Постанова

від 03.10.2017 по справі 912/394/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2017 року Справа № 912/394/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

суддів: Кузнецов В.О., Науменко І.М.,

Секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

Представники сторін не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлений у судовому засіданні, яке відбулось 12.09.2017 року.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-ВДМ"

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2017 року у справі №912/394/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-ВДМ"

про стягнення 103 195,79 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-ВДМ" заборгованості за договором про фінансовий лізинг №00009097 від 02.12.2013, яка складається з платежів за фактичний час користування в розмірі 33 281,57 грн та збитків в розмірі 69 914,22 грн, а всього 103 195,79 грн, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2017 року у справі №912/394/17 ( ОСОБА_1 - головуючий суддя, судді: Вавренюк Л.С. та Шевчук О.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-ВДМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" заборгованість за Договором про фінансовий лізинг № 00009079 від 02.12.2013, що складається з платежів за фактичний час користування в розмірі 14763,98 грн, а також 228,91 грн судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-ВДМ" 6426,75 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-ВДМ", в якій просить суд рішення в частині задоволення позову скасувати, відмовити позивачу у вказаній частині, провести новий розподіл судових витрат, стягнувши з позивача на користь відповідача понесені ним витрати у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.

Скаржник вважає, що рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог прийнято з порушенням норм процесуального права у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Зокрема, скаржник вважає, що дії позивача щодо розірвання договору та вилучення предмету лізингу є протиправними та такими, що вчинені без достатніх правових підстав. Крім того, як зазначено скаржником, за відсутності правових підстав та доказів, місцевий суд визначив та стягнув з відповідача неіснуючу заборгованість по сплаті лізингових платежів за липень та серпень 2016р. (в частині процентів та комісії за користування предметом лізингу).

Також, за твердженням скаржника, висновки суду першої інстанції щодо наявності заборгованості періоду лютий -квітень 2016р., яка послужила позивачеві підставою для розірвання договору, відсутність заперечень відповідача щодо цієї заборгованості, а відтак правомірність розірвання договору, не відповідають обставинам справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" також звернулось з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій просить суд рішення господарського суду скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Вважає останнє необґрунтованим, ухваленим при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та неналежним дослідженням наявних в матеріалах справи доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржником зазначено, що враховуючи умови договору, з огляду на неповернення об'єкту лізингу апелянту у встановлений договором строк, останній вважає, що вправі вимагати несплачені лізингові платежі за весь період користування об'єктом лізингу до моменту його повернення лізингодавцю в повному обсязі у період з червні по серпень 2016р. у розмірі - 33 281, 57 грн.

За твердженням скаржника, господарським судом порушено норми матеріального права - ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, а також неповно досліджено п.8.2.3, 8.6., 13.6. договору, які передбачають погодження сторонами відшкодування всіх витрат не залежно від завершення/припинення дії договору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення в частині задоволення позовних вимог залишити без змін. Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований тим, що місцевим судом належним чином досліджено наявні в матеріалах справи докази, які стосуються питань прострочення оплати лізингових платежів, більш ніж на 30 днів, та дати припинення договору. Крім того, зазначено, щодо відсутності обов'язку позивача, згідно умов договору, направляти на адресу апелянта рахунків на оплату лізингових платежів на виконання зобов'язань останнього.

Представником відповідача до апеляційного суду заявлено клопотання про врахування при розподілі судових витрат додаткових витрат на оплату правової допомоги адвоката у розмірі 5600, 00 грн.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

При перегляді справи апеляційним судом встановлено, що 02.12.2013 між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (Лізингодавець) та ТОВ "Центр-ВДМ" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 90022387 з додатком - Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (Умови лізингу), відповідно до якого Лізингодавець взяв на себе зобов'язання передати транспортний засіб типу VW Polo Sedan 1.6 I, benzin, рік виробництва 2013, шасі № XW8ZZZ61ZEG017846, двигун № НОМЕР_1 (ОСОБА_2 лізингу), а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 19 790,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 4 947,500 доларів США (далі - Договір) (том І а.с.15-31).

Згідно з пунктом 4.1. Умов лізингу, позивач зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як відповідач матиме право на експлуатацію ОСОБА_2 лізингу впродовж усього строку дії договору (окрім випадків, коли позивач матиме право розірвати цей договір чи відмовитися від договору та вимагати повернення ОСОБА_2 лізингу, як зазначено в договорі).

В пункті 4.2. Умов лізингу сторони погодили, що після завершення строку дії цього договору, після сплати останнього лізингового платежу, інших платежів за цим договором та виконання всіх зобов'язань відповідачем, право власності на ОСОБА_2 лізингу перейде до Лізингоодержувача. З цією метою сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього договору або оформлять таке придбання в інший спосіб, визначений Порше Лізинг Україна. Положення цього пункту застосовуються незалежно від стану ОСОБА_2 лізингу на момент сплати останнього лізингового платежу та/або інших платежів.

Згідно з пунктом 6.1. Умов лізингу для експлуатації ОСОБА_2 лізингу Лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Лізингоодержувача лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього договору, та інших положень договору. Кожний лізинговий платіж включає в себе:

- відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування;

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості ОСОБА_2 лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим договором та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з договором.

В пункті 6.3. Умов лізингу передбачено, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим договором на користь позивача, відображають справедливу вартість ОСОБА_2 лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна суми, очікуваної станом на дату виконання контракту відповідно до чинного курсу обміну Євро/долара США (як обумовлено сторонами в контракті), за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком ( ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншим банком), або Національним банком України (обмінний курс), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в Євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунку.

Пунктом 6.4. Умов лізингу, сторони погодили, що у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких узгоджений сторонами.

Згідно з пунктом 6.5. Умов лізингу, лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування), не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі у будь - якому разі не підлягають поверненню Лізингоодержувачу, за винятком визначеним контрактом.

Згідно з пунктом 6.12. Умов лізингу, якщо відповідач здійснює платежі, що не покривають усі його зобов'язання перед позивачем та/або затримує платежі, сторони погоджуються, що суми, виплачені відповідачем, розподілятимуться наступним чином (у послідовності, зазначеній нижче): а) витрати на відновлення становища, стану об'єкта лізингу; б) штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів; в) лізингові платежі (при цьому в першу чергу відсотки/проценти за користування обсягом фінансування, а потім частину від обсягу фінансування); г) інші компенсації інших витрат позивача у зв'язку з цим договором.

Положенням пункту 6.17. Умов лізингу передбачено, що зобов'язання зі сплаті всіх та будь-яких платежів за договором покладаються на відповідача, якщо інше прямо не передбачено договором. Відповідач зобов'язується сплатити всі та будь-які платежі протягом 5 робочих днів з моменту відправлення позивачем відповідної вимоги або рахунку, якщо інший термін не встановлено у договорі або погоджено сторонами додатково. Якщо відповідач не сплатить платежі (платіж) у вказаний строк, позивач має право застосувати санкції за прострочення відповідно до пункту 8 договору.

Відповідно до пункту 8.2. Умов лізингу, у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються, зокрема, такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу; штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше лізинг Україна (пункт 8.3.1. Умов лізингу): еквівалент 15 дол. США за першу вимогу, еквівалент 20 дол. США за другу вимогу, еквівалент 25 дол. США за третю вимогу.

Відповідно до пункту 8.3.1. Умов лізингу, якщо Лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж на 10 робочих днів, Порше Лізинг Україна має право надіслати Лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо Лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такій же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку якщо Лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше лізинг Україна має право направити Лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від договору в односторонньому порядку за пунктом 12.6.1. Сторони домовилися, що невиконання Лізингоодержувачем другої вимоги щодо сплати означає, що Лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим договором.

Згідно з пунктом 12.6 Умов лізингу Лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від нього, та також, серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, в наступних випадках, зокрема: у разі, якщо Лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

Окрім того, в пункті 8.3.2 Умов лізингу сторони погодили, що у випадку якщо Лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів, Лізингодавець має право розірвати контракт/відмовитися від нього і витребувати об'єкт лізингу від Лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до пункту 12.7. Умов лізингу день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту визначається Лізингодавцем у відповідному повідомленні/вимозі. Лізингодавець надсилає Лізонгоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається Лізингодавцем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням Лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання Лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, останній вважається належним чином повідомленим.

Згідно з пунктом 12.13. Умов лізингу у випадках, передбачених пунктами 12.6. та 12.12. контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Відповідно до пункту 12.9. Умов лізингу, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до п.12 цього контракту, відмови Лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено п. 4.2, а також якщо Лізингодавець вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Лізингодавця, якщо інша адреса не вказана останнім, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивач передав ОСОБА_2 лізингу у користування відповідачу згідно акту приймання-передачі від 02.12.2013 (т. 1 а. с. 32).

Згідно зведеної облікової виписки з рахунку клієнта ТОВ "Центр-ВДМ" (далі - Виписка з рахунку) (том ІІ а.с. 13-15), яка не спростована відповідачем, на дату направлення ТОВ "Порше Лізинг Україна" першого нагадування про несплату від 15.03.2016 (том І а.с. 33) ТОВ "Центр-ВДМ" мала місце заборгованість з оплати лізингового платежу за лютий 2016 згідно рахунку від 02.02.2016 № 00318097 в розмірі 10305,95 грн, строк прострочення 11 днів.

Згідно другого нагадування про несплату від 05.04.2016 (том І а.с. 34) заборгованість ТОВ "Центр-ВДМ" з оплати лізингових платежів становила - 10305,95 грн за лютий 2016 та 10911,58 грн за березень 2016 згідно рахунку від 04.03.2016 № 00321610.

На дату направлення третього нагадування про несплату 15.04.2016 (том І а.с. 35) заборгованість ТОВ "Центр-ВДМ" з оплати лізингових платежів була незмінною і становила - 10305,95 грн за лютий 2016 та 10911,58 грн за березень 2016.

Згідно Виписки з рахунку лізинговий платіж за лютий 2016 в сумі 10305,95 грн оплачено відповідачем 25.04.2016, а лізинговий платіж за березень 2016 в сумі 10911,58 грн - 25.04. та 11.05.2016.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 6.5. Умов лізингу лізингові платежі перераховують Лізингоодержувачем не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, тобто, згідно підписаного між сторонами Графіку, не пізніше 15-го числа кожного місяця .

У зв'язку із порушеннями відповідачем умов Договору щодо своєчасної сплати лізингових платежів, зокрема, за період з березня по травень 2016 року порушення перевищили термін 30 днів, позивачем розірвано Договір в односторонньому порядку.

Матеріалами справи встановлено, що 06.05.2016 позивач направив відповідачеві вимогу від 05.05.2016 про сплату заборгованості за Договором, повернення ОСОБА_2 лізингу та повідомлення про відмову від Договору (том І а.с. 36-38). Вказана вимога отримана відповідачем 10.05.2016, про що свідчить підпис про отримання в повідомленні про вручення (том І а.с. 38).

Таким чином, оскільки повідомлення про розірвання Договору було надіслано 06.05.2016, то датою розірвання Договору є 20.05.2016. ОСОБА_2 лізингу підлягав поверненню у строк до 23.05.2016 включно.

Як підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 лізингу було повернуто відповідачем лише 06.09.2016 (том І а.с. 208).

За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача лізингові платежі в залишку несплаченої суми за травень 2016 року в сумі 2133,48 грн та лізингові платежі за фактичний час користування ОСОБА_2 лізингу після припинення Договору за період з червня по серпень 2016 року в сумі 31148,39, а всього - 33281,87 грн.

Апеляційний господарський суд, оцінивши зміст спірного договору дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, якій підпадає під правове регулювання норм глави 54 та § 6 глави 58 ЦК України , § 5 глави 30 ГК України та Закону України Про фінансовий лізинг .

Згідно з ч. 1 статті 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.( ч. 2 статті 806 ЦК України )

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу ( ст.16 Закону України Про фінансовий лізинг).

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Зокрема, статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на дату розірвання (дострокового припинення) договору відповідач мав заборгованість зі сплати лізингових платежів, які підлягали сплаті відповідно до передбачених графіком дат платежу.

Частиною другою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом .

За умовами укладеного між сторонами договору право власності на об'єкт лізингу зберігається за лізингодавцем та переходить до лізингоодержувача після сплати ним усіх лізингових платежів на підставі договору-купівлі продажу; у разі дострокового розірвання договору лізингодавець має право у безспірному порядку вилучити об'єкт лізингу (пункти 4.1, 4.2, 12.9, розділ 13 загальних умов).

Відтак, наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати платежів за період з червня по серпень 2016 року (проценти та комісії), а також залишку несплаченої суми лізингових платежів за травень 2016р., підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 14763,98 грн. Судова колегія вважає такий висновок законним та обґрунтованим.

В той же час, враховуючи те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними. У зв'язку з чим суд першої інстанції, здійснивши перерахунок лізингових платежів за період з червня по серпень 2016 року, правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відшкодуванням (компенсацією) частини вартості предмету лізингу.

При цьому, судова колегія зазначає, що доводи викладені в апеляційній скарзі позивача відносно незаконності відмови у задоволенні вимог щодо стягнення компенсації частини вартості предмету лізингу фактично полягають у повторному викладенні встановлених судом фактичних обставин та цитування загальних норм матеріального права, які були вірно застосовані з урахуванням спеціальних норм ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг відносно структури лізингових платежів, ст. 653 Цивільного кодексу України відносно наслідків припинення договору(у даному випадку припинення передбачених договором фінансового лізингу обовязків позивача передати обєкт лізингу у власність лізингоотримувача після сплати всіх лізингових платежів). Жодних аргументів на спростування означених доводів скаржником не наведено.

Крім того, винність лізингоодержувача у невиконанні грошових зобовязань за договором лізингу, яка призвела до використання лізингодавцем права на відмову від такого договору, жодною мірою не створює правових підстав для отримання позивачем стягуваного відшкодування вартості предмету лізингу за умов збереження позивачем права власності на нього, що цілком узгоджується із положеннями ст.ст.692, 697 Цивільного кодексу України тією мірою, якою вони застосовуються у розглядуваних лізингових правовідносинах.

Щодо позовних вимог в частині стягнення збитків, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, додатково зазначає, що умовами п.6.2 договору про надання юридично-консультативних послуг від 21.06.2012 р. сплата таких послуг (розмір якої пред'являється як частина понесених реальних збитків) поставлена в залежність від фактичного надання їх агентством, факт здійснення чого (надання послуг) у розумінні п.3.7 цього договору в рамках розглядуваної справи не доведений. При цьому, авансування позивачем послуг агентства, надання яких не є обов'язковим наслідком допущених відповідачем порушень, без яких законодавчо позивач обмежений в самостійності здійснення захисту своїх прав, не є його реальними збитками.

Позивач жодною мірою не позбавлений був самостійно вживати заходів із захисту своїх інтересів, залучення посередників є його власним вибором, здійснення якого не визначається порушенням відповідача.

Крім того, як правомірно визначено господарським судом щодо віднесення до збитків вартості послуг за договором зберігання в розмірі 400,00 грн, то вказані послуги були надані позивачеві 30.09.2016, тобто вже після фактичного повернення відповідачем ОСОБА_2 лізингу, а тому вказані витрати позивача не являються наслідком порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення ОСОБА_2 лізингу.

Отже, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за фактичний час користування ОСОБА_2 лізингу підлягають задоволенню в розмірі 14763,98 грн., у задоволенні позову в іншій частині слід відмовити..

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційних скарг його не спростовують.

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд враховує, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ГПК України).

З урахуванням встановлених обставин справи, суд відхиляє доводи позивача та відповідача, які спростовані судом вище.

Оскільки вимоги апеляційних скарг є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, витрати скаржників за подання таких скарг, покладаються на останніх.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-ВДМ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2017 року у справі №912/394/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 09.10.2017 року.

Головуючий О.В. Чус

Судді В.О. Кузнецов

ОСОБА_3