Ухвала

від 04.10.2017 по справі 638/4354/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 638/4354/16-ц Головуючий суддя І інстанції Подус Г. С.

Провадження № 22-ц/790/4572/17 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори, що виникають із житлових правовідносин про виселення

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Колтунової А.І., Щвецової Л.А.,

за участю секретаря - Плахотнікової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Дзержинської районної у місті Харкові адміністрації Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Виконавчого комітету Харківської міської ради про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення та вселення у квартиру , -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив усунути перешкоди у користуванні його малолітньому сину ОСОБА_4 шляхом виселення відповідача ОСОБА_5 із квартири № 78 будинку № 7 по в'їзду Тринклера у м. Харкові, вселити ОСОБА_4 у квартиру № 78 будинку № 7 по в'їзду Тринклера у м. Харкові.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 03.10.2001 року Харківською КЕЧ Київського районного військового округу Міністерства оборони України його батьку ОСОБА_6 видано ордер № 253 на право зайняття жилого приміщення - однієї кімнати площею 17,5 кв.м. в ізольованій квартирі за адресою: м. Харків, в'їзд ТринклераАДРЕСА_1. ОСОБА_6 вселився у зазначену квартиру та був у ній зареєстрований 31.10.2001 року, а в подальшому проживав то в спірній квартирі, то у відповідача ОСОБА_2 В травні 2003 року за згодою батька ОСОБА_6 він вселився у спірну квартиру та 28.05.2003 року зареєструвався в ній. В подальшому, 18.01.2006 року ОСОБА_2 була зареєстрована у спірній квартирі, проте жодного дня в цій квартирі не проживала. ОСОБА_5, син ОСОБА_2 від першого шлюбу також жодного дня не проживав у вказаній квартирі.

25.04.2014 року помер батько ОСОБА_6 Після його смерті позивач неодноразово звертався до відповідачів з проханням не чинити перешкод у користуванні квартирою. Після народження його сина, ОСОБА_4, 16.06.2011, він з 01.10.2015 року зареєстрований у вказаній спірній квартирі разом з позивачем, однак так і не має можливості там проживати, оскільки відповідачі чинять перешкоди, відмовляються допускати його у квартиру, передавати ключі та звільняти, у зв'язку з чим він звернувся до суду за вказаним позовом.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 червня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Вселено ОСОБА_4 у квартиру №78 в будинку №7 по в'їзду Тринклера у м. Харкові. Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 275,60 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 ставить питання про скасування вказаного рішення суду першої інстанції та про ухвалення нового, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині вселення ОСОБА_4 у квартиру № 78 в будинку № 7 по в'їзду Трінклера у м. Харкові.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з*ясування обставин справи. Вказує, що ОСОБА_3 разом зі своїм сином жодного для з часу реєстрації у спірній квартирі не проживав. Звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів того, що відповідач перешкоджає проживанню в спірній квартирі ОСОБА_4

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що право зайняття квартири № 78 в будинку № 7 по в'їзду Тринклера в м. Харкові на підставі ордера № 253 від 03.10.2001 року було надано ОСОБА_6 .

З 28.05.2003 року у зазначеній квартирі зареєстрований ОСОБА_3, а з 18.01.2006 року - ОСОБА_2.

ОСОБА_6 помер 25.04.2014 року, що підтверджує актовий запис № 6123.

Неповнолітній ОСОБА_4 з 01.10.2015 року зареєстрований у вказаній квартирі.

За змістом положень ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 3, ст. 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року (набрала чинності для України 02.09.1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частинами 1 та 2 ст. 64 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

У відповідності до положень ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Статтею 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ч. 4 ст. 156 ЖК Української РСР до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені у ч. 2 ст. 64 цього Кодексу, тобто дружина (чоловік), діти і батьки кожного з подружжя. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

За змістом ч. 2 ст. 18 Закону України Про охорону дитинства діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Статтею 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно й повно дослідив обставини справи, обґрунтовано оцінив відповідні інтереси та права кожної особи та ухвалив рішення з дотриманням інтересів усіх учасників, найперше дитини та дійшов обґрунтованого висновку про вселення неповнолітнього ОСОБА_4 у квартиру №78 в будинку №7 по в'їзду Тринклера у м. Харкові, де також зареєстрований і його батько ОСОБА_3

Представник відповідача в судовому засіданні суду аплеційної інстанції пояснив, що ОСОБА_4 був зареєстрований у спірній квартирі з порушенням вимоги закону, звертає увагу на те, що спірна квартира є однокімнатною та в ній немає умов для проживання такої кількості осіб; відповідач вважає ОСОБА_4 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування спірним житлом.

Зазначене свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 не визнає за ОСОБА_4 право користування спірним житлом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вселення ОСОБА_4

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315,317,319 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити .

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді: А.І. Колтунова

ОСОБА_7