Рішення

від 03.10.2017 по справі 523/4892/16-ц

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/4892/16-ц

Провадження №2/523/1849/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді - Виноградової Н.В.,

при секретарі судового засідання Одарія В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відсотків за користування позикою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь борг у сумі 2300 (дві тисячі триста) євро за курсом НБУ на час ухвалення судового рішення; відсотки за користування позикою у сумі 20933 (двадцять тисяч дев'ятсот тридцять три) євро за курсом НБУ на час ухвалення судового рішення.

Свої вимоги вона обґрунтовувала тим, що 19 серпня 2009 року відповідач ОСОБА_3 позичила у неї грошові кошти у сумі 2300 (дві тисячі триста) євро та на підтвердження цього факту видала розписку.

23.01.2016 вона направила на ім'я відповідачки ОСОБА_3 письмову вимогу, в якій просила повернути борг та відсотки за користування позикою. Дану вимогу ОСОБА_3 отримала 22.02.2016.

Після отримання письмової вимоги відповідачка борг не повернула, тобто з 22.02.2016р. зберігає кошти без правової підстави.

Посилаючись на ст.ст. 536, 598, 599,1047, 1048, 1049, 1212, 1213 ЦК України, просила задовольнити її позов в повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_4 позов не визнав, надав до суду заперечення від 07.10.2017р., в яких зазначив, що ОСОБА_3 розписку від 19.08.2009р. не підписувала, а тому між сторонами правовідносин з фактів, зазначених в цій розписці, не виникли.

Посилаючись на ст. 202,207 ЦК України просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні участь не приймала, але 02.10.2017р. надіслала до суду особисті письмові заперечення проти позову, в яких також зазначила, що розписку від 19.08.2009р. не підписувала, кошти не отримувала, за вказаною розпискою неможливо встановити коло зобов'язань, а тому зобов'язання по поверненню боргу у неї відсутні.

При цьому відповідачка зазначила, що ОСОБА_1 зловживала добросовісністю та процесуальними правами, оскільки не вказала суду, що 19.08.2010 р. вже надсилала на її адресу поштовий лист № 6502900997261 з описом про вимогу повернути борг за розпискою від 19.08.2009р. , яку вона отримала 21.08.2010р. .

Посилаючись на ст.ст. 256, 257, 261, 1049 ЦК України, відповідач зазначила, що з 21.09.2010р. починається перебіг трирічного строку позовної давності, який спливає 21.09.2013р., що є підставою для відмови ОСОБА_1 у позові.

Також відповідачка ОСОБА_3 просила розглянути справу у її відсутність та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

03.10.2017 представник позивача надала до суду заяву, в якій зазначила, що позов підтримує, висловила свою думку з приводу наданих відповідачкою письмових заперечень, просила розглянути справу без її присутності на підставі наданих сторонами доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19 серпня 2009 року відповідач ОСОБА_3 склала розписку, в якій зазначила, що бере в борг 2300 євро. Оригінал розписки знаходиться у позивачки ОСОБА_1

Аналізуючи текст розписки, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини, які виникають з договору позики, з огляду на наступне.

таття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Правовідносини, які виникають із договору позики, регулюються параграфом 1 Позика, глави 71 ПОЗИКА. КРЕДИТ. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД.

Таким чином, суд погоджується з доводом позивачки, що ця розписка є підтвердженням укладення між сторонами по справі договору позики відповідно до ст.1047 ч.2 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 1049 ЦК України у випадку, якщо договором не встановлений строк повернення боргу, то борг повинен бути повернутий позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про його повернення.

23 січня 2016 року позивач ОСОБА_1 направила на ім'я відповідача ОСОБА_3 письмову вимогу, в якій просила повернути борг та відсотки за користування позикою, що підтверджується квитанцією почтового відділення № 25 від 23.01.2016 та описом вкладення № 03767969.

Відповідач ОСОБА_3 отримала від позивачки ОСОБА_1 письмову вимогу 22.02.2016, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Після отримання письмової вимоги відповідач ОСОБА_3 не повернула позивачці ОСОБА_1 борг у сумі 2300 євро, а також відсотки за користування коштами.

В письмових запереченнях та безпосередньо у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 пояснив суду, що цю розписку ОСОБА_3 не підписувала. На зазначену обставину відповідач ОСОБА_3 послалася і в своїх особистих письмових запереченнях на позов.

Відповідно до ст.ст.58, 59, 66 ЦПК України належним та допустимим доказом на підтвердження такого факту є почеркознавча експертиза.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12.12.2016р. було задоволено клопотання представника відповідача та призначена почеркознавча експертиза, на вирішення якої було поставлено наступне питання: Чи виконано підпис на розписці від 19.08.2009 р. від імені ОСОБА_3 власноруч чи іншою особою? .

В документах за період з 19.04.2009 року по 19.12.2009 року, які надійшли на виконання ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 21.11.2016р. про витребування доказів з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, відсутні зразки підпису відповідачки, оскільки в цих документах зазначено прізвище, ім'я та по-батькові іншої особи.

Клопотання експерта № 5968 про надання документів, які містять зразки підпису відповідача за зазначений період та необхідні для проведення експертизи, залишилося без виконання відповідачем, у зв'язку із чим експертиза проведена не була.

Частиною 1 ст. 146 ЦПК УКраїни, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Також суд не приймає на увагу довід відповідача ОСОБА_3, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом після спливу позовної давності з огляду на наступне.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_3 зазначає, що позивач ОСОБА_1 надсилала їй письмову вимогу про повернення боргу ще 19.08.2010 року, яку вона отримала 21.08.2010р., та на підтвердження цього факту надає копії опису про надіслання їй вимоги про повернення боргу та копію поштового конверту з відбитками кліше календарного штемпелю.

При цьому відповідач зазначила, що відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України для позичальника встановлений тридцятиденний строк для повернення позики від дня пред'явлення позикодавцем позики, який рахується з 21.08.2010р. та закінчується 21.09.2010р., а дата 22.09.2010р. є початком перебігу трирічного строку позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України, який сплив 21.09.2013р.

ОСОБА_4 таке пояснення спростовується наданими відповідачем копіями документів, на яких вбачається відбиток дати 19.08.16 , а не 19.08.10 , а остання цифра 10 , яка зазначена після дати, є реєстраційним номером самого кліше.

Зазначені документи свідчать про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Згідно ч. 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Як встановлено судом, у позивача ОСОБА_1 право пред'явити вимогу про повернення боргу виникло відповідно до ст.1049 ЦК України, а перебіг строку позовної давності починається з дня пред'явлення такої вимоги, тобто з 22.02.2016.р

Таким чином, судом встановлено, що зобов'язання по поверненню позики з боку відповідача ОСОБА_3 є діючими, по цей час нею добровільно не виконані, у зв'язку із чим кошти у сумі 2300 євро підлягають стягненню з неї на користь позивача ОСОБА_1

Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлює, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відтак, суд погоджується із загальною сумою відсотків за користування грошовими коштами, яка розрахована позивачем ОСОБА_1 та становить 20932,83 євро за період з 19.08.2009р. по 31.03.2016р., оскільки вона обґрунтована розрахунком із зазначенням періоду прострочки, кількістю днів прострочки, розміром облікової ставки НБУ з посиланням на відповідні постанови НБУ та періоди дії цієї ставки.

Згідно статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ч.ч.1,2 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

На 03.10.2017р. за офіційним курсом НБУ 1 євро = 31,30 грн.

Таким чином, сума позики, що підлягає поверненню, становить 71 990 грн. (із розрахунку 2300 євро х 31,30 грн.), а сума відсотків за користування позикою становить 20 932,83 євро або в еквіваленті 655 198 грн. (із розрахунку 20932,83 євро х 31,30 грн.).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_5 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно наявних у справі квитанцій № ПН 6561 від 16.05.2016 та 0.0.557214002.1 позивач ОСОБА_1 сплатила судовий збір на суму за подання позовної заяви у сумі 6765 гривень 45 копійок та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 275 гривень 60 копійок, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на її користь.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір, що передбачено ч.2 та ч.3 ст. 60 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях згідно з ч.4 ст. 60 ЦПК України. Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з'ясуванню обставин по справі, роз'яснює їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними позивачем.

Частиною 1 ст.88 ЦПК України та ст. 4 Закону України Про судовий збір з відповідачки підлягають також стягненню на користь позивача понесений ним і документально підтверджений судовий збір у розмірі 6765 гривень 45 копійок.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 64, 88, 209, 212-215, 219 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відсотків за користування позикою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4):

- позику у сумі 71 990 гривень (сімдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто гривень), що в еквіваленті становить 2 300 євро;

- відсотки за користування позикою у сумі 655 198 гривень (шістсот п'ятдесят п'ять тисяч сто дев'яносто вісім гривень) за період з 19.08.2009 по 31.03.2016, що в еквіваленті становить 20932, 88 євро (двадцять тисяч дев'ятсот тридцять три) євро;

- витрати по сплаті судового збору у сумі 6765 гривень 45 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя