Постанова

від 03.10.2017 по справі 910/9260/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р. Справа№ 910/9260/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від РВ ФДМ по Донецькій області: Руденко І.А. - дов. № 59 від 27.10.2016

від ТОВ Вікс : не з'явились

від ТОВ Трансмарі : не з'явились

від ОСОБА_3: не з'явились

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вікс

(далі - ТОВ Вікс )

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.05.2014

(суддя Мандичев Д.В.)

та постанову Господарського суду міста Києва від 24.06.2015

(суддя Івченко А.М.)

у справі № 910/9260/14

за заявою фізичної особи ОСОБА_3

(далі - ФО ОСОБА_3.)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмарі

(далі - ТОВ Трансмарі )

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 у справі № 910/9260/14 прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ Трансмарі , призначено підготовче засідання суду.

Постановою Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 у справі № 910/9260/14 визнано банкрутом ТОВ Трансмарі (02222, м. Київ, вул. Закревського,47, ідентифікаційний код 30735894). Відкрито ліквідаційну процедуру. Припинено повноваження розпорядника майна ТОВ Трансмарі арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича. Призначено ліквідатором банкрута ТОВ Трансмарі арбітражного керуючого Гуцал Тамару Михайлівну.

Не погоджуючись із загаданими ухвалою та постановою, ТОВ Вікс оскаржило їх в апеляційному порядку, просило скасувати, а провадження у справі припинити. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржувану ухвала та постанова місцевого суду прийняті за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням вимог матеріального та процесуального права. Так, за твердженнями апелянта, судом першої інстанції безпідставно прийнято заяву ОСОБА_3 та порушено провадження у справі про банкрутство, оскільки останнім як інвалідом ІІ групи при зверненні до суду не сплачено судового збору. Крім цього, оскаржувані судові рішення прийняті судом без участі представників ТОВ Трансмарі та без залучення ТОВ Вікс (апелянта), яке є власником 95% складеного статутного капіталу боржника, що в свою чергу порушує права ОСОБА_6, який є учасником як ТОВ Вікс , так і ТОВ Трансмарі . Надані ОСОБА_3 документи про неможливість виконання рішення суду не відповідають дійсності, судом першої інстанції незаконно визнано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області кредитором на суму 5 234 813, 15 грн. тощо.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 910/9260/14 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 та постанову Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України 07.06.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 скасовано, справу № 910/9260/14 передано до Київського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/9260/14 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 та постанову Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України 19.04.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 скасовано, справу № 910/9260/14 передано до Київського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Скасовуючи постанову апеляційного суду, Вищий господарський суд України виходив з того, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки (в межах наданих ст.101 ГПК України повноважень) встановленим місцевим судом обставинам та фактам, в тому числі доводам ТОВ ВІКС , які містяться в апеляційний скарзі та поясненнях учасників судового процесу (щодо наявності майна боржника, статусу гр. ОСОБА_3 як інваліда ІІ групи, порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ Трансмарі на підставі не завірених належним чином копій документів (без дослідження у встановленому законом порядку їх оригіналів), порушення прав ТОВ ВІКС як засновника ТОВ Трансмарі ; не здійснив аналізу фінансово-економічного стану боржника (який би вказував на факт перевищення розміру пасиву боржника над його активами); не дослідив та не надав належної правової оцінки Звіту та діям розпорядника майна щодо встановлення наявності активів боржника (не досліджено змісту відповідей установ та організацій на запити розпорядника майна ТОВ Трансмарі - арбітражного керуючого Микитьона В.В.). Поза увагою та без належної оцінки апеляційного суду залишені подані ТОВ ВІКС до Київського апеляційного господарського суду документи щодо права власності на нерухоме майно, яке зареєстроване за ТОВ Трансмарі та Витяг з Державного реєстру іпотек №36902508.

Відповідно до ч. 1ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/9260/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 апеляційну скаргу ТОВ Вікс прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 30.05.2017.

30.05.2017 судове засідання у справі № 910/9260/14 не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді Тищенко О.В. у відпустці.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 розгляд справи № 910/9260/14 призначено на 13.06.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 розгляд справи № 910/9260/14 відкладено на 18.07.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 задоволено заяву про самовідвід судді Тищенко О.В. від розгляду апеляційної скарги ТОВ Вікс на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 та на постанову Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 у справі № 910/9260/14. Матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою згідно ст. 2-1 ГПК України.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/9260/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2017 заяву судді Іоннікової І.А. про самовідвід задоволено. Справу № 910/9260/14 направлено на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/9260/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 апеляційну скаргу ТОВ Вікс на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 та постанову Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 у справі № 910/9260/14 прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 05.09.2017.

В зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, 05.09.2017 системою автоматизованого розподілу проведено заміну згаданого судді й згідно протоколу автоматичної зміни складу суду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 апеляційну скаргу ТОВ Вікс прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 розгляд справи відкладено на 03.10.2017 на підставі до ст. 77 ГПК України.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явився представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, проте представники ОСОБА_3, ТОВ Вікс , ТОВ Трансмарі та інших учасників провадження не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали. Присутній в судовому засіданні представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області не заперечував проти розгляду справи у відсутності представників ОСОБА_3, ТОВ Вікс , від ТОВ Трансмарі та інших учасників провадження.

Відповідно до ст. 99 ГПК України справи в апеляційній інстанції переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки явка в судове засідання ОСОБА_3, ТОВ Вікс , ТОВ Трансмарі та інших учасників провадження обов'язковою не визнавалась, неявка їх представників не перешкоджає розгляду апеляційних скарг по суті, апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржувані ухвалу та постанову місцевого суду залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, на підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 4, 4-1 ГПК України господарський суд вирішує спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Сторони у справі, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право на підставі ч. 1 ст. 91 ГПК України подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду у випадках, передбачених ст. 106 цього Кодексу, п. 10 ч. 1 якої встановлено, що окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

За приписами ст.8 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон про банкрутство) ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених ГПК України та цим Законом.

Як встановлено матеріалами справи, в травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ Трансмарі .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 у справі № 910/9260/14 прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ Трансмарі , призначено підготовче засідання суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - це грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції (абз. 2 ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство).

Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону про банкрутство за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство або відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених ч. 3 ст. 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених ст. 15 цього Закону.

Положеннями ч.1 ст. 15 Закону про банкрутство, зокрема, передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів щодо сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, з інших підстав, передбачених ст. 63 ГПК України, з урахуванням вимог цього Закону.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Як встановлено матеріалами справи, звертаючись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, заявником на підтвердження наявності зазначених пільг було надано відповідні документи, зокрема, пенсійне посвідчення серії АД № 052511 від 20.12.2005 (копія наявна в матеріалах справи), в якому зазначено вид пенсії по інвалідності ІІ групи, в графі на термін вказано довічно , дане посвідчення дійсне по всій території України.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийняв до розгляду заяву ОСОБА_3 про порушення провадження у справі про банкрутство без сплати останнім судового збору, адже ОСОБА_3 має статус інваліда ІІ групи й на нього розповсюджуються положення ст. 5 Закону України Про судовий збір щодо звільнення від спати судового збору. Відповідно доводи апелянта в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу, а долучені ним документи не свідчать про втрату ОСОБА_7 такого статусу.

За наслідками розгляду в підготовчому засіданні заяви ОСОБА_3 про визнання боржника банкрутом, судом першої інстанції встановлено наявну заборгованість ТОВ Трансмарі перед ОСОБА_3 в розмірі 477 000, 00 грн., яка підтверджена заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25.12.2008 у справі №2-5345 та постановою про відкриття виконавчого провадження №38746516 від 08.07.2013, в зв'язку з чим ухвалою від 11.06.2014 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ Трансмарі . Визнано грошові вимоги ОСОБА_3 до ТОВ Трансмарі в розмірі 477 000, 00 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна ТОВ Трансмарі арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 17.09.2014 визнано кредитором у справі № 910/9260/14 по відношенню до боржника:

- ОСОБА_3 Костянтиновача з грошовими вимогами на суму 477 000,00 грн. - вимоги четвертої черги;

- Лівобережну міжрайонну виконавчу дирекцію Київського міського відділення Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з грошовими вимогами на суму 422,24 грн. - вимоги другої черги.

Затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ Трансмарі .

Призначено дату проведення підсумкового судового засідання у справі №910/9260/14 на 22.10.2014.

24.09.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Київського міського центру зайнятості з грошовими вимогами на суму 267,64 грн., яку ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 прийнято до розгляду та зобов'язано розпорядника майна надати письмові пояснення щодо її розгляду.

20.10.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з грошовими вимогами до боржника на суму 5 234 813,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 визнано Київський міський центр зайнятості кредитором ТОВ Трансмарі з грошовими вимогами на суму 267,64 грн. - вимоги третьої черги. Зобов'язано розпорядника майна внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 задоволено заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про відстрочення сплати судового збору. Прийнято та призначено заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з грошовими вимогами до боржника на суму 5 234 813,15 грн. до розгляду. Зобов'язано розпорядника майна боржника надати пояснення щодо заявлених кредиторських вимог.

Розглянувши заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про визнання грошових вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів, судом встановлено, що частина цих вимог задоволена в судовому порядку, зокрема рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2006 у справі №16/202 стягнуто з ТОВ Трансмарі до державного бюджету 162 568,44 грн. основного боргу та 9 212,84 грн. пені. Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.01.2008 у справі №24/242 стягнуто з ТОВ Трансмарі до державного бюджету 208 708,35 грн. основного боргу та 2 516,59 грн. пені (по квітень 2007 року включно). Також регіональним відділенням в порядку ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна нараховано 23 797,31 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди за період з травня 2007 по 18 червня 2007.

Безспірність вищезазначеної заборгованості також підтверджується постановою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 у справі №50/567, відповідно до якої ТОВ Трансмарі визнано банкрутом, а Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області - кредитором до банкрута з майновими вимогами на суму 406 803,53 грн. (заборгованість з орендної плати в розмірі 395 074,10 грн. та пеня в розмірі 11 729,43 грн.).

Відповідно до наданого Акту оцінки збитків, які завдано державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, станом на 30.05.2013 внаслідок розкрадання (нестачі, знищення, псування) 114 одиниць державного майна зі складу ЦМК Автогосподарство , ТОВ Трансмарі нанесено державі в особі заявника збитків на суму 395 229,89 грн.

Вимоги заявника на суму 84 123,55 грн. підтверджуються Актом оцінки збитків від 15.08.2013, які завдано державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області внаслідок неправомірних дій ТОВ Трансмарі з грошовими коштами.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку ринкової вартості колісних транспортних засобів в кількості 41 одиниця, переданих в оренду ТОВ Трансмарі (з метою повернення об'єкта в державну власність і визначення розміру збитків, нанесених об'єкту за час оренди), вартість колісних транспортних засобів зі складу ЦМК Автогосподарство складає 1 422 927, 00 грн.

Згідно рішення Господарського суду Донецької області від 18.06.2007 у справі №20/96пд, в зв'язку з неналежним виконанням ТОВ Трансмарі своїх зобов'язань по поверненню державного майна з оренди, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області заявлено вимоги до ТОВ Трансмарі про сплату неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення з 01.07.2011 по 10.06.2014 включно на загальну суму 1 881 209,24 грн.

Відповідно до п. 15 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди залишок коштів амортизаційного фонду зараховується до державної частки у майні орендного підприємства.

Так, листом №5 від 14.02.2013 ТОВ Трансмарі надало заявнику відомості нарахування амортизації по основних засобах, які входять до складу ЦМК Автогосподарство , зокрема орендар повідомляв, що використання амортизаційного фонду протягом періоду оренди не проводилось, станом на 30.06.2012 залишок невикористаного амортизаційного фонду становить 1 044 519,94 грн.

На підтвердження вищезазначених кредиторських вимог Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області до своєї заяви долучено копії відповідних документів.

Вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області розпорядником майна ТОВ Трансмарі арбітражним керуючим Микитьоном В.В. визнано та включено до реєстру вимог кредиторів, з яких 3 341 874,48 грн. з віднесенням до четвертої черги задоволення та 1 892 938,67 грн. з віднесенням до шостої черги задоволення.

Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, цей строк є граничним і поновленню не підлягає.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

За наслідками розгляду заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що заявлені кредиторські вимоги останнього підлягають визнанню та внесенню до реєстру кредиторів. Відповідно доводи апелянта в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 визнано заявлені Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області грошові вимоги до боржника на загальну суму 5 234 813,15 грн., з яких 3 341 874,48 грн. - вимоги четвертої черги, 1 892 938,67 грн. - вимоги шостої черги. Зобов'язано розпорядника майна ТОВ Трансмарі арбітражного керуючого Микитьона В.В. включити заявлені Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області вимоги до реєстру вимог кредиторів. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 218, 00 грн. за подання до Господарського суду міста Києва заяви про визнання кредитором на суму 5 234 813,15 грн.

Відповідно до ст.26 Закону про банкрутство учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом та внесені до реєстру вимог кредиторів.

За приписами ч.4 цієї статті конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, та кратну одній тисячі гривень. Під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пені), інші фінансові санкції, моральна шкода, судовий збір у справі про банкрутство, заявлені або сплачені кредиторами в провадженні у справі про банкрутство.

Перші збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, що мають не менше ніж дві треті голосів. Наступні збори вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше половини голосів (ч. 2 ст. 26 Закону про банкрутство).

Проте збори кредиторів боржника, які були організовані на 05.11.2014 не відбулися, оскільки для участі у них з'явився лише один кредитор - Київський міський центр зайнятості, загальна кількість голосів якого складає 0,27 голосу, через що не було досягнуто встановленого ч. 2 ст. 26 Закону України про банкрутство кворуму, необхідного для проведення перших зборів кредиторів боржника (копія протоколу додається).

Решта кредиторів - ОСОБА_3 та Лівобережна міжрайонна виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на призначені збори кредиторів не з'явилися, про причини своєї неявки не повідомили.

З огляду на те, що кредитори, вимоги яких затверджені Господарським судом міста Києва у даній справі про банкрутство ТОВ Трансмарі , в добровільному порядку не приймають участі у зборах кредиторів ТОВ Трансмарі , а строк процедури розпорядження майном боржника обмежений, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення клопотання розпорядника майна ТОВ Трансмарі арбітражного керуючого Микитьона В.В. та зобов'язання кредиторів ТОВ Трансмарі , вимоги яких затверджені Господарським судом міста Києва у справі № 910/9260/14 про банкрутство, приймати участь у зборах кредиторів та в засіданнях комітету кредиторів.

Відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону про банкрутство до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про: обрання голови комітету; скликання зборів кредиторів; звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у випадках, передбачених цим Законом; звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства; звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора), припинення повноважень арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення іншого арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора); підготовку та укладення мирової угоди; схвалення плану санації боржника, змін та доповнень до нього у випадках, передбачених цим Законом; визначення складу майна в разі продажу частини майна у процедурі санації боржника або ліквідації банкрута; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; інші питання, передбачені цим Законом.

Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до ч.4 цієї статті (ч. 9 ст. 26 Закон про банкрутство).

Як встановлено матеріалами справи, на засіданні комітету кредиторів 27.05.2015 було прийнято рішення клопотати перед Господарським судом міста Києва про визнання ТОВ Трансмарі банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та визначення арбітражного керуючого за допомогою системи з відбору кандидатів в якості ліквідатора банкрута, це рішення оформлене протокол № 1 від 27.05.2015.

Відповідно до ст. 27 Закону про банкрутство у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі.

До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації; подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; подати до господарського суду клопотання про укладення мирової угоди.

У разі наявності обставин, що не надають комітету кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, комітет кредиторів може прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном.

В підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких судових рішень: ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону; ухвалу про введення процедури санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі відхилення плану санації боржника зборами кредиторів або неподання його боржником; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство; ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду в межах граничного строку, визначеного цим Законом.

Якщо комітетом кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника за наявності ознак банкрутства приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, якщо інше не передбачено цією статтею.

У разі якщо комітетом кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень або прийняте рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, господарський суд має право винести ухвалу про введення процедури санації у випадках: якщо є достатні підстави вважати, що рішення комітету кредиторів про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури прийнято на шкоду більшості кредиторів - членів комітету кредиторів та встановлена реальна можливість відновити платоспроможність боржника; якщо після проведення засідання комітету кредиторів виявились обставини, які дають достатні підстави вважати, що платоспроможність боржника може бути відновлена; в інших випадках, передбачених цим Законом.

З дня визнання господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури санації, або затвердження мирової угоди процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону про банкрутство у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд в судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

При прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведеним факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 ГК України, відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Суб'єкт господарської діяльності на підставі абз. 3 ст. 1 Закону про банкрутство може бути визнаний банкрутом тільки у разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Дослідивши сукупність доказів в матеріалах справи щодо фінансового стану боржника, зокрема Витяг з Державного реєстру іпотек №36902508, Звіт та дії розпорядника майна щодо наявності майна і активів боржника, судом апеляційної інстанції встановлено факт перевищення розміру пасиву боржника над його активами, недостатність наявного у боржника майна для задоволення вимог кредиторів, що підтверджує наявні у боржника ознаки критичної неплатоспроможності, які відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, оскільки станом на всі дати аналізу має місце поточна неплатоспроможність.

Вище перелічені ознаки та наведені дані мають негативний характер та свідчать про нестійкий фінансовий стан боржника, який характеризується ознаками критичної неплатоспроможності та відповідає стану потенційного банкрутства, коли задоволення затверджених судом кредиторських вимог та боргів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури.

При цьому, судом враховано відсутність станом на день розгляду справи в підсумковому засіданні (24.06.2015) повідомлень про виконання боржником грошових зобов'язань та заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника.

З огляду на наведене та той факт, що в даному випадку були виконані всі необхідні умови процедури розпорядження майном, здійснено оприлюднення відомостей про порушення провадження у справі про банкрутство з метою виявлення кредиторів та санаторів боржника, складено реєстр заявлених вимог кредиторів, створено комітет кредиторів, проведено аналіз фінансово-господарського стану боржника, подано клопотання комітету кредиторів щодо введення процедури ліквідації, за відсутності належних та обґрунтованих пропозицій щодо санації боржника або укладення мирової угоди, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо необхідності введення процедури ліквідації та визнання боржника банкрутом, що в свою чергу спростовує відповідні доводи апелянта в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, встановлених цим Законом, з числа арбітражний керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 114 Закону про банкрутство визначено, що кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як вище згадувалось, комітетом кредиторів вирішено клопотати перед судом про визначення арбітражного керуючого за допомогою системи з відбору кандидатів в якості ліквідатора банкрута.

Відповідно до ст. 114 Закону про банкрутство кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення розпорядника майна господарським судом у справах про банкрутство затверджується Пленумом Вищого господарського суду України за погодженням з державним органом з питань банкрутства.

Оскільки автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство визначено арбітражного керуючого Гуцал Тамару Михайлівну (свідоцтво № 1035 від 03.06.2013), за відсутності інших кандидатур арбітражних керуючих про призначення їх ліквідатором боржника, місцевий суд правомірно призначив ліквідатором ТОВ Трансмарі арбітражного керуючого Гуцал Тамару Михайлівну.

З огляду на фінансовий стан боржника, який є таким, що не дає можливості відновити його платоспроможність та в повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, адже пасиви боржника перевищують його активи й погашення вимог кредиторів можливе не інакше як через застосування ліквідаційної процедури відносно боржника, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про визнання ТОВ Трансмарі банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором банкрута Гуцал Тамару Михайлівну відповідають обставинам та матеріалам справи, приписам закону.

Доводи апелянта з приводу порушення його прав, як засновника боржника, неповного з'ясування місцевим судом обставин справи, а також порушення вимог процесуального та матеріального права, не знайшли свого підтвердження під час нового перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятих судових рішень (ухвали Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 та постанови Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 у справі № 910/9260/14) наведено місцевим судом, підстав для їх скасування не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в згаданих судових рішеннях висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України та Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вікс залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 та постанову Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 у справі № 910/9260/14 - без змін.

Матеріали справи № 910/9260/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко