Ухвала

від 09.10.2017 по справі 469/302/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №469/302/17 09.10.2017 09.10.2017 09.10.2017

Справа №469/302/17 Головуючий першої інстанції Старчеус О.П.

Провадження №22-ц/784/1598/17 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Категорія 30

Ухвала

Іменем України

09 жовтня 2017 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участі: позивача ОСОБА_2,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 17 травня 2017 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ім. КЛ. Петровського про відшкодування матеріальної шкоди,

УСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ОСОБА_2 пред'явив вищевказаний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Ім. КЛ. Петровського (далі - ТОВ Ім. КЛ. Петровського ) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 19 жовтня 2015 року ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_4, яке складається з двох земельних ділянок площею 6.4321 га (кадастровий номер 4820981800:00:000:0001) та 2.3527 га (кадастровий номер 4820981800:00:000:0002), наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва й розташованих в межах території Кімівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

За життя, ОСОБА_4 уклала договір оренди землі від 01 жовтня 2006 року зазначених земельних ділянок загальною площею 8.78 га строком на 10 років.

Після оформлення спадщини позивач неодноразово попереджав представників відповідача, що він не бажає продовжувати строк дії зазначеного договору оренди землі та має намір самостійно обробляти свої земельні ділянки.

Проте, після закінчення 01 жовтня 2016 року строку дії договору, відповідач відмовляється повертати землю та продовжує користуватись належними позивачу земельними ділянками, внаслідок чого, останньому заподіяно збитків від неодержаного доходу, які відповідно до акту №2 про результати роботи комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам на території Березанського району від 20 січня 2017 року, затвердженого головою Березанської райдержадміністрації Миколаївської області, складають 27 722 грн. 79 коп.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму матеріальної шкоди (збитків) за судовим рішенням, а також сплачену ним суму судового збору.

Представник ТОВ Ім. КЛ. Петровського проти задоволення позову заперечував. Зазначав, що строк дії договору спливає 02 квітня 2017 року, оскільки повинен відраховуватися з моменту його державної реєстрації, яка відбулася 02 квітня 2007 року.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 17 травня 2017 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст.10,11,60 ЦПК України, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, обґрунтовано виходив із того, що на момент звернення позивача до Березанської районної державної адміністрації із заявою про визначення розміру збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття належних йому земельних ділянок відповідачем, строк дії договору оренди землі не закінчився і договір був чинним, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.

За змістом п.1 ст. 6 , ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР , ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст. 1 , 3 ЦК України , ст.ст. 1 , 3-4 , 10-11 , 303 ЦПК України , завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , Законом України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст.124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України ) передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності.

За ч.3 ст.792 ЦК України та ч.8 ст.93 ЗК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким спеціальним законом, що регулює орендні земельні відносини та підлягає застосуванню до спірних правовідносин є Закон України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон України).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Він підлягає державній реєстрації і після цього набирає чинності (ст.ст. 14 , 18 , 20 Закону України , в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст.13 Закону України за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З матеріалів справи вбачається та районним судом встановлено, що 01 жовтня 2006 року між ОСОБА_4 та ТОВ Ім. КЛ. Петровського у простій письмовій формі укладено договір оренди землі загальною площею 8.78 га, що розташована в межах території Кімівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, за умовами якого орендодавцем було передано відповідачу у строкове платне користування на умовах оренди строком на 10 років належну їй на праві власності вищезазначену земельну ділянку. Договір оренди землі зареєстровано у Березанському реєстраційному окрузі 02 квітня 2007 року (а.с.4-5).

02 травня 2013 року ОСОБА_4 померла.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 19 жовтня 2015 року ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_4, яке складається з двох земельних ділянок площею 6.4321 га (кадастровий номер 4820981800:00:000:0001) та площею 2.3527 га (кадастровий номер 4820981800:00:000:0002), що розташовані в межах території Кімівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського призначення (а.с.6,7).

Після оформлення спадкових прав на спірні земельні ділянки, позивач неодноразово звертався до відповідача із письмовими заявами про повернення земельних ділянок у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди землі (а.с.8-11).

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 21 липня 2016 року з ТОВ Ім. КЛ Петровського на користь позивача стягнуто 15 073 грн. 44 коп. заборгованості по орендній платі за договором оренди землі, укладеним 01 жовтня 2006 року між ОСОБА_4 та вищевказаним товариством (а.с.33-35).

З листа ТОВ Ім. КЛ Петровського від 02 жовтня 2017 року, слідує, що за 2016 рік ОСОБА_2 була нарахована орендна плата в розмірі 6 630 грн. 40 коп. та перерахована останньому 06 грудня 2016 року на банківську картку (вказані обставини також підтвердив позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції) (а.с.90).

Звертаючись до районного суду та обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався саме на те, що у жовтні 2016 року строк дії договору оренди землі закінчився, проте, на його прохання повернути земельну ділянку отримав відмову.

Відповідно до положень ст.ст. 18 , 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Згідно з положеннями ст.ст. 125 , 126 ЗК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року .

Згідно із ст.6 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, ГК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1 ст.210 ЦК України ).

За такого, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладені спірного договору, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Порядок державної реєстрація права оренди земельної ділянки регулювався на час укладення договору 01 жовтня 2006 року Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року за №174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 р. за №641/7962 (далі - Тимчасовий порядок), та Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженою Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року №43 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 червня 1999 року за №354/3647.

Тимчасовим порядком передбачено, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації (п.4.2). Оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі (п.2.8).

Відповідно до п.1 ч.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Виходячи з положень ст.638 ЦК України , ст.ст. 125 , 126 ЗК України , договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України, виклавши правову позицію із цього питання у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, у постанові від 18 січня 2017 року у справі №6-2777цс16, які відповідно до положень ст.360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

При цьому, набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

З матеріалів справи слідує, що сторони спірного договору землі виконали вимоги закону щодо проведення державної реєстрації договору оренди землі, надавши їх уповноваженому державою органу та отримали підтвердження проведення державної реєстрації - відмітку реєстратора із зазначенням номеру такої реєстрації, скріплену підписом відповідальної особи та печаткою уповноваженого органу, що свідчить про те, що державна реєстрація договору оренди землі відбулася.

З урахуванням зазначених норм матеріального права строк дії спірного договору спливає 02 квітня 2017 року.

Отже, строк дії договору оренди на момент звернення позивача до суду не закінчився і він був чинним, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків, завданих самовільним зайняттям товариством землі за визначений у позові період, оскільки відповідач правомірно користувався землею на підставі договору, що вірно констатував і районний суд.

За такого враховуючи вищевикладене, помилковим є посилання позивача в апеляційній скарзі щодо початку і закінчення строку дії договорів оренди землі від 01 жовтня 2006 року, який було зареєстровано 02 квітня 2007 року, адже саме від моменту державної реєстрації договору починається відлік 10-ти річного строку дії договору.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків районного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а лише зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції по їх оцінці.

За такого, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів колегія суддів приходить до висновку, що право позивача, про захист якого він просив, не порушено, тому в задоволенні позову слід відмовити саме з названих підстав, що вірно встановив і суд першої інстанції.

Оскільки, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, то підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.303,308,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити , а рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 17 травня 2017 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: П.П. Лисенко

ОСОБА_5