Постанова

від 23.05.2018 по справі 815/2117/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2117/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді-доповідача ОСОБА_1

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову від 06 жовтня 2017 року, ухвалену Одеським окружним адміністративним судом у складі головуючого-судді Марина П.П., у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Телематика до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Телематика звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2017 року №0000691402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 32890,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8223,00 грн., на підставі акту перевірки №6/15-53-14-02/20939104 від 04.01.2017 року.

Постановою від 06 жовтня 2017 року, ухваленою в порядку письмового провадження Одеський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суд ГУ ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права внаслідок не повного з'ясування обставин справи, дублюючи при цьому письмові заперечення на адміністративний позов, які були наданні до суду першої інстанції (т. 1 а.с. 115-118).

ТОВ Телематика відзив на апеляційну скаргу не надало.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції встановив підтверджено матеріалами справи та сторонами у справі не оспорюється, що в період з 21.12.2016 р. по 27.12.2016 р. на підставі пп. 78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 19.12.2016 р. № 1402, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (у зв'язку з прийнятим рішенням засновників про припинення юридичної особи шляхом приєднання), направлень від 19.12.2016 року №000676/1675 та №000675/1674, від 21.12.2016 року №001120/1683, головним державним ревізором-інспектором відділу координації, звітності та аналізу управління аудиту ОСОБА_2, головним державним ревізором-інспектором відділу координації, звітності та аналізу управління аудиту ОСОБА_3 та головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_4 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Телематика з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 27.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 27.12.2016 року, за результатами якої складений акт перевірки від 04.01.2017 року №6/15-53-14-02/20939104 (а.с. 16-30 т.1).

В акті перевірки встановлено порушення ТОВ Телематика , зокрема, п.п. г п.198.5, ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, який перевірявся, на загальну суму 32890,00 грн., в т.ч. за липень 2015 року - 30607,00 грн., за жовтень 2015 року - 2283,00 грн. (а.с.30).

На підставі встановлених порушень та акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.01.2017 року №0000691402, яким ТОВ Телематика збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 32890,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8223,00 грн. (а.с. 14).

За результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 18.01.2017 року №0000691402 (а.с.31-40), рішенням ДФС України від 27.03.2017 року №6119/6/99-99-11-01-02-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення саме ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 01.11.2016 року №0000571400, №0000591400 та рішення про результати розгляду первинної скарги (т. 1 а.с. 42-43).

Також суд першої інстанції встановив, що при проведенні перевірки ТОВ Телематика , посадовими особами податкового органу зроблений висновок щодо даних бухгалтерського обліку ТОВ Телематика , за яким вказано, що станом на 01.01.2013 року рахується дебітове сальдо по рахунку 22 Малоцінні та швидкозношувані предмети у сумі 163926,34 грн., на 01.01.2014 року - у сумі 164451,34 грн. та на 01.01.2015 року - 164451,34 грн., що підтверджено даними бухгалтерської звітності додаток 1 Баланс (рядок 1100) на відповідні дати балансу у відповідності до п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженим наказом МФУ від 20.10.1999 року №246. Підприємством відповідно до ОСОБА_5 списання №СПТ - 000007 від 31.07.2015 року здійснено списання запасів (цінностей), які рахувались на рахунку 22 з причини непридатності подальшого використання в господарській діяльності, в бухгалтерському обліку здійснено проводки - Дт 977 Інші витрати звичайної діяльності Кт 22 Малоцінні та швидкозношувані предмети на суму 164451,34 грн.. Таким чином, на думку податкового органу, в порушення п.п. г п.198.5 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, ТОВ Телематика не нарахувало податкове зобов'язання з податку на додану вартість при здійсненні операції із списання запасів у зв'язку з неможливістю отримання надалі економічних вигід від їх використання в господарській діяльності та не склало податкову накладну і не зареєструвало її в ЄРПН в терміни, встановлені цим кодексом, відповідно до вказаного акту списання, в результаті чого зобов'язання занижені в липні 2015 року на суму 32890,00 грн. (а.с.22-22з/б).

До спірних правовідносин суд першої інстанції застосував правильні норми матеріального права, а саме п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпункт 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, яким встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).

Також суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Послався суд першої інстанції і на те, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати ).

Також суд першої інстанції зазначив, що Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246, визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до п.-п.5-9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси , запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9;

інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Відповідно до п.23 Положення, вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.

Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказів Про організацію бухгалтерського обліку й облікову політику підприємства від 05.01.2009 року №1, від 05.01.2010 року №1, від 05.01.2011 року №1, від 03.01.2012 року №1, від 03.01.2013 року №1, від 02.01.2014 року №1, від 05.01.2015 року №1, від 05.01.2016 року №1 (а.с.44-61), на виконання вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV, а також з метою дотримання підприємством єдиної методики відображення господарських операцій та забезпечення своєчасного надання достовірної інформації користувачам фінансової звітності, зокрема, визначено у бухгалтерському обліку рух малоцінних та швидкозношуваних предметів проводити записами:

1) введення в експлуатацію та передачу малоцінних та швидкозношуваних предметів матеріально-відповідальним особам по Дт 222 Малоцінні та швидкозношувані предмети в експлуатації та Кт 221 Малоцінні та швидкозношувані предмети на складі на підставі ОСОБА_5 введення в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів;

2) списання (вибуття) малоцінних та швидкозношуваних предметів, що введені в експлуатацію, у разі їх фізичного, морального зносу й непридатності до подальшої експлуатації по Кт 222 Малоцінні та швидкозношувані предмети в експлуатації в кореспонденції з Дт рахунком 97 Інші витрати за методом оцінки вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів - середньозваженої собівартості, на підставі ОСОБА_5 списання малоцінних та швидкозношуваних предметів, при цьому проводити у бухгалтерському обліку вилучення малоцінних та швидкозношуваних предметів зі складу активів на дату ОСОБА_5 списання малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Також суд першої інстанції встановив, що 29.06.2015 року на підприємстві позивача виданий наказ №6-В Про проведення інвентаризації малоцінних та швидкозношуваних предметів на підприємстві , на підставі якого постійно діючою комісією у складі голови - начальника абонентського відділу ОСОБА_5І та членів комісії - провідного інженера ОСОБА_6 та інженера електрозв'язку ОСОБА_7, проведено перевірку наявності та придатності подальшого використання малоцінних та швидкозношуваних предметів, за результатами якої останніми складений висновок від 03.07.2015 року щодо зношення матеріальних цінностей у відповідності до переліку на 100% та непридатність малоцінних та швидкозношуваних предметів для подальшого використання, у зв'язку з чим підлягають списанню на витрати підприємства (а.с.61-61з/б), а саме: CFTV-0750 00356 (1 шт.), Cip адаптер Grandstream 49600438 (322 шт.), Cip адаптер HT 496 00524 (20 шт.), Cip адаптер Grandstream 49600526 (150 шт.), KVM Switch D-Link DK VM-4U 4 port USB KVM Switch 00453 (1 шт.), Аккумулятор Casil CA 1270 00534 (10 шт.), Вогнегасник ВВК-1,4 (ОУ-2) 00728 (3 шт.), креплення кабельне 00502 (2 шт.), маршрутизатор D-Link DSL 2500U/BRU/D ADSL/ADSL2 00487 (30 шт.), модуль SFP WDM 1000 SC 1550nm 20 km 00498 (1 шт.), модуль SFP WDM 1000 SC 1310nm 20 km 00499 (1 шт.), пачкорд Simplex SC-SC, 3m,9/125 00606 (2 шт.), розетка Brunt 2- RJ-45 UTP 00528 (10 шт.).

Апеляційний суд погоджується з посиланням суду першої інстанції на п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246, яким передбачено, що оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції. (ст. 19 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси ).

При цьому суд першої інстанції встановив, що наказом №7-В від 17.07.2015 року визначено списати малоцінні та швидкозношувані предмети згідно з додатком №1 на витрати поточного періоду та складений відповідний ОСОБА_5 списання №СпТ-000007 від 31.07.2015 року, за яким сума витрат склала 164451,34 грн. (а.с.62-64).

Суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, зазначив, що статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Також суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Поряд з цим, згідно абзацу другого п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Провівши аналіз зазначених норм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 03.11.2015 у справі №21-4471а15, від 26.01.2016 у справі №21-4781а15 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

При цьому суд першої інстанції встановив, що згідно ОСОБА_5 про виділення для знищення документів від 04.05.2017 року №1 (а.с.191 т.1), всі бухгалтерські облікові та первинні документи ТОВ ТТелематика за період 1993-2013 роки знищено на підставі відповідного положення наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року №578/2.

Але суд першої інстанції, на підставі наданих до суду журналів-ордерів та відомостей по рахункам 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками, 3711 Розрахунки за виданими авансами, в яких позивачем відображено бухгалтерські записи про придбання малоцінних та швидкозношуваних предметів та розрахунки з постачальниками, встановив, що зазначені документи бухгалтерського обліку підтверджують той факт, що до вартості малоцінних та швидкозношуваних предметів було включено суму ПДВ та така вартість була сплачена позивачем (а.с.192-250 т.1).

Оскільки надані ТОВ Телематика до суду докази оприбуткування вказаних малоцінних та швидкозношуваних предметів - журнали-ордерів та відомостей по рахункам 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками, 3711 Розрахунки за виданими авансами, під час проведення податковим органом перевірки у ТОВ Телематика особами, які проводили перевірки, не запитувались, про що свідчить акт перевірки, в якому відсутні відомості про дослідження таких документів, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки податкового орагну щодо необхідності оподаткування малоцінних та швидкозношуваних предметів за 20% ставкою при їх списанні, є такими, що складені в порушення норм діючого законодавства України, без належної перевірки доказами та без дослідження поставленого по суті питання.

Апеляційний суд, які суд першої інстанції зазначає, що відповідно до п.п. г п.198.5 ст.198 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПКУ, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За таких обставин, оскільки ГУ ДФС в Одеській області неправомірно встановило факт не нарахування ТОВ Телематика зобов'язання з податку на додану вартість при здійсненні операції із списання запасів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відхилення доводів податкового органу про заниження позивачем зобов'язань з ПДВ.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права внаслідок не повного з'ясування обставин справи, апеляційний суд зазначає, що ці доводи повністю дублюють письмові заперечення податкового органу на адміністративний позов, які були надання до суду першої інстанції (т. 1 а.с. 115-118) та які, при їх відхилення, в повній мірі досліджені судом першої інстанції з наданням правильної правової оцінки.

Апеляційний суд зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів які б спростовували висновки суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 19 Конституції України, 2-10, 72-77, ч. 5 ст. 242, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 315, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ч. 1 ст. 325, ст. ст. 328, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 12.06.2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9