Постанова

від 03.10.2017 по справі 820/1813/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 р. № 820/1813/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОМТОРГ ЛТД" до Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дніпропетровська митниця ДФС, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОМТОРГ ЛТД" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2017 року №0000251202, прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що при ввезенні імпортних товарі ТОВ "ТЕХПРОМТОРГ ЛТД" працівниками митниці сформована митна декларація ВН № 11898, в якій зазначено митну вартість у розмірі 1073349 грн. та суму ПДВ, яку необхідно сплатити у розмірі 214670,00 грн., на підставі чого у підприємства виникло право на бюджетне відшкодування вказаної суми. Однак, по даним інформаційних баз ДФС України обсяг імпорту за березень 2016 року (дата ВМД 12.03.2016 року) складає 722289,20 грн. та ПДВ 144457,84грн. Представник позивача зауважив, що у відповідності до вимог п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається саме митна декларація, яка підтверджує сплату податку, а тому посилання відповідача на вимоги п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу щодо визначення саме дати сплати податку по зобов'язанням у зв'язку із датою віднесення сум податку по податкового кредиту є безпідставним та необґрунтованим. На підставі вищезазначеного, представник позивача просив позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2017 року №0000251202, прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що актом камеральної перевірки від 21.03.2017 №1460/20-40-12-02-26/38494904 при перевірці даних імпортних операцій встановлено відхилення даних декларації підприємства з Інформацією про фактичне ввезення та вивезення товару за межі митної території України, а саме: ТОВ ТЕХПРОМТОРГ ЛТД по декларації за квітень 2016 року задекларовано по рядку 11 декларації з ПДВ Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи та отримані від нерезидента на митній території України послуги обсяг придбання (без податку на додану вартість) на суму 1 073 349,0 грн., ПДВ складає -214 670,0 грн. По даних наявних інформаційних баз ДФС України (ІС Податковий блок , Інформації про фактичне ввезення та вивезення товару за межі митної території України) обсяг імпорту за березень 2016 року (дата ВМД 12.03.2016 р., ввезення філе мороженого минтая, заморожених частин лосося тихоокеанського) складає 722 289,20 грн., ПДВ 144 457,84 грн. Таким чином, представник відповідача вказав, що ТОВ ТЕХПРОМТОРГ ЛТД на порушення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту за квітень 2016 року на 70 212,0 грн., а відтак спірне податкове повідомлення - рішення від 11.04.2017 року №0000251202 прийнято, на думку представника відповідача, правомірно, на підставі чого просив у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Представник Дніпропетровська митниця ДФС надав до суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що ТОВ ТЕХПРОМТОРГ ЛТД подано до митного органу заяву від 12.03.2016 року про відкликання митної декларації № 110100001/2016/205542, у зв'язку з бажанням надати додаткові документи, а саме комерційну пропозицію б/н від 22.11.2015 року. На підставі вищезазначеного, вказану ЕМД було відкликано, а товар випущено у вільний обіг за новою ЕМД № 110100001/2016/205613, яка була оформлено 12.03.2017 року. Також, представник третьої особи просив розглянути справу за його відсутності.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України в порядку ст. 76 розділу ІІ Кодексу проведено камеральну перевірку даних ТОВ ТЕХПРОМТОРГ ЛТД , задекларованих у податковій звітності з ПДВ щодо суми від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року, результати чого оформлено актом від 21.03.2017 №1460/20-40-12-02-26/38494904.

Так, за результатами перевірки, контролюючий орган прийшов до висновку про те, що при відображенні ТОВ "ТЕХПРОМТОРГ ЛТД" у декларації за січень 2017 року (від 17.02.2017 № НОМЕР_1 з додатками) суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 378137 грн. (рядок 20.2 декларації) встановлено порушення п. 198.1 ст. 198, підпункту 200.1. статті 200, пункту 200.4. статті 200 Кодексу та підпункту 4 пункту 5 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. № 21 із змінами і доповненнями, зареєстровано Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289, що призвело до завищення суми від'ємного значення ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2 та 20.2.1 декларації з ПДВ за січень 2017 року) у розмірі 70411,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.04.2017 року №0000251202.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суб`єкта владних повноважень, звернувся до суду із даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ТЕХПРОМТОРГ ЛТД подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за січень 2017 року (вх. від 17.02.2017 р. № НОМЕР_1) та додаток № 3 від 17.02.2017р. № НОМЕР_2 з розрахунком суми бюджетного відшкодування суму, яку обчислено відповідно до пункту 200-1.3 с. 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, та яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 378 137,0 грн. (відображено у рядку 20.2.1 декларації).

В акті перевірки зафіксовано, що на час подання податкової декларації за січень 2017 року, значення суми податку, на яку підприємство ТОВ ТЕХПРОМТОРГ ЛТД має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових даних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 Кодексу, відповідно до витягу з системи електронного адміністрування ПДВ, та вказана платником в службовому полі р. 19.1 становить 499400,0 грн.

При перевірці даних імпортних операцій встановлено відхилення даних декларації підприємства з Інформацією про фактичне ввезення та вивезення товару за межі митної території України, а саме: ТОВ ТЕХПРОМТОРГ ЛТД по декларації за квітень 2016 року задекларовано по рядку 11 декларації з ПДВ Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи та отримані від нерезидента на митній території України послуги обсяг придбання (без податку на додану вартість) на суму 1 073 349,0 грн., ПДВ складає -214 670,0 грн. По даних наявних інформаційних баз ДФС України (ІС Податковий блок , Інформації про фактичне ввезення та вивезення товару за межі митної території України) обсяг імпорту за березень 2016 року (дата ВМД 12.03.2016 р., ввезення філе мороженого минтая, заморожених частин лосося тихоокеанського) складає 722 289,20 грн., ПДВ 144 457,84 грн.

Таким чином, контролюючим органом зроблено висновок, що ТОВ ТЕХПРОМТОРГ ЛТД на порушення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту за квітень 2016 року на суму 70212,00 грн. (стор. 6 акту перевірки).

Також, в акті перевірки зазначено, що ТОВ "ТЕХПРОМТОРГ ЛТД" в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року задекларовано до відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 378 137 грн., однак за результатами перевірки підтверджено до відшкодування з бюджету 307 726,37 грн.(сторю 12 акту).

На підставі вищезазначеного, податковий орган прийшов до висновку, що підприємством в декларації за січень 2017 року завищено суму від'ємного значення, яка задекларована до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 70 410, 63грн.

При цьому, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Так, правові засади організації та здійснення митної справи в Україні визначено Митним кодексом України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - МК України), в ч.2 ст.1 якого передбачено, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, ПК України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п.20 ч.1 ст.4 МК України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Між тим, до митних платежів належать: а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) (п.27 ч.1 ст.4 МК України).

Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії (ч.5 ст.255 МК України).

Разом із тим, відповідно до ст.278 МК України, датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

При цьому, ч.6 ст.264 МК України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Поряд із цим, ст.291 МК України передбачено, що обов'язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими): 1) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів: а) при здійсненні митного оформлення товарів - з моменту закінчення митного оформлення; б) якщо сплата не пов'язана із здійсненням митного оформлення товарів, - з моменту списання коштів з авансового рахунку при перерахуванні їх до державного бюджету; 2) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, - з моменту: а) списання коштів з рахунку платника податків у банку; б) внесення готівкових коштів у касу банку; 3) з моменту сплати банком, іншою організацією відповідно до наданої гарантії (забезпечення сплати митних платежів) коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів; 4) з моменту списання коштів, що перебували у грошовій заставі, з відповідного рахунку митниці при перерахуванні цих коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів; 5) з моменту настання інших обставин, визначених Податковим кодексом України.

Крім того, митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів. (ч. 1 ст.295 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.297 МК України, у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами.

Водночас, згідно із пп. ґ п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

При цьому, п.187.8 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Водночас, відповідно до положень п.201.12 ст.201 ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.

Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що момент виникнення у платника податків права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, який пов'язується зі сплатою цим платником митному органу ПДВ внаслідок подання митної декларації, яка, у свою чергу, є документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту. При цьому, податкове законодавство не передбачає обов'язку платника податків задекларувати обсяг придбання імпортованого товару у складі податкового кредиту саме у тому звітному періоді, в якому виникло відповідне податкове зобов'язання. Більш того, віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту, виходячи із приведених норм, є правом платника податків.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку, що закон зобов'язує платника податку на додану вартість сплатити названий податок при імпорті та надає йому право на податковий кредит на суму фактично сплаченого податку саме на підставі митної декларації.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом б п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Крім того, відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Водночас, пп.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

При цьому, згідно із п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

При цьому, у п.200.4 ст.200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, із системного аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із ПДВ при імпорті товарів, придбаних у нерезидента, є належним чином оформлена митна декларація.

Водночас, аналіз вищезазначених норм дозволяє визначити перелік підстав для отримання бюджетного відшкодування при ввезенні товарів на митну територію України, до яких відносяться, зокрема: фактична оплата податку, яка, у разі ввезення товарів на митну територію України, підтверджується виключно митною декларацією, оформленою відповідно до вимог законодавства.

Отже, у разі ввезення товарів на митну територію України підтвердженням сплати податку є митна декларація, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, а платник податку має право на бюджетне відшкодування ПДВ.

При цьому, частиною 1 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає рішення про коригування митної вартості товарів (частина 3 статті 54 Митного кодексу України).

У відповідності до ч.1 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Зокрема, вимогами ст. 64 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. N 450 затверджено Положення про митні декларації, відповідно до п. 33 якого за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана.

У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом або уповноваженою ним особою, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.

Дозвіл митного органу на зміну або відкликання митної декларації, митне оформлення якої не завершено, надається посадовою особою митного органу, яка здійснює оформлення цієї митної декларації, в усній формі.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що внесення відомостей щодо відкликання митних декларацій до баз даних та передача до відповідних органів податкової служби є обов'язком митного органу, а не платника, то суд зазначає, що, в свою чергу, позбавляє платника податків необхідності повідомлення про вищезазначені обставини податковий орган та надання відповідних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ТЕХПРОМТОРГ ЛТД" (Покупець) та компанією SENV SARL (Продавець) укладено контракт № 23/11 від 23.11.2015 року, предметом якого є продаж продукції - риби та морепродуктів.

На виконання умов вищезазначеного контракту, згідно пояснень Дніпропетровської митниці ДФС, декларантом ТОВ ТЕХПРОМТОРГ ЛТД надано до митного оформлення електронну митну декларацію (ЕМД) від 11.03.2017 № 110100001/2016/205542 з товаросупровідними документами та декларацією митної вартості.

Митна вартість товарів заявлена та розрахована декларантом відповідно до ст. 58 Митного кодексу України за ціною договору, тобто за 1 (основним) методом визначення митної вартості, а саме: 1,2 Євро/кг на умовах поставки СFR- Одеса: товар 1 (філе морожене минтая) - загальна митна вартість склала - 432 216 , 53 грн.; товар 2 (заморожені частини лосося) - загальна митна вартість склала - 265 979, 40 грн.

В подальшому, під час здійснення митного контролю системою управління ризиків згенеровано форми митного контролю, про що було інформовано декларанта електронним повідомленням,

Електронним листом від 11.03.2016 року №11/03 декларант повідомив митницю про бажання надати додаткові документи, на підставі чого декларантом 12.03.2016 року було подано заяву в електронному вигляді на внесення змін до ЕМД з обґрунтуванням: Небажання декларанта оформлювати ВМД з виправленнями та доповненнями. Внесення змін у реєстровану ЕМД, згідно ПКМУ №450, здійснюється шляхом її відкликання. Бажання декларанта надати додаткові документи та внести їх до графи 44 ЕМД , а саме комерційну пропозицію б/н від 22/11/2015 , доказів на спростування чого відповідачем до суду не надано.

У зв'язку з тим, що внесення змін у зареєстровану ЕМД, згідно ПКМУ №450 здійснюється шляхом її відкликання, декларант 12.03.2017 подав нову ЕМД на товар: Філе морожене минтая та заморожені частини лосося тихоокеанського (філе) , який надійшов на адресу ТОВ "ТЕХПРОМТОРГ ЛТД" із Франції.

На підставі вищезазначеного, митним органом було зареєстровано ЕМД за № 110100001/2016/205613.

Як вбачається зі змісту ЕМД за № 110100001/2016/205613 митна вартість товарів заявлена та розрахована декларантом на підставі отриманої комерційної пропозиції б/н від 22/11/2015 відповідно до ст. 64 Митного кодексу України за ціною договору, тобто за 6 (резервним) методом визначення митної вартості, а саме: товару 1 (філе морожене минтая) -1,41 дол. США/кг (загальна митна вартість склала - 473 741, 58 грн.); товар 2 (заморожені частини лосося) - 2,9 дол. США/кг (загальна митна вартість 599 607, 46 грн. Тобто загальна митна вартість за вказаною декларацією становить 1073349,00 грн. та ПДВ у розмірі 214669,81 грн.

Згідно пояснень представника третьої особи, Дніпропетровською митницею ДФС митна вартість, заявлена декларантом визнана, митна декларація оформлена 12.03.2017, товар випущено у вільний обіг, доказів на спростування чого представником відповідача до суду не надано.

Поряд з цим, як було встановлено судом з пояснень свідка ОСОБА_3 (головного державного ревізора - інспектора, яка проводила камеральну перевірку підприємства), у податкового органу виникли зауваження з приводу того, що у податковій декларації з ПДВ за січень 2017 року підприємством зазначено до бюджетного відшкодування суму у розмірі 378137,00 грн., у той час як перевіркою підтверджено тільки 307726,37 грн.

Водночас, свідок ОСОБА_3, ознайомившись із наданими позивачем документами щодо розмитнення товару, зазначила, що податковий орган під час проведення перевірки не був обізнаний про відкликання ТОВ "ТЕХПРОМТОРГ ЛТД" ЕМД № 110100001/2016/205542 та випуск митницею товару у вільний обіг 12.03.2017 року за новою ЕМД № 110100001/2016/205613.

Також, свідок ОСОБА_3 пояснила, що наявність вищезазначених документів усунула б необхідність у прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 11.04.2017 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 70411.00 грн. та 17602,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Поряд з цим, свідок ОСОБА_3 зазначила, що сума у розмірі 198,84 грн. (яка входить до суми бюджетного відшкодування по ПДВ згідно податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 11.04.2017 року) нарахована податковим органом правомірно, оскільки згідно даних податкової декларації за січень 2017 року підприємство мало позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Водночас, як було встановлено в ході судових засідань, представником позивача визнано факт помилкового включення в Додаток 3 до податкової декларації з ПДВ за січень 2017 року (розрахунок суми бюджетного відшкодування) суму у розмірі 198, 84 грн., а відтак просив скасувати податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 11.04.2017 року в частині завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 70212,00 грн. та 17553, 04 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, враховуючи те, що Дніпропетровською митницею ДФС сформована нова електронна митна декларація № 110100001/2016/205613 (замість відкликаної № 110100001/2016/205542), за якою товар 12.03.2017 року випущений у вільний обіг, та в якій зазначено митну вартість у розмірі 1073349 та суму ПДВ, яку необхідно сплатити ТОВ "ТЕХПРОМТОРГ ЛТД" у розмірі 214670,00 грн., що, в свою чергу, підтверджує факт здійснення митного контролю у відповідності до вимог Митного кодексу України, сплату ТОВ "ТЕХПРОМТОРГ ЛТД" митних зборів та інших платежів при митному оформленні товару на користь митного органу, та, відповідно, право позивача на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту за квітень 2016 року на суму 214670,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про безпідставність на необґрунтованість висновків податкового органу про завищення ТОВ "ТЕХПРОМТОРГ ЛТД" суми податкового кредиту за квітень 2016 року на суму 70121,00 грн., а відтак позов підлягає задоволенню в частині скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 11.04.2017 року щодо завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 70212,00 грн. та 17553, 04 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОМТОРГ ЛТД" до Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дніпропетровська митниця ДФС, про визнання

протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2017 року №0000251202 в частині суми завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 70212 (сімдесят тисяч двісті дванадцять) грн 16 коп. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17553 (сімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн 04 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОМТОРГ ЛТД" (61072, м. Харків, просп. Науки, буд. 31 В, кв.20, код ЄДРПОУ - 38494904) сплачену суму судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ - 39599198).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10 жовтня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников