Ухвала

від 11.10.2017 по справі 815/2885/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2885/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника апелянта - Коперсак Миколи Сергійовича та представника позивача - Білозор Олесі Олександрівни,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОУД ЛОДЖИСТІК" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РОУД ЛОДЖИСТІК" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 травня 2017 року №0009531402.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року позовні вимоги було задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, ДФС подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30 березня 2017 року по 05 квітня 2017 року головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту ДФС Козовою Т.А., головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту ДФС Кравчук Н.М. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ з питань повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2016 року.

За наслідками вказаної перевірки ДФС складено акт №293/15-32-14-02/39781467 від 12 квітня 2017 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Роуд Лоджистік з питань повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2016 року , у висновках якого наголошено, що ТОВ занижено податок на додану вартість за жовтень 2016 року, внаслідок чого порушено вимоги п. 44.1 ст. 44 , п.п. 198.1 , 198.2 , 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України .

На підставі складеного акта перевірки №293/15-32-14-02/39781467 від 12 квітня 2017 року ДФС 11 травня 2017 року винесено податкове повідомлення-рішення №0009531402.

Винесення вказаного податкового повідомлення-рішення і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що включення ТОВ спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту в межах відповідних фінансово-господарських відносин із ТОВ Трейд-Векс , повністю підтверджено позивачем наданими до суду, та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідно свідчить про безпідставність та неправомірність донарахування ДФС ТОВ податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу вказаних норм вбачається, що визначальними умовами формування платником податкового кредиту з ПДВ, окрім інших, є наявність належним чином оформлених первинних документів, та зв'язок господарських операцій, на підтвердження яких складаються вказані первинні документи, з господарською діяльністю такого платника.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ та ТОВ Трейд-Векс (Експедитор) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 12 вересня 2016 року №12/09/16-1, відповідно до п.1.1 якого даний договір регулює та визначає порядок взаємовідносин між Експедитором та Клієнтом (ТОВ), які пов'язані зі здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування, з організації перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, наданням інших послуг.

Про реальне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом свідчать: податкові накладні №75 від 03 жовтня 2016 року, №270 від 13 жовтня 2016 року та №556 від 30 жовтня 2016 року, заявка 13/09/2016 про надання транспортних послуг від 13 вересня 2016 року, а також акти виконаних робіт №00000048 від 03 жовтня 2016 року, №00000056 від 13 жовтня 2016 року та №00000067 від 30 жовтня 2016 року.

Фактичне отримання послуг підтверджується ТТН №4000588714 від 10 жовтня 2016 року, №4000588174 від 04 жовтня 2016 року, №4000588175 від 04 жовтня 2016 року, №4000587385 від 29 вересня 2016 року, №4000587353 від 26 вересня 2016 року, №4000587356 від 26 вересня 2016 року, №4000587358 від 26 вересня 2016 року, №4000586525 від 13 вересня 2016 року, №4000589169 від 24 жовтня 2016 року, №4000589151 від 17 жовтня 2016 року, №4000588713 від 10 жовтня 2016 року, №4000589146 від 17 жовтня 2016 року, №4000594091 від 29 листопада 2016 року, №4000594090 від 29 листопада 2016 року, №4000594088 від 28 листопада 2016 року, №4000594077 від 28 листопада 2016 року, №4000592458 від 15 листопада 2016 року, №4000591655 від 08 листопада 2016 року,

Про проведення оплати за отриманий товар свідчать рахунки на оплату №00000048 від 03 жовтня 2016 року, №00000056 від 13 жовтня 2016 року, №00000067 від 30 жовтня 2016 року та платіжні доручення від 20 жовтня 2016 року №1049, від 28 листопада 2016 року №1158, від 16 листопада 2016 року №1134.

Крім того, комерційна складова та наявність логіки підприємницької діяльності підтверджується актами №00000818 від 14 вересня 2016 року, №00000903 від 03 листопада 2016 року, №00000944 від 17 листопада 2016 року, №00000937 від 14 листопада 2016 року, №00000985 від 02 грудня 2016 року, з яких вбачається, що ТОВ, на виконання умов договору №П-1291 від 20 травня 2015р., надано ДП Квенбергер Логістикс Укр послуги з автоперевезення вантажу в контейнерах, що відповідно свідчить про виконання ТОВ Трейд-Векс умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 12 вересня 2016 року №12/09/16-1 та надання ТОВ транспортно-експедиційних послуг з організації автоперевезення вантажу в контейнері.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що наведена первинна документація є належним та допустимим доказом реальності господарських правовідносин позивача з контрагентом, а протилежного під час провадження в судах першої та апеляційної інстанцій представниками відповідача доведено не було.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності, та оскільки договір позивача з контрагентом в судовому порядку недійсним не визнавався, підстав для визнання його нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що платник податків не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність (протиправні) своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки виключно для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат та формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, чинним податковим законодавством не поставлено в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб, в тому числі і контрагента платника податків, зокрема, внаслідок виявлення порушень чинного законодавства при укладанні правочинів контрагентом позивача та іншими суб'єктами господарювання. Тобто, якщо суб'єкт господарювання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, надання податкової звітності або інших вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно щодо цієї особи. Вказані положення, також, узгоджуються зі змістом статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 травня 2017 року №0009531402 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме податкове повідомлення-рішення - скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук