Постанова

від 09.10.2017 по справі 906/471/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"09" жовтня 2017 р. Справа № 906/471/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Амакс-Транс" на рішення господарського суду Житомирської області від 16.08.2017 р. у справі №906/471/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Амакс-Транс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи-підриємця ОСОБА_2

про стягнення 591972,48 грн.

за участю представників:

позивача - Хомука С.М.,

відповідача - Данилюка М.А.,

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.08.2017 року у справі №906/471/17 (суддя Шніт А.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро" задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Амакс-Транс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро" 591972,48грн. збитків; 8879,59грн. судового збору.

В обґрунтування рішення суд з посиланням на ст. ст. 9, 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст. ст. 932, 934 ЦК України зазначив, зокрема, що матеріалами справи підтверджено факт заподіяння позивачу збитків внаслідок втрати (нестачі) при перевезенні частини вантажу, а також розмір завданих збитків. При цьому нормами чинного законодавства та умовами договору, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідальність за завданні збитки покладається повністю на відповідача (п. 3.16, п. 3.17., п. 6.3. договору №20/12/2016 від 20.12.2016 року). Тому позовні вимоги заявлені у даній справі позивачем місцевий господарський суд вважає доведеними належними і допустимими доказами у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 16.08.2017 року у справі №906/471/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, зокрема, що акт №1 від 07.04.2017 року про нестачу товару є недійсним, оскільки вказаний акт складений при прийманні вантажу згідно накладних №4453, №4450 від 04.04.2017 року, а вантаж був прийнятий перевізником згідно накладної №AS00005454, №AS000005460 від 05.04.2017 року, про що зазначено в ТТН №4453 від 05.04.2017 року. Окрім того скаржник зазначає, що в акті про нестачу товару вантаж перелічений в кілограмах та літрах, натомість до перевезення був прийнятий вантаж в палетах, що підтверджується ТТН №4453 від 05.04.2017 року. Також відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази вини та порушення відповідачем умов договору, що виключає притягнення експедитора до відповідальності у вигляді стягнення збитків за втрачений вантаж. Відповідач вказує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не прийнято до уваги, що позивачем було підписано акт про надання послуг №306 від 07.04.2017 року, в якому зазначено, що замовник (позивач у справі) претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу та додаткові письмові пояснення до відзиву, в яких просить рішення господарського суду Житомирської області від 16.08.2017 року у справі №906/471/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Амакс-Транс" - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст.174 ГК України, господарські зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

20.12.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро" (замовник/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Амакс-Транс" (експедитор/відповідач) укладено договір №20/12/2016 (далі - договір транспортного експедирування), відповідно до п.2.1. якого замовник доручає, а експедитор надає послуги з організації виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України згідно заявок замовника договору (а.с.12-15).

Згідно з п.2.2. договору, заявка є невід'ємною частиною даного договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики; найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоодержувача; пункти відправлення та призначення вантажу; маршрут перевезення; тип, державні номери транспортного засобу; прізвище, ім'я, по-батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу; вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу; особливі вказівки замовника; дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення; розмір провізної плати, інші умови перевезення.

Відповідно до п.2.4. договору, експедитор зобов'язується організувати доставку довіреного йому замовником вантажу автомобільним транспортом до пункту призначення у встановлений заявкою на перевезення строк і видати його уповноваженому на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується заплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з п.2.5. договору, перевізник/виконавець, залучений експедитором до виконання зобов'язань за цим договором, є його уповноваженою особою та діє від його імені.

В пунктах 3.3., 3.4. зазначено про те, що експедитор зобов'язаний організувати прийняття вантажу водієм залученого до виконання перевізника за кількістю та цілісністю тари/упаковки, а у випадку виявлення пошкоджених (деформованих, підмочених, розірваних тощо) одиниць завантаження (ящиків, коробів) водій зобов'язаний зробити про це запис у всіх екземплярах товарно-транспортної накладної до початку перевезення і довести ці обставини до відома замовника. При завантаженні транспортного засобу експедитор зобов'язаний попередити водія перевізника про перевірку пакування та кріплення вантажу в транспортному засобі, а також, пересвідчитись у відсутності перевантаження транспортного засобу, неналежного навантаження на вісі транспортного засобу, а за наявності таких порушень і відмови вантажовідправника їх виправити, здійснити відповідний запис у всіх екземплярах товарно-транспортного документу до початку перевезення і довести ці обставини до відома замовника.

За змістом п.3.10. договору, при прийнятті вантажу до перевезення, водій перевізника зобов'язаний перевірити: 1) точність записів, зроблених вантажовідправником в товарно-транспортній накладній, що стосуються кількості вантажних місць; 2) зовнішній стан вантажу та його пакування, укладки.

Відповідно до п.п. 3.11., 3.12. договору, якщо водій перевізника не має достатньої можливості перевірити правильність записів щодо кількості вантажних місць, а також маркування, розмірів, ваги вантажу, він зобов'язаний вписати це в товарному-транспортну накладну як обґрунтоване застереження та посвідчити своїм підписом. Будь-які зроблені водієм перевізника обґрунтовані застереження мають бути в подальшому затверджені офіційною печаткою або штампом перевізника при подачі документів на оплату замовнику. У випадку відсутності в товарно-транспортній накладній обґрунтованих застережень водія перевізника, перевізник погоджується, що зовнішній стан вантажу, його пакування, укладка були у справному стані в момент завантаження, а також, що дані про кількість вантажних місць, маркування, розміри, вага вантажу, відповідали записам товарно-транспортної накладної.

Пунктами п.3.16. п.3.17. договору передбачено, що експедитор зобов'язаний забезпечити збереження вантажу протягом усього часу перевезення. Ризик втрати, знищення чи пошкодження вантажу переходить до експедитора з моменту передачі йому вантажу і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу. Експедитор зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів для запобігання неправомірним діям третіх осіб по відношенню до взятого на перевезення вантажу замовника. У випадку якщо вантаж було пошкоджено, знищено, втрачено внаслідок неправомірних дій третіх осіб, то шкода замовнику вантажу вважається заподіяною з вини експедитора внаслідок того, що останній не вжив всіх заходів по забезпеченню збереження вантажу від неправомірних дій третіх осіб.

За змістом п.6.3. договору, експедитор несе матеріальну відповідальність за нестачу/втрату/пошкодження/псування прийнятого до перевезення вантажу, у розмірі повної фактурної вартості невистачаючої/втраченої/пошкодженої/зіпсованої одиниці навантаження (враховуючи, але не обмежуючись, ПДВ). У випадку нестачі/втрати /пошкодження/псування вантажу, факт виявлення яких підтверджується актом встановленої форми, замовник має право притримати провізну плату в межах вартості невистачаючого/втраченого/пошкодженого/зіпсованого вантажу до моменту відшкодування перевізником експедитора збитків в повному розмірі.

З аналізу вищенаведених пунктів договору №20/12/2016 від 20.12.2016 року вбачається, що він за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, що узгоджується з положенням статті 929 ЦК України, відповідно до якої за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно із статтею 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. Зазначене кореспондується з нормами статті 618 цього Кодексу, якою передбачено, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

19.02.2015 року ТОВ "Амакс-Транс" як експедитор-замовник уклав з ФОП ОСОБА_2 (перевізник) договір №ЕП-00690 надання та організації послуг (а.с.62-65), згідно з п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором перевізник бере на себе зобов'язання перевозити наданий йому експедитором-замовником вантаж в міжнародному та міжміському сполученні автомобільним транспортом, з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій особі замовника (або іншій особі) на його одержання, та надати при цьому додатково передбачені цим договором заявою до нього послуги, а замовник зобов'язується після прийняття наданих послуг сплатити за них обумовлену плату.

05.04.2017 року на виконання умов договору №20/12/2016 від 20.12.2016 року позивач та відповідач оформили договір-заявку, у відповідності до умов якої сторони погодили організацію відповідачем перевезення товару позивача (засоби захисту рослин) загальною вагою 11,6 т за маршрутом: м.Біла Церква Київської області - с. Дмитрівка Бердянського району Запорізької області, автомобілем Вольво державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_5 (а.с.23).

05.04.2017 року відповідач уклав договір-заявку №04854 на перевезення вантажів автомобільним транспортом до договору №ЕП-00690 від 19.02.2015р. з ФОП ОСОБА_2 (а.с.61).

05.04.2017 року водій перевізника ОСОБА_5 (автомобіль державний номер НОМЕР_2) отримав для доставки вантаж в кількості 16 палет, що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р4453 від 05.04.2017 року (а.с. 26). Згідно вказаної накладної вантажоотримувачем є ТОВ "Азов Трейд Бердянськ", який знаходиться за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с.Дмитрівка, вул.Гагаріна; в примітці найменування вантажу зазначено "продукція згідно накладної №AS000005454, 000005460 від 05.04.2017 року". Про прийняття вказаного товару водій перевізника підписався без жодних застережень та зауважень.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про невідповідність форми накладних №AS000005454, №AS000005460 від 05.04.2017 року суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що вказані документи містять інформацію про номер та дату його видачі, продавця та покупця товару, чіткий перелік та кількість товару, його вартість та вагу (об'єм), а також дату відвантаження товару, прізвище водія, який його отримав та державний номерний знак автомобіля, яким здійснюється перевезення. Вказані документи скріплені печатками продавця та містять підпис водія перевізника про отримання товару для перевезення.

Наведене дає підстави для висновку, що накладні №AS000005454 та №AS000005460 від 05.04.2017 року (а.с.24-25) є належними та допустимими доказами у даній справі, які надають можливість ідентифікувати, який саме вантаж, його кількість та об'єм, було отримано перевізником (його водієм) для здійснення перевезення, що спростовує доводи апеляційної скарги у відповідній частині.

Під час здійснення перевезення вантажу, водій виявив відсутність пломби на транспортному засобі та зникнення півтора піддони продукції, що підтверджується пояснювальною запискою водія і талоном-повідомленням №19 від 06.04.2017 року про звернення до правоохороних органів (а.с.67-68).

Відповідно до змісту п.15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року (надалі - Правила перевезень вантажів) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності оформляються відповідним актом. Зокрема, перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній (підп. "а" п. 15 Правил). Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними (п.15.3 Правил перевезення вантажу).

07.04.2017 року при отриманні товару вантажоотримувачем ТОВ "Азов Трейд Бердянськ" було виявлено нестачу вантажу, що зафіксовано в акті №1 від 07.04.2017 року. Згідно вказаного акту виявлено розбіжність між товаром зазначеним у видаткових накладних №4453, 4450 від 04.04.2017 року та отриманим товаром, а саме зазначено про відсутність наступного товару: "Триатлон" у кількості 50 кг, вартістю 121950,00грн. без ПДВ; "Болівар Форте, КС" у кількості 20 л, вартістю 9846,40грн. без ПДВ; "Девайс Ультра, Рк" + піногасник В20 - у кількості 920 л, вартістю 361514,00грн. без ПДВ; загалом виявлено нестачу товару позивача на загальну суму 591972,48грн., включаючи ПДВ. Вказаний акт підписаний комісією у складі працівників вантажоотримувача ТОВ "Азов Трейд Бердянськ" та водієм перевізника ОСОБА_5 (а.с.27).

Оцінюючи доводи апелянта про недійсність наданого позивачем акту №1 від 07.04.2017 року (а.с. 27) та існування іншого примірнику акту №1 від 07.04.2017 року, який містить інші дані щодо нестачі вантажу та не містить підпису водія перевізника (а.с. 66), суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно положень пункту 15.3. Правил перевезення вантажів, односторонні записи в акті вважаються недійсними. Крім того, про наявність підписаного сторонами та представником перевізника акту №1 від 07.04.2017 року зазначено в товарно-транспортній накладній №Р4453 від 05.04.2017 року, яка також підписана останнім (а.с. 26). Таким чином, копія акту, на який посилається апелянт, не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції як належний та допустимий доказ, оскільки копія вказаного акту містить підпис лише вантажоотримувача, а тому такий акт в розумінні п. 15.3. Правил перевезення вантажів є недійсним.

Поряд з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт №1 від 07.04.2017 року про недостачу товару (а.с. 27) оформлений у встановленому порядку та відповідає нормам чинного законодавства, а тому в розумінні ст.ст. 33.34 ГПК України є належним та допустимим доказом у даній справі.

Твердження апелянта про невірне зазначення вартості втраченого товару в акті №1 від 07.04.2017 року про недостачу товару, не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вказана в акті вартість втраченого товару співпадає з вартістю цього ж товару, яка зазначена в видатковій накладній №4453 від 04.04.2017 року (а.с. 118).

Окрім того, в додатку №1 до договору поставки від 15.03.2017 року №АS/41/03/2017 (а.с.21) позивачем та вантажоотримувачем визначено платіжну ціну за товар з ПДВ в доларах США та передбачено порядок зміни платіжної ціни у випадку та на умовах п.3.5. договору (п. 3 додатку до договору).

Враховуючи, що між покупцем та продавцем товару умовами договору поставки від 15.03.2017 року №АS/41/03/2017 було встановлено ціну на товар в доларах США та погоджено порядок зміни ціни на товар, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при поставці товару видаткові накладні (за якими в подальшому приймався вантаж вантажоодержувачем) видані однією датою - 04.04.2017 року (а.с.117,118), проте, із зазначенням різної ціни на один і той самий товар, згідно раніше виставлених рахунків, при цьому зазначення при прийманні вантажу вантажоотримувачем в акті про нестачу вартості вказаної продукції за більш пізньою і, відповідно, збільшеною ціною, зафіксованою в рахунку на оплату (а.с. 120) та видатковій накладній №4453 від 04.04.2017 року (а.с. 118), є об'єктивним правом вантажоотримувача та будь-яким нормам законодавства чи умовам договору не суперечить.

Частиною 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Умовами п.п.3.16., 3.17., 6.3. договору №20/12/2016 від 20.12.2016 року передбачено, що відповідальність за втрату вантажу покладається на експедитора, у т.ч. у разі втрати вантажу внаслідок неправомірних дій третіх осіб. При цьому, в останньому випадку, шкода замовнику вантажу вважається заподіяною з вини експедитора внаслідок того, що останній не вжив всіх заходів по забезпеченню збереження вантажу від неправомірних дій третіх осіб.

З наведеного вбачається, що навіть у разі залучення експедитором до перевезення третіх осіб (перевізника), відповідальність за втрату або нестачу вантажу перед замовником несе саме експедитор, що спростовує доводи апеляційної скарги у відповідній частині.

Статтею 934 ЦК України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу, яка визначає правові наслідки порушення зобов'язань та відповідальність за порушення зобов'язань.

Згідно зі ст.610, п.4 ч.1 ст.611, ч. 1 ст. 623 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначеного відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

У відповідності до ч.3 ст.314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Враховуючи, що факт часткової втрати вантажу при перевезені підтверджується актом №1 від 07.04.2017 року про нестачу товару, яким також визначено і вартість втраченого вантажу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт заподіяння відповідачем позивачу збитків внаслідок втрати (нестачі) при перевезенні частини вантажу, а також розмір завданих збитків підтверджений належними та допустимими доказами у справі, а тому позовні вимоги заявлені у даній справі позивачем є правомірними та підлягають задоволенню.

При цьому посилання апелянта на підписаний позивачем акт надання послуг №306 від 07.04.2017р. (а.с.87) із зазначенням в ньому про відсутність у замовника претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг), оцінюється судом апеляційної інстанції критично. Наведене не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за втрату вантажу, оскільки умовами п.1 укладеного між сторонами у справі договору чітко визначено, що підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт виконаних робіт не є перешкодою для наступного пред'явлення експедитору рекламації (претензії) щодо пошкодження/псування/втрати/нестачі вантажу, що випливає через неналежне виконання перевізником експедитора зобов'язань щодо якості виконаних робіт згідно умов заявки та цього договору за умови здійснення замовником та/чи вантажоодержувачем застереження в товарно-транспортній накладній та складання відповідного акту про ушкодження/втрату чи псування вантажу.

Відповідно до вимог статей 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясувавши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняв законне та обґрунтоване рішення, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 16.08.2017 р. у справі №906/471/17 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Амакс-Транс" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи №906/471/17 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.