Рішення

від 10.10.2017 по справі 275/671/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №275/671/16-ц Головуючий у 1-й інст. Данилюк О. С.

Категорія 27 Доповідач Борисюк Р. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Григорусь Н.Й.,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 01 серпня 2017 року,

встановила:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія (далі ТОВ Українська факторингова компанія ) звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0, 2500 га, шляхом визнання за товариством права власності.

В обгрунтування вимог товариство зазначало, що 26 травня 2016 року між ПАТ ОСОБА_4 Аваль та ПАТ Вектор Банк укладено договір відступлення права вимоги № 114/19, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/7361/85136408 від 11.07.2008 року укладеним між ПАТ ОСОБА_4 Аваль та ОСОБА_2 перейшло до ПАТ Вектор Банк .

26 травня 2016 року між ПАТ Вектор Банк та ТОВ Українська факторингова компанія укладено договір відступлення права вимоги № 2, відповідно до якого право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором перейшло до останнього.

За даним кредитним договором 27 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було посвідчено договір про відступлення права за договором іпотеки, укладеного між ПАТ Вектор Банк та ТОВ Українська факторингова компанія , відповідно до якого останній набув права нового іпотекодержателя стосовно предмету іпотеку - земельної ділянки, площею 0,2500 га, кадастровий номер - 1820988003:02:001:0062, що розташована за адресою: вул. Центральна, 5 с. Дубрівка, Брусилівського району Житомирської області.

У вказаному вище договорі іпотеки № 014/7361/85136408/1 від 11.07.2008 року зазначено, що предмет іпотеки буде належати іпотекодавцю на праві власності у майбутньому відповідно до договору купівлі-продажу від 11.07.2008 року, що укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та посвідчений державним нотаріусом Брусилівської районної нотаріальної контори Житомирської області. Однак, всупереч умовам договору іпотеки, ОСОБА_2 не зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань ОСОБА_2 по поверненню кредитних коштів утворилася заборгованість в сумі 2 212 599 грн. 64 коп., а тому іпотека є чинною і наявною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному реєстрі іпотек. Товариство позбавлено можливості в досудовому порядку зареєструвати право власності на вищевказану земельну ділянку, а тому змушене звернутися із цим позовом до суду.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 01 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ТОВ Українська факторингова компанія подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове - про задоволення позову.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення ухвалене без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції мотивував його тим, що товариство не надало доказів про існування заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором. А також позивачем не наведено з посиланням на норми закону підстав для звернення стягнення на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3, яка не є ані боржником, ані іпотекодавцем у договірних відносинах. Однак, вказане твердження не відповідає дійсності, оскільки товариством було надано ОСОБА_6 з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги № 2 із зазначенням розміру боргу в сумі 2 212 599 грн. 64 коп. Крім того, згідно договору іпотеки предмет іпотеки буде належати іпотекодавцю на праві власності у майбутньому відповідно договору купівлі-продажу від 11.07.2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

ОСОБА_6 до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_3 України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК ).

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.

У відповідності до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено та як вбачається з матеріалів справи, 10 липня 2008 року між ВАТ ОСОБА_4 Аваль та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/7361/85/136408, відповідно до умов якого банк надає, а позичальник отримує кредит в розмірі 19285 доларів США на придбання земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, що розташована за адресою: вул. Центральна, 5 с. Дубрівка Брусилівського району Житомирської області зі сплатою за користування кредитом 14,75 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10.07.2028 року (а.с. 4-8).

ОСОБА_6 договору купівлі-продажу земельних ділянок від 11.07.2008 року ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купив земельні ділянки площею 0,2500 га та 0,1037, які знаходяться в с. Дубрівка Брусилівського району Житомирської області по вул. Центральній, 5, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с. 12).

Пунктами 2, 3 вищевказаного договору передбачено, що відчужувані земельні ділянки належать продавцю на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку, сума продажу земельної ділянки, яка становить 116900,00 гривень, буде сплачена покупцем продавцю після отримання кредиту для цих цілей (а.с.12).

Даний договір посвідчений нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 3628 (а.с. 12).

Згідно договору іпотеки № 014/7361/85/136408/1 від 11 липня 2008 року в забезпечення кредитного договору № 014/7361/85/136408 від 10.07.2007 року ВАТ ОСОБА_4 Аваль має право у випадку невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, а саме: земельна ділянка розміром 0,2500 га, що розташована за адресою: вул. Центральна, 5 с. Дубрівка Брусилівського району Житомирської області, та яка належить ОСОБА_3 та буде належати іпотекодавцю на праві власності у майбутньому до договору купівлі-продажу від 11.07.2008 року (а.с.9).

07 травня 2010 року між ВАТ ОСОБА_4 Аваль та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до договору іпотеки № 014/7361/85/136408/1 від 11.07.2008 року, згідно якої сума кредиту збільшилась до 21 171,52 доларів США, а строк повернення кредиту - до 11.06.2038р. (а.с. 11).

26 травня 2016 року між ПАТ ОСОБА_4 Аваль та ПАТ Вектор Банк укладено Договір відступлення права вимоги № 114/19, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/7361/85/136408 від 10.07.2008 року, укладеним між ПАТ ОСОБА_4 Аваль та ОСОБА_2 перейшло до ПАТ Вектор Банк (а.с. 16-21).

26 травня 2016 року між ПАТ Вектор Банк та ТОВ Українська факторингова компанія укладено Договір про відступлення права вимоги № 2, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/7361/85/136408 від 11.07.2008 року, укладеним між ПАТ ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ Українська факторингова компанія .

27.05.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було посвідчено Договір про відступлення права за договором іпотеки, зареєстрованим в реєстрі за № 3113, укладений між ПАТ Вектор Банк та ТОВ Українська факторингова компанія , відповідно до якого останнє набуло права нового Іпотекодержателя стосовно предмету іпотеки, а саме земельної ділянки розміром 0, 2500 га, що розташована за адресою: вул. Центральна, 5 с. Дубрівка Брусилівського району Житомирської області (а.с. 22-27).

ОСОБА_6 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 22 листопада 2016 року право власності на спірну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с.13).

Вартість вказаної земельної ділянки станом на 11 травня 2017 року складає 142000,00 гривень (а.с. 121).

За приписами статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_6 до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Стаття 1 Закону України Про іпотеку визначає поняття іпотека, згідно якої це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

ОСОБА_6 статті 3 вищевказаного закону іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя

виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об'єкт незавершенного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об'єкт. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно частини 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина 3 статті 33 Закону України Про іпотеку ).

ОСОБА_6 частини 1 статті 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушенного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Частина 3 статті 10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу .

Як вбачається з матеріалів справи, 19 червня 2016 року ТОВ Українська факторингова компанія на адресу ОСОБА_2 надіслало вимогу про усунення порушення у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів (а.с. 29).

Пунктом 6.5.1. договору Іпотеки передбачено, що у відповідності до статті 36 Закону України Про іпотеку цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотеко держатель на власний розсуд може згідно ст. 37 Закону України Про іпотеку набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором. В цьому випадку цей Договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (а.с.9-10).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів існування заборгованості у відповідача за вказаним кредитним договором, а також посилався на те, що позивачем не наведено з посиланням на норми закону підстав для звернення стягнення на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3, яка не є ані боржником, ані іпотекодавцем у даних договірних правовідносинах.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Згідно висновку звіту про незалежну оцінку вартості спірної земельної ділянки № 8 від 11.05.2017 року вартість даного майна складає 142000 грн. 00 коп. (а.с.120-121).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем наданий витяг з реєстру боржників № 2-1 від 27.05.2016 року до договору відступлення права вимоги № 2 від 26.05.2016 року, з якого видно що у ОСОБА_2 перед ТОВ Українська факторингова компанія існує заборгованість (а.с. 24).

Крім того, товариством наданий розрахунок заборгованості ОСОБА_2 згідно кредитного договору № 014/7361/85/136408 від 10.07.2007 року, яка складає 2 213 159 грн. 43 коп. (а.с. 118-119).

Суд першої інстанції не дав належної оцінки і дійшов помилкового висновку про відсутність доказів заборгованості відповідача по кредитному договору.

Відтак, встановлено, що ОСОБА_2 на даний час кредитні зобов'язання не виконані.

ОСОБА_6 статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У відповідності до положень статті 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Приймаючи до уваги, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3, а також укладеним між ТОВ Українська факторингова компанія та ОСОБА_2 договором іпотеки передбачено належність предмета іпотеки іпотекодавцю на праві власності в майбутньому відповідно до договору купівлі-продажу від 11.07.2008 року, однак останній всупереч умовам договору іпотеки після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки не зареєстрував право власності у передбаченому законом порядку, ТОВ Українська факторингова компанія позбавлена можливості зареєструвати право власності на вказану земельну ділянку у позасудовому порядку.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки встановленим обставинам та наявним у матеріалах справи доказам і дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою, рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

ОСОБА_6 до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Приймаючи до уваги, що ТОВ Українська факторингова компанія сплатило судовий збір за подання позову та апеляційної скарги, ці судові витрати підлягають стягненню на користь останнього із ОСОБА_2 в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія задовольнити.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 01 серпня 2017 року скасувати і ухвалити нове.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0, 2500 га, кадастровий номер 1820988003:02:001:0062, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що розташована за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, село Дубрівка, вул. Центральна, 5, шляхом визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія права власності, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/7361/85136408 від 11 липня 2008 року у розмірі 2 212599 грн. 64 коп. (два мільйони двісті дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 64 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія (код ЄДРПОУ 40235074) 3682 грн. 35 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: