Ухвала

від 02.10.2017 по справі 757/16118/17-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 7 57 /16118/17-ц Головуючий у суді першої інстанції: Москаленко К.О.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10483/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Панченка М.М., Слюсар Т.А.

при секретарі Крічфалуши С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 - представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року у справі за поданням головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Південкомбанк , ОСОБА_6.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року відмовлено в задоволенні подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Південкомбанк , ОСОБА_6.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції заявник подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Південкомбанк , ОСОБА_6, мотивуючи тим, що ухвалу суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховані долучені до подання докази, які свідчать про свідоме ухилення ОСОБА_5 від виконання рішень судів.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та заінтересовані особи: ОСОБА_5, ПАТ Укрсоцбанк , ПАТ Комерційний банк Південкомбанк , ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції керувався тим, що під час розгляду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України участь державного виконавця та перевірка матеріалів виконавчого провадження є обов'язковою, однак належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду заявник в судові засідання не з'явився.

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна. Суд першої інстанції допустив неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи та допустив порушення норм процесуального права.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за правилами цивільного судочинства в порядку, передбаченому ст. 377-1 ЦПК, яка міститься у гл. VI ЦПК "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)".

З матеріалів справи вбачається, що у березні 2017 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 звернувся до суду із поданням, в якому просив тимчасово обмежити боржника ОСОБА_5

Анатолійовича у праві виїзду за межі України до моменту виконання останнім своїх майнових зобов'язань за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року про стягнення з боржника на користь ПАТ Комерційний банк Південкомбанк суми боргу в розмірі 1 075 601,98 грн., за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 травня 2013 року про стягнення з боржника на користь ОСОБА_6 суми боргу в розмірі 596 707,02 грн., за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року про стягнення з боржника на користь ПАТ Укрсоцбанк суми боргу в розмірі 116 592,26 грн., посилаючись на те, що боржник тривалий час ухиляється від виконання рішень суду, а на вимоги державного виконавця не реагує.

На підтвердження своїх доводів державний виконавець до матеріалів подання долучив вибіркові матеріали виконавчого провадження.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

За змістом ч. 2 ст. 377-1 ЦПК саме державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Таким чином, участь державного виконавця під час розгляду судом його подання є обов'язковою в силу закону (ч. 2 ст. 377-1 ЦПК).

Порядок повідомлення (виклику) осіб, які беруть участь у справі регламентований статтями 74-76 ЦПК України.

Виходячи із положень статей 74-76 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими належним чином щодо яких у суду є відомості про вручення їм судових повісток.

Окрім того, в аналізі судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Верховний Суд України звернув увагу на те, що державний виконавець також може бути повідомлений про дату судового засідання у спосіб, передбачений ч. 5 і ч. 6 ст. 74 ЦПК (телеграма, факс), а також кур'єром із зворотною розпискою, електронною поштою, телефонограмою.

З матеріалів справи вбачається, що судом розгляд питання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_5 призначалось на 22 березня 2017 року та 03 квітня 2017 року. На вказані дати суд викликав представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судовою повісткою про виклик (а.с. 87, 89).

Разом з тим, доказів вручення судового виклику, адресованого Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, матеріали справи не містять. Також відсутні відомості про повідомлення заявника дату судового засідання у спосіб, передбачений ч. 5 і ч. 6 ст. 74 ЦПК (телеграма, факс), або кур'єром із зворотною розпискою, електронною поштою, телефонограмою.

Таким чином, заявник належним чином не був повідомлений про дату розгляду подання.

Відповідно до ч. 2 ст. 377 1 ЦПК вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за відсутності державного виконавця не є виправданим, оскільки саме він зобов'язаний довести суду, надавши відповідні матеріали виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Проте, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності заявника - Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та без вжиття заходів щодо належного сповіщення вказаної особи про розгляд справи.

Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що неявка до суду державного виконавця на судовий виклик та неподання витребуваних документів виконавчого провадження є підставою для відмови в задоволенні подання суперечить вимогам закону, оскільки судом першої інстанції у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 169 ЦПК ЦПК України не вжито заходів щодо визнання явки представника органу державної виконавчої служби обов'язковою та постановлення ухвали про витребування для вивчення матеріалів або додаткових матеріалів виконавчого провадження. Лише у випадку неявки до суду державного виконавця, якщо його явку визнано судом обов'язковою, та/або неподання до суду витребуваних документів виконавчого провадження суд повинен відмовляти у задоволенні подання.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу суду не можна вважати законною та обґрунтованою, вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: