Ухвала

від 15.11.2017 по справі 805/2956/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року справа №805/2956/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегія суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Борисова А.А.

за участю сторін по справі:

позивач: не з'явився

відповідач: ОСОБА_3 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі №805/2956/17-а (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом Приватного підприємства Автопилот-Вояж до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2014 року №00001022202 форма Р .

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.09.2014 року №00001022202 форма Р про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 563,00 грн у тому числі за основним платежем 2050,00 грн та за штрафними санкціями 513,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.198.1 п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що позивачем не було надано відповідних первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарської операції з придбання дизельного пального у Приватного малого Виробничо-впроваджувального підприємства ПРОТЕХ .

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з Приватним малим Виробничо-впроваджувальним підприємством ПРОТЕХ за період з 01.06.2013 року по 30.03.2013 року, за результатами якої складено акт №381-/22/34776955 від 15.08.2014 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2014 року №00001022202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 563,00 грн, у т.ч за основним платежем 2 050,00 грн та за штрафними санкціями 513,00 грн.

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2013 року у сумі 2 050,00 грн в результаті завищення податкового кредиту.

Актом перевірки встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності за червень 2013 року по операціях з придбання дизельного пального ПМ ВВП Протех насуму ПДВ 2 050,00 грн; бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

За приписами ст..135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження обєкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу ( п.198.6 ст.198ПК).

У п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

На підтвердження придбання у Приватного малого Виробничо-впроваджувального підприємства ПРОТЕХ дизельного пального у кількості 1500 куб.дм на суму 10 250,00 грн (ПДВ 2050,00 грн) позивачем надано видаткову накладну №РН-004375 від 10.06.2013 року, накладну №13 від 10.06.2013 р., рахунок-фактуру № СФ-0001854 від 10.06.2013 року.

Факт здійснення оплати за поставлений товар підтверджується відповідними платіжними дорученнями №251 від 18.06.2013 року та №256 від 03.07.2013 року.

Транспортування нафтопродуктів підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №-004375 від 10.06.2013 року.

Отриманий товар використано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується актом списання №06 від 30 червня 2013 року, відомостями про видачу та витрату дизельного пального від ПМ ВВП Протех за червень 2013 року,а також подорожніми листами за червень 2013 року.

За наслідками господарської операції ПМ ВВП Протех видало позивачу відповідну податкову накладну№ 1856 від 10.06.2013 року, яку внесено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірний правочини набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності спірних господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що актом перевірки підтверджено реалізацію ПМ ВВП Протех позивачеві за податковою накладною № 1856 від 10.06.2013 року дизельного палива у кількості 1500 куб.дм на суму 10 250,00 грн (ПДВ 2050,00 грн) та включення суми податку на додану вартість за цією накладною до складу податкових зобов'язань за червень 2013р.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198; п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а тому судом першої інстанції правомірно скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій з ПМ ВВП Протех . Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого твердження щодо фіктивності спірних господарських операцій, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі №805/2956/17-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі №805/2956/17-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 15 листопада 2017 року.

Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 16 листопада 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

ОСОБА_2