Ухвала

від 04.10.2017 по справі 808/8527/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року м. Київ К/800/49353/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника відповідача: Радової С.О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року

у справі № 808/8527/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю М'ясопереробний комплекс ЛТД

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю М'ясопереробний комплекс ЛТД (далі - позивач, ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД ) звернулось в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2013 року №0002391504, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 092 500,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 523 125,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2013 року №0002391504, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 092 500,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 523 125,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ СТ Агроінвест за період з 01 червня 2012 року по 30 квітня 2013 року, за результатами якої складено акт №883/15-04/36020655 від 18 червня 2013 року, в якому встановлено порушення позивачем: 1) пунктів 198.6, 198.4, 198.2 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пункту 15 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України та пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне з податку на додану вартість у сумі 2 092 500,00 грн.; 2) пунктів 198.2, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 200.14 статті 200, пункту 201.1 статті 201, пункту 15 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України та пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ МПК ЛТД завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у сумі 2 092 500грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем названих норм ґрунтуються на тому, що позивач не мав право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ податкові накладні виписаних постачальником ТОВ СТ АГРОІНВЕСТ , оскільки не можливо підтвердити реальність здійснення господарських відносин ТОВ СТ АГРОІНВЕСТ з сільськогосподарським ТОВ ДІЯ за період травень, червень 2012 pоку. На думку податкового органу, ТОВ СТ АГРОІНВЕСТ - не мало право на виписування податкових накладних за ставкою 20%, згідно пункту 15 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України, так як постачання вищевказаного соняшнику не є першим постачанням таких зернових та технічних культур сільськогосподарським підприємством - виробникам та підприємством, яке безпосередньо придбало такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників. Одночасно постачання вищезазначеного соняшнику підприємством ТОВ СТ АГРОІНВЕСТ підприємством сільськогосподарського ТОВ ДІЯ також не є першим постачанням таких зернових та технічних культур сільськогосподарським підприємствам - виробникам та підприємством, яке безпосередньо придбало такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Крім того, зазначений висновок зроблено на підставі актів ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя №3/22-1421/37595668 від 05 червня 2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ СТ Агроінвест , з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків сільськогосподарське ТОВ ДІЯ , їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень, травень, червень 2012 року; акт Токмацької ОДПІ Запорізької області від 16 травня 2013 року №484/22/30508228 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки суб'єкта господарювання СТОВ ДІЯ за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року з питань виконання вимог податкового законодавства, щодо фінансово-господарських взаємовідносин з наступними підприємствами: ТОВ Заготозерно-Лошкарівка та Аграрним фондом України за фактом придбання, зберігання та продажу зерна пшениці врожаю 2008 року 5-го класу та за період з 01 квітня 2010 року по 22 квітня 2013 року з питань виконання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ; актом Верхньодніпровської МДПІ від 03 грудня 2012 року №273/222-30508228, за період з 01 січня 2011 року по 31 липня 2012 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ДП з ІІ Сантрейд та ТОВ СТ Агроінвест .

На підставі висновків акта перевірки Інспекцією 18 червня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0002391504, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 092 500,00 грн. по декларації за серпень 2012 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 523 125,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджуються документально.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 201 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентами, а саме - договорами, видатковими накладними, податковими та товарно-транспортними накладними, специфікаціями, актами приймання-передачі, виписками банку.

Крім того, фактична наявність товару, придбаного позивачем у ТОВ СТ Агроінвест підтверджується складськими квитанціями на зерно серії АУ №485623 та серії АУ серії №485627, оформленими зерновим складом - ТОВ Заготзерно-Новогупалівка , Картками аналізу зерна до них.

Переміщення цього товару підтверджується товарно-транспортними накладними, згідно яких вантажовідправником є ТОВ Заготзерно-Новогупалівка , вантажоодержувачем - ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД . Пунктом розвантаження у товарно-транспортних накладних зазначено м.Вільнянськ, а фактичним одержувачем соняшнику згідно штампу ВАГОВА є ТОВ Агропроінвест 08 .

На підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності, позивачем надано договір №М39 на переробку давальницької сировини, укладений 03 січня 2012 року ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД (Замовник) з ТОВ Агропроінвест 08 (Виконавець), предметом якого є виготовлення Виконавцем з належного Замовнику давальницької сировини: насіння соняшнику, - готову продукцію - соняшникову олію, макуху соняшникову, а Замовник зобов'язаний прийняти продукцію і сплатити вартість послуг з її виробництва.

Відповідно до п.1.3 вказаного договору №М39 від 03 січня 2012 року переробка сировини Виконавцем буде здійснюватись на його виробничих потужностях за адресою: Запорізька область, м.Вільнянськ, пер.Матросова, 22. Згідно з п.2.4 названого договору №М39 від 03 січня 2012 року вага сировини, яка передана Замовником для умов виконання цього договору зазначається в акті приймання-передавання сировини.

Відповідно до реєстрів прийняття на зберігання за період 01 липня 2012 року - 31 серпня 2012 року та за період 2 квартал 2012 року за всіма країнами до ТОВ НП Термінал-Укрхарчзбутсировина від ТОВ Агропроінвест 08 (як відправника) надходила олія рослинна постачальника ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД згідно накладних.

На підтверднення оприбутковування соняшника, макухи соняшникової, олії соняшникової позивачем надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 201 за червень-серпень 2012 року; по рахунку 26 за червень-вересень 2012 року; по рахунку 206 за червень-серпень 2012 року.

В подальшому, згідно наданих контрактів та вантажно-митних декларацій, олію соняшникову врожаю 2011 року було реалізовано на експорт.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що проведені господарські операції мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Слід також зазначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит та бюджетного відшкодування.

Отже, відповідачем не наведено переконливих доводів та не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між ним та контрагентами.

Крім того, відповідач фактично, не заперечуючи проти реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ СТ Агроінвест посилається лише на порушення ТОВ СТ Агроінвест та сільськогосподарським ТОВ ДІЯ вимог абзацу 1 пункту 15 підрозділу 2 розділу Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме виписування податкових накладних за ставкою 20%.

Так, відповідно до абзацу 1 пункту 15 підрозділу 2 розділу Перехідних положень Податкового кодексу України, в редакції чинній на час здійснення господарських операцій між ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД та ТОВ СТ Агроінвест , тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами-виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств-виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість .

Таким чином, наведеною нормою права визначені підстави, за яких зернові та технічні культури, визначені товарними позиціями 1001-1008, 1205 та 1206 згідно з УКТ ЗЕД, не звільняються від оподаткування податком на додану вартість, і такими підставами є:

1) перше постачання такого товару сільськогосподарськими підприємствами-виробниками

2) постачання такого товару підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств-виробників.

Разом з тим, Інспекцією не надано суду доказів, які б свідчили про те, що Сільськогосподарське ТОВ ДІЯ на час здійснення спірних господарських операцій не було сільськогосподарським підприємством-виробником товару та те, що спірний товар було вироблено іншим, а не саме цим підприємством. Як наслідок, відповідачем не доведено, що постачання спірного товару від ТОВ СТ Агроінвест (підприємства, яке придбало у виробника спірний товар) до ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД не є першим.

Натомість, позивачем надано судам попередніх інстанцій свідоцтво №100201443 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства ТОВ ДІЯ суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, згідно якого, видами діяльності СТОВ ДІЯ відповідно до КВЕД є:

01.11.0 вирощування зернових та технічних культур

01.41.2 надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту

01.13.0 вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів

Як зазначено у пункті 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом (пункту 201.14 статті 201 Податкового кодексу України).

Вказане свідоцтво не було анульовано в установленому законом порядку, а акти перевірки вказаного підприємства та ТОВ СТ Агроінвест , на які посилається Інспекція в акті перевірки №883/15-04/36020655 від 18 червня 2013 року не свідчать про порушення позивачем норм податкового законодавства під час формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ СТ Агроінвест .

Тобто, відповідачем не спростовано, що ТОВ СТ Агроінвест могло виписувати податкові накладні.

Відповідач, вважаючи фінансові операції позивача з ТОВ СТ Агроінвест сумнівними, не надав судам відповідних карток передбачених Положенням про банк даних про сумнівні фінансові операції , затвердженого 21 травня 2003 року наказом ДПА України №233 чи інформації з АРМ Збір інформації про сумнівні операції .

У той же час, позивачем надано судам податкові накладні, виписані ТОВ СТ Агроінвест та докази товарності операцій (реальності настання наслідків), результатів господарської діяльності вказаних юридичних осіб.

З огляду на зазначене та враховуючи, що позивачем було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів, що не заперечується відповідачем, у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Також, судом апеляційної інстанції вірно взято до уваги висновки, викладені в постанові про закриття кримінального провадження від 26 листопада 2013 року прийняту слідчим з ОВС другого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у Запорізькій області, у зв'язку з відсутністю у діяннях службових осіб ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частини 1 статті 209 Кримінального кодексу України, в якому зазначено про можливість сільськогосподарського ТОВ ДІЯ у 2011 році здійснити вирощування соняшника у орієнтованій кількості 4000 тонн, в той час як кількість соняшника, поставленого на ТОВ СТ Агроінвест у червні 2012 року складала 3100 тонн.

Таким чином, вказана постанова у сукупності з іншими доказами, дозволяє дійти висновку про те, що акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області направлено клопотання про заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області її правонаступником.

На підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за можливе допустити по даній справі заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області її правонаступником Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Керуючись статтями 55, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Допустити заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області її правонаступником - Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 235-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.О. Бухтіярова І.В. Приходько