Ухвала

від 05.10.2017 по справі 2а-1670/1615/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 р.Справа № 2а-1670/1615/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2017р. по справі № 2а-1670/1615/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор"

до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Кононівський елеватор", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 МДПІ Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив: скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 01.12.2011 та № НОМЕР_2 від 01.12.2011 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року у справі № 2а-1670/1615/12 адміністративний позов ТОВ "Карлівка-Агро" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 у справі № 1670/2а-1615/12 апеляційну скаргу постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. по справі № 1670/2а-1615/12 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2017 року замінено відповідача - ОСОБА_1 міжрайонну державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби її правонаступником - ОСОБА_1 об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року здійснено заміну позивача ТОВ "Карлівка-Агро" - його правонаступником ТОВ "Кононівський елеватор".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 у справі №2а-1670/1615/12 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну відповідача ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області його правонаступником ОСОБА_1 об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2017р. по справі № 2а-1670/1615/12 позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при розгляді даної справи норм матеріального і процесуального права, а також неповноту дослідження обставин у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підтав та мотивів, викладених у ній, просив скаргу задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи.

До Єдиного державну реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.12.2012р. внесено запис про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлівка-Агро", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" (т. 2 а.с. 18-20).

ТОВ "Карлівка-Агро" станом на 11.11.2011 перебувало на обліку в ОСОБА_1 МДПІ та було зареєстровано платником податку на додану вартість з 17.02.2003 р.

У період з 24.10.2011р. по 04.11.2011р. ОСОБА_1 МДПІ Державної податкової адміністрації України проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Карлівка-Агро" з питань правомірності формування від'ємного значення по податку на додану вартість за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом від 11.11.2011 р. № 346/23/32217726 (т.1 а.с. 10-21).

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення підприємством позивача: пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 105840 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 105840 грн., занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся (позитивне (від'ємне значення), ряд. 18 або 19 Декларації), на загальну суму 12583 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 12583 грн.

З посиланням на висновки вказаного акту перевірки 01.12.2011 ОСОБА_1 МДПІ прийнято:- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № НОМЕР_2, яким ТОВ "Карлівка-Агро" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 15728 грн. 75 коп., в тому числі: за основним платежем на суму 12583 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3145 грн. 75 коп. (т. 1 а.с. 23); податкове повідомлення-рішення форми "В4" № НОМЕР_1, яким ТОВ "Карлівка-Агро" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації від 20.09.2011 вх. №9908051262 за серпень 2011 року на суму 105840 грн. (т. 1 а.с. 22).

Рішенням Державної податкової служби у Полтавській області від 08.02.2012 № 80/10/10-215 про результати розгляду скарги податкові повідомлення - рішення від 01.12.2011 № НОМЕР_2, № НОМЕР_1 - залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення (т.1 а.с. 26-30).

Рішенням Державної податкової служби України від 06.03.2012 № 4139/6/10-2115 про результати розгляду скарги залишено без змін податкові повідомлення - рішення ОСОБА_1 МДПІ від 01.12.2011 № НОМЕР_2, № НОМЕР_1 та рішення ДПС у Полтавській області, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с. 31-33).

Позивач не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 01.12.2011 № НОМЕР_2 та від 01.12.2011 № НОМЕР_1, оскаржив їх до суду.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, слугувало відображене в акті судження про те, що господарська операція з ФГ "Арніка" носила безтоварний характер, тому ТОВ "Карлівка-Агро" неправомірно віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 118423 грн. до складу податкового кредиту серпня 2011 року. Крім того, видана ФГ "Арніка" податкова накладна № 2/2 від 11.08.2011, на підставі якої сума ПДВ включена позивачем до складу податкового кредиту серпня 2011 року, не була зареєстрована платником податку - продавцем товарів в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року подано заяву із скаргою на постачальника ФГ "Арніка", проте, до заяви не додано копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, до заяви не додано зазначену в заяві податкову накладну № 2 від 11.08.2011 на суму ПДВ 118422 грн. 81 коп.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 195 КАС України.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем і ФГ "Арніка" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 41/08 від 11.08.2011 (т. 1 а.с. 85).

За умовами вказаного договору продавець зобов'язується продати (поставити), а покупець (ТОВ "Карлівка -Агро") прийняти й оплатити товар у заліковій вазі в перерахунку на якісні показники, визначені в пункті 1.4. договору (пункт 1.1 договору).

У п 1.3 договору зазначено характеристику товару: найменування товару - ячмінь 3 класу, кількість товару - 420 тон 436 кг, ціна товару за 1 тону з ПДВ - 1690 грн., загальна вартість товару з ПДВ - 710536 грн. 84 коп.

Згідно пункту 2.3 договору датою поставки товару вважається дата оформлення зерновим складом у місці постачання складського документа на ім'я покупця.

Поставка здійснюється на умовах франко-елеватор ПрАТ "Полтавський ХПП", місцем поставки (передачі) товару за цим договором є Решетилівська дільниця ПрАТ "Полтавський ХПП" (с. Жовтневе, Полтавський район) (пункти 2.4-2.5 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі протягом 3-х банківських днів після надання продавцем покупцю наступних документів: оригіналів даного договору, рахунка - фактури, податкової накладної, товарної накладної, виписаної в день поставки товару (датою оформлення складського документу на ім'я покупця), картки аналізу зерна, копії свідоцтва платника ПДВ продавця.

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань (пункт 5.1 договору).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

ФГ "Арніка" виписано позивачу податкову накладну № 2/2 від 11.08.2011 на ячмінь у кількості 420,436 т за ціною постачання одиниці товару (послуги без урахування ПДВ 1408,3333 грн. на загальну суму 710536 грн. 84 коп., у тому числі ПДВ - 118422 грн. 81 коп., (т. 1 а.с. 52).

Сума податку на додану вартість 118422 грн. 81 коп. на підставі податкової накладної № 2/2 від 11.08.2011 включена до складу податкового кредиту ТОВ "Карлівка-Агро" у серпні 2011 року (т.2 а.с. 64).

Проте, з матеріалів справи судом встановлено, що виписана ФГ "Арніка" податкова накладна № 2/2 від 11.08.2011 на загальну суму 710536 грн. 84 коп., у тому числі ПДВ - 118422 грн. 81 коп., не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Пунктом 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696 /чинного на час виникнення спірних правовідносин/, визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу їх отримувача. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 20 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за №197/18935 /чинного на час виникнення спірних правовідносин/, у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) - для декларації, (ДС5) (додаток 5) - для декларації (скороченої); (ДСп5) (додаток 5) - для декларації (спеціальної); (ДП4) (додаток 4) - для декларації (переробного підприємства) та відповідні документи, передбачені пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

Таким чином, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника з копіями товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копіями первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

ТОВ "Карлівка-Агро" додано до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8), у якій зазначено про порушення ФГ "Арніка" порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних - податкової накладної № 2 від 11.08.2011 на суму ПДВ 118422 грн. 81 коп. (т. 2 а.с. 66-67).

Однак, ТОВ "Карлівка-Агро" не додано до заяви копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копій первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, що підтверджується змістом самого додатку № 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року та письмовими поясненнями відповідача (т. 2 а.с. 48, 66-67).

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі про те, що ним подавались товарні чеки або інші розрахункові документи, що засвідчують факт сплати податку, а додатком 8 не передбачено можливості відображення доручення до нього вказаних документів, не приймаються колегією суддів, оскільки Додаток 8 до податкової декларації (бланк Додатку 8) містить графу про надання розрахункових документів із можливістю зазначення кількості аркушів, про що відмітка у поданій позивачем заяві про порушення порядку реєстрації податкової накладної, ним не проставлена.

Таким чином, ТОВ "Карлівка-Агро" у порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу включено до складу податкового кредиту серпня 2011 року суму податку на додану вартість на підставі виписаної ФГ "Арніка" податкової накладної № 2/2 від 11.08.2011, не зареєстрованої платником податку - продавцем товарів в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що номер податкової накладної, відображеної ТОВ "Карлівка-Агро" у заяві про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) не співпадає з номером податкової накладної № 2/2 від 11.08.2011, наданої до перевірки (т. 1 а.с. 52).

На підтвердження факту здійснення господарської операції з ФГ "Арніка" у серпні 2011 року на підставі договору купівлі-продажу № 41/08 від 11.08.2011 позивачем надано до суду платіжні доручення ( 1 а.с. 88-89) та копії наступних документів: рахунку № 3 від 11.08.2011 та накладної № 3 від 11.08.2013 ( 1 а.с. 86), складської квитанції від 11.08.2011 (т. 1 а.с. 98), картки № 111 аналізу культури по складу зерна Решетилівка від 11.08.2011 (т. 1 а.с. 100), акту приймання-передачі без номера від 11.08.2011 (т. 1 а.с. 102).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, накладна № 3 від 11.08.2011 та акт приймання-передачі без номера від 11.08.2011 не містять таких обов'язкових реквізитів як місце складання документу, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (т. 1 а.с. 86, 102).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказані документи складені з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не є належними доказами на підтвердження факту здійснення господарської операції.

У копії картки № 111 аналізу культури по складу зерна Решетилівка від 11.08.2011 відсутня посада особи, яка провела аналіз, або інші дані, які би дали змогу ідентифікувати особу, яка її склала та підписала (т. 1 а.с. 100).

Відповідно до пункту 2.2 підрозділу ІІ розділу V Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 р. N 661 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 р. за N 1111/15802 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), при переоформленні зерна ВТЛ зернового складу надає бухгалтерії картку з відміткою "переоформлення".

Разом з тим, копія картки № 111 аналізу культури по складу зерна Решетилівка від 11.08.2011 р. не містить відмітку "переоформлення" (т. 1 а.с. 100).

Доводи позивача про оплату вартості товару, на підтвердження чого позивачем надано платіжні доручення не приймаються в якості беззаперечного доказу товарності вищеописаної господарської операції, адже саме по собі перерахування коштів з розрахункового рахунка замовника на розрахунковий рахунок постачальника не може свідчити про належне виконання сторонами договірних зобов'язань.

За приписами статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що оскільки регістрів бухгалтерського обліку (аналітичний облік) інформація вноситься саме на підставі прийнятих до обліку первинних документів, які у свою чергу складені з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не можуть бути визнані належними доказами копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку 63121 за серпень 2011 року та копію журналу-ордера і відомості по рахунку 63121 за серпень 2011 року.

Подальше використання товарів, позивач підтверджує копіями: договору № ПО013Я від 21.07.2011р., видаткової накладної від 11.08.2011, податкової накладної № 20 від 11.08.2011р., специфікації № 10 від 11.08.2011, довіреності № ПО11/08-09, рахунку-фактури від 11.08.2011 та копіями платіжних доручень (т. 1 а.с. 111-120).

Проте, вказані документи не є беззаперечними доказами того, що ТОВ "Карлівка-Агро" здійснено поставку товару іншому контрагенту ТОВ "Хліб Інвестбуд" саме за рахунок товару, придбаного у ФГ "Арніка".

Більш того, договір № ПО013Я, укладено ТОВ "Карлівка-Агро" з ТОВ "Хліб Інвестбуд" 21.07.2011 р, тобто раніше, ніж договір купівлі-продажу № 41/08, що укладений 11.08.2011р. між ТОВ "Карлівка-Агро" та ФГ "Арніка" на поставку ячменю, який, як стверджує позивач, у подальшому поставлено ТОВ "Хліб Інвестбуд".

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання послуг можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Разом з тим, позивач не надав суду належних доказів на підтвердження реальності постачання товару - ячменю від ФГ "Арніка" у серпні 2011 року згідно податкової накладної № 2/2 від 11.08.2011.

Виходячи із встановлених у справі фактичних обставин та наданих сторонами доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про порушення ТОВ "Карлівка-Агро" пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 105840 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 105840 грн., та занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12583 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 12583 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України /в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень/ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на вищевикладене, податкові повідомлення-рішення від 01.12.2011 № НОМЕР_1 та від 01.12.2011 № НОМЕР_2 прийняті ОСОБА_1 МДПІ на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2017р. по справі № 2а-1670/1615/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2017 р.