Рішення

від 11.10.2017 по справі 547/593/17

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/593/17

Провадження №2/547/325/17

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання І.І.Совєтової,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" про захист прав споживачів, про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року позивач звернувся до Семенівського районного суду Полтавської області із зазначеним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням його прав, як споживача фінансових послуг шляхом підписання між сторонами договору фінансового лізингу № 492 від 12.04.2017, за яким відповідач мав придбати та передати у власність позивача легковий автомобіль, а позивач мав сплачувати відповідачеві передбачені договором фінансового лізингу платежі. З урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача на користь позивача 12568,50 грн, які сплачено позивачем відповідачеві за нікчемним договором, і витрати понесені позивачем у зв'язку із отриманням юридичної допомоги.

Позивач позов підтримав, пояснив, що звернувся до відповідача з питання придбання автомобіля, як на це було вказано у рекламі. Представники відповідача у офісі відповідача у м. Полтава надали позивачеві банківський рахунок та вказали, що він має сплатити на рахунок перший платіж за договором 12568,50 грн. Позивач сплатив кошти, договір підписав вже після того, як показав працівникам відповідача відповідний чек ПриватБанку на суму 12568,50 грн. Під час підписання договору не йшлося про його нотаріальне посвідчення, позивач через відсутність достатніх знань підписав досить великий договір фінансового лізингу, зміст якого йому було роз'яснено адвокатом вже після відмови відповідача повернути 12568,50 грн. Вимогу про повернення коштів надіслав до центрального офісу відповідача 19.04.2017, як на це вказали працівники відповідача у м. Полтава. Проте кошти не повернуто.

Представник позивача позов підтримав, вказав, що позивач підписав із відповідачем 12.04.2017 у простій письмовій формі договір фінансового лізингу щодо автомобіля, позивача не попереджали про необхідність нотаріального посвідчення договору. Відповідно до положень ст.ст. 799, 806 ЦК України вказаний договір потребує нотаріального посвідчення. Через недотримання відповідної форми договір є нікчемним, все сплачене позивачем за договором відповідач повинен повернути позивачеві.

Відповідач свого представника у судові засідання 01.08.2017 і 11.10.2017, не направляв, про які повідомлений належним чином (а.с. 22, 27-32, 39-41). Відомості щодо поважності причин неявки представника відповідача у судове засідання відсутні, клопотання про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи не надходили, будь-які відомості щодо обґрунтованості та/або необґрунтованості позовних вимог, заперечення щодо позову, докази тощо до суду не надав.

Позивач та його представник просили здійснити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача (а.с. 27-32), оскільки позов стосується захисту прав позивача як споживача та пред'явлений за зареєстрованим місцем проживання відповідача у Семенівському районі Полтавської області (а.с. 4, 5). Більш того ухвала про відкриття провадження у справі від 31.05.2017 (а.с. 21) набрала законної сили та не була оскаржена відповідачем у частині недотримання правил підсудності.

Ураховуючи зазначені обставини суд ухвалив вирішувати справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній даних чи доказів (ухвалює заочне рішення).

Вислухавши пояснення позивача і його представника, вивчивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Між позивачем, як лізингоодержувачем, та відповідачем, як лізингодавцем, 12.04.2017 підписано договір № 492 фінансового лізингу (далі - Договір) (а.с. 6-13). Умовами Договору передбачено зобов'язання відповідача придбати у власність предмет лізингу - автомобіль ЗАЗ SENS , комплектація standart +, об'єм двигуна - 1,3, тип КПП 5МТ, привід передній, вартість 6650 доларів США, що складає 179550 грн, - та передати його у користування позивачеві на умовах договору; предмет лізингу є власністю лізингодавця; предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом не більше 30 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору (першочерговий єдиноразовий платіж, який входить до складу обов'язкових платежів) в розмірі 7 % від вартості предмета лізингу, що складає 12568,50 грн; авансового платежу 23 %, що складає - 41296,50 грн., комісії за передачу предмета лізингу 3 % від вартості транспортного засобу, вказаного у договорі, що складає 5386,50 грн.; внесення лізингоодержувачем 12 платежів щомісяця на погашення вартості предмета лізингу по 5482,00 грн, що становить 203,06 долара США. Сплату платежів погоджено здійснювати у гривнях за курсом обміну долара США до гривні, встановленого АТ "ОСОБА_3 Аваль" при продажу готівкового долара США на дату здійснення платежу. Строк лізингу починається з моменту передачі предмета лізингу та закінчується через 60 місяців та в останньому місяці сплати періодичного лізингового платежу. Після завершення терміну лізингу лізингоодержувач придбаває предмет лізингу у лізингодавця за визначеною лізингодавцем викупною вартістю. Продавець (або постачальник) предмета лізингу не визначений. Місцем отримання предмету лізингу є спеціалізований салон з торгівлі транспортними засобами продавця або інше місце, яке визначається з урахуванням інтересів лізингоодержувача

Отже між сторонами підписано договір лізингу.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ст. 806 ЦК України). Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів ч. 1 ст. 807 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК України).

12.04.2017 позивач сплатив позивачеві 12568,50 грн комісії за організацію по договору фінансового лізингу № 492 від 12.04.2017, що підтверджено квитанцією ПАТ КБ"ПриватБанк" від 12.04.2017 (а.с. 14).

Вказана сума відповідає змісту терміну "комісія за організацію договору" та пунктам 8.2, 9.1 Договору.

Як вбачається з Договору, останній, як правочин, вчинено у письмовій формі, нотаріально не посвідчений.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" від 12.06.2009 N 5 судам дано, зокрема, таке роз'яснення: оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 360 7 ЦПК України суд враховує висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2766цс15 від 16 грудня 2015 року. У ній вказано таке.

"Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону "Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11 1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним".

Згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, не вчинивши нотаріальне посвідчення спірного Договору сторони не дотрималися встановленої законом вимоги щодо нотаріального посвідчення відповідного правочину, що обумовлює нікчемність зазначеного Договору, у т.ч. додатків до нього. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Згідно із ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд робить висновок про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача сплачені позивачем 12.04.2017 відповідачеві 12568,50 грн за нікчемним правочином - спірним Договором.

Позивачем не надано доказів понесення витрат у зв'язку з отриманням юридичної допомоги, хоча позовна заява містить вказівку на відповідне стягнення витрат з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", ч. 1 ст. 4, пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" стягнути з відповідача в дохід держави 640 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57, 60, 88, 174, 208, 209, 212, 214, 215, 223-226, 228, 291, 292, 294, 296 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задоволити позов повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корпус 57, офіс 57/1, код ЄДРПОУ 40481805) на користь ОСОБА_1 (Полтавська обл., Семенівський р-н, с. Очеретувате, вул. Транспортна, 27, РНОКПП НОМЕР_1) 12568,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корпус 57, офіс 57/1, код ЄДРПОУ 40481805) 640,00 грн судового збору в дохід держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області через Семенівський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.Ф.Харченко

Повний текст рішення складено 12.10.2017.