Постанова

від 01.09.2020 по справі 804/1053/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року

м. Київ

справа №804/1053/17

адміністративне провадження №К/9901/39422/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФОКСГРУП-ДНІПРО

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (судді: Ясенова Т.І. (головуючий), Головко О.В., Суховаров А.В.)

у справі № 804/1053/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФОКСГРУП-ДНІПРО

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ФОКСГРУП-ДНІПРО (далі - ТОВ ФОКСГРУП-ДНІПРО ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2017 року № 0000971402, № 0000981402, № 0001001402.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 10 квітня 2017 року адміністративний позов ТОВ ФОКСГРУП-ДНІПРО задовольнив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявними в матеріалах справи первинними документами, які були досліджені в ході перевірки позивача, в повному обсязі підтверджено факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ САЙДЕКС . При цьому, суд зазначив, що визнання винним ОСОБА_1 , директора ТОВ САЙДЕКС , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України, не виключає можливості здійснення вказаним контрагентом реальних господарських операцій, оскільки Печерським районним судом м. Києва не досліджувалися та не встановлені обставини щодо господарської діяльності ТОВ САЙДЕКС із ТОВ ФОКСГРУП-ДНІПРО , а отже вирок Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року у справі № 757/36419/16-к за обвинуваченням ОСОБА_1 не стосується предмета доказування.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову ТОВ ФОКСГРУП-ДНІПРО .

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами в періоді, що перевірявся контролюючим органом, фактично не виконувалися з огляду на обставини, встановлені у вироку Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року у справі № 757/36419/16-к. Зокрема, суд зазначив, що ТОВ САЙДЕКС знаходилося поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені підприємства невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені ТОВ САЙДЕКС , немає відомостей щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені вказаного підприємства.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що не знав та не міг знати про вчинення будь-яких незаконних дій з боку ОСОБА_1 і ТОВ САЙДЕКС , оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час вчинення господарських операцій дане підприємство було зареєстроване та значилося як діюче, а ОСОБА_1 - як засновник та директор, будь-яких застережень відносно останнього не зазначалося, що, в свою чергу, давало підстави позивачу вважати, що ТОВ САЙДЕКС здійснює свою підприємницьку діяльність відповідно до чинного законодавства. Також скаржник наголошує, що вирок Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року у справі № 757/36419/16-к за обвинуваченням ОСОБА_1 не стосується предмета доказування, оскільки у межах цієї справи судом не досліджувалися господарські операції між ТОВ САЙДЕКС і ТОВ ФОКСГРУП-ДНІПРО .

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

Відповідач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

16 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 19 грудня 2016 року до 10 січня 2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ФОКСГРУП-ДНІПРО з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04 квітня 2014 року до 30 вересня 2016 року, за результатами якої складено акт від 17 січня 2017 року № 64/04-36-14-02/39163138.

Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств за 3 квартали 2016 року на загальну суму 322 514,00 грн; а також підпунктів 14.1.36, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 700 202,00 грн.

Такі висновки податкового органу обумовлені тим, що в ході перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ САЙДЕКС за договором купівлі-продажу господарських товарів від 23 грудня 2015 року № 6.

31 січня 2017 року на підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 0000981402, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 875 252,50 грн, зокрема 700 202,00 грн - за основним платежем, 175 050,50 грн - за штрафними санкціями;

- № 0001001402, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 403 142,50 грн, зокрема 322 514,00 грн - за основним платежем, 80 628,50 грн - за штрафними санкціями;

- № 0000971402, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 382 224,00 грн.

Системний аналіз змісту норм Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин): статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, статей 138-140, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 дає підстави для висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Як встановив суд апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи, підставою для донарахування контролюючим органом позивачу податкових зобов`язань стало оформлення від імені ТОВ САЙДЕКС первинних документів за відсутності фактичного здійснення господарських операцій та повного заперечення керівником такого контрагента оформлення реальних господарських операцій, що підтверджено вироком, який набрав законної сили.

Так, вироком Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року у справі № 757/36419/16-к ОСОБА_1 (директора ТОВ САЙДЕКС ) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України, а саме: внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей та подання їх державному реєстратору. Вироком встановлено, що ОСОБА_1 не мав жодного відношення до фінансово-господарської діяльності товариства.

Відповідно до висновку судовопочеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні від 19 червня 2017 року № 17-1008 підпис ОСОБА_1 в графі Директор ОСОБА_1 на місці відтиску печатки ТОВ САЙДЕКС на третьому аркуші договору купівлі-продажу № 6 від 23 грудня 2015 року, у видатковій накладній № 19 від 30 грудня 2015 року виконані не самим ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), що кореспондується з положеннями частини шостої статті 78 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм матеріального права, які регулюють подібні спірні правовідносини, а саме що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

Вказаний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року у справі № 21-4781а15; від 22 березня 2016 року у справі № 21-170а16; від 22 березня 2016 року у справі № 21-2927а15; від 29 березня 2016 року у справі № 21-5315а15; від 12 квітня 2016 року у справі № 21-3270а15; від 12 квітня 2016 року у справі № 21-3635а15; від 19 квітня 2016 року у справі № 21-4985а15; від 26 квітня 2016 року у справі № 21-4976а15; від 24 травня 2016 року у справі № 21-5332; від 14 червня 2016 року у справі № 21-1318а16.

У постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11, від 01 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 02 грудня 2015 року № 21-3849а15 зазначено, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність прийняття ГУ ДФС у Дніпропетровській області спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та зменшення фінансового результату, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, а тому не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно з положеннями статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФОКСГРУП-ДНІПРО залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова