Постанова

від 05.09.2017 по справі 804/6319/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 р. Справа № 804/6319/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняВоробйовій П.В. за участю представників сторін: від позивача: Журікова І.В. від відповідача: Головко С.С., Новохатня І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства технічного забезпечення "ХІМСИСТЕМА-ФАРМ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000961501 від 23.04.2015р., -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2015р. Приватне підприємство технічного забезпечення ХІМСИСТЕМА-ФАРМ звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить визнати неправомірним та скасувати прийняте на підставі акту перевірки №282/22-05/31251106 від 30.03.2013р. податкове повідомлення-рішення №0000961501 від 23.04.2015р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ БЕСТІНБУД за період з 01.01.2014р. по 28.02.2015р. за результатами якої був складений акт №282/22-05/31251106 від 30.03.2015р. на підставі якого у подальшому було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000961501 від 23.04.2015р. за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 46218 грн. 75 коп., у тому числі за основним платежем - 36975 грн., за штрафними санкціями - 9243,75 грн. За висновками акту перевірки було встановлено відсутність факту реального здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ БЕСТІНБУД за період з 01.01.2014р. по 28.02.2015р. та встановлено транзитність операцій з реалізації ТМЦ контрагентам-покупцям ПАТ Мотор Січ , ПАТ Фірма Харківхім , ТОВ Руслан-Комплект , ПП ВКФ Полімер , ТОВ Астра С , ТОВ Техно-Ойл , ПП ВКФ Венеція І К , ПАТ Дніпропетровський агрегатний завод , ТОВ Віта-Пак , КП ЦННТ Потенціал , ПП Кременчукгумотехніка , ТОВ Науково-технічне підприємство Бурова техніка , ДП СхідГЗК , ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 чим порушено ст.ст.185,187, 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 41765,75 грн., у т.ч. по декларації за липень 2014р. на суму 5245 грн., по декларації з серпень 2014р. на суму 36520 грн. Позивач не погоджується із вищенаведеними висновками та податковим повідомленням-рішенням, просить його скасувати посилаючись на те, що реальність господарської операції з поставки за договором №010714 від 01.07.2014р. укладеним між позивачем та ТОВ БЕСТІНБУД підтверджується належним чином оформленими документами, а саме: договором, рахунками продавця, сертифікатами якості, видатковими накладними, податковими накладними, оплата за поставлений товар здійснена у повному обсязі у безготівковій формі на рахунок продавця, заборгованість відсутня, про що свідчать акт звірки та платіжні доручення, придбаний товар поставлявся силами та за кошти на адресу покупця продавцем на умовах СРТ - пункт розгрузки вказаний в товаросупровідних документах, а тому позивач вважає віднесення суми ПДВ у розмірі 33590,47 грн. до складу податкового кредиту за липень 2017р. правомірним. Щодо отримання позивачем товару від ТОВ БЕСТІНБУД у серпні 2014р. є помилковим і не відповідає дійсності, що підтверджено уточнюючим додатком № 5 до податкової декларації з ПДВ за січень 2014р. від 04.11.2014р., який прийнятий ДПІ згідно квитанції № 1 05.11.2014р. Щодо викладених у акті перевірки висновків про заниження ПДВ за липень 2014р. в сумі 5245 грн., а в подальшому зменшену до 455 грн. та відображену в розрахунку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то позивач вважає, що акт перевірки у цій частині взагалі не містить обґрунтувань цієї суми, а тому визначення її у висновках перевірки є безпідставним та необґрунтованим. Також представник позивача зазначає, що наказ ДПА від 22.12.2010р. №984 передбачає аналіз всіх наданих платником для перевірки документів, однак фактично перевірка проводилась у приміщенні податкового органу, а не у приміщенні позивача, а тому вважає, що задекларовані принципи податкового законодавства були порушені, що призвело до заздалегідь хибних висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи. Щодо встановлення перевіряючими транзитності операцій з реалізації ТМЦ контрагентам-покупцям, то позивач посилається на їх реальність, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, вказаний товар в більшості випадків доставлявся силами і за рахунок покупця, окрім того, позивач користувався і послугами перевізників, а саме: ТОВ САТ та ТОВ Нова пошта , а тому вважає, що придбаний ним товар у ТОВ БЕСТІНБУД продано кінцевому споживачу, як за допомогою самовивозу покупцями, так і перевізниками, а також і орендованим транспортом продавця. За викладеного, позивач вважає, що при складанні акту перевірки податковою інспекцією було використано необґрунтовані дані, а також суб'єктивні припущення, які не мають підтверджуючих доказів та належного обґрунтування та додатково зазначає про постанову Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/425/15 за якою було скасовано податкове повідомлення-рішення по правовідносинах між ТОВ БЕСТІНБУД та ПАТ Стома .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в усних поясненнях та письмових запереченнях на позов просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем не було надано до перевірки податкових накладних по взаємовідносинах з ТОВ БЕСІНБУД за липень та серпень 2014р., не надано інформацію та документи що підтверджують транспортування ТМЦ, працівників (обладнання, механізмів, пристроїв), якими було здійснено вантажо-розвантажувальні роботи за договором поставки №010714 від 01.07.2014р., а тому факт транспортування ТМЦ, факт придбання позивачем ТМЦ у ТОВ БЕСТІНБУД документально не підтверджено. Також, податковою інспекцією було отримано постанову старшого слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про призначення документальної перевірки позивача у кримінальному провадженні №32014100100000099 від 09.07.2014р. за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.212, ч.2 ст.205 КК України, а від ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано податкову інформацію про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БЕСТІНБУД у зв'язку з відсутністю підприємства за податковою адресою та відповідно до проведеного аналізу встановлено схему руху сум ПДВ при придбанні товарів (робіт, послуг) за липень 2014р. за якими не зареєстровані податкові накладні, податкові накладні дроблені , підприємства постачальники є ймовірними транзитерами , податковими ямами . Враховуючи той факт, що позивачем придбано товар у ТОВ БЕСТІНБУД на підставі документів, що не мають статусу первинних документів у розумінні Закону №996, оскільки враховуючи нереальність правочину, не підтверджують факти здійснення господарських операцій. Додатково, в усних поясненнях, представник відповідача надав суду протокол допиту свідка ОСОБА_8, яка підписувала як директор договір поставки та первинні документи від імені ТОВ БЕСТІНБУД від 22.12.2014р. та яка заперечує факти фінансово-господарської діяльності ТОВ БЕСТІНБУД та будь-які відносини з підприємствами-контрагентами з приводу купівлі-продажу товару і послався на те, що якщо одна із сторін договору заперечує свою участь у діяльності підприємства та підписання будь-яких первинних документів, які свідчать про факти постачання, придбання товарів, які стали підставами для формування податкового кредиту, то такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ та віднесення їх до податкового кредиту є безпідставним, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду України у його постановах.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.09.2017р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у даній справі.

Приватне підприємство технічного забезпечення ХІМСИСТЕМА-ФАРМ зареєстроване як юридична особа 12.12.2000р. за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул. Черкаська, буд. 16А, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ та відомостями, наведеними в акті перевірки від 30.03.2015р. (а.с. 19-23 том 1).

У період з 17.03.2015р. по 23.03.2015р. податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ БЕСТІНБУД за період з 01.01.2014р. по 28.02.2015р. за результатами якої був складений акт №282/22-05/31251106 від 30.03.2015р. за висновками якого встановлені порушення позивачем ст.ст. 185,187, 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 41765 грн., у тому числі по декларації за липень 2014р. на суму 5245 грн., по декларації за серпень 2014р. на суму 36520 грн. (а.с.22-62 том 1).

На підставі вказаного вище акту перевірки, контролюючим органом 23.04.2015р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000961501, за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 46218 грн. 75 коп., у тому числі за основним платежем - 36975 грн., за штрафними санкціями - 9243,75 грн. (а.с.91 том 1).

Позивач оспорює вищевказане податкове повідомлення-рішення, просить його визнати неправомірним та скасувати посилаючись на те, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій вчинених між позивачем та ТОВ БЕСТІНБУД не відповідають дійсності, необґрунтовані, надані первинні документи, які підтверджують їх реальність, що свідчить про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту та відображення вказаних операцій із поставки товару у бухгалтерському обліку підприємства позивача.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Так, згідно наявних в матеріалах справи документів видно, що за висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 30.03.2015р. №282/22-05/31251106 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ БЕСТІНБУД за період з 01.01.2014р. по 28.02.2015р. було встановлено відсутність факту реального здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ БЕСТІНБУД у вказаному періоді, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 41765 грн., у тому числі по декларації за липень 2014р. на суму 5245 грн., по декларації за серпень 2014р. на суму 36520 грн. через те, що у ході досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100100000099 від 09.07.2014р., яке знаходиться у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було встановлено, що до транзитно-конвертаційної групи належить, у тому числі і ТОВ Бестінбуд (код ЄДРПОУ 31723991), а також допитана у межах даного кримінального провадження ОСОБА_8, яка значиться директором та засновником ТОВ Бестінбуд показала, що не має фактичного відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності вказаного Товариства, та зареєструвала його за грошову винагороду на прохання свого знайомого, разом з тим, ТОВ Хімсистема-Фарм відповідно до податкової звітності проводило фінансово-господарські операції з ТОВ Бестінбуд (а.с.49, 61-62 том 1).

Водночас, позивачем на підтвердження реальності фінансово-господарської операції між ППТЗ Хімсистема-Фарм та ТОВ БЕСТІНБУД надані договір поставки №010714 від 01.07.2014р. за умовами якого ТОВ БЕСТІНБУД (Продавець) брало на себе зобов'язання відпустити позивачеві як Покупцю товар у асортименті, кількості, якості та по цінам та в терміни, визначені у договорі, при цьому, за п.5.2 договору, було передбачено поставку на умовах СРТ - пункт розвантажування вказаний у товаросупровідних документах, а також надані копії рахунків-фактур, видаткових накладних, сертифікатів якості, податкових накладних, а також копія акту звірки взаєморозрахунків з 01.07.2014р. по 31.08.2014р. (а.с.110-153 том 1).

Разом з тим, жодних документів щодо транспортування товару із м. Києва, де знаходиться ТОВ БЕСТІНБУД до м. Дніпропетровську, прийняття вказаного товару від ТОВ БЕСТІНБУД на орендованих приміщеннях позивача ні до перевірки, ні суду не надано з урахуванням умов п.5.2 вищевказаного договору.

Не надано позивачем і доказів руху активів за даним договором, які б свідчили про оплату за придбаний товар позивачем на користь ТОВ БЕСТІНБУД у безготівковій формі, на що позивач посилався у позові, у зв'язку з чим, суд не приймає до уваги посилання позивача у позові про оплату за придбаний товар, оскільки відповідні докази у матеріалах справи відсутні, а на вимогу суду такі документи не були надані представником позивача у ході судового розгляду справи.

З огляду на відсутність документів, що підтверджують факт оплати за придбаний товар, судом не приймається до уваги у якості доказів проведення оплати за придбаний товар акт звірки взаєморозрахунків, копія якого надана позивачем, оскільки вказана копія не містить підпису директора ТОВ БЕСТІНБУД та печатки вказаного підприємства, а тому вказаний акт не може бути належним та допустимим доказом у даній справі (а.с.153 том 1).

Також і зі змісту вищевказаного договору поставки №010714 від 01.07.2014р. вбачається, що сам договір, а також і первинні бухгалтерські документи, зокрема, рахунки-фактури, видаткові накладні,податкові накладні були підписані директором ТОВ БЕСТІНБУД ОСОБА_8 (а.с.110 том 1).

Водночас, згідно копії протоколу допиту ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка значиться директором та засновником ТОВ БЕСТІНБУД - контрагента позивача - яка показала, що не має фактичного відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності вказаного Товариства, жодних договірних відносин з підприємствами-контрагентами не мала та умов договорів не виконувала, зареєструвала підприємство за грошову винагороду на прохання свого знайомого. Купівлю-продаж товарів, послуг, робіт з підприємствами-контрагентами не здійснювала та нікого не уповноважувала (а.с.68-72 том 3).

За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що вищевказані первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента позивача - ТОВ БЕСТІНБУД - платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, а тому такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними уповноваженими особами, звітними документами, які посвідчують факт придбання/продажу товарів, робіт і послуг, у зв'язку з чим віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту позивачем є безпідставним.

Відповідна правова позиція також узгоджується із правовою позицією, яка була викладена неодноразово у постановах Верховного Суду України від 01.12.2015р. у справі №21-3888а15, від 22.03.2016р. у справі №170а16.

У відповідності до вимог абзацу 2 частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, і частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Представник позивача в судовому засіданні не навів жодних підстав та не надав жодних доказів, які б свідчити про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням встановлених судом обставин та фактів, які не спростовані представником позивача.

Не може бути покладено в основу даного судового рішення і посилання представника позивача на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2016р. у справі №804/14145/15, яка набрала законної сили 04.05.2017р. та за якою було задоволено позовні вимоги позивача, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з Додатком № 5 ППТЗ Хімсистема Фарм за серпень 2014р. визнано поданим 05.11.2014р. у якості підстави звільнення від доказування у даній справі у відповідності до вимог ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що вказані факти прийняття уточненого розрахунку не спростовують відсутності факту реального здійснення фінансово-господарської операції з контрагентом-постачальником позивача - ТОВ БЕСТІНБУД та вказані обставини не були предметом судового розгляду у вищевказаній справі.

Також є безпідставними і посилання представника позивача на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2015р. у справі №820/425/15 за якою було скасовано податкове повідомлення-рішення по взаємовідносинах між ТОВ БЕСТІНБУД та ПАТ Стома , оскільки підставами для звільнення від доказування можуть бути лише обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, яке набрало законної сили, у яких беруть участь ті самі ж особи щодо яких встановлено ці обставини згідно до вимог ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як свідчить зміст вищенаведеної постанови суду, її прийнято без участі позивача та обставини, що є предметом даного спору, не були предметом розгляду Харківським окружним адміністративним судом у справі №820/425/15, а тому дана постанова не може бути підставами для звільнення від доказування у цій справі за приписами ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.140-142 том 2).

Також суд критично оцінює посилання представника позивача на порушення порядку проведення перевірки, передбаченого наказом ДПА №984 від 22.12.2010р., оскільки процедурні порушення не можуть служити підставами для скасування податкового повідомлення-рішення за наявності встановлених фактів порушень суб'єктом господарювання норм податкового законодавства, які не спростовані належними та допустимими доказами згідно до вимог ст.ст.69-70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, представниками відповідача наведені достатні підстави та надані належні і допустимі докази, які свідчать про законність та обґрунтованість прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та перевіривши дії відповідача з приводу правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку про те, що оспорюване рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтями 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що у разі ухвалення рішення на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства технічного забезпечення ХІМСИСТЕМА-ФАРМ до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000961501 від 23.04.2015р. - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 11.09.2017р.

Суддя С.О. Конєва