Постанова

від 02.10.2017 по справі 826/12590/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 жовтня 2017 року № 826/12590/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галант Пол Електра" доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенко Ігоря Івановича Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариства з обмеженою відповідальністю Галант Пол Електра (далі - позивач) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик Костенка Ігоря Івановича (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідача-2), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача - 1, що полягає у неперерахуванні (відмові у перерахуванні) грошових коштів в сумі 410581,61 грн. згідно платіжного доручення №502 від 27.04.2016 року;

- відшкодувати матеріальну шкоду, що завдана протиправною бездіяльністю відповідача-1 у розмірі 410581,61 грн. за рахунок відповідача-2;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати у розмірі 7536,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Банком не здійснено жодних дій на виконання доручення, відмовлено у проведенні платіжного доручення №502 від 27.04.2016 року протиправно, оскільки якщо сума грошей, що надійшли на рахунок позивача, починаючи з дати 05.04.2016 року, є достатньою для виконання платіжного доручення, відповідач -1 зобов'язаний був виконати це платіжне доручення, адже заборона на здійснення переказу коштів під час тимчасової адміністрації не розповсюджується на кошти, що отримано на рахунок клієнта з дати початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

На думку позивача, відповідач-1 зобов'язаний був здійснити перерахування коштів у сумі 410581,61 грн. згідно платіжного доручення №502 від 27.04.2016 року на виконання умов договору, відповідно до п.7.1.2 ст. 7 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , ст.ст. 525, 526, 1066, 1074, 1089 Цивільного кодексу України, якими регламентовано спірні правовідносини.

Позивач стверджує, що оскільки платіжне доручення на переказ коштів, які надійшли на її рахунок було надано банку 27.04.2016 року, тобто після дати запровадження процедури тимчасової адміністрації, на вказані правовідносини поширюються вимоги п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а відтак відповідач-1 зобов'язаний був здійснити перерахування коштів з рахунку ТОВ Галант Пол Електра на підставі платіжного доручення.

Крім того, позивач зазначив, що протиправна бездіяльність відповідача-1 призвела до неможливості ТОВ Галант Пол Електра розпорядитися своїми коштами та втрати цих коштів, а відтак позивачу завдана матеріальна шкода у розмірі 410581,61 грн.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

В наданих суду письмових запереченнях представник відповідача-1 зазначив, що позивач як юридична особа не підпадає під визначення поняття вкладник у розумінні Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а тому на нього не поширюється виняток з обмеження встановленого п. 1 ч. 5 ст. 36 даного Закону. Крім того, позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та, як наслідок, не можуть бути задоволені його вимоги до відповідача під час запровадження у останньому тимчасової адміністрації.

Додатково представник відповідача-1 зазначив, що обмеження, встановлене п.1 ч.5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , яке не поширюється на зобов'язання банку щодо виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку, не може бути застосоване до спірної ситуації, адже таке зобов'язання банку починає діяти, починаючи із наступного дня після прийняття рішення про виведення неплатоспроможного банку з ринку (06.04.2016 року), в той час як грошові кошти надійшли на рахунок позивача 05.04.2016 року, тобто фактично до початку запровадження процедури тимчасової адміністрації.

Також представник відповідача-1 стверджує, що твердження позивача про факт завдання йому майнової шкоди не відповідає дійсності, адже законодавством України передбачений чіткий та виключний порядок щодо задоволення вимог кредиторів, а отже до закінчення процедури ліквідації банку стверджувати про неможливість повернення грошових коштів є передчасним.

Представник відповідача-2 в наданих суду письмових запереченнях проти позову заперечувала з підстав того, що вимога позивача щодо протиправної бездіяльності, яка полягала у відмові Уповноваженої особи у перерахуванні коштів є такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки кошти у сумі 410581,61 грн. надійшли на рахунок позивача до дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку, виконання операції щодо переказу цих коштів заборонені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Представник відповідача-1 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі п. 6 ст. 128 КАС України суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю Галант Пол Електра та публічним акціонерним товариством Комерційний банк Хрещатик був укладений договір банківського рахунку юридичної особи №2600700011419.

Згідно п. 1.1. договору, банк відкриває клієнту поточний (і) рахунок (ки) відповідно до інструкції Пpo порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах , затвердженої Постановою НБУ №492 від 12.11.2003 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, згідно з нормативно-правовими актами НБУ, чинного законодавства України, внутрішніми правилами та процедурами банку.

Відповідно до п. 2.1.4 договору банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові операції клієнта відповідно до вимог чинного законодавства України, нормативно-правових актів України.

27.04.2016 року позивач надав до банку платіжне доручення №502 на суму 410 581,61 грн., на перерахування ПАТ Комерційний банк Хрещатик грошових коштів з поточного рахунку № 2600700011419 у сумі 410 581,61 грн., на поточний рахунок позивача №26009500222149 відкритий у ПАТ КРЕДІАГРІКОЛЬ БАНК , МФО 300614.

Вказане платіжне доручення повернено без виконання 27.04.2016 року у зв'язку з недостатністю коштів згідно п.1 ч. 5, п.5 ч. 6 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

19.05.2016 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ КБ Хрещатик Костенка І.І. із заявою №98, в якій вимагав вжити заходів щодо усунення порушень, які мають місце станом на 19.05.2016 року та прийняти до виконання платіжне доручення і перерахувати кошти у сумі 410190,00 грн., що надійшли на поточний рахунок позивача від покупців в перший день (05.04.2016 року) початку процедури виведення Фондом банку з ринку згідно п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону.

За результатами розгляду листа позивача №82 від 27.04.2016 року відповідач-1 повідомив листом №47/3-30/2-04/2560 від 23.05.2016 року, що оскільки процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку може здійснюватись не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та передбачає особливий порядок діяльності банку відмінний від раніше встановленого, з урахуванням строку визначеного наказом Тимчасової адміністрації №11 від 05.04.2016 року та листом від 07.04.2016 року №07/18 - у випадку, якщо кошти клієнта надійшли на його рахунок 05.04.2016 року до 17-30 задоволення його звернення не вбачається можливим, якщо після 17-30 цього ж дня - перерахування коштів на рахунок клієнта в іншому банку може бути здійснено.

Незгода позивача із бездіяльністю (відмовою у здійсненні перерахунку) зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 2.19 Постанови Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N22 Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україї національній валюті розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Згідно постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 № 234 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.04.2016 № 463 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Комерційний банк Хрещатик та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ Комерційний банк Хрещатик з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ Комерційний банк Хрещатик , визначені статтями 37-39 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку Ігорю Івановичу строком на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 включно.

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.04.2016 № 560, продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ Комерційний банк Хрещатик з 05.05.2016 до 04.06.2016 включно.

Відповідно до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ Комерційний банк Хрещатик Костенка Ігоря Івановича з 05.05.2016 до 04.06.2016 включно.

Згідно Рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 № 46-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Комерційний банк Хрещатик виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 № 913 Про початок процедури ліквідації ПАТ Комерційний банк Хрещатик та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ Комерційний банк Хрещатик .

Наведене свідчить, що з 05.04.2016 року в ПАТ КБ Хрещатик запроваджено тимчасову адміністрацію.

З матеріалів справи вбачається, що 27.04.2016 року, тобто в період дії тимчасової адміністрації в ПАТ КБ Хрещатик позивачем складено та передано до банку платіжне доручення №502 на суму 410581,61 грн. щодо перерахування банком грошових коштів з поточного рахунку №2600700011419 на поточний рахунок позивача №26009500222149, відкритий у ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК .

При цьому, позивач зазначає, що станом на початок операційного банківського дня 05.04.2016 року залишок коштів на поточному рахунку ТОВ Галант Пол Електра складав 388019,57 грн., однак ці кошти не можуть бути перераховані, адже не підпадають під дію виключення, що встановлено п.5 ч. 6 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Водночас, в період з 05.04.2016 року по 27.04.2016 року на поточний рахунок позивача від фізичних та юридичних осіб надійшли грошові кошти в загальній сумі 561436,48 грн.

Позивач зазначив, що з вказаної суми банком перераховано 21.04.2016 року, 22.04.2016 року, 25.04.2016 року та 26.04.2016 року суму 149659,24 грн., а залишок суми станом на момент подання платіжного доручення №502 становить 410581,61 грн.

Пунктом 7.1.2 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

За приписами частин 1-3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону визначено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 2 Закону встановлено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною 1 статті 36 Закону визначено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та абзацу 2 пункту 1.15 розділу 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 року за №1581/21893, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Статтею 2 Закону України Про банки і банківську діяльність визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Водночас відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо здійснення операцій з виплати, переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, на поточний рахунок позивача, зокрема, 05.04.2016 року надійшли грошові кошти у розмірі 410583,91 грн. від фізичних та юридичних осіб. При цьому, в період з 06.05.2016 року по 27.04.2016 року на рахунок позивача зараховано 150852,57 грн., які надійшли від фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до п.3.3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 року за №1581/21893, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку (тимчасову адміністрацію) не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Крім того, аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 34 Закону.

При цьому, відповідно до п.3.5 Положення №2 рішення виконавчої дирекції Фонду про початок процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку має містити: назву документа, місце та дату його видачі; дату, номер, назву документа НБУ, яким прийнято рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних; найменування, місцезнаходження, код за ЄДРПОУ, код неплатоспроможного банку, в якому розпочато здійснення тимчасової адміністрації; прізвище, ім'я, по батькові, посаду працівника(ів) Фонду, якому(им) Фондом делеговано здійснення всіх або частини повноважень тимчасового адміністратора (із зазначенням повноважень кожного з них); строк, на який запроваджено тимчасову адміністрацію.

Наведене свідчить, що чинним законодавством на Фонд покладено обов'язок щодо початку процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку (тимчасову адміністрацію) не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Водночас, чинне законодавство не містить жодних застережень стосовно початку процедури тимчасової адміністрації в день офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

В даному випадку, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 № 234 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик до категорії неплатоспроможних рішення Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Комерційний банк Хрещатик та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку № 463 прийнято 05.04.2016 року, тобто в день офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Крім того, постановою господарського суду м. Києва від 22.06.2016 року у справі №910/9013/16 встановлено, що в ПАТ КБ Хрещатик запроваджено тимчасову адміністрацію з 05.04.2016 року .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що грошові кошти у розмірі 561436,48 грн. надійшли на рахунок позивача вже після запровадження в ПАТ КБ Хрещатик процедури тимчасової адміністрації (з 05.04.2016 року), а тому обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , на них не поширюються.

З урахуванням наведеного, на думку суду, обґрунтованою є позовна вимога позивача щодо визнання протиправною бездіяльності, що полягає у неперерахуванні грошових коштів у сумі 410581,61 грн. згідно платіжного доручення №502 від 27.04.2016 року.

В частині позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, що завдана такою бездіяльністю відповідача - 1 за рахунок відповідача - 2 у розмірі 410581,61 грн., суд виходить з наступного.

Зазначеною вище постановою господарського суду м. Києва від 22.06.2016 року у справі №910/9013/16 позивача визнано кредитором ПАТ КБ Хрещатик .

Відповідно до ч. 6 ст. 49 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.

Статтею 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено черговість задоволення вимог кредиторів банку, а саме: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом.

Згідно ч. 4 ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Виходячи зі змісту статей 49, 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Таким чином, після початку процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд України у своїх постановах від 25.03.2015 у справі № 3-24гс15, від 01.04.2015 у справі № 3-25гс15 та від 01.04.2015 року у справі № 3-34гс15.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується відповідачем, що позивач 13.06.2016 року звернувся до уповноваженої особи із заявою про визнання кредиторських вимог, чим фактично підтвердив свій статус кредитора та, як наслідок, порядком задоволення його вимог, а також вказаною заявою визнав, що кредиторські вимоги позивача не погашені, а відтак підлягають реалізації за рахунок реалізації майна неплатоспроможного банку у відповідній черговості.

При цьому, відповідно до п. 3 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №14 від 09.08.2012 року, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Водночас, вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відтак, суд приходить до висновку, що порушене право позивача на неотримання грошових коштів у розмірі 410581,61 грн. може бути відновлене шляхом задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону та, як наслідок, позовні вимоги в цій частині задоволенню в заявлених спосіб не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Галант Пол Електра задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик Костенка Ігоря Івановича, що полягає у неперерахуванні (відмові у перерахуванні) грошових коштів в сумі 410581,61 грн. згідно платіжного доручення №502 від 27.04.2016 року.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Галант Пол Електра (код ЄДРПОУ 25589459) понесені ним судові витрати у розмірі 1378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук