Окрема думка

від 10.10.2017 по справі 569/11115/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

О К Р Е М А Д У М К А

10 жовтня 2017 року м. Рівне

10 жовтня 2017 року колегією суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого -судді Хилевича С.В., суддів: Бондаренко Н.В., Шимківа С.С. розглянуто у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами представника ТзОВ Грін-Плант -ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 26 червня 2017 року у справі за позовом ТзОВ Грін-Плант до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ТзОВ Фірма Рівненський РКЦ , ТзОВ Бенефіт Брок , ТзОВ Українська фермерська група , ПАТ Сільськогосподарське підприємство Шубківське , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-ТзОВ Аграрний холдинг Зелений світ про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів, визнання права власності на цінні папери, зобов'язання внести зміни до системи депозитарного обліку цінних паперів та витребування майна з чужого незаконного володіння.

За результатами апеляційного розгляду рішення Рівненського міського суду від 26 червня 2017 року, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено - скасовано, постановлено нове - про їх часткове задоволення:

Розірвано договори купівлі-продажу цінних паперів:

№ БВ21-2/16 від 29.04.2016 року, укладений між ТзОВ Грін-Плант та ОСОБА_2;

№ БВ21-3/16 від 29.04.2016 року, укладений між ТзОВ Грін-Плант та ОСОБА_4;

№ БВ21-4/16 від 29.04.2016 року, укладений між ТзОВ Грін-Плант та ОСОБА_5;

№ БВ21-5/16 від 29.04.2016 року укладений між ТзОВ Грін-Плант та ОСОБА_6;

№БВ21-6/16 від 29.04.2016 року, укладений між ТзОВ Грін-Плант та ОСОБА_8;

№ БВ21-7/16 від 29.04.2016 року, укладений між ТзОВ Грін-Плант та ОСОБА_3

Витребувано від ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 цінні папери- прості іменні акції ПАТ Сільськогосподарське підприємство Шубківське в кількості 16 107 647 штук вартістю 644 305грн.88коп. на користь ТзОВ Грін-Плант .

Зобов'язано ТзОВ Фірма Рівненський РКЦ та ТзОВ Бенефіт Брок внести зміни до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів і здійснити перереєстрацію пакету акцій ПАТ Сільськогосподарське підприємство Шубківське в кількості 16 107 647 штук, форма випуску-бездокументна, код ЦП-UA4000130165 та зарахувати такі цінні папери на депозитарний рахунок ТзОВ Грін-Плант , відкритий у депозитарній установіТзОВ Фірма Рівненський РКЦ .

Відмовлено ТзОВ Грін-Плант у задоволенні вимог про визнання недійсними операцій з цінними паперами зі списання з депозитарного рахунку позивача та про визнання права власності на цінні папери-прості іменні акції в кількості 16 107 647 штук вартістю 644 305грн.88коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Я, як член колегії суддів по справі, не погоджуюся із прийнятим колегією судовим рішенням, вважаю рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його скасування, на мою думку, відсутні, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції позивач по справі ТзОВ Грін-Плант (продавець) на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів № БВ21-7/16 від 29.04.2016 року, № БВ21-6/16 від 29.04.2016 року, № БВ21-5/16 від 29.04.2016 року, № БВ21-4/16 від 29.04.2016року, №БВ21-3/16 від 29.04.2016 року, № БВ21-2/16 від 29.04.2016 року передало у власність відповідачам по справі ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_2А.(покупцям), цінні папери-прості іменні акції ПАТ СГП Шубківське в загальній кількості 16 107 647 штук, загальною вартістю 644 305 088 грн.

Згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № БД-190816-1/БВ-1 від 19.08.2016 року ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_7 цінні папери-прості іменні акції ПАТ СГП Шубківське в загальній кількості 3 089 100 штук, загальною вартістю 15 000 грн.

Розпорядженнями депозитарної установи ТОВ-фірма Рівненський РКЦ від 29 квітня 2016 року на виконання облікових операцій, внесені зміни на особові рахунки покупців-відповідачів по справі, в депозитарній системі, а тому відповідно до п.1.2. вище зазначених договорів з 29 квітня 2016 року відповідачі по справі стали власниками переданих їм у власність цінних паперів.

Після звернення, 2 вересня 2016 року ТзОВ Грін-Плант до Рівненського міського суду з вище зазначеним позовом, відповідачі по справі в січні 2017 року провели повний кінцевий розрахунок з позивачем за придбані ними цінні папери у позивача, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи та які досліджені судом першої інстанції у судовому засіданні, проти чого не заперечував і представник позивача.

Вважаю, що відмовляючи у задоволенні вимог про розірвання договорів купівлі-продажу цінних паперів, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, зокрема норми ст.ст.598,599 ЦК України та виходив із того, що за умовами укладених договорів з моменту проведення покупцями(відповідачами) кінцевого розрахунку із продавцем ( позивачем) їх дія припинилася.

При вирішенні спору суд першої інстанції правильно застосував і норми ч.2 ст.651 ЦК України.

Так, стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За загальним правилом (частина перша статті 692 ЦК України ) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною другою статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (частина друга статті 692 ЦК України ).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 ЦК України ), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України .

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України ).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України .

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 19 грудня 2012 року у справі № 6-149цс13, від 18 вересня 2013року у справі №6-75цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами всіх інстанцій.

Однак ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції позивачем не зазначено в чому полягає істотність порушення покупцями договору купівлі-продажу та наскільки продавець позбавився того, на що він розраховував.

Ні в своїй позовній заяві, ні в ході розгляду справи позивач, хоча і покликався на завдання порушенням договору реальної шкоди товариству, однак не вказує її розмір, не зазначає про істотну різницю між тим, на що розраховувала сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Однак, сама по собі невчасна оплата товару покупцем не є підставою для розірвання договору купівлі-продажу , а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 651 ЦК України для задоволення позову у цій частині.

Також за матеріалами справи встановлено, що учасниками ТзОВ Аграрний Холдинг Зелений Світ , є всі відповідачі по справі крім ОСОБА_7, якими до статутного капіталу цього товариства внесені куплені ними за спірними договорами цінні папери та є їхніми частками в статутному капіталі товариства, тобто ці відповідачі не є власниками цінних паперів.

Відповідно інформації про емітента ПАТ СГП Шубківське , розміщеної на сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, станом на третій квартал 2016 року, власником цінних паперів в кількості 16 277 103,00 штуки-50 0575 відсотків, є ТзОВ Аграний Холдинг Зелений Світ .

Віндикація (витребування майна з чужого незаконного володіння) застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, а тому акції не можуть бути витребувані у сторін договору - відповідачів у справі, в зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано вважав покупців неналежними відповідачами за вказаними вимогами. Власником акцій є ТзОВ Аграний Холдинг Зелений Світ , а тому позов мав би бути заявлений до нього в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст.26 ЦПК України у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач (ч. 1 ст. 30 ЦПК України).

Позовом є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, пред'явлена з метою судового захисту невизнаного, порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу в порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

Правовими наслідками задоволення судом позову є зобов'язання відповідача як особи, до якої позивачем пред'являється матеріально - правова вимога, вжити заходів до вчинення дій, утримання від вчинення дій та усунення обставин, що призвели до порушення, невизнання чи оспорювання права або охоронюваного законом інтересу шляхом, зазначеним у резолютивній частині судового рішення.

Згідно зі ст. 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Відтак суд, ухваливши рішення, може зобов'язати до вчинення певних дій лише сторону в справі, тоді як відносно третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, таке рішення може лише вплинути на її права або обов'язки щодо однієї із сторін.

При вирішенні інших вимог, суд першої інстанції правильно застосував правові позиції Верховного Суду України, викладені ним у ряді постанов у справах щодо визнання права власності та обґрунтовано виходив з того, що зобов'язання ТзОВ Фірма Рівненський РКЦ та ТзОВ Бенефіт Брок , які зазначені позивачем як треті особи, вчинити певні дії суперечить нормам ЦПК України.

Суддя Апеляційного суду

Рівненської області ОСОБА_10