Постанова

від 20.11.2017 по справі 925/1051/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2017 р. Справа№ 925/1051/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Кулачок О.А.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Украгро НПК

на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2017

у справі № 925/1051/17 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-Хліб

до Приватного акціонерного товариства Украгро НПК

про стягнення 683 468,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення перерахованих на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № Д121 від 23.02.2017 грошових коштів в сумі 669 280 грн. та пені в сумі 14 188,74 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.10.2017, повний текст якого складений 11.10.2017, у справі № 925/1057/17 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено попередню оплату в сумі 669 280 грн. та пеню в сумі 14 054,88 грн., в решті вимог в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми попередньої оплати ґрунтується на тому, що належним чином доведеними є як факт перерахування позивачем відповідачу грошових коштів за спірним договором, так і факт непоставки останнім товарів, що, відповідно до приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України, дає позивачу право вимагати від відповідача повернення вказаної суми попередньої оплати, яке позивачем і було реалізовано шляхом направлення відповідної вимоги.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами спірного договору товар мав бути поставлений 24.05.2017, а відтак, відповідно до приписів чинного законодавства, а саме ст. 253 ЦК України, згідно з якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, прострочення відповідача розпочалось з 25.05.2017, проте при нарахуванні пені позивачем не було враховано вимог вищевказаної норми закону та нараховано пеню й за 24.05.2017.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство Украгро НПК звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області по справі № 925/1051/17 скасувати частково в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 14 054,88 грн.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що за умовами спірного договору відповідач мав здійснити поставку товару протягом 60 днів з дня повної оплати за товар, проте гроші від позивача за платіжним дорученням № 669 від 23.02.2017 надійшли на рахунок відповідача лише 24.02.2047, а відтак, товар мав бути поставлений в строк по 25.04.2017 включно, і лише починаючи з 26.04.2017 позивач має право застосовувати штрафні санкції.

Ухвалою від 31.10.2017 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Украгро НПК прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Позивач та відповідач представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

23.02.2017 позивач як покупець та відповідач як постачальник уклали договір поставки № Д121 (а.с. 25) (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язується поставити в обумовлені Договором строки позивачу товар, визначений в п. 1.2 Договору (Карбамід (фас800кг) у кількості 120 тон), а позивач зобов'язується оплатити та прийняти товар.

Згідно з п. 4.1 Договору, поставка товару здійснюється на умовах повної попередньої оплати, товар, що підлягає поставці, повинен бути повністю оплачений протягом трьох днів з дати укладення Договору.

У п. 2.1 Договору визначено, що загальна вартість товару за Договором складає 1 068 000 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору, позивач платіжним дорученням № 669 від 23.02.2017 (а.с. 26) перерахував відповідачу 1 068 000 грн., тобто повністю та своєчасно виконав свій обов'язок з попередньої оплати товару за Договором.

При цьому посилання відповідача, викладені в апеляційній скарзі, на те, що грошові кошти в сумі 1 068 000 грн. надійшли на його рахунок 24.02.2017, що є наслідком дії банку позивача, не підтверджені жодним наявним у матеріалах справи доказом, а відтак, до уваги не приймаються як недоведені.

Відповідно до п. 3.4 Договору поставка товару здійснюється повністю чи окремими партіями за вибором відповідача протягом 60 днів із дня повної оплати товару.

На виконання умов Договору відповідач поставив позивачу товар на суму 398 720 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень № ЧК259 від 16.03.2017 та № ЧК263 від 17.03.2017 (а.с. 27-28).

Отже, непоставленим залишився товар на суму 669 280 грн. (1 068 000-398 720).

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що відповідач свій обов'язок з поставки товару на суму 669 280 грн. у встановлений Договором строк не виконав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки, до яких за своєю правовою природою відноситься спірний Договір, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Станом на дату розгляду справи в суді спірний товар позивачу відповідачем не поставлений.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 ЦК України).

Відповідно до статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з поставки спірного товару, позивач відповідно до приписів законодавства має право або вимагати передавання оплаченого товару або відмовитись від прийняття такого товару та вимагати повернення попередньої оплати.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, він може здійснити своє право будь-яким шляхом - як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

З огляду на викладені вище обставини, а саме на те, що відповідач у встановлений Договором строк не виконав своїх зобов'язань щодо поставки товару, що, відповідно до приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України, дало позивачу право вимагати повернення суми попередньої оплати, яке позивачем було реалізоване шляхом подання відповідного позову до суду, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за укладеним сторонами Договором в сумі 669 280 грн. грн. Рішення суду першої інстанції про задоволення вимог в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 14 188,74 грн. слід зазначити таке.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з поставки позивачу товару у встановлений Договором строк, є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки товару позивачу, відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 0,02% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки, але не більше 3% від загальної вартості товару, поставку якого прострочено.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесено пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів вважає, що умова Договору про нарахування неустойки в розмірі 0,02% від вартості несвоєчасно поставленого товару не суперечить вимогам чинного законодавства (позивачем в позовній заяві помилково вказана пеня - примітка суду).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач нараховує неустойку за несвоєчасну поставку відповідачем товару за 106 днів до 07.08.2017, тобто, як вірно встановлено судом першої інстанції, за період з 24.04.2017 по 07.08.2017 включно.

Враховуючи, що, як встановлено судом, згідно з п. 3.4 Договору товар мав бути поставлений повністю чи окремими партіями за вибором відповідача протягом 60 днів з дня повної оплати товару, яка була проведена позивачем 23.02.2017 (доказів іншого матеріали справи не містять), відповідач мав поставити товар у строк до 24.04.2017 включно.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, тобто починаючи з 25.04.2017 в цьому спірному випадку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції при нарахуванні неустойки позивачем не було враховано вимог вищевказаної норми закону та нараховано неустойку за 24.04.2017, право на стягнення якої позивач не має.

За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення неустойки за уточненим розрахунком суду в сумі 14 054,88 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Украгро НПК задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2017 у справі № 925/1051/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Украгро НПК на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2017 у справі № 925/1051/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2017 у справі № 925/1051/17 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1051/17.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна