Постанова

від 26.09.2017 по справі 910/6652/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2017 р. Справа№ 910/6652/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 26.09.2017 року,

розглянувши апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу Оболонь-11 на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2017 року

у справі №910/6652/17 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом публічного акціонерного товариства Київенерго

до житлово-будівельного кооперативу Оболонь-11

про 68 890,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2017 року у справі №910/6652/17 позов задоволено. Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу Оболонь-11 на користь публічного акціонерного товариства Київенерго 34 785,99 грн. основного боргу, 31 455,55 грн. інфляційних втрат, 2 648,66 грн. 3 % річних та 1 600 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - житлово-будівельний кооператив Оболонь-11 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського міста Києва від 14.06.2017 року у справі № 910/6652/17, оскаржуване рішення скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким в задоволення позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржник просив відновити процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2017 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., суддів: Тарасенко К.В., Іоннікової І.А. відновлено скаржнику пропущений строк на подання апеляційної скарги, справу № 910/6652/17 призначено до розгляду.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.09.2017 рокуу зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, визначено новий склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року справу № 910/6652/17 прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ Київенерго вважає подану відповідачем апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представники скаржника надали суду свої пояснення по справі в яких, підтримали подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просили апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судових засіданнях суду апеляційної інстанції також надав суду свої пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення скарги, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обгрунтованим. Представник просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 14.06.2017 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2017 року по справі № 910/6652/17 слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між 12.11.2001 року між публічним акціонерним товариством Київенерго (постачальник) та житлово-будівельним кооперативом Оболонь-11 (абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №240420, відповідно до умов якого, предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим договором (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.2.1 договору позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Згідно п.2.3.1 договору відповідач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору абонент (відповідач) щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 3 додатку № 4 до договору сплату абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2014 року по 01.01.2017 року у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 34 785,99 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та розрахунком основного боргу за спожиту теплову енергію копії яких містяться в матеріалах справи.

Так, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки, та оскільки, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України) Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається із спірного договору, строк його дії відповідно до умов розділу 8 договору встановлений з дня його підписання до 31.12.2001 року, договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до його закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення(п. 8.4 договору).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, внаслідок чого за період з 01.11.2014 року по 01.01.2017 року у ЖБК Оболонь-11 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 34 785,99 грн., що підтверджується копіями відомостей обліку споживання теплової енергії, обліковими картками споживання теплової енергії та довідкою про надходження коштів. Доказів протилежного відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції суду не надав. Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 34 785,99 грн. є обґрунтованою та правомірно стягнута судом першої інстанції.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 648,66 грн. та інфляційні втрати в сумі 31 455,55 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Так, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції, про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 31 455,55 грн., та 3% річних у розмірі 2 648,66 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позов. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про відсутність у відповідача заборгованості та застосування невірних тарифів, оскільки за доводами ЖБК Оболонь-11 , у останнього наявна переплата. Судова колегія звертає увагу на те, що скаржник вказує на переплату та невірні тарифи для нарахування вартості наданої теплової енергії в період часу з грудня 2006 року по листопад 2009 року, тоді, як предметом позову саме у дай справі є стягнення заборгованості за період з 01.11.2014 року по 01.01.2017 року.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2017 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги житлово-будівельного кооперативу Оболонь-11 слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2017 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу Оболонь-11 на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2017 року у справі № 910/6652/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2017 року у справі № 910/6652/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/6652/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

С.А. Гончаров