Рішення

від 10.10.2017 по справі 925/1051/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р. Справа № 925/1051/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА-ХЛІБ» ,

с. Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області

до приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» , м. Жашків,

Черкаської області

про стягнення 683 468 грн. 74 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА-ХЛІБ» до приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» про стягнення 683 468 грн. 74 коп. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 23 лютого 2017 року за №Д121, з яких: 669 280 грн. 00 коп. попередня оплата та 14 188 грн. 74 коп. пеня.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 серпня 2017 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 10 жовтня 2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Викликаний в судове засідання представник відповідача не з'явився, до суду надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, в якій останній просив суд відкласти розгляд справи, оскільки на 10 жовтня 2017 року призначено розгляд справи в господарському суді Черкаської області №925/1079/17 на 10 год. 00 хв.

В пункті 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Керівник приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» не був позбавлений можливості уповноважити іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з юридичною особою трудовими відносинами, або з'явитися в судове засідання особисто.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Строк розгляду даного спору закінчується 18 жовтня 2017 року і клопотань про продовження строку розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України до суду від сторін не надходило.

Водночас слід зазначити, що представнику відповідача, який в 10 год. 00 хв. знаходився у приміщенні господарського суду Черкаської області було запропоновано зайти до зали судових засідань (каб.221) для можливого оголошення судом перерви в судовому засіданні на інший час 10 жовтня 2017 року, та надання можливості представнику відповідача прийняти участь у розгляді справи.

Проте, представник відповідача відмовився заходити до зали.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, зокрема, вживати заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, в зв'язку з чим справу може бути розглянуто без їх участі за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України, оскільки нез'явлення представників не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні, яке відбулося 10 жовтня 2017 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1051/17.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що на підставі платіжного доручення здійснив попередню оплату товару в розмірі 1 068 000 грн. 00 коп.

Проте, відповідачем було поставлено товар лише на суму 398 720 грн. 00 коп.

Крім того з урахуванням п. 5.1. договору поставки позивачем заявлено до стягнення 14 188 грн. 74 коп. пені.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 23 лютого 2017 року між приватним акціонерним товариством «Украгро НПК» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА-ХЛІБ» (покупець) було укладено договір поставки за №Д121.

Згідно п. 1.1. та п. 1.2. договору постачальник зобов'язався поставити в обумовлені договором строки покупцеві карбамід (фас. 800 кг) в кількості 120 тонн на загальну суму 1 068 000 грн. 00 коп., а покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 4.1. договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах повної попередньої оплати. Товар, що підлягає поставці, повинен бути повністю оплачений протягом 3 днів із дати укладання цього договору.

23 лютого 2017 року позивачем було сплачено 1 068 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, що підтверджується копією платіжного доручення від 23 лютого 2017 року №669.

Поставка товару здійснюється повністю чи окремими партіями за вибором постачальника протягом 60 днів із дня повної оплати товару (п. 3.4. договору).

Водночас відповідачем було поставлено товар лише на суму 398 720 грн. 00 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних (а.с. 27-28).

Відповідач зобов'язання щодо поставки решти товару на даний час не виконав.

Оскільки виконання зобов'язання відповідачем втратило інтерес для позивача, останній відмовляється від прийняття виконання зобов'язання відповідачем та звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому судом враховано правову позицію викладену в постанові Вищого господарського суду України від 16 квітня 2015 року зі справи №908/2649/14.

Відповідно до ч. 2 ст. 622 Цивільного кодексу України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Тобто, позивач самостійно обрав спосіб захисту свого порушеного права, а саме - відмовився від прийняття виконання зобов'язання та вимагає повернення попередньої оплати.

При цьому судом враховано висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 08 жовтня 2009 року зі справи №18/814.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду даного спору відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов'язання щодо поставки товару.

Доводи позивача відповідач жодними належними доказами не спростував.

Таким чином сума попередньої оплати в розмірі 669 280 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 5.1. договору поставки у випадку несвоєчасної поставки товару покупцю, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,02% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки, але не більше 3% від загальної вартості партії товару, поставку якого прострочено.

Так, з урахуванням вищенаведених умов договору позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 14 188 грн. 74 коп. пені нарахованої за період з 24 квітня 2017 року по 07 серпня 2017 року на суму непоставленого товару.

В пункті 3 листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2011 року № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» зазначено, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (постанова від 22.11.2010 N 14/80-09-2056).

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що нарахування пені в розмірі 0,02% від вартості несвоєчасно поставленого товару не суперечить вимогам чинного законодавства.

Як зазначалося вище, поставка товару здійснюється протягом 60 днів із дня повної оплати товару, таким чином товар повинен бути поставлений 24 квітня 2017 року.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Водночас при нарахуванні пені позивачем не було враховано вимог вищевказаної норми закону.

Здійснивши нарахування пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛЗ:ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.» судом встановлено, що розмір пені нарахований за період з 25 квітня 2017 року по 07 серпня 2017 року (з урахуванням розміру пені встановленого договором) складає 14 054 грн. 88 коп.

Враховуючи вищенаведений розрахунок, з відповідача підлягає стягненню 14 054 грн. 88 коп. пені, в решті стягнення пені слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» , вул. Промислова,1, м. Жашків, Черкаської області, ідентифікаційний код 31961067 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА-ХЛІБ» , вул. Леніна, 51 А, с. Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області, ідентифікаційний код 31562679, п/р26002060213768 в Кіровоградській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» , МФО 323583 - 669 280 грн. 00 коп. - попередньої оплати, 14 054 грн. 88 коп. пені та 10 249 грн. 98 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 11 жовтня 2017 року.

Суддя А.В.Васянович