн. Наявність кредиторської заборгованості свідчить про відсутність мети здійснення фактичних розрахунків з постачальником ТМЦ. За результатом розгляду кримінального провадження Печерським районним судом м. Києва винесено Вирок від 19.09.2016 року по справі № 757/36419/16-к, яким визнано винним засновника та директора підприємства ТОВ Сайдекс ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205-1 КК України. Наявність зазначених обставин вказує на те, що ТОВ Сайдекс знаходилося поза межами контролю формальних (номінальних) директорів та засновників, а від імені цього контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи, які фіксували факт здійснення фіктивних операцій.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягає на її задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вказує на безпідставність її доводів та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке просить залишити без змін

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Фоксгруп-Дніпро з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.04.2014 року по 30.09.2016 року.

За результатами перевірки складений акт 64/04-36-14-02/39163138 від 17.01.2017, яким не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами за період з 04.04.2014 року по 30.09.2016 року.

На підставі висновків акту були прийняті: податкове повідомлення-рішення форми Р від 31.01.2017 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 875 252, 50 грн. (700 202 грн. - за основним платежем, 175 050, 50 грн. - за штрафними санкціями); податкове повідомлення-рішення форми Р від 31.01.2017 № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 403 142, 50 грн. (322 514 грн. - за основним платежем, 80 628, 50 грн. - за штрафними санкціями); податкове повідомлення-рішення форми В4 , яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в сумі 382 224 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Матеріалами справи підтверджено, що взаємовідносини між ТОВ Фоксгруп-Дніпро та ТОВ Сайдекс відбувались на підставі договору купівлі-продажу № 6 від 23.12.2015.

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ Сайдекс (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ Фоксгруп-Дніпро (Покупця) господарські товари, а Покупець зобов'язується прийняти ці товари та оплатити їх згідно умов даного Договору. Згідно розділу 5 Договору поставка товару здійснюється Постачальником за попереднім замовленням Покупця на склад Покупця.

Пунктом 7.2 розділу 7 встановлено, що Покупець зобов'язаний повністю оплатити Постачальнику ціну партії товару, зазначену у видатковій накладній, протягом 120 календарних днів з дати підписання видаткової накладної. На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано податкові та видаткову, накладні.

Станом на час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, кошти за товар, придбаний за договором купівлі-продажу № 6 від 23.12.2015 року товариству з обмеженою відповідальністю Сайдекс позивачем не сплачено в повному обсязі.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.36 ПК визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У статті 198 ПК встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до матеріалів справи, договір купівлі-продажу № 6 від 23.12.2015 року підписаний від сторони - постачальника ТОВ Сайдекс директором ОСОБА_1 (т.1 а.с. 23-25)

Однак, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Сайдекс зареєстровано 06.11.2015 року, а ОСОБА_1 призначений директором цього підприємства 28.12.2015 року.

(т.2 а.с.226 - 228)

Таким чином, договір купівлі-продажу № 6 від 23.12.2015 року, підписано з боку ТОВ Сайдекс особою, яка на момент його підписання не була директором означеного підприємства, тож і не мала відповідної правоздатності.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_1 своїми умисними за попередньою змовою групою осіб, вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдиві відомості та подав їх державному реєстратору, вчинив злочин (кримінальне правопорушення), передбачений частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України. ( т. 2 а.с.163-166)

Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Також відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 08.06.2017 в рамках кримінального провадження, ОСОБА_3 пояснив, зокрема, що у кінці 2015 року за грошову винагороду перереєстрував на своє ім'я ТОВ Сайдекс . Жодних документів, а саме договорів, податкових та видаткових накладних, актів прийому-передачі товару, актів виконаних робіт, накладних, довіреностей, рахунків-фактури, податкової звітності від імені директора, засновника, бухгалтера ТОВ Сайдекс по взаємовідносинам з ТОВ Фоксгруп-Дніпро та з будь-якими іншими підприємствами не укладав та не підписував. Яку діяльність здійснювало ТОВ Сайдекс йому не відомо. Він розумів, що зареєстрував підприємство та підписав відповідні документи без наміру займатись фінансово-господарською діяльністю.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи у кримінальній справі від 19.06.2017 № 17-1008, підпис ОСОБА_1 в графі Директор ОСОБА_1 на місці відтиску печатки ТОВ Сайдекс на третьому аркуші договору купівлі-продажу № 6 від 23.12.2015, у видатковій накладній № 19 від 30.12.2015 року , виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою.

При цьому відповідно до матеріалів справи, як було встановлено під час перевірки податковим органом розрахунки між ТОВ Фоксгруп-Дніпро та ТОВ Сайдекс за вказаним договором проведено у безготівковій формі шляхом перерахування ТОВ Фоксгруп-Дніпро на розрахунковий рахунок ТОВ Сайдекс грошових коштів на загальну суму 410 887 грн.

Станом на час проведення перевірки у ТОВ Фоксгруп-Дніпро рахується кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках з ТОВ Сайдекс у розмірі 6 083 566, 97 грн.

Станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції доказів погашення кредиторської заборгованості за вказаним договором ТОВ Фоксгруп-Дніпро до суду не надано та позивачем не заперечується кредиторська заборгованість у вказаному розмірі.

Отже, встановлені судом обставини справи та досліджені докази свідчать про те, що у даному випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені Товариства, немає відомостей щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені Товариства.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ Сайдекс первинними документами, суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені обставини справи, досліджені судом письмові докази, дійшов висновку, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 грудня 2015 року справа № 21-3788а15, від 12 січня 2016 року справа № 826/20548/13-а.

Також, колегія суддів зазначає, що підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

На підставі викладеного, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції із прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фоксгруп-Дніпро до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, відповідно до статті 212 КАС України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров