Рішення

від 05.10.2017 по справі 925/933/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2017 р. Справа № 925/933/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю; ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Україна" про стягнення 500 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача середньої ринкової вартості майна товариства, на момент виходу, пропорційно частці позивача у статутному капіталі, що становить 7,38% , в розмірі 500 000,00 грн.

11.09.2017 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача вартість майна, пропорційну його частці у статутному капіталі, що становить 7,38 % , а саме 1 705 660,00 грн.

02.10.2017 позивачем подано суду остаточну заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача вартість своєї частки у розмірі 1 086 350 грн. в статутному капіталі товариства, що становить 7,38 %.

В судовому засіданні представники позивача зменшені позовні вимоги підтримали та просять суд їх задовольнити.

Суд прийняв до розгляду заяви позивача про збільшення і зменшення позовних вимог, оскільки в порядку ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі вчинити такі дії.

Відповідач в останнє засідання не з'явився. В ході розгляду справи заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (том 1, а.с. 39).

З урахуванням заперечення представників позивача, суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки всі матеріали зібрані, засідання для надання додаткових доказів неодноразово переносилися за клопотаннями обох сторін.

Неявка представника відповідача в останнє засідання не перешкоджає завершенню розгляду справи по суті.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заслухавши доводи і пояснення учасників процесу, які надавалися в ході розгляду справи та дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що уточнені позовні вимоги слід задовольнити повністю з наступних підстав:

Статтею 12 ГПК України до підвідомчості господарським судам віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Статтею 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав, тобто власних немайнових прав особи. Корпоративні права виникають у особи, яка в обмін на майнову участь у господарській організації отримує право на частку в її статутному фонді (майні), тобто, носіями корпоративних прав у товаристві з обмеженою відповідальністю є учасники цих товариств. Перехід права на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю врегульовано ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України Про господарські товариства .

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку (ч. 2 цієї статті).

У пп. 11, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів №13 від 24.10.2008 року роз'яснено, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання

про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Аналогічні положення роз'яснено у п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин № 4 від 25.02.2016 року.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач як учасник ТОВ "Торгівельно - виробниче підприємство "Україна", що вийшов з товариства, звернувся з позовом про стягнення справедливої вартості його частки у статутному капіталі товариства, оскільки не згоден із її вартістю, визначеною товариством.

Учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору щодо визначення та стягнення належної йому до сплати вартості частки майна юридичної особи, про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи, а також про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення (п. 1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин №4 від 25.02.2016 року).

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач наділений повноваженнями на звернення до суду із даним позовом. Відповідачем у даній категорії спорів є саме товариство, учасником якого був позивач.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства", товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Частиною 1 ст. 144 Цивільного кодексу України встановлено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Відповідно до п. 9.2 Статуту частка позивача в статутному капіталі становить 7,38 % вартістю 25 900,00 грн.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 88 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Аналогічна норма права кореспондується у ч. 1 ст. 116 ЦК України та п. в) ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", - учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 148 ЦК України, порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про господарські товариства", виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України Про господарські товариства при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів від 24.10.2008 р. № 13 роз'яснено, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з товариства з обмеженою відповідальністю (товариства з додатковою відповідальністю), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Пунктом 4.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин від 25.02.2016 №4 (надалі Постанова) роз'яснено, що під час вирішення спорів щодо розрахунків з учасником, який вийшов (виключений) з товариства, господарським судам слід враховувати, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Учасник ТОВ або ТДВ має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а отже, господарським судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (виключений) з ТОВ або ТДВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства та його зобов'язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати такому учаснику. (п. 4.20 Постанови)

З метою встановлення вартості усього майна, що належить Товариству, та вартості частини майна, що підлягає виплаті позивачу, ухвалою суду від 08.09.2016 (том 1, а.с. 131-135) призначено судову комплексну експертизу.

На вирішення експерта поставлені наступні питання:

- якими є основні економічні показники господарсько-фінансової діяльності ТОВ "Торгівельно-виробниче підприємство "Україна" (ідентифікаційний код 14194752, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 43) станом на 12.02.2015 року?;

- яка середня ринкова вартість основних засобів ТОВ "ТВП "Україна" станом на 12.02.2015 року?;

- яка вартість власного капіталу ТОВ "ТВП "Україна" з врахуванням переоцінених (дооцінених) його основних засобів станом на 12.02.2015 року та без переоцінки цих засобів?;

- якою є дійсна ринкова вартість частини майна ТОВ "ТВП "Україна" станом на 12.02.2015 року, яку належить виплатити ОСОБА_3 при виході з товариства (з урахуванням вартості всіх активів, прибутків та збитків товариства), що пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі товариства?

З висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 04.08.2017 № 711-712/17-23 (том 1, а.с. 241-248) вбачається, що надання експертом відповіді на питання щодо визначення вартості власного капіталу ТОВ "ТВП"Україна" з врахуванням переоцінених (дооцінених) його основних засобів станом на 12.02.2015 виходить за межі компетенції експерта.

30.08.2017 судом отримано повідомлення експерта № 750/16-23 від 04.08.2017 про неможливість надання висновку з поставлених питань ( том 1, а.с. 256-260) в т.ч. у зв'язку з незабезпеченням з боку ТОВ "ТВП "Україна" експертам безперешкодного доступу до об'єктів дослідження (об'єкти нерухомості).

В зв'язку із протидією відповідача у проведенні експертизи у справі, позивачем було замовлено виготовлення звітів про оцінку нерухомого майна суб'єкту оціночної діяльності ОСОБА_4 ОСОБА_5 на 5 об'єктів нерухомості ТОВ "ТВП "Україна" у м. Сміла Черкаської області:

- нежитлова будівля ресторану "Ностальгія" з надвірними спорудами" по вул. 60-річчя СРСР (вул. ОСОБА_6) буд. 80;

- нежитлові вбудовані приміщення магазину "Україна" по вул. Незалежності (Леніна, 43);

- нежитлова прибудова-універсальний магазин (літ. А) по вул. 60-річчя СРСР (вул. ОСОБА_6) буд. 80-б;

- нежитлове вбудоване приміщення закладу громадського харчування кафе "Піцерія" з магазином по вул. Незалежності (Леніна), 43;

- комплекс нежитлових будівель по вул. Мічуріна, 3.

В ході розгляду справи суб'єктом оціночної діяльності було проведено уточнену оцінку цих об'єктів станом на 15 листопада 2014 року, що відповідає даті виходу позивача з товариства (а.с. 117 том 3-том 4), яка пов"язується виключно із поданням заяви учасника про вихід.

Загальна ринкова вартість всіх об'єктів оцінки склала 16 005 300,00 грн. (1966100,00 + 7910000,00 + 1264000,00 + 4161200,00 + 704000,00).

Пунктом 9.5 Статуту відповідача визначено, що вартість частки учасника в майні Товариства визначається на підставі балансу Товариства.

Пунктом 10.4. статуту також визначено, що при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді.

В запереченнях проти позову представник ТОВ "ТВП "Україна" зауважив, що при виплаті позивачу вартості його частки слід притримуватися виключно положень статуту, а розрахунок слід проводити саме по балансовій вартості майна, хоча вона є явно заниженою та не відповідає реальній вартості активів товариства.

Обговоривши з учасниками судового процесу дане питання, судом було встановлено наступне:

12 лютого 2015 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ "ТВП "Україна" було задоволено заяву ОСОБА_3 про його вихід із товариства та вирішено виплатити позивачу вартість частини майна товариства, що пропорційна його частці у статутному капіталі, визначивши її станом на день задоволення заяви ОСОБА_3, залучивши для цього аудиторську фірму або аудитора (а.с. 49 том 1).

За замовленням товариства-відповідача ТОВ Аудиторська фірма "Фінансове агентство" виконало звіт про виконання узгоджених процедур стосовно визначення вартості частини майна товариства-відповідача що підлягає виплаті учаснику ОСОБА_3 при виході з товариства (а.с. 52 том 1)

У звіті визначено, що для розрахунку аудитором використано показники бухгалтерського балансу, складеного на дату задоволення товариством заяви ОСОБА_3 - 12.02.2015.

З розрахунку вартості майна, що підлягає виплаті позивачу, вбачається, що від вартості активів ТОВ "ТВП "Україна" станом на 12.02.2015 віднято кредиторську заборгованість, а з різниці визначено 7,8% вартості частки позивача. Вартість її склала 39 343,00 грн., які позивачу виплачені фактично і це підтверджено у судовому засіданні представниками обох сторін.

Як пояснила залучена до участі у справі в порядку ст. 30 ГПК України нинішній директор ТОВ Аудиторська фірма "Фінансове агентство" ОСОБА_7, підприємства в Україні застосовують дві форми (моделі) обліку вартості своїх активів:

- первинна вартість (вартість придбання) із нарахуванням амортизації ;

- ринкова (справедлива) вартість майна, яку слід підтверджувати на кожний звітний період (це вимагає від підприємства постійних фінансових витрат).

Згідно чинного законодавства вибір моделі бухобліку покладається на волевиявлення підприємства.

ТОВ "ТВП "Україна" у балансах не використовує ринкову (справедливу) вартість майна, а тому на думку ОСОБА_7 немає і ніяких порушень у тому, що звіт аудитора (а.с. 52 том 1) складено лише за даними балансу, який надано відповідачем.

Додатково у письмовому поясненні аудитора (а.с. 114 том 3) ОСОБА_7 вказала, що позивач не є спеціалістом у сфері бухгалтерського обліку, довільно трактує стандарти бухобліку та аудиту та перекручує їх зміст. Товариство-відповідач не зобов'язано переоцінювати свої основні засоби, а при значній їх зношеності ще не відомо яким би був достовірний результат визначення ринкової вартості майна товариства-відповідача.

У остаточній заяві щодо зменшення позовних вимог (а.с. 116 том 3) позивач розрахував вартість п'яти об'єктів нерухомості, як різницю вартості статей балансу після переоцінки станом на 12.02.2015 (дата задоволення заяви про вихід позивача) та на 31.12.2014- дата останньої звітності у році, в якому подано заяву про вихід позивача із товариства (а.с. 116 том 3).

В розрахунках позивач виходив з того, що частку, яка підлягає виплаті позивачу, відповідач визначив на підставі балансу станом на 12.02.2015, а не на листопад 2014, як було складено заяву ОСОБА_3 про вихід з товариства і тому врахував різницю даних обох цих звітностей.

При перевірці розрахунків позивача судом було виявлено помилку - розмір різниці вартості майна позивач занизив на 1 млн. грн. через власні помилки у розрахунках. Однак ціну позову він не змінював і просить стягнути з відповідача 1 086 350,00 грн. як реальну вартість частки ОСОБА_3 у статутному капіталі товариства-відповідача (а.с. 116 том 3).

Присутня у судовому засіданні директор аудиторської фірми ОСОБА_7 вказала, що принцип розрахунку вартості майна, який застосовано позивачем у заяві про зменшення позовних вимог від 29.09.2017 (а.с. 116 том 3) є вірним, боргові зобов'язання товариства належним чином змінусовані при розрахунках чистих активів.

В письмових обґрунтуваннях позивача на вимогу суду (а.с. 104 том 3) позивачем було, зокрема, вказано, що згідно п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" -- вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Згідно ст. 509, 11 ЦК України, зобов'язання повинні ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності і справедливості.

Відповідно до п. 4.20. постанови Пленуму ВГСУ від 25 лютого 2016 року N 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" -- учасник ТОВ або ТДВ має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а отже, господарським судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (виключений) з ТОВ або ТДВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства та його зобов'язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати такому учаснику.

Також позивач посилається на стандарти бухобліку № 7 "Основні засоби" (П(с)БО 7 (п. 16), яким визначено, що підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів, на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх груп основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Відповідно до розділу 1 п. 3 П(с)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - це нормативно-правовий акт, - затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухобліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам фінансової звітності.

Міжнародний стандарт фінансової звітності "Оцінка справедливої вартості" МСФЗ 13, що визначає справедливу вартість та містить в одному МСФЗ концептуальну основу оцінювання справедливої вартості і визначає, що справедлива вартість - це ринкова оцінка, мета якої - визначити ціну, за якою відбувалася б звичайна операція продажу активу чи передачі зобов'язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов.

Відповідно до ст. 10 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 затверджено Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, яким визначено (п. 7), що проведення інвентаризації є обов'язковим перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені пунктом 10 цього розділу: Суцільною інвентаризацією охоплюються всі види зобов'язань та всі активи підприємства незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану. При цьому інвентаризація земельних ділянок, будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів може проводитись один раз на три роки.

Проаналізувавши доводи і заперечення сторін з питання про належну ціну для проведення розрахунку із позивачем за його частку при виході з товариства, суд зауважує, що головним питанням у спорі сторін є вид вартості майна ТОВ, що застосовується при його оцінці, - ринкова або балансова. Слід зауважити, що навіть при відсутності порушень бухгалтерського обліку у ТОВ "ТВП "Україна" їх величини відрізняються в рази.

Ні ЗУ "Про господарські товариства", ні Цивільний Кодекс України прямої відповіді на це питання не дають, однак суд схиляється до висновку про те, що в даному випадку слід застосовувати ринкову вартість частки, на чому наполягає позивач ОСОБА_3, як вибувший учасник.

Згідно ст. 148 ЦК України визначає, що порядок і спосіб визначення вартості частини майна до виплати встановлюються статутом і законом, а спори про визначення розміру частини вирішуються судом.

Згідно положень ст. 9 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Нормативно-правові акти, які регулюють питання вартості (ціни) майна, не повинні суперечити положенням (національним стандартам) оцінки майна. Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування. Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Згідно преамбули, ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає правові засади здійснення оцінки з метою захисту інтересів суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна та використання її результатів.

За ст.7 Закону оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» фінансова звітність і баланс підприємства не віднесені до документів, що містять висновки про вартість майна. Суд виходить з того, що згідно ст.1,3 вказаного Закону, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно положень ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 2,3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Представник відповідача не пояснив суду, з якої причини ТОВ "Торгівельно-виробниче підприємство "Україна" тривалий час не проводило переоцінку вартості свого майна і не визначало його ринкову ціну.

За доводами директора аудиторської фірми "Фінансове агентство" ОСОБА_7, статут відповідача не містить положень, виключно за якою моделлю підприємство повинно обліковувати вартість свого майна (первинна вартість + амортизація чи ринкова вартість). Таке питання учасники товариства в положеннях статуту не вирішували. Це визначається лише керівництвом та бухгалтерською службою підприємства в робочому порядку.

На думку суду, наполягання відповідача на тому, що розрахунок із позивачем повинен проводитися виключно за цінами балансу товариства, які не відображають реальної ринкової ціни майна ТОВ "ТВП "Україна", свідчить про зловживання правами з боку ТОВ, спрямованими на надання необґрунтованої майнової переваги другому засновнику, який до моменту нового перерозподілу часток фактично залишається повноправним розпорядником майна відповідача та отримає все майно у власність у випадку ліквідації товариства, за умови, що воно не буде обтяжено борговими зобов'язаннями. Іншого обгрунтованого пояснення такої позиції товариства з боку ТОВ "ТВП "Україна", представником відповідача суду не надано.

Статут ТОВ "ТВП "Україна" прямо не свідчить про домовленість обох учасників товариства, що при виході із учасником слід проводити розрахунки за балансовою вартістю майна, а не за ринковою.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що позивач в період, коли він був учасником товариства, не був позбавлений права вимагати прийняття загальними зборами рішення про те, що облік вартості майна товариства слід вести за ринковими цінами. Враховуючи, що позивач володіє лише 7,38% голосів, у нього не було ніяких важелів впливу на прийняття рішень загальними зборами. За умовами п. 11.2.13 статуту відповідача, за загальним правилом рішення загальними зборами приймаються простою більшістю голосів, а по деяких питаннях за рішення повинні проголосувати учасники, які володіють більше ніж 50 відсотками від загальної кількості голосів. Таку кількість голосів завжди має лише другий учасник ТОВ "ТВП "Україна" ОСОБА_8 (92,62%).

Через ненадання позивачем всіх необхідних первинних документів, Позивач визначив свою частку з оцінки вартості лише 5ти одиниць нерухомого майна (на які було отримано документи з КП "ЧООБТІ"), хоча має право на частину вартості рухомого майна та всіх інших матеріальних цінностей і на частину прибутку товариства, одержану в рік виходу за ринковими цінами.

Через протидію відповідача у проведенні призначеної судом експертизи з визначення дійсної ринкової вартості майна товариства, суд приймає в якості доказу надані у справу позивачем уточнені звіти про оцінку нерухомого майна, які виготовлені оцінювачем ФОП ОСОБА_5 станом на 15.11.2014, який не спростовано іншими доказами у справі.

Всі учасники судового процесу погодилися із тим, що проведення такої оцінки станом на 15.11.2014 (як вказано у звітах), на 14.11.2014 (як датована заява позивача про вихід), на 18.11.2014 (як отримана відповідачем заява позивача про вихід) - а.с. 12 том1), дало б один і той же результат, оскільки ці дати знаходяться в одному близькому часовому проміжку.

Заперечення відповідача про те, що суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_5 не оглядав особисто об'єктів оцінки і тому результату його оцінки є недійсним, суд відхиляє. В звітах про оцінку місяться фотографії зовнішнього та внутрішнього виду оцінених об'єктів. Представник позивача не надав суду доказів, що опис 5ти оцінених об'єктів щодо їх технічного стану не відповідає дійсності.

Всі учасники процесу визнають, що в даний час оцінені 5ть об'єктів нерухомості використовуються за призначенням у підприємницькій діяльності відповідачем.

На думку суду, для спростування достовірності висновків оцінювача ФОП ОСОБА_5 необхідно отримати саме висновки експертизи, від проведення якої відповідач ухилився, експертів для огляду об'єктів не допустив, зловживаючи своїми процесуальними правами.

Відповідач просить суд врахувати, що згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в п. 30 постанови Пленуму від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні питань про порядок і спосіб обчислення вартості частини майна товариства з прибутком, які слід виплатити учаснику при виході з товариства, суди повинні застосовувати положення установчих документів товариства. Якщо це питання не врегульовано у статутних документах, вартість підлягаючої до виплати частини майна товариства повинна відповідати вартості чистих активів пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення) учасника із товариства.

За доводами відповідача, до таких же висновків прийшов і Верховний Суд у постанові від 18.11.2014 у справі № 3-182гс14 (а.с. 93 том 3). Однак з цієї постанови вбачається, що справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції, а не прийнято остаточне рішення з певного питання.

При вирішенні даного спору суд вважає за необхідне врахувати практику Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , українські суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно п. 64 рішення Європейського суду з прав людини (Справедлива сатисфакція) у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України (Заява N 48553/99) від 02.10.2003 р., що є частиною законодавства України, у якому вирішувалося питання про справедливу сатисфакцію вартості майна підприємства, право на що мав заявник, як учасник товариства, зазначено, що Суд враховує аргумент заявника, за яким балансова вартість активів є далекою від того, щоб відповідати реальній вартості активів або, інакше кажучи, ринковій вартості.

У даному рішенні Європейський суд з прав людини вказав, що справа ґрунтується на заяві (N 48553/99), поданій до Суду проти України російським підприємством "Совтрансавто-Холдинг" (далі - "заявник") 11 травня 1999 року

відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Конвенція).

Рішенням від 25 липня 2002 року ("рішення по суті") Суд вже попередньо вирішив, що мало місце порушення статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) і статті 1 Протоколу N 1 (Захист власності).

Згідно статті 1 Протоколу N 1 визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Спираючись на статтю 41 Конвенції, заявник вимагав справедливої сатисфакції в порядку відшкодування матеріального збитку через порушення свого права власності, відшкодування частини статутного капіталу товариства "Совтрансавто-Луганськ", якою він володів спочатку як власник 49 % акцій, за вирахуванням суми компенсації, отриманої внаслідок ліквідації товариства (9200 доларів США).

Висновки Європейського суду у Справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України доводять можливість застосування статті 1 Протоколу N 1 (Захист власності) в контексті захисту права учасника товариства на справедливу (ринкову) компенсацію вартості його частки у статутному капіталі товариства.

Господарський суд вважає, що цей принцип застосування статті 1 Протоколу N 1 поширюється як на випадок захисту права на справедливу компенсацію вартості частки внаслідок ліквідації товариства (справа "Совтрансавто-Холдинг" проти України), так і у випадку спору між сторонами ОСОБА_3 та ТОВ "ТВП "Україна") при виході учасника із товариства, оскільки принцип проведення розрахунку з учасниками в обох випадках один і той же.

Висновки про необхідність проведення розрахунку саме за ринковою вартістю частки учасника товариства, що виходить з нього, викладено у постанові ВГСУ від 20 березня 2017 справа № 917/511/15 (а.с. 106 том 3).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач довів своє право на отримання належної (ринкової) вартості своєї частки у статутному капіталі ТОВ "ТВП "Україна", хоча зміг розрахувати її лише з вартості 5ти об'єктів нерухомого майна товариства на які віднайдено первинні документи; звіти про оцінку СПД ОСОБА_5 не спростовані висновками експертизи, від проведення якої відповідач ухилився, не допустивши експертів для огляду об'єктів; а тому уточнений позов слів задовольнити повністю і стягнути з відповідача на користь позивача 1 086 350,00 грн. вартості майна, пропорційної його частці у статутному капіталі ТОВ ТВП "Україна".

Пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача слід стягнути 16 295,25 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (ідентифікаційний код 14194752, м. Сміла, Черкаської області вул. Леніна, 43) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, Черкаська область, Смілянський район, с. Плоске) -- 1 086 350,00 грн. вартості майна, пропорційної його частці у статутному капіталі ТОВ "Україна" та 16 295,25 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 10 жовтня 2017

Суддя Н.М. Спаських