Рішення

від 12.09.2017 по справі 925/845/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа № 925/845/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівчанка - Агро" до Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК" про стягнення 2994318 грн. 27 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівчанка - Агро" звернувся в господарський суд з позовом до приватного акціонерного товариства "УкрАгро НПК" (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки № В 20 від 27.01.2017 року, 2763734 грн. 20 коп. попередньої оплати, 151740 грн. 37 коп. пені, 61125 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 17718 грн. 19 коп. 3% річних та відшкодування судових витрат.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти позову не заперечував, явку своїх представників в засідання суду без поважних причин не забезпечив, хоч про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином за правилами, передбаченими розділом 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20 лютого 2013 року № 28.

В засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав і просив задовольнити в повному обсязі з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві.

Наявні у справі матеріали суд вважає достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, тому, з урахуванням вимог ст.ст. 69, 75, 77 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

27.01.2017 року відповідач - приватне акціонерне товариство "УкрАгро НПК", як постачальник, і позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Чернівчанка-Агро , як покупець, уклали договір № В 20 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлені договором строки покупцеві товар (КАС-32 в кількості 440 т. загальною вартістю з ПДВ 3733400 грн.), а покупець зобов'язався оплатити і прийняти цей товар (розд.1 Договору).

У договорі сторонами погоджені всі істотні умови, визначені умови поставки, порядок розрахунків, прийняття товару, відповідальність сторін.

Зокрема, в п.п. 4.1. договору зазначено, що покупець зобов'язується сплатити попередню оплату в розмірі 100% від загальної вартості товару за договором в сумі 3733400 грн. до 03.02.2017 року, а п.п. 3.3. договору передбачено, що поставка товару здійснюється повністю чи окремими партіями за вибором постачальника в період з 06.02.2017 року до 10.04.2017 року.

Відповідно до розд. 3 п. 3.2 договору, обов'язок постачальника поставити товар вважається виконаним з моменту надання товару в розпорядження покупця на умовах передбачених договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору, у випадку несвоєчасної поставки товару, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

На виконання умов п. 4.1 Договору, позивач здійснив повну попередню оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням № 175 від 02.02.2017 року (а.с. 16).

Однак, відповідач в порушення умов Договору, здійснив лише часткову поставку товару на суму 969665 грн. 80 коп., решту товару не поставив та суму попередньої оплати в розмірі 2763734 грн. 20 коп. позивачу не повернув, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість на вказану суму.

Так, відповідачем на адресу позивача поставлено, а позивачем прийнято продукції КАС-32 згідно видаткової накладної № В106 від 24.02.2017 року у кількості 19,71 т. на суму усього з ПДВ 167239 грн. 35 коп. (а.с. 17), видаткової накладної № В96 від 28.02.2017 року у кількості 24, 94 т. на суму усього з ПДВ 211615 грн. 90 коп. (а.с. 18), видаткової накладної № В147 від 06.03.2017 року у кількості 20, 81 т. на суму усього з ПДВ 176572 грн. 85 коп. (а.с. 19), видаткової накладної № В276 від 07.03.2017 року у кількості 29,05 т. на суму усього з ПДВ 246489 грн. 25 коп.(а.с. 20), видаткової накладної № В188 від 10.03.2017 року у кількості 19,77 т. на суму усього з ПДВ 167748 грн. 45 коп. (а.с. 21).

Із акта звірки взаєморозрахунків між сторонами відповідно до договору № В 20 за період від січня 2017 року до квітня 2017 року (а.с. 58) станом на 30.04.2017 року вбачається заборгованість відповідача перед позивачем 2763734 грн. 20 коп. Акт звірки погоджений обома сторонами, що підтверджується підписами представників і печатками юридичних осіб.

27.04.2017 року з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію № 133 із вимогою про повернення суми попередньої оплати та нарахованої пені за договором поставки № В 20 від 27.01.2017 року та повідомлено, що в разі незадоволення вимог та невиплати заборгованості позивач змушений буде звернутися до суду. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Отже, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про повернення грошових коштів попередньої оплати в розмірі 2763734 грн. 20 коп., перерахованих відповідачу за договором № В 20 від 27.01.2017 року. Договір є укладеним, виконаний позивачем в повному обсязі та відповідачем частково, вимоги позивача ґрунтуються на правах і зобов'язаннях сторін цього Договору.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач спірні кошти в сумі 2763734 грн. 20 коп. ( у складі загальної суми 3733400 грн. згідно платіжного доручення №175 від 02.02.2017 р.) не повернув, товар на відповідну суму не поставив, розмір заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи, факт отримання коштів та їх безпідставного утримання відповідачем належними і допустимими доказами не спростовано, тому суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2763734 грн. 20 коп., грн. є обґрунтованою, доказаною та підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків поставки товару, позивач також заявив в позові вимогу про стягнення з відповідача 151740 грн. 37 коп. пені на підставі п. 5.1 Договору за період прострочення з 10.04.2017 року по 26.06.2017 року, 61125 грн. 51 коп. інфляційних втрат за період з 10.04.2017 року по 26.06.2017 року, 17718 грн. 19 коп. - 3% річних за період з 10.04.2017 року по 26.06.2017 року в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до п. 5.1 Договору, у випадку несвоєчасної поставки товару, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Суд не погоджується із розрахунком пені позивачем, оскільки позивачем визначено період нарахування пені з 10.04.2017 р. по 26.06.2017 р., тобто, наступний місяць після останньої поставки товару по 26.06.2017 (до дати подання позову до суду). Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивачем 28.04.2017 року направлялася на адресу відповідача претензія від 27.04.2017 року засобами поштового зв'язку і отримана останнім 08.05.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 26). Дата 08.05.2017 року і повинна бути останнім днем нарахування пені - з моменту коли особа довідалася про наявність заборгованості.

Виходячи з наведеного, відповідно до умов договору і законодавства пеня на суму боргу 2763734 грн. 20 коп. становить: з 10.04.2017 по 13.04.2017 - 8480 грн. 50 коп. (облікова ставка НБУ - 14%), з 14.04.2017 по 08.05.2017 року - 47248 грн. 50 коп. (облікова ставка НБУ - 13%). Ця сума пені і підлягає задоволенню.

Суд відхиляє доводи позивача і відмовляє в задоволені позову в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи те, що умовами Договору встановлено зобов'язання відповідача поставити товар, що не є грошовим зобов'язанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 61125 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 17718 грн. 19 коп. 3% річних за період прострочення з 10.04.2017 року по 26.06.2017 року, заявлені на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, відповідач безпідставно явку своїх представників в засідання суду не забезпечив, причини неявки не повідомив, про відкладення розгляду справи, продовження строку вирішення спору клопотань не заявляв, витребувані судом документи не подав, внаслідок чого судом прийнято рішення на підставі лише матеріалів, наявних у справі.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає позов обґрунтованим і доказаним частково, а саме в частині вимог про стягнення 2763734 грн.20 коп. попередньої оплати та 47248 грн. 50 коп. неустойки, і в цій частині його задовольняє, в задоволенні решти вимог відмовляє з вищезазначених підстав.

На підставі статті 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно задоволеній частині позову - сплачений судовий збір у розмірі 42164 грн. 74 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "УкрАгро НПК", код ЄДРПОУ 31961067, місцезнаходження: 19200, Черкаська обл., м. Жашків, вул. Промислова, буд. 1, на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівчанка - Агро", код ЄДРПОУ 34145135, місцезнаходження: 24133, Вінницька обл., Чернівецький район, с. Моївка, вул. Леніна, 73-А - 2763734 грн. 20 коп. попередньої оплати, 47248 грн. 50 коп. пені та 42164 грн. 74 коп. судових витрат.

В задоволені решти вимог в частині стягнення 104491 грн. 87 коп. пені, 61125 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 17718 грн. 19 коп. 3% річних, 2750 грн. 03 коп. судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 06.10.2017 року.

Суддя В.М. Грачов