Ухвала

від 09.10.2017 по справі 926/4510/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"09" жовтня 2017 р. Справа № 926/4510/16 За заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Генозонд» , м. Київ

про розстрочку виконання рішення

Судді Т.І. Ковальчук (головуючий)

ОСОБА_1

ОСОБА_2

Представники:

ТОВ «Генозонд» - не з'явився

ТОВ «Соковий завод Сокирянський» - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 29.03.2017 р. у справі № 926/4510/16 відмовлено в задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Генозонд» до товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Сокирянський» про стягнення заборгованості в сумі 198600,70 грн., задоволено зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Сокирянський» до товариства з обмеженою відповідальністю «Генозонд» , розірвано укладений між названими особами договір № КР-06/05/16 від 06 травня 2016 року на ремонт водозабірної свердловини, стягнуто з ТОВ «Генозонд» на користь ТОВ «Соковий завод Сокирянський» 218880,00 грн. попередньої оплати за невиконані роботи та 4661,20 грн. судового збору. 11 квітня 2017 р. на виконання зазначеного рішення господарським судом видано відповідний наказ.

Ухвалою від 27.09.2017 р. до розгляду в судовому засіданні на 09.10.2017 р. призначено заяву боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Генозонд» від 21.09.2017 р. про розстрочку виконання рішення у справі № 926/4510/16, стягувача ТОВ «Соковий завод Сокирянський» зобов'язано надати відзив на заяву.

У заяві ТОВ «Генозонд» просить розстрочити йому виконання рішення на 12 місяців, стягуючи щомісячно річними частками по 18628,43 грн., зазначаючи, про неможливість виконання рішення суду від 29.03.2017 р. у справі № 926/4510/16 з тих підстав, що товариство, бажаючи виконати рішення суду, не має такої змоги у зв'язку із складними фінансовими взаємовідносинами з своїми контрагентами та укладеними з ними договорами, відсутністю майна та недостатністю грошових коштів, а також через те, що в ході виконавчого провадження органом ДВС було незаконно арештовано кошти на рахунках, що призначені для оплати праці працівникам, сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Стягувач ТОВ «Соковий завод Сокирянський» відзиву на заяву ТОВ «Генозонд» не надав, участь представника в судовому засіданні не забезпечив без повідомлення причин неявки.

У судове засідання 09.10.2017 р. представник боржника не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з'явитися на виклик суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови розглядається господарським судом у десятиденний строк у судовому засіданні.

Причини, з яких представник боржника не має змоги взяти участь у судовому засіданні 09.10.2017 р., останній не вказав та не надав доказів на їх підтвердження, відповідно, суд не може оцінити, чи є ці причини поважними. Також, на думку суду, боржник не був позбавлений можливості доручити представництво своїх інтересів у справі № 926/4510/16 іншому представнику, тому, враховуючи, що ГПК України не передбачає можливості продовження десятиденного строку вирішення питання про відстрочення/розстрочення судового рішення, підстав для відкладення розгляду заяви ТОВ «Генозонд» через неявку його представника суд не вбачає.

За приписами ст. 121 ГПК України господарський суд, який видав виконавчий документ, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

У пункті 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Нормами чинного законодавства, зокрема ГПК України, не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити чи розстрочити виконання рішення.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, саме на відповідача (боржника за наказом) в контексті приписів ст.ст. 4 3 , 33 ГПК України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як позивач (стягувач за наказом), у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, дослідивши подані докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «Генозонд» з огляду на наступне.

Так, боржник зазначає, що у нього складні фінансові взаємовідносини з контрагентами та укладеними з ними договорами, однак не надає доказів на їх підтвердження та не вказує, яким чином це ускладнює чи робить неможливим виконання рішення у справі.

ТОВ «Генозонд» стверджує про відсутність у нього майна, однак дані доводи також не підтверджені документально.

Сама по собі недостатність коштів на банківських рахунках не є винятковою в розумінні ст. 121 ГПК України обставиною, за наявності якої суд має право розстрочити/відстрочити виконання судового рішення. До заяви боржника додано банківські виписки про рух коштів на рахунках за період з 13.06.2017 р. по 20.09.2017 р., з яких вбачається, що ТОВ «Генозонд» проводить грошові операції з виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску тощо, а також здійснює розрахунки з контрагентами за надані товари, роботи, послуги (т.с. 2, а.с. 154-168). Разом з тим, боржник за вказаний період жодного разу не здійснив добровільних виплат на користь стягувача, незважаючи на те, що в заяві вказує, що робить все можливе для погашення заборгованості перед ТОВ «Соковий завод Сокирянський» .

Посилання боржника на незаконні дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві ОСОБА_3 щодо винесення постанови від 06.09.2017 р. про арешт коштів боржника суд до уваги не бере з тих підстав, що на даний час відсутній прийнятий уповноваженим органом відповідний документ, яким встановлено незаконність зазначених дій і постанови держвиконавця. Наразі, подана ТОВ «Генозонд» до господарського суду Чернівецької області скарга на дії органу ДВС в порядку ст. 121 2 ГПК України по суті не розглянута.

Резюмуючи, суд зазначає, що боржник не довів належними і допустимими доказами винятковість обставин, на які він посилається як на такі, що унеможливлюють виконання рішення у справі № 926/4510/16, тому у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви ТОВ «Генозонд» про розстрочку виконання рішення відмовити.

Судді Т.І. Ковальчук

ОСОБА_1

ОСОБА_2