Ухвала

від 04.10.2017 по справі 816/765/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 р.Справа № 816/765/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Калиновського В.А. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2017р. по справі № 816/765/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Техінпром"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Техінпром", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області, в якому просив суд визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2017 №0004251405.

В обґрунтування позову позивач посилався на незгоду із висновками позапланової виїзної перевірки позивача, які набрали форму акту від 12.04.2017 № 484/16-31-14-05-10/30485824. Зазначали, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом, господарські операції з контрагентом ТОВ "Апекс-інвест" мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Пояснювали, що у періоді, який перевірявся, формували свій податковий кредит у відповідності із вимогами чинного на час вчинення господарських правовідносин законодавства про податок на додану вартість, та не можуть нести відповідальність у разі невиконання зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету контрагентом.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 року у справі № 816/765/17 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Техінпром" до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017 №0004251405, яким Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Техінпром" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями в розмірі 76 987 грн. (сімдесят шість тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 38 493,50 грн. (тридцять вісім тисяч чотириста дев'яносто три гривні п'ятдесят копійок).

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення, в яких вказав, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Техінпром" (ідентифікаційний код 30485824) 22.07.1999 року зареєстроване Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, номер запису про державну реєстрацію 1 588 120 0000 002178. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області з 28.07.1999 за № 4633 та є, зокрема, платником податку на додану вартість відповідно до ОСОБА_3 з реєстру платників податку на додану вартість №1516014501232, виданого ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області, індивідуальний податковий номер 304858216322.

Основними видами діяльності товариства є виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування, виробництво інших кранів та клапанів, виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва.

В період з 28.03.2017 по 05.04.2017 ГУ ДФС у Полтавській області на підставі направлення від 27.03.2017 №1108 та відповідно до наказу від 27.03.2017 № 796, у зв'язку з наданням ТОВ фірма Техінпром неповної відповіді на письмові запити контролюючих органів №5057/10/16-31-14-06-17 від 10.10.216, №6148/10/16-31-14-06-17 від 21.11.2016 №486/10/16-31-14-05-18 від 01.02.2017, №1018/10/16-31-14-05-18 від 17.02.2017 (листи-відповіді №389 від 26.10.2016, №420 від 06.12.2016, №63 від 23.02.2017, №71 від 06.03.2017, якими не представлено достатніх пояснень та їх документальних підтверджень), проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ фірма Техінпром (код за ЄДРПОУ 30485824) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ Нефтидалюкс (код ЄДРПОУ 404773778) за період з 01.07.2016 по 31.08.2016, ТОВ Апекс-інвест (код ЄДРПОУ 40171207) за період з 01.09.2016 по 30.09.2016, ТОВ Техкомпроект (код Є ність укладених угод та нереальність здійснення документально оформлених господарських операцій.

З урахуванням даного, відповідач дійшов висновку про безпідставність включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинах із ТОВ "Апекс-інвест".

За результатами проведеної перевірки складений акт від 12.04.2017 № 484/16-31-14-05-10/30485824, яким зафіксовано порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 76 987 грн., у тому числі в розрізі періодів: вересень 2016 року на 17 134 грн., жовтень 2016 року на суму 59 853 грн.

У зв'язку із встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, ГУ ДФС у Полтавській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017 №0004251405, яким ТОВ фірма "Техінпром" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями в розмірі 76 987 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 38 493,50 грн.

Із даним рішенням позивач не погодився та оскаржив податкове повідомлення - рішення до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджено товарність спірних господарських операцій, наявність в діях позивача ділової мети, а також рух активів в ході здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм, податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як встановлено з матеріалів справи, 22.09.2016 між ТОВ "Апекс-інвест" (постачальник) та ТОВ фірма "Техінпром" (покупець) укладений договір поставки №15/2-16, згідно якого постачальник зобов'язується у порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, а покупець - прийняти і оплатити його. Найменування, асортимент, якість, кількість, ціна та вартість товару наводяться в Додаткових угодах, оформлених у вигляді додатків до договору, що є його невід'ємними частинами. Поставка товару здійснюється на умовах та в строки, що передбачаються в додаткових угодах до договору (а.с. 55-57).

У період з 26.09.2016 по 29.09.2016 між ТОВ "Апекс-інвест" та ТОВ фірма "Техінпром" укладено додаткові угоди №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, згідно яких постачальником передано у власність покупця: корпус елеватора ЕТА-50; вставки елеватора ЕТА-50-60Г; серги елеватора ЕТА-50; вставки елеватора ЕЗН-80-73Г; штропи ЕЗН-80; комплект поковок деталей КМТ (згідно креслень), ст. 40 ХН; серги елеватора ЕЗН-80; корпуси елеватора ЕЗН-80 (а.с. 58-64).

Крім того, вказаними додатковими угодами погоджено, що щодов'язанні по доставці товару бере на себе покупець.

В рамках виконання вказаного договору, ТОВ фірма "Техінпром" у вересні 2016 року придбало у ТОВ "Апекс-інвест" товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 461918,40 грн., в т.ч. ПДВ 76986 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ТОВ фірма "Техінпром" та ТОВ "Апекс-інвест" з придбання ТМЦ, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки фактури від 26.09.2016 №092605, №092606, №092607, від 27.09.2016 №092713, від 28.09.2016 №092811, від 29.09.2016 №092905, №092906; видаткові накладні від 26.09.2016 №172, №173, №174, від 27.09.2016 №175, від 28.09.2016 №176, від 29.09.2016 №179, №180; податкові накладні від 26.09.2016 №172, №173, №174, від 27.09.2016 №175, від 28.09.2016 №176, від 29.09.2016 №179, №180 (а.с. 65-92).

Як встановлено перевіркою, на підставі вищезазначених податкових накладних позивачем було включено до складу податкового кредиту за вересень 2016 року суму 17134 грн, за жовтень 2016 року суму 59853 грн.

Дослідивши податкові накладні, виписані ТОВ "Апекс-інвест" на користь ТОВ фірма "Техінпром" в результаті здійснення у вересні 2016 року спірних господарських операцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Також, згідно договору про відступлення права вимоги від 14.11.2016 ТОВ "Апекс-інвест" (первісний кредитор) відступило, а ТОВ "Рубін-ТК" (новий кредитор) набуло право вимоги від ТОВ фірма "Техінпром" (боржник) сплати грошових коштів за товар, поставлений згідно договору поставки №15/2-16 від 22.09.2016, укладеного між ТОВ "Апекс-інвест" та ТОВ фірма "Техінпром" (а.с. 99).

Так, сплата позивачем на користь кредитора ТОВ "Рубін-ТК" коштів за товар, поставлений ТОВ "Апекс-інвест" згідно договору поставки №15/2-16 від 22.09.2016, проводилася у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 93-98).

Зі змісту вказаних банківських виписок слідує, що позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ "Рубін-ТК" за придбані товарно-матеріальні цінності, що не заперечувалось відповідачем в акті перевірки.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації доручень встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником ТОВ фірма "Техінпром" ОСОБА_4 на підставі довіреності та підпис якого є також у видаткових накладних (а.с. 213-214).

Також як встановлено з матеріалів справи, придбаний у вересні 2016 року товар у ТОВ "Апекс-інвест" доставлявся на виробничу базу ТОВ фірма "Техінпром", що розташована за адресою: вул. Ковпака, 21, м. Полтава, Полтавська область. Наявність у власності позивача виробничої бази за даною адресою підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, витягом про державну реєстрацію права власності (а.с. 120-121).

Представником позивача до матеріалів справи надано журнал-ордер по рахунку 631 за 01.09.2016-28.03.23017 та дані складського обліку, з яких вбачається оприбуткування товару, придбаного у ТОВ "Апекс-інвест" за перевіряємий період (а.с. 115, 180-196), згідно яких відображено прихід та розхід товару по вказаних постачальниках, а операції по поставці в повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку позивача, що не заперечується відповідачем.

Так, згідно пояснень представника позивача перевезення придбаного товару було можливе легковим автомобілем завдяки невеликим габаритам придбаного обладнання, тому здійснювалося за рахунок позивача, за допомогою автомобіля Volkswagen Caddy 1.9 SDI, який належить першому заступнику директора ТОВ фірма "Техінпром" ОСОБА_4, на підтвердження чого останнім до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 212).

Щодо посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує факт придбання чи продажу товарів, а підтверджує лише факт перевезення вантажу, а тому вказана обставина не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення самої господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише виконанням або порушенням правил перевезення автомобільним транспортом, яке ніяк не пов'язано з виконанням вимог податкового законодавства. Оскільки, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг по перевезенню товарів, а не факт його придбання, то при наявності документів, які свідчать про фактичне отримання товару і його використання в господарській діяльності, відсутність товарно-транспортних накладних не можу слугувати підставою для визнання витрат з придбання товарно-транспортних цінностей для визнання об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Щодо посилання контролюючого органу в акті перевірки на податкову інформацію, отриману від Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 24.10.2016 №491/10-13-14-04/40171207 щодо ТОВ Апекс-інвест , згідно якої встановлено відсутність необхідних трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів та придбання аутсорсингових послуг, алкогольної продукції, цигарок, продуктів харчування та реалізацію запчастин, різноманітних послуг, будівельних матеріалів, що свідчить про підміну номенклатури придбаної та реалізованої продукції, фіктивність укладених угод та нереальність здійснення документально оформлених господарських операцій, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів або відсутності у контрагентів основних фондів чи кваліфікованого персоналу. Крім того, не можуть бути підставою для висновків податкової інспекції щодо нереальності господарських операцій ПП та ТОВ, з огляду на відсутність у них достатніх трудових ресурсів, адже, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій у процесі виконання зобов'язань за договором.

Колегія суддів вказує, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п.36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим.

Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 11 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 року у справі № 816/765/17 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2017р. по справі № 816/765/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 09.10.2017 р.