Постанова

від 03.10.2017 по справі 805/2956/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 р. Справа №805/2956/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:10:30

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Кульматицькій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Автопилот-Вояж" до Бахмутської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Бахмутської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №00001022202 від 01 вересня 2014 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податковим органом проведена позапланова невиїзна документальна перевірка за результатом якої складено акт №381/22/34776955 від 15.08.2014 року про порушення вимог п.198.1,198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України. На підставі акту сформовано спірне податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням з ПДВ на суму 2563,00 грн. З висновками акту та податковим повідомленням-рішенням не згоден, оскільки взаємовідносини з контрагентом підтверджуються первинними документами, які оформлені відповідно до діючого законодавства, та які були надані під час перевірки, натомість висновки контролюючого органу сформовані на підставі податкової інформації по контрагенту, у відповідності до чого є неправомірними та прийняте на підставі них спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідачем надано заперечення на адміністративний позов, мотивовано тим, що при проведені перевірки позивачем не в повному обсязі надано документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій (відсутні фінансово-господарські документи, що підтверджують зберігання та реалізацію дизельного пального),встановлено порушення ведення податкового обліку: відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків, відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, заниження суми ПДВ за червень 2013 року. Також згідно податкової інформації по контрагенту позивача вбачається відсутність підтвердження постачання дизельного палива по ланцюгу. Зазначені висновки викладені у акті перевірки на підставі якого сформовано податкове сповідомлення-рішення. Отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Представник позивача через відділ документообігу суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача через відділ документообігу суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Приватне підприємство "Автопилот-Вояж" (код ЄДРПОУ 34776955, 84500, Донецька обл., місто Артемівськ, вул. Радянська, будинок 4-А, квартира 201) пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації - Свідоцтво №625654 від 15.05.2007 року номер запису №1 254 102 0000 001115 (а.с.13)та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Керується в своїй діяльності Статутом приватного підприємства"Автопилот-Вояж" 2007 року.(а.с.10-11) та відповідно до Свідоцтва №200006690 від 19.10.2001 року є платником податку на додану вартість.(а.с.12)

Відповідач, Бахмутська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, який реалізує функції передбачені податковим законодавством, є суб'єктом владних повноважень та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що на підставі Наказу №572 від 04.08.2014 року (а.с. 34), повідомлення на проведення перевірки від 04.08.2014 року № 137 (а.с.35) Артемівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з Приватним малим Виробничо-впроваджувальним підприємством ПРОТЕХ за період з 01.06.2013 року по 30.03.2013 року за результатом якої складено Акт №381-/22/34776955 від 15.08.2014 року.(а.с.14-27)

Висновки перевірки полягають у порушені ведення податкового обліку:

-відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з контрагентами-постачальниками ПМ ВВП Протех за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року;

-відсутність факту реального здійснення господарської діяльності за червень 2013 року по операціях з придбання дизельного пального ПМ ВВП Протех насуму ПДВ 2 050,00 грн;

-в порушення п.198.1,198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України заниження суму ПДВ за червень 2013 року у сумі 2 050,00 грн в результаті завищення податкового кредиту.

Не погодившись з актом перевірки позивачем подано заперечення № 01/08 від 22.08.2014 року.(а.с.28)

28.08.2014 року податковим органом витребувано у позивача документи на підтвердження факту включення витрат, пов'язаних з придбанням дизельного палива до складу валових витрат.(а.с.31) Позивачем витребувані документи були надані, що підтверджується супровідним листом № 01/09 від 03.09.2014 року.(а.с.32)

Артемівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області листом №13163/10/05-22-02 від 01.09.2014 року повідомила підприємство про залишення акту перевірки без змін.(а.с.29-30)

На підставі акту перевірки Артемівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області сформовано податкове повідомлення-рішення №00001022202 від 01.09.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 563,00 грн, у т.ч за основним платежем 2 050,00 грн та за штрафними санкціями 513,00 грн.(а.с.33)

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку обставинам викладеним сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Спірним питанням даного позову є правомірність складання відповідачем податкового повідомлення-рішення на підставі висновків акту перевірки №381-/22/34776955 від 15.08.2014 року, які полягають у відсутності підтвердження реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентом ПМ ВВП Протех .

При дослідженні матеріалів справи вбачається, що 07.05.2012 року між позивачем та та Приватним малим Виробничо-впроваджувальним підприємством ПРОТЕХ укладено договір поставки нафтопродуктів №266 (а.с. 44-45). Предметом договору є постачання у встановлений строк у власність партіями нафтопродукти в асортименті, які відображаються у товаросупровідній документації.

На підтвердження придбання нафтопродукту складена видаткова накладна №РН-004375 від 10.06.2013 року на дизельне паливо у кількості 1500 куб.дм на суму 10 250,00 грн (ПДВ 2050,00 грн)(а.с.40) та накладна №13 на суму 10 250,00 грн (ПДВ 2050,00 грн)(а.с.39) рахунок-фактура № СФ-0001854 від 10.06.2013 року(а.с.41)

Транспортування нафтопродуктів підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №-004375 від 10.06.2013 року.( а.с. 41)

Оплата дизельного палива підтверджується платіжними дорученнями №251 від 18.06.2013 року та №256 від 03.07.2013 року.

Для формування податкового кредиту за вищевказаною операцією контрагентом виписано позивачу податкову накладну № 1856 від 10.06.2013 року(а.с.40), яку внесено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних(а.с.45-46)

Крім того, матеріалам справи підтверджено використання нафтопродукту у власній господарській діяльності позивача, а саме: актом списання №06 від 30 червня 2013 року(а.с.38) відповідно до якого вбачається, що дизельне пальне у кількості 1500 куб.дм є списаним та підлягає вилученню з обліку, відомостями про видачу та витрату дизельного пального від ПМ ВВП Протех за червень 2013 року(а.с.42), відповідно до яких вбачається, що видано дизельного пального у кількості 1500 куб.дм, також надані подорожні листи за червень 2013 року відповідно до яких вбачається, що дизельне пальне придбане у ПМ ВВП Протех у кількості 1500 куб. дм. використано водіями для виконання завдань.

Вищезазначені документи на підтвердження господарських операцій надані позивачем та міститься в матеріалах справи.

Господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. (пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України)

Згідно інформації з веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, доступ до якого впроваджено на підставі Наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 N 1846/5, Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , видами економічної діяльності позивача є: діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; неспеціалізована оптова торгівля; інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у.; вантажний автомобільний транспорт (основний);надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У пп. 44.1 цієї статті ПК України вказано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Згідно пп.14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України (в редакції на момент спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України, (в редакції на момент спірних правовідносин), передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції на момент спірних правовідносин), Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції на момент спірних правовідносин), встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України (в редакції на момент спірних правовідносин), податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України(в редакції на момент спірних правовідносин), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції на момент спірних правовідносин), передбачено, що Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції, для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими, а також підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як встановлено судом, між позивачем та контаргентом ПМ ВВП Протех укладено договір поставки нафтопродуктів.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентом (договором, видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною та ін).

Господарська операція між позивачем та контрагентом здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальною, відповідає дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.

Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, на підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документи, та доведено, що укладений договір відповідає економічному змісту та діловій меті, а здійснена господарська операція спричинили зміни в структурі активів позивача.

Слід також зазначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Отже, відповідачем не наведено переконливих доводів та не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарською операцією, що відбулася між ним та контрагентом.

Суд вважає необґрунтованими посилання податкового органу як на підставу неправомірності формування податкового кредиту на дефектність товарно-транспортної накладної, оскільки товарно-транспорта накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання нафтопродукції та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим дефектність товарно-транспортної накладної не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірної операції, крім того за умовами договору поставка нафтопродукції здійснюється автотранспортом постачальника.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду № К/800/51285/14 від 12 липня 2017 року.

Суд вказує, на те, що відповідачем також не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача, також, під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Суд зауважує, що податковим органом було використано податкову інформацію, однак інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: "Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.

Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності".

Також, Податковим кодексом України визначено, що платник податку (покупець товару, послуг) на час здійснення господарської операцій з придбання товару/послуг не зобов'язаний та не має повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками послуг у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. (Ухвала ВАСУ від "23" листопада 2016 р. справа № К/800/18675/16, ЄДРСРУ № 62961971).

Таким чином, судова практика виходить з того, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Враховуючи зазначене, суд не приймає до уваги доводи відповідача зазначені у заперечені на адміністративний позов, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи документами, якими підтверджено факт реальності здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких підстав позовні вимоги щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та такими, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 186, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Автопилот-Вояж" до Бахмутської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області №00001022202 від 01.09.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 563,00 грн, у т.ч за основним платежем 2 050,00 грн та за штрафними санкціями 513,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь (код ЄДРПОУ 34776955, 84500, Донецька обл., місто Артемівськ, вул. Радянська, будинок 4-А, квартира 201) судовий збір у сумі 1600 (тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 03 жовтня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Христофоров А.Б.