Постанова

від 22.08.2017 по справі 826/10244/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2017 року № 826/10244/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС КАФЕ ІТАЛІЯ" доКиївської міської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості ,

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Сервіс Кафе Італія (далі - позивач) до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС України № 100250006/2016/000001/2 від 13.01.2016 р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС України № 100250006/2016/00001 від 13.01.2016 р.;

- зобов'язати Київську міську митницю ДФС України підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету у сумі 85123,55 грн. (вісімдесят п'ять тисяч сто двадцять три гривні 55 коп.) товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС КАФЕ ІТАЛІЯ" за митною декларацією № 100250006/2016/183024 від 12.01.2016 р. (донараховано податок на додану вартість у сумі 70845,64 грн., мито у сумі 14277,91 грн.), з відповідного бюджету та направити його разом з іншими передбаченими законодавством документами Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надані позивачем документи чітко ідентифікували оцінюваний митницею товар та містять дані, що піддаються обчисленню і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті покупцем на користь продавця. На думку позивача, подані товариством документи підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, а кошти, сплачені додатково до заявлених сум у вигляді фінансової гарантії є такими, що підлягають поверненню позивачу.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в наданих суду письмових запереченнях зазначив, що документи, що підтверджують чисельне значення вартості витрат на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням відсутні. Крім того, у посадової особи митниці викликала сумнів зазначена у декларації митної вартості складова на навантаження та обробку товарів 77,00 грн. (у розрахунку на вагу товару 19978,32 кг).

В призначене судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі п. 6 ст. 128 КАС України суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2016 року між ТОВ "Сервіс Кафе Італія" (покупець, Україна) та Фірмою "Gruppo Gimoka S.r.l." (продавець, Італія) укладено контракт купівлі-продажу № 160104.

Умовами даного контракту передбачено наступне: продавець продає, а покупець приймає й оплачує товар в порядку та на умовах, передбачених контрактом (п. 1.1). Під товаром сторони розуміють каву в асортименті, супутню продукцію: чашки та іншу продукцію, що реалізується продавцем (п. 1.2). Найменування, кількість та асортимент товару вказуються в інвойсах або проформах - інвойсах, які є невід'ємною частиною даного контракту (п. 1.3). Умови оплати - передоплата та/або відстрочка платежу 60 днів від дати фактури. Умови оплати окремих партій товару вказуються у відповідних інвойсах (п. 2.2). Спосіб розрахунку - безготівковий на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у реквізитах цього контракту (п. 2.5). Покупець направляє продавцю попереднє замовлення, яке повинно містити кількість і асортимент товару, що замовляється (п. 3.1). На підставі замовлення продавець виставляє інвойс, обов'язковий до оплати покупцем. Інвойс буде вважатись дійсним для оплати поки продавець не заявить про інше (п. 3.2). Умови поставки - EX WORKS (п. 3.4). Спосіб транспортування - автотранспорт (п. 3.5). Товари повинні мати стандартне експортне маркування та упаковку, придатну для експортування (п. 8.1). Вартість упаковки та маркування (у т.ч. стікерів з перекладом тексту упаковки мовою країни покупця) включається у ціну товару (п. 8.2). При здійсненні поставки сторони використовують міжнародні правила тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2010 року (п. 10.1).

12.01.2016 року в порядку електронного декларування, Товариством через уповноважену особу ФОП ОСОБА_3 було подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №100250006/2016/183024 з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, за контрактом від 04.01.2016 року, а саме: кава смажена з кофеїном в зернах для використання в торгових автоматах.

При цьому, позивач визначив митну вартість товару із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).

Одночасно, ТОВ "Сервіс Кафе Італія" було подано до відповідача ряд товаросупровідних документів, що підтверджує заявлену митну вартість ввезеного товару: сертифікат з перевезення (проходження товару) форми Eur 1VE №685294; книжку МДП (Carnet TIR) №МХ 76984756; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №0824445; акт про надання послуг №17 від 12.01.2016 року; витяги з інтернет-сайту www.forexmaster.ru щодо біржових коригувань кави за вересень, листопад, грудень 2015 року; документ, що підтверджує вартість товару (видаткові накладні №СК-0001120 від 29.12.2015 року, №СК-0001109 від 25.12.2015 року, № СК-0001135 від 30.12.2015 року, №СК-0001100 від 25.12.2015 року, №СК-0001081 від 22.12.2015 року, №СК-0001099 від 24.12.2015 року, №СК-0001077 від 22.12.2015 року, №СК-0001062 від 18.12.2015 року); висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи від 18.02.2015 року; договір про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні №TZ-10/02 від 10.02.2015 року, додаткову угоду до договору № 1 від 13. 2.2015 року № 2 від 07.07.2015 року, №3 від 07.09.2015 року; митну декларацію країни відправлення №16ІТQХJ010000231Е8; заявку на перевезення товару від 23.12.2015 року; інвойс Фірми "Gruppo Gimoka S.r.l." №16/2016 від 08.01.2016 року з перекладом; лист Фірми "Gruppo Gimoka S.r.l." від 02.11.2015 року про перейменування (з перекладом); пакувальний лист Фірми "Gruppo Gimoka S.r.l." №86 від 08.01.2016 року; прайс-лист виробника від 04.01.2016 року; рахунок-фактура №17 від 12.01.2016 року; статут ТОВ Сервіс Кафе Італія ; прайс-лист виробника, завірений 08.09.2015 Торгово-промисловою палатою Італійської Республіки; довідку про транспортні витрати від 12.01.2016 №13; лист Фірми Gimoka s.r.l. б/н від 10.09.15 про маркування (з перекладом); ліцензію ексклюзивної дистрибуції від 01.01.2015; лист Фірми Gimoka s.r.l. б/н від 22.07.15 (з перекладом).

За наслідками опрацювання наданих ТОВ "Сервіс Кафе Італія" документів Київською міською митницею ДФС позивачу надіслано електронне повідомлення, в якому зазначено, що у зв'язку з розбіжностями у документах відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України необхідно надати (за наявності) додаткові документи по митній вартості 10 календарних днів.

Позивачем на вимогу контролюючого органу листом №05-16 від 12.01.2016 року додатково надіслано інформацію щодо біржових котирувань кави за січень 2016 року та вказано, що інших документів станом на час надання пояснень декларант не має.

На підставі поданих позивачем документів, митним органом 13.01.2016 року було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250006/2016/000001/2, в якому зазначено, що надані декларантом документи не містять відомостей щодо складових митної вартості та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Документи, що підтверджують чисельне значення вартості витрат на навантаження на обробку оцінюваних товарів, пов'язані із транспортуванням відсутні. Також, викликає сумніви зазначена у декларації митної вартості складова на навантаження та обробку товарів 77,00 грн. Декларантом не надано документи, що визначають складову митної вартості та навантаження на обробку товарів. Разом з тим, у наданому транспортному договорі та замовленні, відсутні відомості, що надають можливість перевірити числове значення на транспортування вантажу. Надане експертне заключення ТПП, адресований безпосередньо покупцю оцінюваних товарів, тобто зазначені у ньому ціни на товар дійсні тільки для одного покупця, з яким продавцем укладено договір купівлі-продажу, оскільки зазначені у ньому ціни не є цінами для всіх незалежних покупців, тобто зазначені ціни не відображають дійсні ціни цього товару у розумінні положень статті 7 ГАТТ СОТ. В експертному висновку ціни оцінюваних товарів не враховують вартість переробки кави, пакування, маркування та прибутку, а порівнюється з вартістю сировини. За результатами проведеного порівняння встановлено, що у органу ДФС наявна інформація щодо рівнів митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено за вищим рівнем митної вартості.

Як зазначено в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №100250006/2016/000001/2 від 13.01.2016 року, за результатами проведеної консультації між митним органом і декларантом, обрано резервний метод визначення митної вартості, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально.

У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250006/2016/00001 від 13.01.2016 року

У подальшому, з метою уникнення простою транспорту та з виробничою необхідністю, товар випущений у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України за митною декларацією №100250006/2016/000001/2 від 13.01.2016 року та додатково до заявлених сум сплатив ввізне мито у сумі 14277,91 грн.

02.03.2016 року позивач, керуючись ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України надіслав на адресу Київської міської митниці ДФС разом з листом №22-16 від 02.03.2016 року додаткові документи.

У відповідь на вказаний лист позивача Київська міська митниця ДФС надіслала товариству лист №1710/10/26-70-25-02 від 10.03.2016 року, яким повідомила, що не має підстав для скасування рішення про коригування митної вартості №100250006/2016/000001/2 від 13.01.2016 року, оскільки ТОВ Сервіс Кафе Італія не надало органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Позивач не погоджується зі спірними рішенням та карткою відмови, оскільки позивачем подано відповідачу всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів; подані документи не містять розбіжностей, відсутні ознаки підробки, а також документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Незгода позивача із зазначеними рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI(МК України).

Порядок визначення митної вартості імпортованих через митний кордон України товарів встановлений Митним кодексом України.

Стаття 4 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 Митного кодексу України "Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування".

За правилами частини другої ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п'ятою вказаної статті передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до норм частинами першою-третьою ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, статтею 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до частин першої та другої ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У свою чергу, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частиною першою статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа №21-591а15).

Згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, дані висновки мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

При цьому, суд звертає увагу, що право витребовувати додаткові документи не означає беззаперечного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються. Митний орган повинен обов'язково зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" від 24.05.2012 № 598 в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Сервіс Кафе Італія" під час здійснення митного оформлення товарів подало до митного органу усі необхідні документи, визначені частиною другою ст. 53 Митного кодексу України, зокрема, сертифікат з перевезення (проходження товару) форми Eur 1VE №685294; книжку МДП (Carnet TIR) №МХ 76984756; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №0824445; акт про надання послуг №17 від 12.01.2016 року; витяги з інтернет-сайту www.forexmaster.ru щодо біржових коригувань кави за вересень, листопад, грудень 2015 року; документ, що підтверджує вартість товару (видаткові накладні №СК-0001120 від 29.12.2015 року, №СК-0001109 від 25.12.2015 року, № СК-0001135 від 30.12.2015 року, №СК-0001100 від 25.12.2015 року, №СК-0001081 від 22.12.2015 року, №СК-0001099 від 24.12.2015 року, №СК-0001077 від 22.12.2015 року, №СК-0001062 від 18.12.2015 року); висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи від 18.02.2015 року; договір про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні №TZ-10/02 від 10.02.2015 року, додаткову угоду до договору № 1 від 13. 2.2015 року № 2 від 07.07.2015 року, №3 від 07.09.2015 року; митну декларацію країни відправлення №16ІТQХJ010000231Е8; заявку на перевезення товару від 23.12.2015 року; інвойс Фірми "Gruppo Gimoka S.r.l." №16/2016 від 08.01.2016 року з перекладом; лист Фірми "Gruppo Gimoka S.r.l." від 02.11.2015 року про перейменування (з перекладом); пакувальний лист Фірми "Gruppo Gimoka S.r.l." №86 від 08.01.2016 року; прайс-лист виробника від 04.01.2016 року; рахунок-фактура №17 від 12.01.2016 року; статут ТОВ Сервіс Кафе Італія ; прайс-лист виробника, завірений 08.09.2015 Торгово-промисловою палатою Італійської Республіки; довідку про транспортні витрати від 12.01.2016 №13; лист Фірми Gimoka s.r.l. б/н від 10.09.15 про маркування (з перекладом); ліцензію ексклюзивної дистрибуції від 01.01.2015; лист Фірми Gimoka s.r.l. б/н від 22.07.15 (з перекладом).

Також, позивачем додатково було надано переклад інвойсу та додаткову роздруківку з сайту www.optima-finance.ru про графік та динаміку котирувань за січень 2016 року.

Проте, зі змісту графи 33 рішення №100250006/2016/000001/2 від 13.01.2016 року вбачається, що надані декларантом документи не містять відомостей щодо складових митної вартості та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Документи, що підтверджують чисельне значення вартості витрат на навантаження на обробку оцінюваних товарів, пов'язані із транспортуванням відсутні. Також, викликає сумніви зазначена у декларації митної вартості складова на навантаження та обробку товарів 77,00 грн. Декларантом не надано документи, що визначають складову митної вартості та навантаження на обробку товарів. Разом з тим, у наданому транспортному договорі та замовленні, відсутні відомості, що надають можливість перевірити числове значення на транспортування вантажу. Надане експертне заключення ТПП, адресований безпосередньо покупцю оцінюваних товарів, тобто зазначені у ньому ціни на товар дійсні тільки для одного покупця, з яким продавцем укладено договір купівлі-продажу, оскільки зазначені у ньому ціни не є цінами для всіх незалежних покупців, тобто зазначені ціни не відображають дійсні ціни цього товару у розумінні положень статті 7 ГАТТ СОТ. В експертному висновку ціни оцінюваних товарів не враховують вартість переробки кави, пакування, маркування та прибутку, а порівнюється з вартістю сировини. За результатами проведеного порівняння встановлено, що у органу ДФС наявна інформація щодо рівнів митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено за вищим рівнем митної вартості.

Проте, суд вважає, що зазначені обставини не свідчать про те, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, виходячи з наступного.

В обґрунтування сумнівів щодо правильності митної вартості товару, митний орган зазначив, що позивачем не підтверджено документально вартість пакування тари, а також вартість навантажувальних робіт у розмірі 77 грн.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що умовами контракту купівлі - продажу №160104 від 04.01.2016 року передбачено, що товари повинні мати стандартне експортне маркування та упаковку, придатну для експортування (п. 8.1), вартість упаковки та маркування (у т.ч. стікерів з перекладом тексту упаковки мовою країни покупця) включається у ціну товару (п. 8.2).

Умовами контракту купівлі - продажу № 160104 від 04.01.2016 року визначено умови поставки - EX WORKS (п. 3.4), при здійсненні поставки сторони використовують міжнародні правила тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2010 року (п. 10.1).

Згідно з Інкотермс (офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати) редакція 2000 року вбачається, що термін "EXW (EX WORKS) -"франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов'язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу.

Статтею А.9. даного розділу встановлено, що продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно надавати у розпорядження товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Отже, ціна за пакування товару, згідно контракту купівлі - продажу №160104 від 04.01.2016 вже включена у ціну імпортованого товару, а тому твердження відповідача є безпідставними.

При цьому, позивачем для підтвердження митної вартості товару, зокрема, в частині транспортування (перевезення), в тому числі і навантаження, товару за митною декларацією №100250006/2016/183024 від 12.01.2016 року надано: CMR (міжнародна автомобільна накладна) №0824445, договір про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні №TZ-10/02 від 10.02.2015 року з додатковими угодами до договору №1 від 13.02.2015 року, №2 від 07.07.2015 року, №3 від 07.09.2015 року, книжку МДП (Carnet Tir) №МХ 76984756, заявка на перевозку товару від 23.12.2015 року, довідку про транспортні витрати №13 від 12.01.2016 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Сервіс Кафе Італія" стосовно товару за митною декларацією 100250006/2016/183024 від 12.01.2016 року надало всі передбачені законодавством України документи для підтвердження транспортування (перевезення), в тому числі і навантаження товару, що свідчить про безпідставність висновків митниці.

Також, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що надане експертне заключення ТПП, адресоване безпосередньо покупцю оцінюваних товарів, тобто зазначені у ньому ціни на товар дійсні тільки для одного покупця, з яким продавцем укладено договір купівлі-продажу, оскільки зазначені у ньому ціни не є цінами для всіх незалежних покупців, тобто зазначені ціни не відображають дійсні ціни цього товару; в експертному висновку ціни оцінюваних товарів не враховують вартість переробки кави, пакування, маркування та прибутку, а порівнюється з вартістю сировини.

Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 35 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, висновок про вартісні характеристики товару не відноситься до обов'язкових документів для підтвердження митної вартості товарів.

При цьому, щодо визначення відповідачем вартості оцінюваного товару порівняно з вартістю подібних (аналогічних) товарів згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів №100250006/2016/000001/2 від 13.01.2016 року, яке вказано у гр. 33 оскаржуваного рішення, що є вищою за контрактну ціну оцінюваних товарів, то сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, а тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Разом з тим, як вбачається з висновку Київської Торгово-промислової палати №Ц-26 від 25.01.2016 року, в ньому підтверджено відповідність цін на товар середнім показникам ринковій вартості аналогічного товару на міжнародному ринку.

Водночас судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, відповідач не довів наявності обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, а також неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості.

З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що рішення Київської міської митниці ДФС України про коригування заявленої митної вартості товарів №100250006/2016/000001/2 від 13.01.2016 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Враховуючи, що єдиною підставою для видачі позивачу спірної картки відмови є вказане вище рішення про визначення митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250006/2016/00001 є також протиправною та підлягає скасуванню.

В частині позовних вимог щодо зобов'язання Київської міської митниці ДФС України підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету у сумі 85123,55 грн. товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС КАФЕ ІТАЛІЯ" за митною декларацією № 100250006/2016/183024 від 12.01.2016 р. (донараховано податок на додану вартість у сумі 70845,64 грн., мито у сумі 14277,91 грн.), з відповідного бюджету та направити його разом з іншими передбаченими законодавством документами Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві, суд зазначає наступне.

Чинне митне законодавство передбачає можливість повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття митним органом, що здійснював оформлення митної декларації, висновку про повернення.

При цьому, визначений порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

Водночас, повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів Державного казначейства України, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК та розділу ІІІ Порядку повернення, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 2 лютого 2016 року № 21-4125а15 ).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії, керівництвом відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Разом з тим, взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентується Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії, на підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Наведене свідчить, що законодавством відповідно до частини 6 статті 264 Митного кодексу України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому у разі якщо, після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Дана правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014 року (справа № 21-29а14 ) та у постановах від 12.11.2014 року (справи № 21-391а14 , № 21-491а14, № 21-375а14, № 21-201а14 ), від 09.12.2014 року (справа № 21-205а14 ), від 07.07.2015 року (справа № 21-324а14).

Якщо ж саме митний орган визначив митну вартість товарів, а в подальшому буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів повертається декларанту, як зазначено у статті 301 МК, відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (постанова ВСУ від 23 лютого 2016 року, у справі №21-328а14 ).

Крім того, згідно позиції Верховного суду України, висловленої 12 листопада 2014 року у справі № 21-202а14 , у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів з питань: перевірки достовірності документів, що підтверджують країну походження товару, який переміщується на митну територію України; визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості; митного контролю і митного оформлення, декларант (суб'єкт господарювання, підприємство) може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК, статті 43 ПК, статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митним органом, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд України сформулював раніше у постановах від 15 квітня та 12 листопада 2014 року (справи №№21-21а14, 21-201а14 відповідно).

У разі коли право імпортера на повернення коштів митниця порушує шляхом безпідставної відмови підготувати відповідний висновок, то належним способом захисту є зобов'язання митниці підготувати такий висновок та передати його до органу державної казначейської служби (постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 826/4418/14).

В силу норм ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд зазначає, що в судовому порядку неможна одночасно визнавати неправомірну/протиправну діяльність митного органу та стягувати безпідставно отриманні кошти, а можна лише зобов'язати митний орган розглянути (вирішити) питання щодо повернення коштів отриманих на підставі скасованого судом акту митного органу.

Стягнення надмірно сплачених митних платежів як способу захисту права імпортера на повернення цих коштів не є належним способом захисту як у разі порушення цього права митницею шляхом безпідставної відмови скласти висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів, так і у разі порушення цього права органом казначейської служби шляхом відмови виконувати такий висновок митниці.

У разі протиправного нерозгляду митницею заяви імпортера про повернення надмірно сплачених митних платежів належним способом судового захисту є зобов'язання її розглянути таку заяву відповідно до законодавства. Дослідження судом питання про наявність (відсутність) в імпортера податкового боргу, про дотримання імпортером вимог до змісту заяви у разі, коли митниця протиправно не дослідила ці обставини, є порушенням принципу розподілу влад (п. 36 та п. 37 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 р. за №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року ).

Відтак, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині з огляду на їх передчасність.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Кафе Італія задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС України № 100250006/2016/000001/2 від 13.01.2016 р.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС України № 100250006/2016/00001 від 13.01.2016 р.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Кафе Італія (код ЄДРПОУ 37859138) судові витрати у розмірі 6483,73 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук