Постанова

від 06.10.2017 по справі 815/2117/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2117/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Станкова О.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕМАТИКА до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2017 року №0000691402, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕМАТИКА до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2017 року №0000691402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 32890,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8223,00 грн., прийнятого на підставі акту перевірки №6/15-53-14-02/20939104 від 04.01.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підставою для визначення Головним управлінням ДФС в Одеській порушення позивачем податкового законодавства слугували хибні доводи перевіряючих стосовно не нарахування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість при здійсненні операції зі списання запасів у зв'язку з неможливістю отримання надалі економічних вигод від їх використання в господарській діяльності, не складання податкової накладної та не реєстрації її у Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ, відповідно до акту списання №СПТ-000007 від 31.07.2015 року та в результаті чого зроблено висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань у липні 2015 року на суму 32890,00 грн. Позивач вказує, що акт перевірки не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, оскільки в акті перевірки №6/15-53-14-02/20939104 від 04.01.2017 року відсутнє чітке описання виявленого порушення і докази, що підтверджують наявність факту порушення, а на сторінці 14 акту перевіряючими протиправно вказано про ненадання представниками позивача письмових пояснень під час перевірки, так як підприємством надавались на запит посадових осіб відповідача пояснення та документи в підтвердження правомірності здійсненого списання, проте, після їх перегляду у перевіряючих не виникло жодного питання стосовно обліку МШП, а накази про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку на підприємстві у позивача не запитувались. Так, хибність висновків полягає у тому, що, на думку відповідача, підприємство використовувало МШП не у господарській діяльності, при цьому, зроблено посилання на п.14.1.244 ПКУ стосовно МШП як товар та викладено висновок, що ТОВ ТЕЛЕМАТИКА цей товар використовувало в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків і обґрунтовуючи висновки вказують на порушення пп. г п.198.5 ст.198 ПКУ, визначають зобов'язання з ПДВ при списанні МШП. З 2009 року підприємство обґрунтовано здійснювало облік руху МШП у бухгалтерському обліку із застосуванням субрахунків 221 Малоцінні та швидкозношувані предмети на складі та 222 Малоцінна та швидкозношувані предмети в експлуатації , що підтверджується регістрами бухгалтерського обліку журналів-ордерів і відомостей, а списання проводиться у кореспонденції із рахунком обліку витрат класу 9, а саме: Інші витрати за встановленою обліковою політикою методом оцінки - середньозваженої собівартості. Отже, у 2009 році зі складу МШП були передані в експлуатацію відповідно до переліку малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються для підключення абонентів виділених ліній (тобто виконані робіт) і по даній операції було здійснено бухгалтерський запис згідно Журналу-ордеру та Відомостей по рахунку 222 за 2009 рік - Дт 222 та Кт 221 на загальну суму 164451,34 грн., які знаходились в експлуатації підприємства до кінця липня 2015 року, а не на складі підприємства. При зміні матеріально-відповідальної особи, за якою обліковувалися малоцінні і швидкозношувані предмети в експлуатації, в бухгалтерському обліку робився відповідний запис по Кт222 щодо відповідальної особи, яка передавала ці предмети, а по Дт 222 робився відповідний запис щодо відповідальної особи, яка їх приймала. Перевіряючі взагалі не поглиблювалися в ці питання, пояснень у підприємства та додаткових документів з цього приводу не вимагали, а той факт що МШП обліковувались по рахунку 222 взагалі не взято до уваги. 29.06.2015 року згідно з наказом №6-в прийнято рішення про проведення інвентаризації МШП на підприємстві, за результатами якої згідно висновку інвентаризаційної комісії від 03.07.2015 року встановлено 100% фізичний та моральний знос МШП, тобто непридатність для подальшого використання та необхідність їх списання на витрати підприємства. На підставі зазначеного висновку, наказом №7-В від 17.07.2015 року Про списання МШП вирішено списати малоцінні та швидкозношувані предмети, що знаходяться в експлуатації згідно з додатком №1, в якому наведено відповідний перелік МШП. 31.07.2015 року ОСОБА_1 списання №СпТ-000007 МШП були списані з активу балансу підприємства бухгалтерським записом Дт 977 Інші витрати діяльності Кт Малоцінні та швидкозношувані предмети в експлуатації , як то передбачено наказом Про організацію бухгалтерського обліку й облікову політику підприємства . Враховуючи вищевикладене, позивач зазначає, що ТОВ ТЕЛЕМАТИКА правомірно здійснено списання запасів (МШП, що перебували в експлуатації) та ніяким чином не порушено вимоги.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ, а тому висновки про заниження ПДВ на суму 32890,00 грн., є помилковими.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що достовірність наявної інформації по списанню МШП ставиться під сумнів відповідачем з безпідставних тверджень, які спростовуються наявними письмовими доказами, у зв'язку з чим сума грошового зобов'язання, визначена оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є безпідставною.

Представник відповідача надала до суду заперечення (а.с. 115-118), в яких зазначила, що за результатами проведеної документальної перевірки позивача, зокрема, встановлено порушення останнім п.п. г п. п.198.5 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 32890,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8223,00 грн. Оскільки до ДПІ у Приморському районі м. Одеси не надходили заперечення на акт перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване ППР. В позові ТОВ ТЕЛЕМАТИКА не зазначає жодного доказу та нормативного обґрунтування щодо порушення ГУДФС в Одеській області чинного законодавства або прав позивача.

Таким чином, вищенаведене свідчить про наявність порушень з боку позивача та у зв'язку з встановленим порушеннями відповідачем прийнято оскаржувані повідомлення-рішення, а отже, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із пунктом 10 частини 1 статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справу вирішено розглянути в порядку ч.6 ст.128 КАС України .

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Так, у період з 21.12.2016 р. по 27.12.2016 р. на підставі пп. 78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 19.12.2016 р. № 1402, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (у зв'язку з прийнятим рішенням засновників про припинення юридичної особи шляхом приєднання), направлень від 19.12.2016 року №000676/1675 та №000675/1674, від 21.12.2016 року №001120/1683, головним державним ревізором-інспектором відділу координації, звітності та аналізу управління аудиту ОСОБА_2, головним державним ревізором-інспектором відділу координації, звітності та аналізу управління аудиту ОСОБА_3 та головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_4 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ТЕЛЕМАТИКА з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.01.2013 року по 27.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 27.12.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04.01.2017 року №6/15-53-14-02/20939104 (а.с. 16-30 т.1).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п. г п.198.5, ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 32890,00 грн., в т.ч. за липень 2015 року - 30607,00 грн., за жовтень 2015 року - 2283,00 грн. (а.с.30).

На підставі встановлених порушень та вказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.01.2017 року №0000691402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 32890,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8223,00 грн. (а.с. 14).

За результатом адміністративного оскарження вказаного ППР (а.с.31-40), рішенням ДФС України від 27.03.2017 року №6119/6/99-99-11-01-02-25 залишено без змін ППР ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 01.11.2016 року №0000571400, №0000591400 та рішення про результати розгляду первинної скарги (а.с.42-43).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, вважає рішення відповідача протиправним та таким, що не відповідає суті виявленого порушення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (надалі по тексту - ПК України).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 ПК України контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки позивача, посадовими особами податкового органу зроблено висновок щодо даних бухгалтерського обліку ТОВ ТЕЛЕМАТИКА , за яким вказано, що станом на 01.01.2013 року рахується дебітове сальдо по рахунку 22 Малоцінні та швидкозношувані предмети у сумі 163926,34 грн., на 01.01.2014 року - у сумі 164451,34 грн. та на 01.01.2015 року - 164451,34 грн., що підтверджено даними бухгалтерської звітності додаток 1 Баланс (рядок 1100) на відповідні дати балансу у відповідності до п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженим наказом МФУ від 20.10.1999 року №246. Підприємством відповідно до ОСОБА_1 списання №СПТ - 000007 від 31.07.2015 року здійснено списання запасів (цінностей), які рахувались на рахунку 22 з причини непридатності подальшого використання в господарській діяльності, в бухгалтерському обліку здійснено проводки - Дт 977 Інші витрати звичайної діяльності Кт 22 Малоцінні та швидкозношувані предмети на суму 164451,34 грн., таким чином, в порушення п.п. г п.198.5 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ, ТОВ ТЕЛЕМАТИКА не нарахувало податкове зобов'язання з податку на додану вартість при здійсненні операції із списання запасів у зв'язку з неможливістю отримання надалі економічних вигід від їх використання в господарській діяльності та не склало податкову накладну і не зареєструвало її в ЄРПН в терміни, встановлені цим кодексом, відповідно до вказаного акту списання, в результаті чого зобов'язання занижені в липні 2015 року на суму 32890,00 грн. (а.с.22-22з/б).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248 (далі - Положення №318).

Згідно п. 4 Положення №318 об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 Положення №318).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене казом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246, визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до п.-п.5-9 Положення №246, запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9;

інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Відповідно до п.23 Положення, вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.

Судом встановлено, що згідно наказів Про організацію бухгалтерського обліку й облікову політику підприємства від 05.01.2009 року №1, від 05.01.2010 року №1, від 05.01.2011 року №1, від 03.01.2012 року №1, від 03.01.2013 року №1, від 02.01.2014 року №1, від 05.01.2015 року №1, від 05.01.2016 року №1 (а.с.44-61), на виконання вимог ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), а також з метою дотримання підприємством єдиної методики відображення господарських операцій та забезпечення своєчасного надання достовірної інформації користувачам фінансової звітності, зокрема, визначено у бухгалтерському обліку рух МШП проводити записами:

1) введення в експлуатацію та передачу МШП матеріально-відповідальним особам по Дт 222 Малоцінні та швидкозношувані предмети в експлуатації та Кт 221 Малоцінні та швидкозношувані предмети на складі на підставі ОСОБА_1 введення в експлуатацію МШП;

2) списання (вибуття) МШП, що введені в експлуатацію, у разі їх фізичного, морального зносу й непридатності до подальшої експлуатації по Кт 222 Малоцінні та швидкозношувані предмети в експлуатації в кореспонденції з Дт рахунком 97 Інші витрати за методом оцінки вибуття МШБ - середньозваженої собівартості, на підставі ОСОБА_1 списання МШП, при цьому проводити у бухгалтерському обліку вилучення МШП зі складу активів на дату ОСОБА_1 списання МШП.

Так, 29.06.2015 року на підприємстві позивача видано наказ №6-В Про проведення інвентаризації малоцінних та швидкозношуваних предметів на підприємстві , на підставі якого постійно діючою комісією у складі голови - начальника абонентського відділу ОСОБА_1І та членів комісії - провідного інженера ОСОБА_5 та інженера електрозв'язку ОСОБА_6, проведено перевірку наявності та придатності подальшого використання МШП, за результатами якої останніми складено висновок від 03.07.2015 року щодо зношення матеріальних цінностей у відповідності до переліку на 100% та непридатність МШП для подальшого використання, у зв'язку з чим підлягають списанню на витрати підприємства (а.с.61-61з/б), а саме: CFTV-0750 00356 (1 шт.), Cip адаптер Grandstream 49600438 (322 шт.), Cip адаптер HT 496 00524 (20 шт.), Cip адаптер Grandstream 49600526 (150 шт.), KVM Switch D-Link DK VM-4U 4 port USB KVM Switch 00453 (1 шт.), Аккумулятор Casil CA 1270 00534 (10 шт.), Вогнегасник ВВК-1,4 (ОУ-2) 00728 (3 шт.), креплення кабельне 00502 (2 шт.), маршрутизатор D-Link DSL 2500U/BRU/D ADSL/ADSL2 00487 (30 шт.), модуль SFP WDM 1000 SC 1550nm 20 km 00498 (1 шт.), модуль SFP WDM 1000 SC 1310nm 20 km 00499 (1 шт.), пачкорд Simplex SC-SC, 3m,9/125 00606 (2 шт.), розетка Brunt 2- RJ-45 UTP 00528 (10 шт.).

Пунктом 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246, передбачено, що оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції. (ст. 19 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси ).

Наказом №7-В від 17.07.2015 року визначено списати МШП згідно додатку №1 на витрати поточного періоду та складено відповідний ОСОБА_1 списання №СпТ-000007 від 31.07.2015 року, відповідно до якого сума витрат склала 164451,34 грн. (а.с.62-64).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Поряд з цим, згідно абзацу другого п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час суд звертає увагу на думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладену у постановах від 03.11.2015 у справі №21-4471а15, від 26.01.2016 у справі №21-4781а15 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судом встановлено, що згідно ОСОБА_1 про виділення для знищення документів від 04.05.2017 року №1 (а.с.191 т.1), всі бухгалтерські облікові та первинні документи ТОВ ТЕЛЕМАТИКА за період 1993-2013 роки знищено на підставі відповідного положення наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року №578/2.

При цьому, судом встановлено, що згідно наданих до суду журналів-ордерів та відомостей по рахункам 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками, 3711 Розрахунки за виданими авансами, позивачем відображено бухгалтерські записи про придбання МШП та розрахунки з постачальниками, з яких вбачається, що до вартості МШП було включено суму ПДВ та така вартість була сплачена позивачем (а.с.192-250 т.1).

Однак, як зауважено позивачем та судом враховано під час розгляду даної справи, вищенаведені докази оприбуткування вказаних МШП у позивача не запитувались, про що свідчить акт перевірки, в якому відсутні відомості про дослідження таких документів.

А отже, висновки відповідача щодо необхідності оподаткування МШП за 20% ставкою при їх списанні, є такими, що складені в порушення норм діючого законодавства України, без належної перевірки доказами та без дослідження поставленого по суті питання.

Відповідно до п.п. г п.198.5 ст.198 ПКУ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПКУ, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Отже, оскільки ГУ ДФС в Одеській області неправомірно встановлено факт не нарахування позивачем зобов'язання з податку на додану вартість при здійсненні операції із списання запасів, суд не погоджується з доводами податкового органу про заниження позивачем зобов'язань з ПДВ за липень 2015 року у сумі 32890,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було винесено відповідачем без дотриманням усіх зазначених принципів, а тому воно є не законними і підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕМАТИКА до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2017 року №0000691402 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасуват податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 18.01.2017 року №0000691402.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕМАТИКА (код ЄДРПОУ 20939104) судовий збір у розмірі 1600 /одна тисяча шістсот/ грн. 00 коп.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя П.П. Марин